Цього місяця, попри складні погодні умови та небезпеку влучань в енергооб’єкти, URSA.MEDIA побувала на околицях однієї з українських ТЕС, а також поспілкувалася з експертами з енергетичних питань. У попередньому матеріалі ми проаналізували, що відбувається з енергосистемою України та розповіли про можливі рішення. Сьогодні ж ми пояснимо, як працюють станції на біомасі та чому децентралізація критично важлива для стабільної роботи енергосистеми в умовах війни та постійних обстрілів.
Варто сказати, що українська енергосистема історично розвивалася як централізована. Значну частину електроенергії в нашій країні виробляють великі генеруючі об’єкти — передусім атомні електростанції, а також теплові електростанції та теплоелектроцентралі. Вони з’єднані між собою магістральними лініями електропередачі, що формують єдину енергосистему країни.
Чому для роботи українських ТЕС важливий баланс?
Робота енергосистеми ґрунтується на постійному балансі: обсяг виробленої електроенергії має відповідати обсягу споживання в кожен момент часу. У разі дефіциту генерації система може втратити рівновагу, що здатне призвести до аварійних відключень. Саме тому оператори підтримують резервні потужності — їх використовують під час зростання навантаження або у випадку виходу з ладу окремих енергоблоків.
До повномасштабної війни теплові електростанції забезпечували приблизно від чверті до третини всього виробництва електроенергії в Україні та були одним із головних стовпів енергосистеми. Водночас значна частина енергетичної інфраструктури була збудована ще в радянський період, що сьогодні впливає на її вразливість до пошкоджень.
Російське вторгнення 24 лютого 2022 року дуже сильно вплинуло на роботу української енергосистеми. Масовані ракетні та дронові удари по великих енергетичних об’єктах призвели до втрати значної частини генеруючих потужностей, а також до пошкодження підстанцій, трансформаторів і мереж, якими електроенергія передається споживачам.
Міністр енергетики Денис Шмигаль нещодавно заявив, що в Україні не залишилося електростанцій, які не зазнали б російських атак, а з енергосистеми вибито тисячі мегаватів генерації. Експертка DiXi Group раніше зазначала, що через ворожі обстріли Україна втратила близько 85% потужностей теплової генерації. На цьому тлі роль атомної енергетики помітно зросла: країна сьогодні значною мірою спирається на АЕС, які можуть забезпечувати до 80% електроенергії, що споживається в Україні.
Окремою проблемою стала зношеність обладнання. Після численних обстрілів уцілілі енергоблоки працюють із підвищеним навантаженням і водночас потребують регулярних зупинок для ремонту та обслуговування. У таких умовах навіть локальні пошкодження або планові ремонти безпосередньо посилюють дефіцит потужностей у системі.
Постає питання: хто ми є і за які кошти все це буде відновлюватися?
Про системну кризу централізованої генерації говорить керівник кампаній з відновлюваної енергетики та зеленої відбудови України Максим Бевз. У коментарі для видання URSA.MEDIA, Максим підкреслює, що менеджменту Міненерго все ще бракує свіжих та нових рішень:
“Кабінет Міністрів у Міністерстві енергетики продовжує політику Галущенка (колишнього міністра енергетики – ред.) — хоче будувати атомні станції, але грошей на це немає. Вугільні теплоелектростанції практично вже не існують — вони пошкоджені. Запаси нівелюються амортизацією. Постає питання: хто ми є і за які кошти все це буде відновлюватися? Відновлення відбуватиметься за кошти та тарифи населення, а ціна на електроенергію буде, напевно, найвищою у Європі. Нові атомні станції не будуть збудовані, бо це дорого і довго. Навіть якщо їх збудувати, ціна електроенергії буде в рази вищою за нинішню.
Дев’яносто відсотків централізованої генерації вже замортизовано. Вона виглядає як Франкенштейн. Вугільні ТЕС будувалися у 1950–1960-х роках, і більшість із них не модернізовані.
Криза в енергетиці триватиме багато років, навіть якщо війна зупиниться зараз. Сьогодні потрібно 6–8 ГВт нової генерації для стабілізації та 10–12 ГВт — для розвитку. Це від 6 до 12 мільярдів доларів інвестицій плюс роки відбудови.
Як енергетик, я бачу вихід лише у децентралізованих джерелах енергії та поєднанні відновлюваних і традиційних джерел”.
Сьогодні йдеться не лише про відбудову зруйнованої інфраструктури, а й про перегляд самих підходів до виробництва електроенергії. Чи може система, що тримається на кількох великих і вразливих об’єктах, залишатися стабільною в умовах постійних атак? І які рішення здатні підтримати її вже зараз — особливо в осінньо-зимовий період, коли навантаження на мережу традиційно зростає?
Відповіді на ці запитання дедалі частіше пов’язують із розвитком розподіленої генерації та альтернативних джерел енергії. Зокрема йдеться про теплоелектростанції на біомасі, які можуть працювати ближче до споживача та зменшувати залежність від великих централізованих об’єктів.
Робота однієї з великих українських ТЕС показує, наскільки вразливою є централізована модель генерації в умовах великої війни та постійних обстрілів. Цієї зими URSA.MEDIA вирушила до околиць довкола цієї ТЕС, щоб поспілкуватися з місцевими жителями, співробітниками, енергетиками та будівельниками, що мешкають у громаді.
З міркувань безпеки ми не будемо розкривати назву та місцеперебування даної ТЕС.
У спілкуванні з URSA.MEDIA колишній співробітник ТЕС зазначив: “На кожну турбіну цієї теплоелектростанції припадає по два котли. Кожен із них спалює приблизно 120 тонн вугілля за годину, тож для роботи однієї турбіни потрібно до 240 тонн палива щогодини”.
За його словами, проєкти модернізації котлів, які мали суттєво знизити собівартість і витрати, так і не були реалізовані. Тодішній директор відмовився працювати за нав’язаними правилами та пішов.
Наш герой також наголошує, що раніше їхня станція була самостійною: сама визначала, де і якої якості закуповувати вугілля. Згодом усі рішення почали ухвалюватися централізовано, а персоналу доводилося працювати з неякісним паливом:
“Ми не раз зверталися зі скаргами на якість вугілля. У відповідь чули одне: усе вже закуплено, використовуйте те, що є. І за таким принципом доводилося працювати”, – каже колишній співробітник TEC.
URSA.MEDIA також поспілкувалася з місцевими жителями. За їхніми словами, місто фактично виросло навколо цієї станції. Люди розповіли про важкі наслідки російських обстрілів: “Станцію мінімум тричі серйозно пошкоджували ударами. Перше влучання припало на головний трансформатор вагою близько 250 тонн. У ньому було до 70 тонн трансформаторного масла. Пошук заміни зайняв багато часу”.
Місцеві жителі з усмішкою кажуть: “Ми щоранку прокидаємося й одразу дивимося: якщо над станцією видно дим — значить, вона працює. Такий у нас тут індикатор!”
Як ТЕС на біомасі можуть посилити енергосистему України?
Описаний вище приклад пояснює, чому в Україні дедалі частіше говорять про розвиток розподіленої генерації та альтернативних джерел енергії — зокрема ТЕС на біомасі. Йдеться не про відмову від великих електростанцій, а радше про більш збалансовану модель, у якій поряд із великими об’єктами працюють локальні потужності. Такий підхід зменшує ризики для енергосистеми, адже вихід з ладу одного великого вузла не має критично впливати на постачання електроенергії.
У країнах Європейського Союзу біоенергетика вже відіграє помітну роль у структурі відновлюваної енергетики. За даними Європейської комісії, біомаса у 2021 році забезпечувала близько 59% споживання відновлюваної енергії в ЄС і залишається її найбільшим джерелом. Це свідчить про те, що технологія вже давно є частиною енергетичного балансу розвинених країн. В Україні частка відновлюваних джерел поки нижча. За даними уряду, станом на середину 2025 року відновлювані джерела енергії забезпечували близько 17,3% енергобалансу України. Водночас держава планує довести їхню частку до 27% до 2030 року, що передбачено стратегічними документами розвитку енергетичного сектору. Водночас зазначимо, що в нашій країні біоенергетика найбільше використовується саме в теплопостачанні: близько 98% усієї відновлюваної теплової енергії виробляється з біомаси.
ТЕС на біомасі мають кілька принципових переваг. Передусім йдеться про локальну генерацію: виробництво електроенергії поблизу споживача дає змогу суттєво зменшити втрати під час передавання.
Такі станції зазвичай працюють на місцевій сировині — деревних відходах, трісці або аграрних рештках. На деревину припадає найвищий відсоток використання економічно доцільного потенціалу – 80%, тоді як для інших видів біомаси (за винятком лушпиння соняшника) цей показник на порядок нижче.
Ключовою технологічною особливістю біоТЕЦ є когенерація — одночасне виробництво електроенергії та тепла. Її головна перевага полягає в поєднанні економічної ефективності та захисту довкілля. Когенераційні станції на біомасі перетворюють понад 85% використаного палива на корисну енергію.
Використання деревини як біомаси робить сировинний цикл CO2-нейтральним, що сприяє зменшенню негативного впливу на клімат. Станції на біомасі здебільшого працюють на залишковій деревині та використовують недорогі й екологічно чисті деревні пелети або тріску.
На відміну від вітрових і сонячних електростанцій, такі установки працюють незалежно від погодних умов і часу доби. Вони виробляють енергію навіть за відсутності вітру, під час дощу, снігу чи морозу, а також у нічний час.
Досвід роботи великих ТЕС в умовах повномасштабної війни показав, що стійкість енергосистеми залежить не лише від обсягів генерації, а й від здатності швидко адаптуватися. Йдеться насамперед про поєднання кількох джерел живлення в межах одного регіону.
На практиці це означає одночасну роботу біоТЕЦ, сонячних електростанцій, газових модулів, дизельних або газопоршневих генераторів, а також систем накопичення енергії. Така комбінація дозволяє зменшити залежність від одного великого об’єкта: якщо частина потужностей тимчасово виходить з ладу, інші здатні частково компенсувати втрати.
Чи замінять теплоелектростанції на біомасі класичні ТЕС?
Майбутнє української енергетики точно не зводитиметься до одного типу станцій чи універсального рішення. Досвід чотирьох років повномасштабної війни показав вразливість надмірно централізованої моделі та водночас підкреслив важливість поєднання різних підходів — великих електростанцій, розподіленої генерації й альтернативних джерел енергії.
Очевидним є те, що теплоелектростанції на біомасі не замінять класичні українські ТЕС повністю, проте стануть важливим елементом більш гнучкої й стійкої системи, особливо в періоди пікового навантаження восени та взимку.
Цей матеріал створено в рамках проєкту Клімат Контент Пул від n-ost
