Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження за позовом Київського еколого-культурного центру проти екс заступниці міністра захисту довкілля Вікторії Киреєвої. Причина — видача лімітів на промисловий збір ягід і грибів у національних природних парках.
Позивач — Київський еколого-культурний центр, одна з найстаріших природоохоронних організацій країни. Її очолює Володимир Борейко. Організація вже кілька років веде боротьбу проти практики, яку вважає незаконною: видачі дозволів на масове використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду.
Про які масштаби йдеться?
За даними КЕКЦ, щороку національним паркам погоджують ліміти приблизно на 200 тонн ягід і близько 100 тонн грибів. Це не умовні цифри. Це вантажівки продукції, яка вилучається з природних екосистем.
Промисловий збір відбувається не тільки в господарських зонах, де допускається певна діяльність, а й у зоні регульованої рекреації. Формально ця зона має бути більш захищеною, ніж господарська, і покликана зберігати природні комплекси.
Крім того, окремо працюють і комерційні фірми. Тобто фактичне навантаження може бути ще більшим за офіційні ліміти. Чорничники, брусничники, місця зростання грибів перетворюються на ресурсну базу.
Фактично ми маємо ситуацію, коли заповідна територія використовується як сировинний майданчик.
Особливо гостро ця проблема виглядає в Карпатах.
За різними оцінками, тут живе близько 300 бурих ведмедів. У літній період основу їхнього раціону складають ягоди — чорниця, малина, інші дикорослі плоди. Якщо ці ресурси масово вилучаються, це означає прямий удар по кормовій базі виду.
У Червоній книзі України серед заходів охорони ведмедя вказано необхідність підвищувати кормність угідь. Тобто логіка охорони виду — збільшувати доступність природної їжі, а не зменшувати її.
За оцінкою КЕКЦ, сьогодні відбувається протилежне: ягоди, які мають залишатися частиною екосистеми, стають товаром.
У національних парках «Синевир», «Верховинський» і «Черемоський» живуть глушець, тетерук і рябчик — види, занесені до Червоної книги України.
Ці птахи активно живляться ягодами, насамперед чорницею. У наукових описах зазначено, що зменшення площ ягідників є однією з причин скорочення їхньої чисельності.
Серед рекомендованих заходів охорони — обмеження або заборона збору ягід у місцях проживання цих видів.
Проте, як стверджують позивачі, замість зменшення лімітів вони продовжують видаватися. Тобто економічна діяльність відбувається в тих самих місцях, де потрібно мінімізувати втручання.
Чому гриби — це більше, ніж просто сезонний продукт
Гриби часто сприймають як другорядний ресурс. Але з точки зору екології це одна з ключових складових лісу.
У Червоній книзі України — близько півсотні видів грибів. Частина з них росте саме у Карпатах. Збирачі без спеціальних знань можуть випадково знищувати рідкісні види.
Але проблема глибша.
Мікоризні гриби утворюють симбіоз із коренями дерев і трав. Вони забезпечують рослини поживними речовинами, впливають на ріст лісу, беруть участь у кругообігу вуглецю. Їхні підземні мережі є частиною складної системи взаємодій у ґрунті.
Якщо ці системи порушуються, це впливає на стійкість лісу, його здатність адаптуватися до змін клімату і підтримувати біорізноманіття.
Для деяких рідкісних рослин мікориза — життєво необхідна умова існування. Тому питання промислового збору грибів — це не тільки про харчовий продукт. Це про функціонування екосистеми.
Юридична сторона конфлікту
Основний аргумент КЕКЦ — правовий.
У Статті 19 Конституції України зазначається: “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
У Законі «Про природно-заповідний фонд України» прямо не прописано можливості промислової заготівлі ягід, грибів і лікарських рослин у національних парках.
Саме це і є предметом спору. Якщо закон прямо не передбачає такої діяльності, чи може міністерство встановлювати ліміти?
Суд має дати відповідь на це питання.
За інформацією КЕКЦ, організація вже подала чотири позови до Міністерства економіки та домоглася відкриття дев’яти кримінальних проваджень щодо незаконної видачі лімітів на використання природних ресурсів у нацпарках.
Тобто мова йде не про один випадок. Це системний конфлікт між підходом «заповідник як ресурс» і підходом «заповідник як територія максимальної охорони».
Чому ця справа важлива?
На перший погляд, історія з ягодами і грибами здається локальною. Але насправді вона стосується фундаментального питання: для чого створені національні парки.
Чи це території, де дозволена масштабна господарська діяльність за умови формальних процедур?
Чи це простори, де головний принцип — мінімальне втручання людини?
Рішення суду може стати орієнтиром для всієї системи управління природно-заповідним фондом.
Бо йдеться не лише про чорницю чи білі гриби. Йдеться про те, якою буде державна екологічна політика — декларативною чи реальною.
