У Росії продають асканійських зебр. Придбати тварину може кожен охочий, хоч з Ростова, хоч з Таганрога. Кілька мільйонів рублів в кишені, ефесбешний месенджер “макс” в телефоні й зебра твоя. Минулого літа ми провели наше перше розслідування та придбали в окупантів зебру за мільйон. В жовтні цього року ця праця дала нові паростки. Ми знайшли росіянина, який готовий був продати нам асканійську зебру вдруге, скинув нам фото та відео і запевнив, що у них в Асканії є людина, яка відловлює зебр та передає їх до російських розплідників. І ні, це не жарт, це реалії життя тварин заповідника.
У цьому матеріалі ми показуємо Вам частину наших нових переписок з росіянами. Вони стосуються купівлі тварини. Разом з міжнародними експертами акцентуємо невідворотність відповідальності Росії не лише перед Україною, а й перед усім світом. Росія незаконно захопила заповідник, що входить до спадщини ЮНЕСКО, а вивезення та розкрадання тварин Асканії мають виключно матеріальний мотив і бажання заробити. Росія поставила під загрозу унікальну природоохоронну спадщину одного з найцінніших заповідників Європи, яку покоління науковців створювали понад сто років.
Вага і незламність Асканії
Асканія відома далеко за межами України не лише як один із найстаріших біосферних заповідників Європи, а і як осередок, де понад століття зберігали й розводили рідкісних тварин з усього світу. Тут підтримували генетично цінні популяції багатьох видів, які мають важливе значення для міжнародних програм зі збереження біорізноманіття. Повномасштабне російське вторгнення докорінно змінило життя заповідника. Уже в перший день великої війни “Асканію-Нова” окупували війська РФ. Попри це, понад 200 працівників залишилися доглядати за більш ніж трьома тисячами тварин – годували їх, лікували та охороняли територію.
Законний директор заповідника Віктор Шаповал відмовився співпрацювати з окупаційною владою й до кінця вересня 2022 року керував установою на місці. Після вимушеного виїзду на підконтрольну Україні територію він ще кілька місяців дистанційно забезпечував фінансову та наукову роботу заповідника. Лише у березні 2023 року окупаційна адміністрація остаточно перебрала контроль над установою, усунула українське керівництво та призначила власну адміністрацію. Відтоді інформація про долю заповідника надходить лише уривками – із супутникових знімків, свідчень працівників, журналістських розслідувань та матеріалів українських правоохоронців.
Після захоплення заповідника окупанти почали незаконно вивозити його тварин до інших установ на окупованих територіях та до Росії. Одних перевозили до окупованого Криму, інших – до російських зоопарків і сафарі-парків, а окремих тварин навіть продавали.
У червні 2026 року українські правоохоронці заочно повідомили про підозру власнику кримського сафарі-парку “Тайган”, колаборанту Олегу Зубкову. За версією слідства, упродовж 2023-2024 років він брав участь у незаконному вивезенні рідкісних тварин із “Асканії-Нова” до окупованого Криму. Наразі задокументувано вивезення 10 зебр Чапмана та трьох корів рідкісної сірої української породи. Сума збитків, завданих природно-заповідному фонду України, перевищує 67 мільйонів гривень. Колаборанту загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Як саме Зубков опинився серед ключових фігурантів цієї історії?
Після окупації Криму у 2014 році Зубков переєстрував свій бізнес за російським законодавством і відкрито співпрацював з окупаційною владою. Коли ж навесні 2023 року окупаційна влада остаточно перебрала контроль над “Асканією-Нова”, керувати заповідником призначили колаборанта Дмитра Мещерякова. Уже в жовтні того ж року він разом із Зубковим підписав так звану “угоду про співпрацю та обмін тваринами”, яку російська сторона використовувала як формальне обґрунтування перевезення тварин із заповідника. Самі окупанти називали це “порятунком” тварин. Відтоді ім’я Зубкова дедалі частіше почало з’являтися у повідомленнях про вивезення рідкісних тварин із заповідника, зокрема зебр.
Законний директор заповідника Віктор Шаповал пояснює, що інтерес до зебр Чапмана невипадковий. За його словами, до початку повномасштабної війни в “Асканії-Нова” утримувалося одне з найбільших в Україні стад цього виду, а десять незаконно вивезених тварин – це майже третина всього поголів’я. Саме такі рідкісні екзотичні види становлять найбільшу цінність для приватних колекцій і зоопарків.
Однією з ключових фігур у схемі продажу тварин, за даними нашого розслідування, був колаборант Валентин Суботін – “заступник” так званого директора заповідника. Нам вдалося з’ясувати, що саме він координував переміщення тварин і комунікував із потенційними покупцями.
Данная зебра из Аскании
В рамках розслідування ми шукали продавців живим асканійським товаром не тільки серед окупаційної адміністрації заповідника, а й на російських маркетплейсах. Так, в жовтні минулого року нам вдалося зв’язатися з одним із продавців зебр Чапмана в Росії. Чоловік стверджував, торгує виключно ексклюзивним живим товаром, а саме — зебрами із заповідника Асканія-Нова.
Ми продовжували листування з продавцем до середини березня цього року.
Ціна на момент угоди стартувала двома мільйонами рублів. Третього липня ми поновили листування з російським продавцем. Зараз асканійська зебра коштує понад 3 мільйони. Продавець надав нам фото та відео тварини, а також запевнив, що це саме асканійська зебра і що у них є своя людина в Асканії, яка відловлює тварин на продаж. Важливо буде додати, що “розкрутити” продавця на подальшу розмову нам не вдалося, оскільки деталі того, як відбувається відлов тварин з Асканії, можна було отримати лише за умови нашої комунікації у російській мережі Макс. Оскільки російського номеру телефону ми не маємо. То й комунікація на жаль була перервана.
Ми вже знаходили схожі фото зебри на авіто. І навіть спілкувалися з росіянами, що виставляли зебр на продаж. Чи насправді це асканійська зебра, стане відомо після завершення слідства. URSA.MEDIA продовжує сприяти Офісу Генпрокурора у фіксації фактів продажу тварин Асканії.
Про справжній масштаб втрат
Втім, щоб зрозуміти справжній масштаб втрат заповідника, варто спершу поглянути на те, чим насправді є “Асканія-Нова”. Багато хто знає її передусім як місце, де серед українського степу можна побачити антилоп, зебр і коней Пржевальського. Проте її значення набагато ширше.
Заповідник заснував у 1898 році Фрідріх Фальц-Фейн. Це найбільший степовий резерват Європи, який займає понад 33 тисячі гектарів і має статус біосферного резервату ЮНЕСКО. Тут збереглися унікальні ділянки ніколи не розораного цілинного степу, а також сформувалася одна з найцінніших у Європі колекцій диких копитних.
Біорізноманіття заповідника налічує понад 500 видів рослин, а колекція тварин — близько 2200 видів, понад 300 із яких мають природоохоронний статус. Через територію “Асканії-Нова” проходить Азово-Чорноморський міграційний шлях, яким під час сезонних перельотів користуються до 800 тисяч птахів.
Особливе значення заповідник мав для збереження рідкісних копитних. Тут десятиліттями розводили види, які в дикій природі перебувають під загрозою зникнення або вже майже зникли. Зокрема, олені Давида та американські бізони занесені до Червоного списку МСОП, а їхнє розведення в “Асканії-Новій” допомагало зберігати генетичне різноманіття цих популяцій.
Такі втрати мають серйозні наслідки для світового біорізноманіття
Саме тут донедавна утримувалося найбільше в Україні стадо сайгаків. Через потребу у великих відкритих просторах цих тварин надзвичайно складно утримувати у звичайних зоопарках. У Великому Чапельському поді вдалося створити умови, максимально наближені до природних, і сформувати єдину в Україні стійку напіввільну популяцію сайгаків, яка до окупації налічувала кілька сотень особин.
Саме дикі популяції, за словами доктора П’єра Дженовезі, керівника відділу охорони дикої природи Італійського інституту екологічних досліджень та охорони навколишнього середовища (ISPRA), голови Групи фахівців з інвазійних видів Комісії з виживання видів Міжнародного союзу охорони природи (IUCN SSC) та одного з провідних європейських експертів у сфері охорони природи, мають найбільше значення для глобального збереження біорізноманіття. Про це він зазначив у коментарі для URSA.MEDIA:
“Особливо трагічним прикладом стали сайгаки. Понад 200 особин загинули внаслідок масштабної пожежі, спричиненої бойовими діями у серпні 2023 року. Це майже третина всієї популяції заповідника. Для виду, який ще донедавна вважався зниклим у дикій природі та був відновлений завдяки багаторічним природоохоронним зусиллям, такі втрати мають серйозні наслідки для світового біорізноманіття”, – зазначає Дженовезі.
Ідею акліматизації та збереження рідкісних видів заклав ще засновник заповідника Фрідріх Фальц-Фейн. Багато тварин до окупації жили у напіввільних умовах, де могли поводитися майже так само, як у дикій природі. Завдяки таким умовам науковці десятиліттями підтримували генетичне різноманіття популяцій – одну з головних передумов їхнього довгострокового збереження.
Саме тому після російської окупації під загрозою опинилися не лише окремі тварини, а й унікальні природоохоронні колекції. Однак Дженовезі звертає увагу, що у глобальному контексті ще серйознішу загрозу становить не лише втрата цих колекцій, а руйнування самої екосистеми “Асканії-Нова”:
“Хоча руйнування колекцій тварин і втрата напіввільних популяцій викликають глибоке занепокоєння, з глобальної точки зору головну тривогу мають викликати безпосередні руйнівні наслідки для унікальної степової екосистеми “Асканія-Нова” та численних диких видів, які є її невід’ємною частиною”, – підкреслює експерт.
Втім, руйнування торкнулися не лише тварин. Наприкінці червня 2026 року на території заповідника сталися масштабні пожежі, які знищили майже 2 тисячі гектарів заповідного степу. Вогонь охопив ділянки цілинного степу з рідкісними рослинними угрупованнями, занесеними до Зеленої книги України, а також місця зростання кількох видів ковили, що перебувають під охороною Червоної книги України.
Віктор Шаповал пояснює, що після початку повномасштабної війни російські приватні зоопарки фактично втратили можливість легально поповнювати свої колекції через міжнародні програми обміну тваринами. На цьому тлі тварини з окупованої “Асканії-Нова” стали для них особливо цінним ресурсом. Водночас українська сторона наголошує, що заповідник залишається державною науковою установою України. Будь-які рішення окупаційної адміністрації щодо розпорядження його майном є юридично нікчемними, а вивезення тварин українські правоохоронці розслідують як незаконне заволодіння державним майном.
У квітні 2026 року український суд заочно засудив Дмитра Мещерякова до 15 років позбавлення волі за незаконне вивезення з “Асканії-Нова” зебр Чапмана, американських бізонів, оленів Давида та червонокнижних коней Пржевальського.
Під час розслідування журналісти URSA.MEDIA встановили, що окупанти координували вилов тварин, їхнє вивезення та продаж із “Асканії-Нова”.
Існує принципова різниця між тваринами, яких вивозять із території бойових дій під будь-якими заявленими приводами, і випадками, коли для них визначають конкретну ціну
На думку Крістіана Плаумана, керівника глобальної програми з протидії кіберзлочинності у сфері дикої природи Міжнародного фонду захисту тварин (IFAW), який багато років розслідує міжнародну незаконну торгівлю дикими тваринами, сам факт відкритого продажу рідкісних тварин є дуже показовим.
У коментарі для URSA.MEDIA Крістіан зазначає:
“З нашого досвіду, відкритий продаж охоронюваних тварин, особливо цінних видів із добре відомої природоохоронної колекції, рідко є першим етапом незаконної схеми. Зазвичай це означає, що ланцюг уже сформований: тварину вже вивезли, для неї вже знайшли покупця або ринок збуту, а причетні почуваються достатньо безкарними, щоб діяти майже відкрито. Оголошення про продаж – це лише видима верхівка значно більшої структури.
Переміщення кількох охоронюваних видів, використання приватних комерційних установ як кінцевих пунктів призначення, продаж через онлайн-платформи та значна вартість таких операцій – це саме ті ознаки, на які ми звертаємо увагу, оцінюючи, чи діє організована мережа незаконної торгівлі дикими тваринами. За будь-яких інших обставин справа такого масштабу, що стосується видів із Додатка I Конвенції CITES та об’єкта зі статусом ЮНЕСКО, стала б підставою для скоординованого міжнародного правоохоронного розслідування”, – наголошує нашій редакції експерт.
За словами Плаумана, міжнародна практика свідчить, що під час збройних конфліктів контроль за природоохоронними територіями послаблюється, а мережі незаконної торгівлі дикими тваринами швидко використовують такі умови у власних інтересах. Саме тому, як зазначає експерт, комерційний характер схеми, що встановило розслідування URSA.MEDIA, має принципове значення для її оцінки:
“Існує принципова різниця між тваринами, яких вивозять із території бойових дій під будь-якими заявленими приводами, і випадками, коли для них визначають конкретну ціну, погоджують схему передачі та активно шукають покупців через комерційні канали. Якщо факти відповідають тому, що встановило ваше розслідування, це дає підстави вважати, що фінансова вигода була не другорядним, а одним із головних мотивів. Це важливо і для правової оцінки справи, і для подальшого розслідування: адже там, де є продавець, завжди є покупець, а отже увагу слід приділяти не лише тим, хто продає, а й тим, хто створює попит”, – зазначає експерт.
Важливо також підкреслити, що тварини, які живуть в Асканії не можуть повноцінно існувати в зоопарках, розплідникач чи будь-де, куди їх вивозять окупанти. Британський біолог Девід Меллон ознайомився з розслідуванням URSA.MEDIA і наголосив ще й на тому, наскільки важливими для асканійських тварин є умови, які їм забезпечували до окупації і потенційно забезпечуватимуть на Одещині у Тарутинському степу:
“Природоохоронна цінність тварин в “Асканії-Нова” зростає завдяки тому, що вони утримуються у великих стадах, що сприяє збереженню генетичного різноманіття, а також на великих територіях у напіввільних умовах.
Перевезення цих тварин ставить під загрозу природоохоронну цінність племінних стад, оскільки зменшує їхню загальну чисельність, а відтак і генетичне різноманіття, вилучає особин, що мають особливу цінність, зокрема тих, які вже довели свою успішність у розведенні або є носіями унікальної генетичної спадщини, а також розпорошує великі племінні стада між кількома меншими центрами, діяльність яких спрямована на рекреацію чи туризм, а не на збереження природи.” – зазначає Девід.
Що далі?
Сьогодні про “Асканію-Нова” відомо значно менше, ніж хотілося б. Україна не контролює територію заповідника, міжнародні природоохоронні організації не мають до нього доступу, а законна адміністрація може лише частково відстежувати події в окупації. Ми знаємо про окремі випадки вивезення тварин. Що сталося з рештою колекції, у якому стані перебувають окремі популяції та якими насправді є масштаби їхнього незаконного переміщення, досі залишається невідомим.
Кожна незаконно вивезена тварина означає втрату не лише для заповідника. Разом із нею Україна втрачає частину природоохоронної спадщини, яку покоління науковців створювали понад сто років. Ми вже достеменно знаємо, що частину цієї спадщини вивезли за межі заповідника. Зафіксовано й випадки продажу тварин, а українські правоохоронці встановили причетність окремих колаборантів до їхнього незаконного переміщення. Проте повний масштаб цих втрат стане зрозумілим лише після деокупації. Можливо, саме це і є найважливішим висновком цієї історії. Війна руйнує не лише міста, дороги чи будівлі. Вона руйнує цілі системи, які створювалися поколіннями. І якщо зруйнований міст можна відбудувати за кілька років, то для відновлення унікальної степової екосистеми знадобляться десятиліття. Деякі з цих втрат можуть виявитися незворотними. А ми продовжуємо допомагати їх фіксувати та про них говорити.
