Сьогодні, коли нові технології стрімко розвиваються, тестування на тваринах здається ще більш абсурдним і застарілим. Та, на жаль, у багатьох країнах це досі вимагають і практикують. Не так давно, через те, що уряд Трампа скоротив фінансування Гарвардського університету, його науковці заявили, що можуть зробити евтаназію своїм лабораторним тваринам.
Із року в рік мільйони кроликів, пацюків, плазунів, котів і собак страждають і гинуть в експериментах під час досліджень і тестувань у лабораторіях. Люди в міру своїх можливостей чинять спротив цій застарілій жорстокості: не купують товари, які тестують на тваринах, проводять інформаційні кампанії проти таких брендів та закликають їх припинити експлуатацію.
Але дехто заходить ще далі і діє більш радикально – це підпільний рух «Фронт визволення тварин» («Animal Liberation Front»), який вже понад 30 років звільняє тварин по всьому світу, знищує лабораторії, підприємства, хутряні ферми, завдаючи збитки в десякти тисяч доларів, а ФБР США визнали їх рухом, який несе терористичну загрозу.
Їхні погляди та дії лишаються суперечливими і викликають дискусії: хтось підтримує і хоче вступити у їхні ряди, а дехто критикує їхні вчинки як незаконні та занадто агресивні. «Фронт визволення тварин» продовжує підпільно працювати і залишає відкритим питання – де межа між активізмом і злочином у боротьбі за права тварин?
«Фронт визволення тварин» (ФВТ) – це міжнародний підпільний рух, що виник у Великій Британії в 1970-х роках. Він об’єднує вегетаріанців і веганів, діє без формального лідера і займається прямими діями, щоб завадити жорстокому поводженню з лабораторними тваринами. Члени ФВТ викрадають тварин з лабораторій і ферм, надають їм ветеринарну допомогу, створюють притулки для них. А ще руйнують підприємства, лабораторії, дослідницькі інститути, хутряні та промислові ферми, пов’язані з експлуатацією тварин. Під час спецоперації вони фіксують на приховану камеру жорстоке поводження та утримання тварин.
Вони вважають, що всі тварини мають право на життя без страждань, і особливо націлені на тих, хто прагне експлуатувати тварин заради фінансової вигоди.
Фронт складається з невеликих груп або окремих людей, які діють у понад 10 країнах, зокрема у США, Франції, Італії, Новій Зеландії, Норвегії, Туреччині, Польщі, Словаччині та Росії. Хоч активісти заявляють, що не використовують насильство, проте рух критикували через силові методи та навіть називали еко-терористичною організацією.
Оскільки Фронт не має центрального керівництва, будь-яка людина, яка дотримується принципів руху, може вважатися частиною організації. Тому визначити, що людина є членом Фронту і його точне розташування досить складно. У Великій Британії акції на захист прав тварин відбуваються частіше і з більшою жорстокістю, ніж в інших країнах. Лише у 1991 році активісти у Британії взяли участь у 1718 акціях.
Британські групи ФВТ також частіше використовують запалювальні пристрої, поштові бомби і підкладають бомби в автомобілі. З кінця 1990-х років ці засоби все частіше починають використовувати й американські активісти цього руху.
Як пишуть самі учасники Фронту, за 40 з гаком років вони провели понад 1500 акцій. За весь час активності було заарештовано менше 40 активістів.
2006 року про них зняли фільм «Behind The Mask». У ньому показали як відбувається робота руху, приховані зйомки тварин у лабораторіях, інтерв’ю з самими активістами, і як на це все реагують влада і суспільство.
Як зародився рух?
Відправною точкою у створенні руху вважають 1963 рік, коли британський журналіст Джон Престиж мав підготувати репортаж про полювання на оленя, під час зйомок він став свідком того, як мисливці переслідували та вбили вагітну олениху. На знак протесту журналіст заснував Асоціацію саботажників полювання («Hunt Saboteurs Association»). Вона складалася з груп добровольців, які збивали мисливських собак зі сліду, видаючи фейкові звуки і підкладаючи помилкові приманки. Цей ранній активізм заклав основу для розвитку більш радикальних рухів за права тварин, і згодом сформувався сам ФВТ.
Письменник Ноель Молланда, який стежив за цим рухом, згадує, що одна з таких груп була заснована в 1971 році студентом юридичного факультету міста Лутона Ронні Лі. Разом з з іншим активістом, Кліффом Гудманом, вони вирішили перейти до більш активних дій. Тож заснували «Загін милосердя» і з невеликою групою активістів почали проколювати шини та розбивати скло в автомобілях мисливців – так вони хотіли заздалегідь запобігти початку полювання, замість спроб зупинити його в процесі.
У 1973 році члени загону дізналися про будівництво наукової лабораторії фармацевтичної компанії «Hoechst» біля британського міста Мілтон-Кінс. Двоє активісти влаштували пожежу в будівлі, завдавши збитків у 26 тис фунтів. Через 6 днів вони повернулись і підпалили вцілілу частину лабораторії. Ці дії стали першим відомим підпалом в історії Фронту. У 1974 році двоє активістів підпалили кілька суден, що брали участь у щорічному полюванні на тюленів на березі Норфолку. За словами Молланда, після цього полювання на тюленів у цій області припинилося. З червня по серпень ФВТ провели 8 операцій, під час яких пошкодили будівлі лабораторій, де проводять тести на тваринах, автомобілі працівників, магазини зброї та селекціонерів курей. Перша акція «Загону милосердя» з визволення тварин пройшла в той же час. Активісти випустили з кліток декількох морських свинок на фермі в Уїлтширі, після чого її власник був змушений закрити підприємство, побоюючись нових нападів. Питання чи варто завдавати таких збитків призвели до суперечок у ще не сформованому русі.
У 1974 році Лі та Гудмана заарештували за участь у нападі на лабораторію в Бістері. Під час судового процесу біля будівлі суду щодня проходили демонстрації, серед учасників яких був член парламенту від партії лейбористів у Лутоні Івор Клемітсон. Активістів тоді засудили до трьох років ув’язнення. У в’язниці Лі вперше в історії руху оголосив голодування, якщо він не отримає веганської їжі та одягу. Гудман і Лі були достроково звільнені через 12 місяців. Перебування Лі в ув’язненні лише посилило його радикальні погляди. Коли він вийшов на волю у 1976 році, то зібрав 30 людей, об’єднавши активістів Загону милосердя, що залишилися, і набравши нових. Молланд писав, що стара назва групи вже не виглядала підходящою для руху, який Лі вважав революційним. Ронні Лі хотів вибрати назву, яка б переслідувала людей, що використовують тварин. У результаті так утворився Фронт визволення тварин.
Автор книги про права тварин та незалежний науковець Кім Столвуд розповів, що Фронт створили у часи, коли з жорстокістю над тваринами нічого не робили. «Це була радикальна ситуація, і ми потребували радикальних дій. Ніхто не думав про це, ніхто не переймався цим, ніхто нічого про це не знав. Нелегальні дії вивели це назовні і привернули негайну увагу… Я не думаю, що це так незвично, тому що коли ви подивитеся на будь-який рух за соціальні зміни, то завжди існувало поєднання легальної та нелегальної діяльності», – каже науковець.
Порожні, а не більші клітки для тварин
Активісти цього руху притримуються філософії, що тварини не повинні розглядатися як власність, і що ані вчені, ані працівники промисловості не мають права привласнювати собі живих істот. На думку Фронту, не визнавати це є прикладом видової дискримінації – приписування певного значення істотам лише на основі їхнього виду, що є таким же неетичним як расизм чи сексизм. Вони не поділяють позицію зоозахисників про більш гуманне утримання таких тварин, а кажуть, що їхня мета – не збільшити розмір кліток, а спустошити клітки взагалі. У Фронті вважають, що тварини ніколи справедливо не були чиєюсь власністю, тому їхнє вилучення тварин з лабораторій та ферм сприймають як визволення, а не як крадіжку.
У ранній діяльності активісти зазвичай вилучали тварин з лабораторій, які займаються вівісекцією – це експерементальні операції та розтин на живих тваринах для наукових досліджень.
Незважаючи на те, що формально ФВТ завжди заявляв, що жодна акція не повинна заподіяти фізичної шкоди людині чи іншій тварині, та виступав проти застосування фізичної сили, у більш пізні роки його активісти вдавалися до вандалізму, підпалів і погроз людям, які співпрацюють з організаціями чи підприємствами, які є «мішенями» Фронту.
Багато його активістів допускають можливість пошкодження майна і не вважають такі дії насильницькими, порівнюючи руйнування лабораторій та інших підприємств з акціями руху Опору з підриву газових камер у нацистській Німеччині.
Вони аргументують це тим, що якщо просто забрати тварин з лабораторії, їх швидко замінять новими, але якщо знищити саму лабораторію, то це сповільнить процес і завдасть великих фінансових збитків. І це змусить людей шукати і переходити на більш гуманні методи тестування.
За концепцією руху, будь-яка акція, що веде до визволення тварин, при якій дотримані всі розумні заходи, щоб запобігти шкоді людському і не людському життю, може бути названа акцією Фронту визволення тварин. У 2006 році американський активіст Род Коронадо заявив: «Єдине, що я знаю, що відокремлює нас від людей, від тих, якими нас постійно змальовують (терористами, жорстокими злочинцями) – це те, що ми нікому не заподіяли шкоди».
Тим не менш, в останні роки організація зазнала критики за її ймовірну причетність до актів насильства. Це призвело до розбіжностей всередині інших зоозахисних рухів щодо доцільності таких дій. І привернуло увагу правоохоронних органів і спецслужб. У 2002 році Southern «Poverty Law Center» (SPLC) – організація, яка займається моніторингом екстремізму в США, звернула увагу на участь Фронту в кампанії «Зупиніть жорстоке поводження з тваринами в Хантінгтоні», яку SPLC визначила як терористичну. Хоча пізніше SPLC зазначила, що Фронт хоч і пошкодив майно під час акцій, але ніхто не загинув від їхніх дій.
У 2005 році Фронт внесли до плану Міністерства внутрішньої безпеки США як терористичну загрозу, на спостереження і боротьбу з якою потрібно виділити державні ресурси.
У Великій Британії Фронт вважається екстремістським, його відстежує Національний підрозділ тактичної координації боротьби з екстремізмом, який створили у 2004 році для нагляду як за цим рухом, так і за іншою незаконною діяльністю у сфері боротьби за права тварин.
Але Міжнародна організація із захисту тварин «PETA» зауважує, що Фронт викрив жахливі факти жорстокого поводження з тваринами, які в іншому випадку залишилися б непоміченими.
«Через це проти лабораторій відкрили кримінальні справи, притягнули
експериментаторів до відповідальності за порушення Закону про захист тварин, а в деяких випадках – закрили лабораторії, в яких знущалися над тваринами», – кажуть у «PETA».
Чи ефективний рух ?
Багато хто зараховує ФВТ до екстремістів, анархістів та навіть екотерористів (вид тероризму, що здійснюється під гаслами збереження природи та захисту прав тварин) через їхні насильницькі дії, завдані збитки підприємства та агресивну риторику.
Хоч методи активістів цього руху досить радикальні, у деяких випадках вони дієві. Після них деякі підприємства закрили, зупинили або змінили негуманні методи досліджень, дії руху зашкодили економіці деяких галузей тваринництва. Але багато інших зоозахисників вважають дії Фронту неефективними. Адже «звільнених» тварин часто знову виловлюють або вбивають, ці тварини вже не можуть вижити у дикій природі. Через крадіжки тварин на об’єктах встановлюють більш потужні системи безпеки і більш суворий контроль. Деякі більш помірковані зооактивісти стверджують, що залежність ФВТ від незаконних і насильницьких дій, особливо після терористичних атак 11 вересня 2001 року, може заплямувати зоозахист в очах громадськості. Дії ФВТ також призвели до прийняття законів, зокрема Закону про захист тваринних підприємств 1992 року, який визнав злочином заподіяння збитків на суму понад 10 000 доларів комерційним і науковим установам, де використовують тварин.
Найбільші досягнення
1984 рік був досить продуктивним для руху і резонансним для суспільства. Тоді активісти проникли в лабораторію Пенсильванського університету, завдавши збитків на 70 тисяч доларів, і викрали відеозаписи тривалістю 60 годин з їхньої програми дослідження травм голови на мавпах. Відзнятий матеріал вони передали «PETA» для монтажу у фільмі «Непотрібна метушня» («Unnecessary Fuss»), у якому показали шокуючі кадри експериментів над приматами.
Хоча лабораторія стверджувала, що дотримується всіх стандартів, встановлених Національним інститутом охорони здоров’я, громадське обурення було величезним. На цій хвилі лабораторію закрили, головного ветеринара звільнили, а сам університет поставили на випробувальний термін. Крім того, вперше секретар Департаменту охорони здоров’я і соціальних служб призупинив державне фінансування лабораторії, що стало безпрецедентною подією. Ці наслідки шокували біомедичну дослідницьку спільноту, але були схвалені багатьма захисниками довкілля і захисниками прав тварин як праведний вчинок, оскільки такі кадри не могли бути отримані легальним шляхом.
Фронт виступив прости компанії «Mars», яка виробляє ті самі шоколадні батончики. Зоозахисники вимагали від концерну компанії припинити проводити випробування на мавпах, зокрема тестувати на них розвиток карієсу. У редакцію газети «Sunday Mirror» подзвонив чоловік, який представився активістом Фронту і заявив, що шоколад від компанії Mars забруднено отрутою для щурів. Компанії довелося поспіхом вилучати з продажу всю свою шоколадну продукцію. Збитки «Mars» склали 4,5 мільйона доларів. Проте пізніше виявилося, що це було лише залякуванням.
У 1987 році активісти здійснили масштабний підпал лабораторії Каліфорнійського університету в Девісі, внаслідок чого ФБР внесло Фронт до списку терористів. У 1990-х роках у кількох штатах пройшла кампанія проти хутряної промисловості, в результі активітсам вдалося вилучити понад 10 000 норок з норкової ферми «Аррітола» в Маунт-Енджел, штат Орегон – це стало найбільшим звільненням тварин на той час.
У 1989 році вони звільнили 1200 тварин з лабораторій Університету Арізони. Протягом 1980-х років Фронт визволення тварин залишався активним по обидва боки Атлантики, але з плином десятиліття тверда позиція Фронту щодо ненасильницьких дій почала слабшати, і не всі його активісти дотримувалися ранніх принципів.
У 1990-х роках активісти влаштували пожежі в лабораторії Мічиганського державного університету та вдиралися на хутряні ферми в Орегоні та Вашингтоні. Тоді вони також долучилися до кампанії «Зупиніть жорстоке поводження з тваринами Хантінгтона», спрямованої на закриття «Huntingdon Life Sciences» у Кембриджі, найбільшої в Європі лабораторії з тестування на тваринах. Один з активістів руху був згодом ув’язнений на 12 років за те, що підкладав саморобні бомби під двері бізнесменів, пов’язаних з цією лабораторією.
У Великій Британії учасники руху неодноразово здійснювали акти вандалізму і руйнували будівельний майданчик дослідницької лабораторії Оксфордського університету, через що будівництво зупинили в 2004 році.
У тому ж році в США стався перший інцидент, у ході якого, за даними правоохоронних органів, члени Фронту використовували отруйні речовини. Активісти проникли в лабораторію в університеті Айови, випустили на волю близько 400 тварин, а потім розлили по підлозі небезпечні хімічні речовини. На думку керівника лабораторії Марка Бламберга, нападники вчинили з тваринами гірше, ніж ті, кого вони звинувачують — багато з тварин загинули, потонувши в хімікаліях. Через декілька днів один з активістів Фронту Девід Скортон визнав відповідальність Фронту за напад на лабораторію, але при цьому він заявив лише, що всіх тварин випустили на волю.
Потім у 2007 році активісти ФВТ, що входили до групи під назвою «Сім’я», взяли кредит у банку, на який вони придбали запалювальну бомбу і встановили її, незаконно проникнувши у приватний будинок професора, що був дослідником мавп-приматів в Університеті Каліфорнії у Лос-Анджелесі. Групу перехопили завдяки інформаторам. За версією слідства, у випадку, якби пристрій спрацював, шансів вижити у науковця не було б. На думку помічника Генерального прокурора Стефана Пейфера це є класичним тероризмом, незважаючи на спроби зловмисників посилатися на високі гуманні цілі. Представник Центру захисту громадянських свобод США назвав цей процес першим в історії США, у якому федеральний уряд шукає ознаки тероризму у злочинах проти чужої власності, що не призвели до тілесних пошкоджень або смерті людей.
Починаючи з 2008 року, активісти все частіше переносять свої дії в будинки дослідників, так звані «домашні демонстрації»: здіймають шум біля будинку вночі, пишуть свої гасла на майні дослідників, можуть розбити вікна. Варто зважати і на те, що деяких активістів Фронту можуть дискредитувати інші люди, які зумисне видають себе за них, якщо активісти ФВТ не визнають своєї відповідальності за конкретні акції протесту. Та з іншого боку, перевірити це також важко.
У перші роки своєї діяльності, коли вони обмежувалися вилученням тварин, пошкодженням майна і викриттям жорстокості, Фронт здобув симпатію і підтримку суспільства, багато в чому завдяки своїй ненасильницькій позиції. Але в міру того, як їхні дії ставали все більш агресивними, ФВТ почав ставати все більш ізольованим. Останній пост в їхньому Instagram датується 2019 роком.
На початку 2000-х років активність Фронту почала сповільнюватися. Однак їхні початкові погляди, відданість і пристрасть до захисту прав тварин залишилися. Зараз, коли права і добробут тварин та екологічна свідомість стає частиною гуманності, ідеологія Фронту покінчити зі стражданнями тварин і знаходить відгук як у простих користувачів, так і в багатьох схожих організаціях, зокрема і в “PETA”.
Утім, фактом залишається те, що тактика ФВТ є насильницькою і підпадає під дію закону, який США вважають внутрішнім тероризмом.
Раніше ми більше розповідали чому варто відмовитися від косметики, яку тестують на тваринах.
