9 вересня 2023 року на Венеційському міжнародному кінофестивалі відбувся прем’єрний показ гостросюжетного фільму під назвою «Снігова спільнота». Стрічка, заснована на реальних подіях, отримала багато схвальних відгуків від кінокритиків та була обрана представляти Іспанію на премії «Оскар» 2024 в номінації «Найкращий міжнародний фільм». «Снігова спільнота» вже підкорила серця мільйонів глядачів, тож настав час переглянути його і вам.
13 жовтня 1972 року авіалайнер, який виконував рейс до Сантьяго, потрапив у циклон та врізався в скелю. На борту літака перебувало 45 людей. Ця трагедія, відома світові під назвою «Диво в Андах», і була взята за основу стрічки, яку відзняв іспанський кінорежисер Хуан Антоніо Байона. Перше, на чому хочеться наголосити – фільм знятий дуже реалістично, в тому числі й завдяки операторській роботі. Кожна сцена ніби переносить нас в ті жахливі умови, в яких опинилися герої фільму. Виникає враження неначе дивишся документальну історію, а не художній переказ. Байона намагався максимально точно відтворити події, особливу увагу приділяючи деталям. Перед тим як розпочинати зйомки фільму, режисер провів години розмовляючи з усіма, хто вижив після катастрофи в Андах, витягуючи кожну емоцію, фіксуючи кожну деталь та кожну секунду спогадів.
«Це потрібно було знімати в реальних місцях. Ми знімали в будинку одного з головних героїв і в тому ж аеропорту, звідки вилетів літак», — пояснював режисер.
Отже, стрічка починається із закадрового голосу, який знайомить глядача із сюжетом, що буде розгортатися далі, а після режисер переносить нас на поле гри в регбі, де ми знайомимося з головними героями – молодими, сповненими життям та оптимізмом спортсменами команди «Олд Крістіанс». В роздягалці вони обговорюють гру та розподіляють квитки на літак до Чилі, де хлопці планували провести одну з найкращих подорожей в їх кар’єрі.
На борту літака панує весела атмосфера, оповита сміхом юних людей, проте буквально за декілька хвилин сміх змінюється на страх та розпач.
Через погодні умови літак врізається в скелю. Момент зіткнення та все, що відбувається з пасажирами в літаку, показаний настільки реалістично, що здається ніби власним тілом переживаєш всі ті травми, які отримують герої. Режисер Байона схоже додатково приділив багато часу вивченню фізіології та анатомії – все з метою передати весь той вплив на організм героїв у момент авіатрощі.
12 людей на борту гине відразу, і самі смерті від травм показані аж занадто реалістично та страшно : ламаються ноги, тіла натикаються на крісла… Цей момент аж занадто чутливим людям краще пропустити.
Частині команди «Олд Крістіанс» вдається вижити в момент аварії, проте в момент коли глядач розуміє в яких саме умовах опиняються вцілілі спортсмени, виникає риторичне питання : що краще – померти відразу чи вижити, щоб потім все одно вмерти повільно та болісно? Можливо, щасливий білет витягнули якраз ті, хто загинув в момент авіатрощі?
Адже навколо вцілілих одні лише гори, мороз та глушина, яка відрізана від іншого світу. Єдині речі, які наразі супроводжують наших героїв – лякаюча тиша та повне нерозуміння ситуації. Відійшовши від первинного шоку, команда хлопців починає гуртуватися та допомагати товаришам вибиратись з літака. Виносять трупи, збирають їжу в одну валізу.
Минають дні, виживати стає дедалі важче, адже закінчуються всі запаси їжі. Хтось починає їсти шнурки, хтось голод перебиває цигарками, які якимось дивом й досі лишились. В таких умовах людина починає чіплятися за будь-яку можливість вижити, інстинкт самозбереження працює в усіх без виключення. Тут знову виникає риторичне питання – на що готова людина заради виживання? Відповідь на нього можна отримати лише опинившись на грані життя та смерті. Як наші герої.
Хлопці вирішують не здаватися в полон смерті так легко та починають шукати способи вберегти життя собі та друзям. Гарно змальовується командність героїв, колективна міць і братерство : вони були єдиним цілим, і, неначе це ще одна гра в регбі, вони залишаються командою навіть на волосині від смерті.
У хлопців виникає думка почати їсти трупи товаришів, які загинули в літаку. Моторошно стає тільки від однієї думки, однак з варіантів залишається лише померти з голоду. Багато членів екіпажу відмовляється це робити – їх не покидає надія, що от-от прийде порятунок. Через декілька днів головні герої змогли відремонтувати радіоприймач, по якому чують новину, що пошуки їхнього літака завершені невдачею, і розпочнуться знову аж через два місяці. Надія протриматися до приходу рятівників тепер повністю згасає.
Мало хто із команди погоджується розрізати трупи своїх близьких, адже це незаконно і порушує всі принципи моралі. Проте інстинкт самозбереження та бажання вижити перемагає.
В них є два місяці очікування, поки пошуки літака знову відновляться, а також нестерпний біль, який пронизує їх зсередини. Природа щодня безжалісно продовжує забирати життя слабших товаришів, і рішення про поїдання трупів все ж приймається. Хлопці впевнені, що коли вони повернуться додому та розкажуть світові цю жахливу історію, їхнє рішення зрозуміють і не буде засуджувати. Адже в таких умовах іншого виходу банально немає.
Як до хорошого, так і до поганого з часом починаєш звикати. Канібалізм стає для наших героїв чимось буденним, але стихія знову завдає жорстокого удару – розтрощений літак накриває лавина. Знову втрата товаришів, знову бажання вижити за будь-яку ціну. Якщо раніше трупи були на вулиці, а їх розчленуванням займались так, щоб інші не бачили, то тепер це робиться на очах у всіх, адже вибратися з-під завалів вже просто немає можливості.
«Він розрізав м’ясо мовчки, нікому не казав хто з наших друзів це був – все щоб ми могли їсти, не згадуючи їхній погляд» – закадровий голос.
В якийсь момент хлопцям все ж вдається розчистили літак з-під снігу. Вони приймають рішення відправитися на пошуку хвоста літака, в якому знаходиться акумулятор. Полагодивши його, в героїв з’явиться можливість спробувати зв’язатися з радіостанцією, але й ця ідея не приносить бажаного результату. Зв’язок зі світом не встановлено. Природа продовжує забирати їхні останні сили.
І саме тут глядача знайомлять із закадровим голосом – хлопчиною на ім’я Нума. Йому відведена особлива роль у цій моторошній історії. Нума, хлопець із великим серцем, зустрів своє 25-річчя в цьому літаку. Він допомагав триматись на плаву всім членам екіпажу, які вціліли після падіння. Він був тримачем командного духу й не давав нікому здаватися, але саме на своє день народження зламався сам. Отримавши поранення в нозі, там поширилась інфекція, яка повільна починала забирати його життя. Розуміючи куди його веде ця історія, він, будучи проти канібалізму, дав дозвіл на поїдання свого тіла. Окремо хотілось би виділити коментарі актора, який грав цього персонажа:
«Ми проводили екскурсію будинком, де жив Нума, і його брати розповідали мені все, що пам’ятали про нього в кожному місці. Я зустрів друзів Нуми, які розповідали мені про нього, про свій досвід, і я зрозумів, що кожна людина, з якою ми говорили, описувала Нуму як виняткову людину. Ці історії дали мені інформацію про нього»
Після смерті Нуми команда знайшла посмертну записку, що була адресована його друзям: «Немає більшої любові, ніж любов, що віддає життя за друзів».
Слова, що були написані на клаптику паперу, додають мотивації хлопцям. Троє добровольців відправляються в дорогу, на пошуки цивілізації. Вони зшили з водонепроникних речей спальники, запаслися їжею та вирушають в долину Анд.
Інтрига наростає з кожним днем, що хлопці блукають горами та долинами – це їхня остання надія на порятунок. Чи то доля їм нарешті посміхається, чи то Нума направляє їх на вірний шлях, проте герої зустрічають чоловіка.
Евакуація проходить швидко : всіх, хто вижив, врятували тим же днем, але так показано у фільмі. В реальності евакуація проводилась протягом двох дні. І це єдина неточність, яку дозволив собі режисер, відтворюючи події тієї трагедії в Андах.
Протистояти природі можуть лише найсильніші. Хлопці вірили та не здавалися, що й дало їм змогли вийти переможцями з цієї битви зі стихією. Цю історію неможливо забути та усвідомити до кінця. Люди, які вважались мертвими не тільки для світу, але й для самих себе, змогли вижити в нелюдських умовах та показати як важливо триматись командою та підтримувати одне одного. Переглядаючи фільм, обов’язково дослухайтесь до фінальних слів Нума.
