Україна сьогодні демонструє один із найвищих темпів потепління в Європі. За останні 30 років середня температура в нашій країні зросла на 1,2°C, а кількість спекотних днів постійно збільшується. Це призводить до триваліших періодів без опадів, висихання ґрунтів і дефіциту водних ресурсів.
Згубна людська діяльність: вирубка лісів, надмірний забір води, осушення боліт і руйнування заплав — лише посилює наслідки кліматичних змін.
Україна — це також одна з найменш водозабезпечених країн Європи. Менше чверті водних ресурсів формується всередині держави — решта надходить транзитом із сусідніх країн. За рівнем місцевого стоку ми займаємо 17-те місце серед 20 європейських країн.
Згідно з прогнозами, у XXI столітті водний стік в Україні може скоротитися на 25-50%, а на півдні та південному сході — навіть до 70%. У південних та східних регіонах вода є стратегічно важливим ресурсом, від якого залежить розвиток сільського господарства, енергетики й громад.
Руйнування гідроспоруд під час війни лише поглибило кризу. За даними Державного агентства водних ресурсів, через російські атаки Україна вже втратила понад 18 мільярдів м³ водних запасів.
Одним із найбільших викликів, спричинених зміною клімату, є посухи. Підвищення температури веде до збільшення тривалості та інтенсивності посушливих періодів.
За оцінками ООН, до 2050 року вплив посухи може відчути понад три чверті населення планети. Кількість й тривалість посушливих періодів значно зросли за останні 25 років: з 2000 року їх стало на 29% більше, ніж у попередні два десятиліття. Лише з 1998 по 2017 рік посухи завдали світовій економіці збитків приблизно на 124 мільярди доларів США.
Для України ця проблема стає особливо гострою. Попри репутацію «житниці світу» з унікальними чорноземами, країна дедалі частіше стикається з ризиком опустелювання та тривалих посух. Кліматичні зміни зміщують нас у зону дуже високих температур і різких погодних коливань.
Ситуація значно погіршується через повномасштабне вторгнення: воєнні дії прискорюють ерозію ґрунтів, забруднюють водойми, поглиблюють їхнє зневоднення та руйнують водну інфраструктуру.
Підвищення температури води створює стрес для риб
Високі температури пришвидшують випаровування, зменшують рівень води у водоймах та посилюють теплове навантаження на мешканців водних екосистем. У річках і малих водотоках дедалі частіше фіксується обміління, а сезонні коливання стоку стають різкішими. Природні гідрологічні цикли збиваються з ритму, і водний дефіцит у найбільш вразливих регіонах лише зростає.
Зміни клімату також пришвидшують деградацію водних екосистем.
Підвищення температури води зменшує вміст кисню, створюючи стрес для риб, планктону та мікроорганізмів. У стоячих водоймах це спричиняє цвітіння водоростей і гіпоксію — явище, коли риба буквально задихається. У спекотні дні це призводить до масової загибелі риби.
Мартен Схеффер, нідерландський еколог і професор водної екології у Wageningen University (Нідерланди) пояснює:
“Прогнозоване збільшення мінливості опадів означає, що рівні води коливатимуться значно сильніше. Це матиме багато наслідків — як позитивних, так і негативних, і вони будуть різними для риб, планктону, птахів чи людей.”
Пересушений грунт не здатен увібрати раптові зливи
Погодні умови стають дедалі непередбачуваними: сильні зливи чергуються з тривалими періодами посух.
Дощі випадають нерівномірно, здебільшого у вигляді раптових злив, які пересушений ґрунт не здатен увібрати. Вода швидко стікає поверхнею, змиваючи родючий шар, поживні речовини та забруднення у річки. У результаті річковий стік слабшає, озера та малі водотоки міліють, а водно-болотні угіддя втрачають здатність утримувати вологу. Для водних екосистем це означає посилений стрес: від надлишку води під час паводків до її критичної нестачі в посушливі місяці, що призводить до втрати природних середовищ існування для багатьох видів.
Заплави втрачають здатність утримувати воду
Посухи призводять до падіння рівнів води. Як результат — зникають зарості водної рослинності, що давали тінь і прохолоду, дрібні річки перетворюються на кілька вузьких потоків, а заплави — колись пов’язані з річкою під час паводків — втрачають здатність утримувати воду.
Вчені називають це екологічною посухою: коли нестача води змінює саму структуру екосистеми, зменшує біомасу та порушує колообіг речовин. У таких умовах водні мешканці стають більш вразливими до теплового стресу, змін хімічного складу води, хижаків і патогенів. Менше води означає вищі концентрації нітратів, фосфатів, важких металів, токсинів та мікропластику. У поєднанні з високою температурою це пришвидшує деградацію екосистем, створює токсичні умови для життя водних мешканців.
Себастіан Бірк, німецький еколог-дослідник, фахівець із прикладної екології, який працює на європейському рівні у сфері водних екосистем, зазначає:
“Зміна клімату впливає на водні екосистеми передусім тим, що змінює кількість води, її температуру та режим течій. Тепліша вода містить менше кисню й спричиняє стрес у водних організмів, а нерівномірні опади ведуть до частіших посух і раптових паводків. Під час посухи падає рівень річок і ґрунтових вод, а забруднювальні речовини концентруються, погіршуючи якість середовища. Усе це разом порушує харчові ланцюги, посилює конкуренцію за воду, й може спричинити зникнення чутливих видів. Іншими словами, зміна клімату підсилює природну мінливість водних систем, роблячи їх менш стійкими та більш вразливими до додаткового людського впливу”.
Як зміна клімату впливає на водні екосистеми України
В Україні дедалі частіше фіксують різкі погодні коливання. Через зміни в характері опадів погіршується стан водних екосистем. Улітку періоди спеки подовжуються, а опади випадають рідше. Навіть коли дощ приходить, він часто перетворюється на короткі зливи, від яких виснажений ґрунт просто не встигає ввібрати вологу. Вода швидко стікає поверхнею, не поповнюючи запаси підземних і ґрунтових вод. Це означає більше посух, менше вологи в екосистемах і швидшу деградацію боліт та водно-болотних угідь. Тепла й нерухома вода сприяє активнішому розвитку евтрофікаційних процесів у стоячих водоймах. Наслідки цих змін уже фіксуються у південних, східних і центральних регіонах України.
Ще один серйозний виклик — опустелювання. Україна є однією з найбільш інтенсивно розораних країн світу: 54% території зайнято орними землями, а на півдні цей показник сягає понад 90%. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, деградація охоплює вже понад половину українських земель, а 20% земель зазнають забруднення.
Як зазначалося раніше, воєнні дії лише підсилюють ці процеси. Руйнування гідротехнічних споруд, обміління водосховищ та збільшення токсичного навантаження на річки вже створюють довгострокові ризики для екосистем, сільського господарства і водної безпеки громад.
Найскладніша ситуація спостерігається у степових областях — Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій. Ці регіони найбільше постраждали від посух, які знищили десятки тисяч гектарів посівів.
Що може зробити кожен з нас для покращення ситуації?
- Економити воду вдома — навіть невеликі зміни мають значення.
- Збирати дощову воду для поливу (встановлення бочок, резервуарів тощо).
- Не зливати у каналізацію хімічні речовини (фарби, моторні мастила, агрохімікати, мийні засоби з фосфатами).
- Брати участь у місцевих природоохоронних ініціативах — це можуть бути волонтерські прибирання берегів, висадка прибережних лісосмуг, відновлення малих річок, очищення джерел та боліт.
- Розповідати іншим про важливість збереження водних ресурсів — поінформоване суспільство здатне змінити ситуацію на краще.
Зазначимо також, що Всесвітній фонд природи WWF-Україна розробив власне бачення Плану управління посухами (ПУП) — документу, покликаного запобігати посухам або пом’якшувати їхні наслідки для водних ресурсів, довкілля, економіки та громад.
У межах цієї роботи команда WWF-Україна визначила кілька ключових заходів:
- Системи раннього виявлення та моніторинг посух. Це дозволяє аграріям, громадам і державним установам вчасно помічати загрозу та реагувати швидше. Це зменшує втрати й допомагає краще підготуватись до посушливих сезонів.
- Розвиток зеленої інфраструктури. Відновлення заплав, боліт і водно-болотних угідь дає змогу накопичувати воду під час інтенсивних опадів.
- Повторне використання води. Альтернативні підходи, як-от повторне використання води для зрошення або промислових потреб, допомагають раціональніше використовувати наявні ресурси.
- Системи збору «сірої» води. Побутова вода з ванн і душових кімнат може бути повторно використана, наприклад, для поливу чи змиву в туалетах.
- Розробка освітніх матеріалів для водоспоживачів та водокористувачів.
Кліматичні зміни та посухи, що стають їхнім наслідком, формують нову реальність для природних середовищ України. Ми вже бачимо, як змінюється режим річок, пересихають малі водотоки, а водні екосистеми втрачають стійкість до кліматичних стресів. У таких умовах особливо важливо не лише реагувати на наслідки, а й зміцнювати здатність довкілля та громад адаптуватися до цих змін.
Кожна річка чи озеро, що втрачає свою життєздатність, — це втрата для всієї країни й для поколінь, які прийдуть після нас. Саме тому надзвичайно важливо переходити до реальних дій: раціонально використовувати воду, відновлювати порушені екосистеми та впроваджувати рішення, що працюють у гармонії з природою.
Цей матеріал створено в рамках проєкту Клімат Контент Пул від n-ost.
