Перехід на альтернативні джерела енергії ‒ це не лише порятунок під час блекаутів, спричинених атаками росії, а й шлях до зменшення об’ємів викидів CO2, величезну частину яких продукує енергетична галузь. Заяви про необхідність переходу України на зелену енергію все частіше звучать від уряду з початком відкритої війни. В кінці 2022 року президент Зеленський наголосив на тому, що Україна ставить собі за мету стати лідером у трансформації нашої енергетики для протидії будь-яким загрозам ‒ військовим, політичним, економічним чи навіть кліматичним. «Ми маємо стати ‒ і ми станемо, бо немає виходу ‒ станемо лідером в побудові сучасної зеленої енергетики». Поки Верховна Рада та уряд поступово наближає законодавство до зелених норм ЄС, приймаючи відповідні закони. Ці зміни мотивують все більшу кількість українців замислитися щодо встановлення сонячних панелей у себе вдома, оскільки останнім часом саме цей вид відновлюваної енергетики набирає популярності. URSA.MEDIA вирішила розглянути досвід українців, які обрали для себе шлях енергетичної незалежності в умовах війни та встановили вдома сонячні панелі.
Найбільша цінність сонячних панелей зараз проявляє себе у можливості не платити окупантам ‒ Інга, жителька окупованого містечка
Телефонний дзвінок доносить до нас голос Інги – мешканки окупованого містечка на узбережжі Азовського моря. Сьогодні там панує тривожна тиша. Колись гамірне життя припинилося з приходом російських окупантів, однак мешканці не втрачають надію на визволення. Серед них є й Інга, чия історія стала для нас символом стійкості та віри у краще.
«Ми встановили сонячні панелі приблизно за місяць до початку повномасштабного вторгнення, – пояснює жінка. – Загалом вони мають 31 кіловат потужності. Вклали в це 281 тисячу гривень – 10200 доларів на той час». Інвестиція мала окупитися за 5 років і стати джерелом додаткового доходу для родини. Однак плани змінилися, коли розпочалася відкрита війна.
Після початку вторгнення родина виїхала, але вже через пів року повернулась. «Товариші підказали нам, що треба передавати показники лічильника, щоб отримувати гроші від України», – розповідає Інга. Попри складнощі окупації, родина зуміла налагодити процес і рік продавала надлишкову електроенергію. «Це були вагомі кошти, ми їх відчули» – каже наша співрозмовниця із вдячністю в голосі.
Проте найбільша цінність сонячних панелей зараз проявляє себе у можливості не платити окупантам. «Ми їх не реєструємо ніде, лише іноді підключаємося до основної мережі на 1-2 дні. Решту часу повністю живемо від сонця, платимо копійки», – пояснює господиня.
За словами жінки, якби все функціонувало, то влітку родина мала б прибуток більший, ніж середня зарплата. «20-25 тисяч гривень щомісяця – непогано!». Інга згадує, як спочатку була проти ідеї чоловіка встановити дорогі панелі. Але зараз розуміє, що це було справді мудре рішення.
«Люди не вірили у те, що почнеться війна. А ми вклали майже всі заощадження – 281 тисяча гривень! Самі панелі обійшлися у 160 тисяч, майже 50 тисяч – це інвертор, все інше – розхідні матеріали та роботи… Але воно того варте» – розповідає жінка. Виконання робіт довірили спеціалістам з Києва.
Раптом на лінії пролунав гуркіт – нагадування про війну, що й досі точиться неподалік. «Звикли вже, – відповіла Інга на мовчазне запитання. – Як і до того, що доводилося таємно викликати майстрів, аби налаштувати передачу даних на панелях. Ризикували, але не хотіли нічого від окупантів».
За словами жінки, протягом першого року українська сторона продовжувала виплачувати кошти за «зеленим» тарифом. Однак потім виплати припинилися : «Україна заморозила їх. Але ми все одно передавали дані, поки могли». Сьогодні такої можливості у родини немає, доступ до кабінету втрачено через блокування українських сервісів окупантами.
Інга розповідає, що у сонячні місяці панелі виробляють по 1500-2000 кВт енергії. Куди йде надлишок, який не споживає сім’я – вона не знає. Жінка пояснює : для автономної роботи від сонця потрібні додаткові акумулятори-накопичувачі. «Але це дуже дороге обладнання, тому в нас та й в усьому місті такого немає. Електрика відразу йде в загальну мережу».
Жінка впевнена, що для приватних будинків у сонячних регіонах такий тип енергії – чудова альтернатива. «Важливо правильно розрахувати кут нахилу до сонця. Для особистих потреб стільки панелей не потрібно, але якщо продавати надлишок енергії – це доцільно. Ми заради цієї ідеї пожертвували городом. Якщо ви маєте таку можливість та потрібну територію, то варто спробувати».
Ця історія неначе промені крізь важкі хмари нагадала, що допоки такі люди не втрачають надії, Україна житиме і переможе.
Сонячні панелі, що рятують життя військовим ‒ Ігор, винахідник та волонтер
Наступний герой ‒ Ігор Кочет, винахідник з Дніпровщини. Ми зустріли чоловіка у його затишній майстерні, яка була створена на подвір’ї будинку після початку повномасштабного вторгнення.
Цікавість до альтернативної енергетики у майстра теми з’явилася задовго до повномасштабної війни. «Я мав приємний досвід – ми подорожували Туреччиною 10 днів лише з двома портативними сонячними панелями й повністю автономно заряджали телефони, фотоапарати та ліхтарики. Це допомагає бути незалежним не лише в аварійних умовах, але й в інших, цивільних обставинах» – ділиться Ігор.
Проте під час російських ракетних обстрілів сонячні батареї стали не просто цікавим хобі, а нагальною потребою. Всього одна панель на даху приватного будинку дозволила родині проживати страшні часи у теплі. Вона покривала половину споживання газового котла, а до другої Ігор підключав акумулятор, який слугував «великим павербанком».
Під час атак на енергомережу майстер почав записувати ролики для соцмереж, щоб допомогти людям зорієнтуватися в темі переходу на альтернативні джерела енергії. «Коли почались обстріли, я бачив ті величезні черги людей, які стояли з метою підзарядити телефон від генератора у магазинах чи кафе. Хоча достатньо було б мати невелику сонячну панель, встановити яку можна навіть на балконі» – зауважує він.
За словами Ігоря, під’єднати панель вдома нескладно – достатньо мати акумулятор, який буде накопичувати електроенергію, та контролер – пристрій, що не дає акумулятору повністю розряджатися або поглинати надто багато енергії від панелі. На думку майстра, це прості матерії, для розуміння яких не потрібно мати спеціалізовану освіту. Розуміючи принципи роботи альтернативних джерел та накопичувачів, можна самостійно виходити з екстрених ситуацій.
Ігор проводить екскурсію майстернею, демонструючи акумулятори різних типів. «Якщо ви хочете отримати енергію в аварійних умовах, то підійде будь-яке джерело живлення – навіть акумулятор від шурупокрута».
Ентузіазм чоловіка не обмежився лише власним споживанням енергії сонця. Разом з однодумцями Ігор взявся виготовляти портативні сонячні павербанки для українських захисників, на елементи яких майстер постійно збирає кошти у своєму Instagram. «Сам пристрій – це доволі нескладна конструкція, – пояснює інженер. – Є акумулятор, підключаємо до нього модулі – і маємо готовий павербанк. Потім додаємо інвертор, і у військових є 220 Вольт живлення».
Однак справжній виклик полягав у підборі оптимальних компонентів за ціною та якістю. «Ми робили такий варіант – брали дерев’яний ящик, який нам передавали воїни, і ставили в нього всі елементи павербанка. Так він знаходиться у захищеному міцному корпусі. Саме таку модель просили військові, бо пластикові корпуси часто не витримують фронтових навантажень». Через контролер до павербанків під’єднується сонячна панель.
Такий варіант важить близько 15 кг. За словами Ігоря, це рішення підходить не всім. Якщо підрозділу важлива мобільність, то краще придбати EcoFlow або Bluetti – легший варіант зарядні станції.
Майстер пояснює, що павербанки «домашнього виробництва» коштують вдвічі, а іноді й втричі дешевше, ніж заводські моделі. Роль грає не лише бренд – велика частина сучасної техніки має функції, які просто не потрібні «на нулі». Наприклад, в EcoFlow є керування через Bluetooth – у більшості випадків військові не мають такої потреби, для них головне – це безперебійне й тривале живлення та велика місткість.
Ігор щиро радий ділитися своїми знаннями з усіма, хто цікавиться альтернативною енергетикою. «Якщо людина хоче автономності вдома, важливо визначитися, скільки енергії потрібно для комфортного життя. Бо комусь достатньо 100 Вт, щоб під’єднати ноутбук та горіла лампочка, а комусь треба 1000 – і телевізор під’єднати, і холодильник. Це впливає на вибір системи – ставити сонячні панелі, генератор чи щось інше».
«Багато залежить від регіону. У когось вітри дують – їм можна вітряк поставити, якщо поруч річка – навіть гідроелектростанцію обладнати. Хтось на лісопильні працює і має ресурси для твердопаливного котла. Взагалі, базові елементи не дуже складні, в них варто розібратися» – радить майстер.
Сонячні панелі, павербанки, зарядні пристрої – усе це для Ігоря значно більше, ніж просто засоби виживання під час блекаутів. «Це корисно не лише для аварійних застосувань, але і під час військових дій, у прифронтових регіонах, навіть у походах. Такі альтернативні речі допомагають бути дуже незалежним від інших людей», – ділиться він.
Сонячні панелі дають запас автономності на 2-3 дні ‒ Євген, пенсіонер
Перебої з електрикою під час війни підштовхнули Євгена Зацепу, пенсіонера з Київщини, також шукати для себе альтернативні джерела енергії. Його вибір впав на сонячні панелі, які не лише забезпечують автономність, а й приносять додатковий прибуток.
«У товариша були панелі потужністю 5 кіловатів лише для власного споживання, – розповідає Євген. – А я вирішив поставити 24 панелі загальною потужністю 12 кіловатів, щоб трохи заробляти, продаючи надлишки в мережу».
Першим поштовхом стали ризики залишитися без світла через обстріли росіян. «Я знав, що ці панелі дадуть запас автономності на 2-3 дні. У мене буде і світло, і холодильник працюватиме», – пояснює чоловік свій вибір.
Процес встановлення пройшов без перешкод. Євген зателефонував у компанію, яка спеціалізується на сонячних панелях, фахівці приїхали та зробили необхідні розрахунки. «Гроші були, тому і поставив. Ніяких дозволів поки не потрібно було» – каже він.
Зараз чоловік подав документи в РЕС, щоб офіційно під’єднати лічильник для продажу надлишків. «Якщо влітку за 10 сонячних годин панелі генерують 10 кіловатів, то це близько 250-300 гривень щодня!»
Завдяки сонячним панелям Євген вже заощаджує на комунальних платежах. «Раніше за світло сплачував до 1000 гривень, зараз – всього 300». А в планах ще й придбати електрокар і заряджати його безкоштовно від своєї мініелектростанції.
«Зараз ціна на панелі впала, тому раджу всім встановлювати, – ділиться порадами чоловік. – Важливо лише знайти компанію, яка допоможе зібрати необхідні документи, оформити все законно. Тоді не буде жодних проблем».
Хвалить Євген і державні та міжнародні програми підтримки: «Для компаній є гранти, що дозволяють ставити панелі на пільгових умовах». Такий досвід є у його товариша.
Цей приклад показує – сучасні технології дозволяють не лише заощаджувати, а й заробляти. А сонячна енергія може стати запорукою автономії та фінансової стабільності навіть для пенсіонера.
Росія може руйнувати наші будинки, окуповувати міста, вщент спалювати села. Але навіть цей терор не здатен знищити важливу якість українців – прагнення до незалежності у всьому. Сильні та сміливі люди щоразу доводять, що навіть у надскладних умовах можна не просто виживати, а жити екологічно.
