Якщо бути відвертими, то цей матеріал ми планували дати завтра, напередодні вихідних. Але після страшної ночі обстрілів, ми розуміємо, що всім нам потрібно трішки садово – квіткової терапії. Навіть на відстані. Читайте наш теплий та сповнений життя матеріал про публічний сад-город “Розсадник”. Це екопростір у Львові, за яким доглядають всі охочі.
У затишній нижній терасі львівського парку “Залізна Вода”, от уже шостий рік існує екопростір “Розсадник”. Ним опікуються волонтери. Це місце, де кожен охочий може посадити рослинку, хай то буде ягода, квітка чи овоч, а потім приходити й доглядати за нею. Екопарк знаходиться неподалік Стрийського парку – величезної зеленої окраси Львова. Свого часу більш дивовижного парку у Європі було годі й шукати! Його наприкінці 19 століття створив головний садівник міста, геній Арнольд Рьорінг. Обов’язково дочитайте цей матеріал до кінця, тут ми покажемо Вам частинку серця пана Арнольда. Він прагнув перетворити кожну зелену зону Львова на витвір мистецтва. На території “Залізної води” цей талановитий чоловік облаштував фруктовий сад і створив систему парників та розсадників. Саме там вирощували саджанці дерев, кущів та квітів, якими потім озеленювали Стрийський парк, Високий Замок та центральні клумби міста.
Коли активісти думали над концепцією львівського “Розсадника”, вони надихалися відомим німецьким урбан – садом Himmelbeet. Німецькою ця назва перекладається як “небесна грядка”. Кейс Берліну дав львівським активістам поштовх до того, як маленький міський, нікому не потрібний пустир можна перетворити на мультифункціональний екологічний та соціальний хаб. Цінності “Розсадника” – це екоосвіта та повна відкритість для кожного. Вони дуже резонують нашій редакції. Днями ми відвідали цей екопростір і хочемо розділити з вами наш досвід!
Як з’явився “Розсадник”?
Нас зустрічає Анжеліка Зозуля – голова громадської організації “Плато” (PLATO):
— Добрий день! Пройдімо до основного входу у наш простір. До його історичного початку! Мову переймає колега Анжеліки, Тетяна:
– Привіт! Мене звати Тетяна, я волонтерка простору “Розсадник”. Це публічний простір, заснований у 2021 році. Усе починалося як публічний Сад-город. Ця ідея існує у світі, мабуть, з часів Другої світової війни. Тоді, через продовольчу кризу спричинену війною, людей у Сполучених Штатах, Великобританії та Канаді заохочували використовувати любу вільну землю для вирощування городини. У Європі є багато так званих паблік гарден, публічних Садів-городів. І, надихнувшись цією ідеєю, дві громадські організації: “Плато” та “Екотерра” вирішили зробити щось подібне у Львові. Вони звернулись до Львівської міськради з цією пропозицією. Міськрада запропонувала ділянки. Це одна з них. І от вона була обрана для того, щоб зробити тут цей проєкт. Ця територія була дуже занедбаною, захаращеною коли сюди зайшли волонтери у 2021 році. Її почали розчищати. За першу толоку звідси вивезли 20 мішків сміття! І поступово почали робити перші грядки й першу городину.
Раніше на цій території було садово-квіткове господарство. Воно остаточно закрилось у 2014 році, але до того існувало доволі довго. Тобто, воно було за радянських часів, за польських, скоріше за все, за часів Австро-Угорщини тут теж були теплички… Ця територія завжди була за парканом. Оскільки у 2014 році господарство остаточно закрилось, з 2014 по 2021, коли сюди зайшли ми, територія була нічиєю. Вона сильно розкрадалась, тут були залишки паркану, тут були маргінальні елементи, тут був смітник частково. Ми встановили паркан в тому числі, щоб якось боротись з вандалізмом і показати, що тепер цією територією опікуються, її зачиняють у нічний час якраз щоб зменшити сюди доступ людей, що схильні до вандалізму.
Тетяна розповідає редакції чому для екопростору обрали саме цю ділянку:
— Трохи далі від нас ви бачите бетонну стінку підпірну, там виходить джерело. Увесь цей парк називається “Залізна Вода”, тут є певна кількість джерел води, насиченої залізом. Тому власне і “Залізна Вода”. Мати поряд воду було важливо для такого проєкту. Огороджена територія – це і є простір “Розсадник”. Він складає 1,3 гектара та є частиною парку. “Розсадник” входить в межі парку, які були затверджені у 2022-23 роках. Простір має дві тераси: нижню та верхню. Ми зараз на нижній. На ній у нас і відбувається усе, що ми робимо. До верхньої ми поки не добралися, але вона є і вона входить до цього простору. Двері “Розсаднику” завжди відчинені вдень. Сюди можна спокійно заходити, ходити. Тут ви завжди можете побачити людей, студентів, молодь, сім’ї, які просто гуляють.
У “Розсаднику” є теплі грядки. Їх концепція полягає в тому, що всередину закладається шарами гілля, трава, різні біовідходи… Тобто, щоб воно все потім компостувалось, виділяло додаткове тепло і підігрівало те, що на ній росте. Внаслідок того що грядка висока, вона швидше прогрівається. Це було таким нашим стартом. Згодом ми збудували дерев’яні грядки. Усе що ви тут бачите, збудоване силами волонтерів. Ще у нас є три бетонні грядки. Це те, що лишилось від квіткового господарства, яке тут було раніше. Теж було прийняте рішення їх не демонтувати, а лишити й вже на них вирощували городину.
Це простір садотерапії та екопросвітництва
Якщо в перший сезон 2021 року “Розсадник” був історією про величезне розчищування та про город, то другий і наступні сезони стали пошуками сенсу для нашого простору. Навесні 2022 року ми зробили перші толоки й вони мали великий попит. Прийшло багато людей. Був відгук про те, що це дуже цінно щось робити на землі, трішки сповільнитись… Якась кількість вимушено переміщених осіб теж туди приходила і для багатьох це була історія про те, що у нас на батьківщині була земля ми щось на ній робили. І тут ця можливість знову повернутись до цього досвіду вирощування. Так ми зрозуміли, що все це ще має сенс, все це актуально. І у нас змістився фокус із садівництва городництва на природотерапію. Тема піднялась органічно просто тому, що люди приходили сюди за спокоєм і тоді ми зрозуміли: о’кей, нам потрібна тема природо-садо терапії. Ми почали її розвивати. І станом на зараз ми розширились до того, що це є простір садотерапії й екопросвітництва. Це дві теми, які найчастіше переплітаються в наших подіях. Це основний фокус, що є.
Що таке “Зелений банк”?
Ще минулого року ми запровадили проєкт: “Зелений банк”. Його ідея в тому, щоб розмножувати у “Розсаднику” декоративні рослини, щоби потім озеленювати громадські простори в місті. Ми робимо фокус на те, що це мають бути людинонезалежні, багаторічні, здебільшого місцеві, не інвазивні рослини. Бо це теж є проблемою і конкретно проблемою цього простору. В той час, поки даною ділянкою не опікувались люди, територію доволі сильно захопили інвазивні рослини. Такі як золотарник, рейнутрія та інші. Інвазивні рослини — це немісцеві види рослин, які агресивно поширюються, витісняють місцеві види та загрожують екосистемам, а то і здоров’ю людини, як на приклад амброзія чи борщівник. Цього вже є багато в місті. На жаль, з різних причин і нам важливо підсвічувати цю проблему і не погіршувати її. Тому ми обираємо ті рослинки, які є сталими й не будуть хаотично, безконтрольно розростатися.
Регулярно люди щось підкидають і тому власне і з’явився “Зелений Банк” з тих намірів, що якщо комусь потрібні рослини, хтось приходить звідси їх забрати, а хтось хоче поділитися рослинами, приносить і віддає. Неодноразово ми приходили, а у нас на вході пакет з цибулинками ірису або якась квасолька, яку вирощували на підвіконні й захотіли так просто “підкинути” нам. Тому цей шерінг – це елемент нашої взаємодії з простором навколо і теж дуже важливо дати людям бути почутими й розповісти про свої досвіди.
Хто опікується грядками “Розсаднику”?
Тут немає жодної людини, яка б працювала за зарплату. Це все відбувається виключно на волонтерських засадах. І коштом грантів усе робиться. Якоюсь частиною грядок опікуються конкретні люди, але більша частина грядок – це спільноти. У нас є ядро волонтерської команди – це більш залучені люди, які в курсі усього та проводять усі події. Це десь 5 людей. Є більш широке коло, це приблизно 15 людей. І є третє коло – люди, які приходять і йдуть, таких у нас 50-100 людей. Ідея в тому, що на початку сезону ми завжди плануємо, які у нас будуть посадки й на яких грядках. Зараз у нас під опікою конкретних людей шість грядок з орієнтовно 17-20 наявних. Деякі грядки ми розібрали. Є грядки у вигляді пірамідок, є спіральна грядка… Усе це теж елемент експерименту і просвітництва. Тобто, тут у “Розсаднику” ми можемо зробити щось експериментальне і подивитися як воно працює саме в умовах Львова, цієї погоди, цих людей… Коштом того, що простір відкритий, ми бачимо як ті чи інші рослини переживають як те, що вони мають мінімум догляду, так і те, що вони є відкритими для інших людей. Тобто, якісь рослини у нас не прожили тут і двох тижнів. Рододендрон у нас викопали! Дуже красивий пішов одразу. Так-так, нам його викопали… Просто хтось вкрав. З неочікуваного: вкрали один з виноградів! Навесні прийшли, виноградні лози обрізали та викопали… Щось викопують, щось саджають.
Одна з особливостей, про які ми кажемо – якщо людина бере грядку собі в опіку: простір живе своїм життям. У нас є кейси, коли людині просто прийшли й посадили помідори на грядку. Вона така: “ну окей, цього сезону я опікуюсь помідорами!”
На території Розсаднику є будиночок-офіс
Ось цей будиночок реконструйований. Це будиночок, у якому була баня для працівників. Він був у жахливому стані. Ми його відновили у тому ж розмірі, у тій же плямі забудови і для нас це точка так званого офісу. Ми це називаємо будиночок садівника. У нас там все. Це і місце, де ми можемо зберігати все. Бо раніше у нас була маленька комора. Вона була малесенькою і дуже сирою. Це теж було проблемою. Весь інвентар, сапки, меблі садові, плюс це місце, де ми можемо проводити події в погану погоду. Цьогоріч це була перша зима із будиночком. У нас були перші зимові події, ми змогли собі це дозволити, бо в нас у Розсаднику тепер є “своя” маленька територія, де ми можемо проводити цікавинки!
З цікавого у нас в Розсаднику є багаторічний аґрус, ще по території росте малина, смородина. З городини: гарбузи кабачки… Тетяна усміхається. Мову переймає Анжеліка:
– Я Вам ще прорекламую нашу візитівку! Наша візитівка – це м’ята! Пряно-смакові культури, від яких усі зазвичай в захваті! Можете підійти до високої грядки, почастуватися, забрати з собою букет з м’яти. Є навіть м’ятка на бетонній грядці, яка залишилась нам у спадок від квіткового господарства! Тобто, цю можна навіть саджанцем забрати собі, висадити, наприклад, на балконі. І це та культура, яка з нами з найпершого сезону і сподіваємось, що й надалі залишиться з нами. Тому що це дуже приємно – взаємодіяти з цією рослиною, отримувати різні сенсорні відчуття від цієї взаємодії. Тобто, це рослина, яка нас завжди на 100% виручає.
Не дивіться на ці грядки, як на грядки своєї мами чи бабусі
По городині важливий дисклеймер: не дивіться на ці грядки, як на грядки своєї мами чи бабусі. Дивіться на ці грядки, як на результат соціального експерименту. До них торкаються люди, які умовно ще вчора не були знайомі між собою. А сьогодні вони познайомились, навчились соціальній взаємодії між собою, у когось вийшло, у когось не вийшло… Це простір у тому числі для факапів. До нас багато хто приходить і каже: “У мене нічого не росте!”; “За мною усе помирає…”; “У мене ніколи ніяк не виходило!..”
У Розсаднику ніхто ніколи нікого не буде критикувати чи ставити палки в колеса. Тому що для нас важливий процес більше, ніж результат. На жаль, поки що за даних обставин, у тому числі ресурсних, ми не можемо повноцінно боротись за даний результат.
“Розсадник” вродив, куди йде ця городина?
Були у нас такі кейси! Наприклад у 2022 році був надлишок так званої вирощеної продукції й ми нею ділилися з бістро Євгена Клопотенка. Там готувалися страви для соціального меню, яким частували вимушено переміщених осіб, які в той момент перебували у Львові, їх було дуже багато. Тому була така потреба. Інший варіант – якщо виросла невеличка кількість овочів, то ділимося ними з волонтерами та волонтерками, які долучаються до доглядових робіт. Минулого тижня у нас була салатна гірчиця у великій кількості, ми її усю зібрали, роздали по волонтерах і волонтерках. Хтось з нами ділився, що зробив з неї песто. Хтось частувався у вигляді салатних страв. Дуже класно, коли вдається виростити гарбузи! Гарбуз! Красивий, великий, за яким ти спостерігаєш впродовж усього сезону, він росте-росте-росте…І потім на спільних подіях восени ми усі разом ділимо його на частинки, роздаємо між усіма причетним, хто до цього долучився… Волонтери потім щось із нього готують і діляться з нами своїми історіями.
Трапляється дуже багато різних моментів, про які можна розповідати. Наприклад, цього року до нас написали партнери з Німеччини, які вирішили поділитись з нами насінням городніх культур і ми місяць, як якісь чарівні звірята, сортували 25 кілограмів різного насіння! Розфасовували його по маленьких пакетиках і робили оголошення, що усі охочі могли зголоситися та отримати свій невеликий набір з насінням. Наприклад на балконний город, щось для висадки на підвіконні або більший набір з кабачками, з гарбузами, з квасолею, з буряком, з морквою, якщо є більша територія. Тому у “Розсаднику” переплітаються різні взаємозв’язки між людьми. Ми не можемо сказати, що ми прямо на 100% садівники та садівниці. Тому що в процесі ми теж багато чому вчимося. Моя особиста мотивація бути тут – це розповідати про кліматичну кризу, про її наслідки й про те, як кожен із нас може посильними методами адаптовувати простір до цієї кліматичної зміни. Але зрештою є і ті, хто приходить, щоби просто в такий звичайний спосіб заземлитись та відволіктись від інформаційного шуму, провзаємодіяти з рослинами, послухати 12 видів птахів, які тут співають та розважають нас. І таким чином відволіктись від “реальності-нормальності”, яка нас оточує.
Де беруть саджанці та насіння?
Зараз ніде не беремо. В перші роки за грантові кошти закуповували та висаджували. Але багато всього різноманітного, декоративного, як уже говорила Таня, було вкрадено або не змогло вирости через те, що потребує постійної, нормальної підтримки. Тому ми розсаджуємо те, що тут ітак росте, наприклад жасмини садові, дейції, форзиції… Це те, що росло тут ще за 70 – 80 – х років. Для нас важливо берегти ось цю тяглість. Забирати з минулого в сьогодення, і давати можливість через такі ініціативи як “Зелений банк” жити надалі. А городина – цього року з насіння що нам подарували партнери.
Чи поливають грядки у “Розсаднику”?
Трішки. Давайте чесно: Це наш шостий сезон і, чесно кажучи, ми видихлися. Це об’єктивно дуже складно. Бо якби ви прийшли до нас у попередні роки, усе тут було б більш доглянутим і підтриманим. Ми більше поливали на регулярній основі зустрічалися. Цього сезону так трапилось історично і в тому числі через те, що змінюється конфігурація волонтерської команди. Змінюється спроможність донорів підтримувати питання адаптації до наслідків кліматичної зміни. Тому можливо зараз тут немає ідеального догляду, але ми намагаємось робити свій посильний внесок у те, щоб простір і надалі функціонував.
Про плани роботи з ветеранами
Дуже обережна тема насправді. У нас є партнерські відносини з однією з організацій, яка має фахівчинь, які спроможні надавати фахову експертну підтримку. Наразі вони будують ці діалоги для того, щоб вийти на цільову аудиторію і спробувати тестувати певні підходи в нашому просторі. Наразі такого прям сильного досвіду взаємодії з ветеранами ми не маємо у зв’язку з тим, що простір не є інклюзивним. Ви можете побачити це на власні очі. Тобто, тут дуже багато викликів з точки зору безбар’єрності. І стоїть питання фахівців та фахівчинь, які б розуміли, як можна допомогти, а не нашкодити.
Для нас важливо, щоб у “Розсаднику” могли зустрічатися усі охочі. Ми ніколи не проводимо заходів суто для ВПО, суто для жінок з вразливих категорій чи суто для людей старшого віку. Ми намагаємось міксувати. 98% усіх наших подій – це події, на які можуть зголоситися усі охочі. І ми цінуємо, що “Розсадник” функціонує як платформа, де підліток може спілкуватися з людиною старшого віку і знайти спільні теми для обговорення. Розсадник – це частина парку “Залізна вода”. І нам важливо, щоб парк трактувався не просто як місце, куди можна прийти, посидіти на лавці і поїсти морозива. Ми прагнемо, аби простір парку набував нових функцій і щоби це був простір для альтернативного дозвілля для всіх і кожного.
У 2021 вперше, коли ми створювали наш осередок, ми надихались німецьким Himmelbeet-ом (Храмом неба). У нас є партнерська організація у Відні, яка охоплює 200 садів – городів. На жаль, бачимо що в Україні цього буму публічних садів-городів не трапилось. У 2022 році ніби були певні поштовхи, але адміністрування цієї всієї історії й тримання до купи волонтерської спільноти займає дуже багато ресурсів і потребує сталої інституційної підтримки.
На цьому моменті ми з вдячністю відпускаємо супутниць нашої прогулянки Анжеліку і Тетяну та насолоджуємось екопростором самостійно. Як будете у Львові, обов’язково завітайте у “Розсадник”!
Раніше ми спілкувалися з Катериною Беляєвою, кінологинею, яка розповідала нам як собаки емоційної підтримки повертають до життя ветеранів.
