За останні роки кількість закритих каналів у Telegram значно зросла. Вони створюються для того, аби продавати заборонені психотропні та наркотичні засоби, екзотичних тварин чи для обміну злочинним контентом, як-от дитяче порно або катування тварин. Про останній ми поговоримо більш детально. Адже наша партнерська організація із захисту прав тварин URSA займається юридичним аспектом таких злочинів та супроводжує справи громадян, що натрапили на закриті канали із відеокатуванням тварин і хочуть притягнути винних до відповідальності.
Дитячий голос за кадром. Звичайне подвір’я в одному з українських містечок. І маленьке кошеня, яке не зможе пережити ще одного удару.
Кадри, які ми не можемо розмістити з етичних міркувань, стали випадковою знахідкою з темних куточків інтернету. Вони були викладені у відкритий доступ самими «героями» — підлітками, які заради розваги або лайків знущаються з беззахисних тварин та роблять це публічним контентом.
Популярний месенджер “Telegram” став одним із найнебезпечніших майданчиків для поширення таких фото та відео. Приватні закриті канали, які змінюють назви та посилання, з’являються у мережі знову і знову. Учасники створюють цілі спільноти, діляться контентом і навіть намагаються монетизувати його.
Після гучного випадку з 14-річним хлопцем з Київщини, який публічно катував кошенят і не приховував свого обличчя, поліція відзвітувала про відкриття кримінального провадження. Але що відбувається після того, як телеграм-канал зникає з публічного доступу? Чи справді вдається зупинити цю хвилю насильства? І головне — що може зробити звичайна людина, якщо натрапить на подібний контент?
Ми розібралися, як працюють ці канали, що може — і чого не може — українська поліція, і що стає причиною таких дій на думку лікаря-психіатра.
Як працюють канали у Telegram і чому їх так важко виявити та заблокувати?
Telegram позиціонує себе як майданчик для безпечного спілкування з високим рівнем приватності. І саме ця приватність перетворює платформу на зручний прихисток для тих, хто хоче уникнути відповідальності.
Такі канали рідко бувають публічними або доступними для всіх. Щоб потрапити до них, потрібне спеціальне запрошення або приватне посилання. Зазвичай їх розповсюджують самі учасники через закриті чати, або вже в таких званих «антиканалах», де небайдужі користувачі намагаються власними силами викривати зловмисників і з’ясовують, хто ховається за черговим анонімним нікнеймом.
Правоохоронці, як правило, не проводять активний моніторинг або пошук подібних спільнот. Єдиним реальним механізмом виявлення таких каналів залишаються звернення самих громадян. Офіційна процедура запускається лише тоді, коли людина натрапляє на подібний контент і повідомляє про нього в поліцію.
Що це означає на практиці? Передусім те, що поки звичайні користувачі не знайдуть посилання на такий канал, шансів, що його хтось знайде і заблокує, майже немає. Це також означає, що більшість подібних спільнот продовжують існувати місяцями, поки хтось випадково не натрапить на них і не звернеться за допомогою через медіа чи соцмережі.
Бувають випадки, коли самі творці контенту «допомагають» правоохоронцям — викладають відео з власними обличчями, не приховують місце зйомки та прямо хизуються тим, що роблять. У такому разі поліції легше встановити особу, але це скоріше виняток, аніж правило.
До восьми років позбавлення волі: історія про хлопця з Київщини, який катував кошенят на камеру
Один з найгучніших випадків останнім часом — історія підлітка з Київщини, який публікував у Telegram відео, де жорстоко знущався з кошенят. Хлопець не приховував свого обличчя, сам знімав і коментував те, що робив.
Після розголосу і звернення небайдужих громадян поліція відкрила кримінальне провадження за статтею 299 Кримінального кодексу України — жорстоке поводження з тваринами. Про це повідомляє поліція м. Київ.
За даними правоохоронців, особу хлопця було оперативно встановлено — його викликали разом із матір’ю для надання пояснень. Поліція заявила, що справу розслідують, а санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до восьми років.
Утім, станом на зараз жодних додаткових новин про хід справи немає. Юристи громадської організації URSA надіслали запит про надання інформації до Головного управління Національної поліції в місті Києві, але відповіді не отримали.
Тим часом захисники прав тварин отримали новий запит — підписники повідомили про ще один телеграм-канал із аналогічним контентом. Стилістика, характер відео та подача вкрай схожі на ті, що були опубліковані раніше.
Ми не можемо з упевненістю стверджувати, що йдеться про ту саму особу. Але канал з’явився у мережі після відкриття кримінальної справи, інформація щодо якої не оновлюється.
Юристи ГО URSA та журналісти URSA.MEDIA продовжують слідкувати за ситуацією.
Уперше з живоредським контентом в Telegram юристи URSA зіштовхнулися у вересні 2024 року. Тоді юристка організації Марина Іванюсько випадково натрапила на закритий канал, в якому невідомі з особливою жорстокістю катували тварин. Кадри були настільки жахливими, що Марині довелося приймати заспокійливі засоби для стабілізації психологічного стану. Команда організації відразу ж вирішила звернутися до поліції із заявою. Але у Дарницькому управлінні поліції у місті Києві на Марину чекав сюрприз, реєструвати заяву правоохоронці не поспішали. “Попри очевидні ознаки складу злочину, уповноважена особа відмовилась внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим фактично порушила вимоги ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України.
У зв’язку з цим, мною було подано скаргу до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва на бездіяльність слідчого. Ухвалою слідчого судді від 25 квітня 2024 року скаргу було задоволено, а слідчого Дарницького УП ГУНП м. Києва зобов’язано не пізніше 24 годин внести відповідні відомості до ЄРДР.
У подальшому, на виконання зазначеної ухвали слідчого судді, відомості про кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито відповідне кримінальне провадження, після чого, розпочалось досудове розслідування та збір доказів, спрямованих на встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального діяння.” Розслідування справи триває до цих пір.
Юристка зазначає, що можливості правоохоронних органів, на жаль, обмежені технічними та юридичними аспектами. Наприклад, поліція не може «просто так» отримати дані користувачів Телеграм. Для цього потрібен міжнародний запит до Об’єднаних Арабських Еміратів, де зареєстрована платформа. Цей процес може тривати рік і навіть більше, адже всі запити розглядаються в порядку черги.
Єдиний шанс швидкого реагування — якщо зловмисник не приховує свою особу, як це сталося у випадку з хлопцем з Київщини або дівчиною з Павлограда. У таких випадках правоохоронці можуть швидко встановити особу і відкрити провадження.
Однак навіть після цього історія часто «зависає». Як показує практика, нікого з таких зловмисників поки реально не покарали — максимум, що вдається, це викликати дитину з батьками на «пояснення».
До слова URSA.MEDIA звернулись до Офісу Генерального прокурора із запитом про надання інформації про розслідування злочинів у Telegram-каналах, нас цікавило, чи робить поліція запити Арабських Еміратів, аби встановити особи зловмисників, що розповсюджують заборонений контент на платформі та як розслідує подібні злочини. Термін надання відповіді вже пройшов, проте ми досі так і її не отримали.
Як діяти, якщо ви стали свідком жорстокого поводження з тваринами у соціальних мережах?
На перший погляд може здатися, що одна людина не здатна змінити жахливу реальність. Але це не так — і це доводить історія Олександри з Харкова, яка й натрапила на жахливі відео знущання з кошенят. Посилання на канал Саші надіслала її молодша сестра — жорстокий контент почав стрімко поширюватися поміж дітей у школі.
Дівчина не звернулася до поліції відразу: у розмові вона ділиться, що мала гіркий попередній досвід, тому не вірила, що це принесе результат. Натомість Олександра вирішила створити розголос: знайшла кілька зоозахисних груп, розповіла про ситуацію та отримала поради й контакти організацій, які готові були допомогти.
Саме так Олександра вийшла на команду юристів URSA, які підтримували її на кожному кроці. Разом із Надією Максютою дівчина все ж подала заяву — спершу до кіберполіції, а потім і до поліції у своєму місті.
Спершу правоохоронці не надто охоче реагували на ситуацію: сумнівалися, чи це взагалі знято в Україні, і прийняли заяву без особливого ентузіазму. Але вже наступного дня зателефонували знову — попросили прийти ще раз і надати всі матеріали: відео, посилання на канал, скриншоти. Згодом Олександра отримала новину, що особу зловмисника встановлено.
“Це не зайняло багато сил та часу, і URSA була на зв’язку зі мною на усьому шляху. Коли я зібралася до поліції, мені багато знайомих казали, що це марно. Але якщо так буде вважати кожен — то правосуддя ніколи не буде. Я сподіваюся, що якщо це поширювати, то все більше людей не будуть залишатися осторонь“, — підсумовує дівчина.
Юристка ГО URSA Надія Максюта розповідає, що діяти може кожен. Побачивши відео чи фото знущань над тваринами у Telegram, потрібно діяти за таким алгоритмом:
- Звернутися до поліції. Це найпростіший та офіційно визнаний спосіб. При цьому важливо звертатися саме до відділення, а не лише онлайн у кіберполіцію, а також надати якомога більше доказів: відеозаписи катувань, посилання на канал, детальний опис ситуації. У заяві варто просити залучити кіберполіцію як технічний підрозділ для встановлення ІР-адрес або інших технічних даних.
- Поширювати інформацію в соцмережах. Досвід свідчить: масовий розголос часто спрацьовує швидше за офіційні механізми, а правоохоронці починають діяти активніше.
Як народжуються монстри: чому підлітки знущаються з тварин?
Джеффрі Дамер. Тед Банді. Альберт Де Сальво, відомий як «Бостонський душитель». Усі ці імена увійшли в історію як символи нелюдської жорстокості. Але мало хто знає, що майже всі відомі серійні вбивці починали однаково — з катування тварин у дитинстві або підлітковому віці.
Те, що може здаватися «поганим жартом» або «наслідком перехідного віку», насправді є тривожним дзвіночком набагато серйознішої проблеми. Психологи та психіатри наголошують: жорстокість до тварин — це симптом глибоких особистісних і психічних порушень.
Що штовхає дітей і підлітків знімати на камеру тортури над беззахисними істотами? Чому це перетворюється на контент? І як зрозуміти, чи це одиничний випадок, чи перший крок до чогось значно страшнішого?
Щоб розібратися, що ховається за подібними вчинками і чому це має турбувати не лише зоозахисників, а й усе суспільство, ми звернулися до Романа Крикуна, лікаря-психіатра, психотерапевта та нарколога.
“Перша причина — насильство в сім’ї. Дитина копіює патерни поведінки, які бачить у батьків, бабусі чи дідуся. Якщо у родині прийнято бити, кричати чи ігнорувати — це стає для дитини нормою“, — пояснює лікар.
“Друге — прояви психопатії: садизм, насильство, мазохізм. Це перші сигнали, що з психікою дитини щось не так. Тут уже йде мова про риси психопатії.
І третє — це звикання. Наш мозок адаптується до всього, зокрема і до насильства. Якщо дитина постійно бачить жорстокість, вона перестає її помічати. Їй стає байдуже або навіть приємно“.
Роман Крикун наголошує, що втрата емпатії — це перший крок до небезпечного майбутнього.
“Людині з емпатією шкода тварину навіть випадково. Наприклад, ви навіть коли на хвоста кішці випадково наступаєте — ви завжди перепросите, погладите. А психопат нічого не відчує, йому буде все одно. І саме це — втрата емоційного компоненту — і є критичною ознакою небезпеки“.
За словами лікаря, саме така «байдужість» — те, що часто передує небезпечній ескалації в дорослому віці:
“Жорстокість до тварин — це завжди або наслідок психічних відхилень, або результат жорстокого середовища. Але в будь-якому випадку це тривожний сигнал, який не можна ігнорувати. Потрібна мінімум консультація психіатра“.
Але проблема насильства над тваринами поширена не лише серед підлітків: така поведінка може бути характерною і для дорослих людей. З цього приводу Роман Крикун пояснює:
“Садизм у сформованої особистості — це зазвичай про незадоволення своїм життям. Часто це люди з залежностями або маргінальним досвідом. Вони виміщують свою агресію на тих, хто не може дати відсіч — на тваринах.
Такі люди часто виглядають «нормально» в соціумі: гарний працівник, вчитель, колега. Але вдома вони тирани. І собака чи кішка стає об’єктом для реалізації їхньої фрустрації та злості“.
І додає:
“Людина, яка б’є тварин, не вважає це проблемою. Вона не піде по допомогу сама. Її поведінку помічає лише оточення. Але коли хтось робить зауваження, у відповідь зазвичай виникає агресія. Бо “це моя тварина, що хочу — те й роблю””.
Наостанок лікар-психіатр зазначає, що емпатія, доброта і здатність піклуватися — це основи людяності. І це все починається не зі школи, а з родини. Якщо батьки не люблять і не поважають тварин, діти цього також не навчаться.
На думку фахівця, саме з пояснень про повагу до тварин починається формування людини:
“А якщо цього не буде — ми отримаємо психопата. А психопатія не лікується“.
Мовчання — це згода: чому важливо реагувати на випадки жорстокості?
Важливо розуміти: Telegram-канали із жорстоким контентом, відео та фото «для дорослих», продажем заборонених речовин (як-от кратом, про який ми розповідали раніше) — це лакмусовий папірець нашої спільної байдужості.
Психіатри підтверджують: жорстокість до тварин може вказувати на глибокі психологічні проблеми та стати першим етапом на шляху до насильства над людьми. Юристи кажуть: хоча механізми недосконалі, реакція можлива.
Історія Олександри з Харкова доводить — навіть одна людина може змусити систему працювати.
Тож ми закликаємо вас не залишатися осторонь. Якщо ви стали свідками жорстокості, ви можете повідомити про це юристів громадської організації із захисту прав тварин URSA та отримати професійну консультацію щодо подальших дій.
