Наприкінці червня 2024 року на сайті КМДА зʼявилася новина про створення ТЕЦ, які будуть перетворювати сміття у паливо. Дві теплоелектроцентралі планують створити на правому та лівому березі Києва в районах, де зараз найбільший попит на електроенергію.
У відомстві посилаються на досвід європейських міст, а також Львова, де вже почали будувати механіко-біологічний сміттєпереробний комплекс за кошти Європейського банку реконструкції та розвитку.
«Україна живе в умовах енергетичного дефіциту. Ворог системними ударами намагається знищити існуючу енергосистему, позбавити нас електроенергії та газу. Тому ми маємо використати всі шляхи й можливості, що дозволять продукувати енергію», — розповідає заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.
Саме тому в планах спалювати сміття, щоб отримувати енергію. Ідея класна, адже можна позбутися відходів та вирішити проблему з електроенергією. Однак наскільки це безпечно для мешканців столиці й для навколишнього середовища?
URSA.MEDIA поговорила з Софією Сидоренко, керівницею громадської спілки «Zero Waste Alliance Ukraine» щодо побудови ТЕЦ і використання сміття як палива:
Чи можна спалювання відходів та перероблення їх в паливо вважати альтернативними джерелами енергії?
Часто спалювання відходів прирівнюють до альтернативних джерел енергії. Причина цього — довга, наполеглива робота лобістів. Насправді – це міф. Альтернативними джерелами енергії є енергія сонця та вітру. Тож якщо громади дійсно хочуть інвестувати в такі рішення й мати резервне джерело енергії для критичної інфраструктури (лікарні, школи, дитсадки, водоканали тощо), то краще інвестувати в сонячні панелі чи вітростанції. І разом із тим підвищувати рівень енергоефективності.
От дивіться, у 4 рази дорожче коштує спалювання відходів, ніж сонячна енергія та енергія вітру, а у 2 рази дорожче, у порівнянні з природним газом.
Якщо перейти до підходу Zero Waste, то можна зменшити витрати на управління відходами і виробництво електроенергії. Нижче в схемі зазначено помаранчевим, що для сміттєспалювального заводу потрібно витратити 134 000 доларів США, щоб спалити 1000 тонн відходів і виробити 573 000 кВт-год електроенергії.
Якщо спалити один поліетиленовий пакет, то в повітрі опиниться приблизно 70 різноманітних хімічних сполук, а деякі з них ще й отруйні. Внаслідок цього отримуємо першіння в горлі, кашель. Як гадаєте, чи розуміє ці наслідки влада?
Влада намагається знайти прості рішення складним проблемам. Але обираючи сміттєспалювання, не оминути негативних наслідків.
І ще один надзвичайно важливий момент. Сміттєспалювальні заводи потребують висококалорійних відходів. Переважно це відходи пластику. Весь без виключення пластик виготовляється з нафти та газу. Яка країна першою приходить вам на думку, коли говорять про продаж надзвичайно цінного ресурсу за дешево, аби лиш мати потік коштів у свою економіку? Отож бо. Видобуток викопного палива, виробництво товарів, їх транспортування, зберігання — це все надзвичайно енергозатратні процеси, котрі узалежнюють нас від країн, які мають поклади газу та нафти. Сміттєспалювання є одним з елементів, який узалежнює Україну від цього викопного палива.
Відходи, які використовуються як сировина для спалювання, краще переробити чи компостувати. У такий спосіб ми зможемо зекономити вуглець та не нашкодити довкіллю.
Сміттєспалювальна інфраструктура дорога та енергозатратна. Крім того, це рішення повністю суперечить прийнятій в законі про управління відходами ієрархії управління відходами. Розкажіть, яким саме чином?
Інвестор будує в громаді завод, вкладає декілька сотень мільйонів євро та заключає угоду з громадою. Далі обов’язок громади — наступні кілька років (зазвичай такі контакти підписують на 30 років) постачати цьому заводу десятки або навіть сотні тисяч тонн відходів.
А тепер уявіть, що громада налагодила роздільний збір та компостування органічних відходів. Завдяки тому, що запрацював закон про управління відходами пакування, 90% цих відходів повторно використовуються, або ж йдуть на матеріальну переробку. Далі, уявіть, що громада має мережу центрів повторного використання та ремонту, й усі відходи цієї категорії зникають.
Те, що раніше ламалося і викидалось на смітник. Громада запустила потужну інформаційну кампанію та підтримує мешканців, які прагнуть використовувати багаторазові товари та засоби. Усі ці активності створюють сотні робочих місць. Але сміттєспалювальний завод, працевлаштувавши декілька десятків людей, буде їх «кенселити».
Гляньте на цю таблицю, а ми пояснимо, чому сміттєспалювальна інфрастуктура — це дійсно дорого:
Від 190 мільйонів до 1,2 мільярда доларів США потрібно для будівництва сміттєспалювального заводу з можливістю обробки 1 мільйона тонн відходів на рік.
Саме через значні витрати та фінансові труднощі у США протягом 20 років закрили приблизно 31 муніципальний сміттєспалювальний завод. Наприклад, сміттєспалювальний завод з гірськолижною трасою Amager Bakke у Копенгагені закрився через дорогі технічні несправності. Попри те, що його вартість оцінюють щонайменше 500 мільйонів євро.
Чи реально в Україні реформувати систему управління відходами?
Сьогодні ми можемо дійсно грамотно реформувати систему управління відходами в Україні, створити систему, яка не нестиме шкоду довкіллю та здоров’ю населення. Головне — не прогавити цей шанс.
URSA.MEDIA також звернулися до експертки із законодавства громадської спілки «Zero Waste Alliance Ukraine» — Оксани Миляник, аби дізнатися, чи дійсно український уряд продумав до дрібниць побудову теплоелектроцентралі, адже в майбутньому це може мати колосальні наслідки для людей та навколишнього середовища:
Який законопроєкт регулює в Україні контроль за викидами від сміттєспалювальних підприємств?
Незабаром Верховна Рада має прийняти законопроєкт про запобігання промисловому забрудненню, який нещодавно був «провалений», не вистачило одного голоса. Але все ж таки депутати прийняли за основу новий документ. Фактично текст той самий. Йдеться в ньому про врегулювання контролю за промисловими викидами в повітря, у тому числі від сміттєспалювальних підприємств із виробництвом енергії.
Цим документом Україна імплементує в національне законодавство Директиву ЄС 2010/75. Такою є вимога Угоди про Асоціацію з ЄС і це ж завдання входить до екологічних пріоритетів у Національному плані відновлення України. Тож залишається тільки чекати на одноголосне схвалення документа всіма депутатами.
Чи є ще документи, які будуть регулювати роботу ТЕЦ?
Вже затверджені Технічні вимоги до експлуатації установок сміттєспалювання та установок із сумісного спалювання відходів, і містяться вони у Постанові Кабінету Міністрів від 1 березня 2024 року, яка набирає чинності у вересні цього року. На нашу думку, описані норми досить поверхневі. Не виглядає так, що документ забезпечує належний, прискіпливий контроль за викидами, контроль за скидами у водойми.
Як громадська спілка реагує на недоліки в новому законодавстві? І чи є якісь фідбеки від уряду?
У жовтні минулого року Ми надіслали Міндовкілля зауваження та пропозиції до цього нормативного акту. Більшість із них не були враховані. Але у відповіді Міндовкілля запевнили нас: детальні норми включать у Правила технічної експлуатації установок спалювання і сумісного спалювання відходів.
І справді позитивний момент, що більшість положень, передбачених Директивою ЄС щодо установок спалювання відходів, враховані в проєкті Правил. Однак ці правила вводяться в дію і стануть обов’язковими лише після скасування воєнного стану. Тобто невідомо, коли це буде.
Ви сказали, що правила вводяться в дію тільки після скасування воєнного стану. Чому саме така ситуація? Як це взаємопов’язано?
Якщо установки спалювання працюватимуть під час воєнного стану, то фактично вони діятимуть без відповідних правил і без належного контролю за викидами в повітря і скидами у водойми. Крім того, не передбачена чітка відповідальність за порушення технічних вимог та правил експлуатації установок спалювання відходів.
Наше законодавство мало би вирішити багато питань, пов’язаних із викидами в повітря небезпечних речовин, проблеми з контролем, моніторингом. І цей законопроєкт про зменшення промислового забруднення нам потрібен, він містить чіткі заходи контролю. Єдине — доведеться чекати, поки він стане обов’язковим для всіх промислових об’єктів, і всі його норми будуть введені в дію. До них відносяться і підприємства, що працюють за технологією waste-to-energy.
Як відсутність чітких правил може вплинути на екологічну ситуацію в Україні?
Загалом прогрес є, прийняття законодавчих актів триває. Але на сьогодні належним чином не врегульована робота таких об’єктів. Тому до введення в дію жорстких правил є ризик неконтрольованих викидів, скидів у водойми. Без контролю, без відповідальності перед законом, на жаль, робота сміттєспалювальних заводів може сильно зашкодити довкіллю та здоров’ю мешканців громад, де будуть розташовані підприємства.
