Нещодавно у селі Мархалівка відбулось відкриття Національного Військового Меморіального кладовища. Попри протести місцевих жителів та судові заборони — у смарагдовому лісі з високим рівнем ґрунтових вод таки будують кладовище для полеглих захисників. Місцеві в суді здобули переконливу перемогу, але попереду ще боротьба з владою за виконання судових рішень. Так, історія з будівництвом головного меморіалу країни стала показовим прикладом того, як судову гілку влади у нашій країні обмежують інші дві. “Судова гілка влади не має ніякого впливу на ситуацію, якщо на це немає політичної волі…” — такими висновками на наступний день після відкриття кладовища поділилась з нашою редакцією юристка Юлія Рибіцька. Майже рік тому ми вже спілкувались з Юлією під час запису документального фільму. Виявляється, будь-яке рішення українських суддів можна проігнорувати, якщо на те немає політичної волі інших гілок влади. Сьогодні ми знову на звʼязку з пані Юлією, яка згодилась пояснити як виконавча влада перемогла судову. Апеляційний суд визнав передачу землі під кладовище у користування НВМК протизаконною, а Верховний Суд повернув касаційну скаргу, що стосувалася цього рішення. Відтак рішення про незаконність будівництва і правоту громади набуло законної сили. Попри це, влада відкрила кладовище, ба більше там вже відбулись поховання. Ховали невідомих воїнів, що загинули у Бучі. Так сказав телемарафон. Юристи називають історію з будівництвом скринькою Пандори, адже вона відкриває можливість для наступних подібних протиправних правочинів. У Переяславі, наприклад, вже будують кладовище в заповідній зоні. От тільки більше не буде такої активної громади і згуртованих довкола спільного болю людей.
URSA.MEDIA знову шукає відповідь, чому довкола будівництва меморіалу так і не настала тиша і чи настане вона взагалі?
А що Ви далі будете робити із судовими рішеннями, які ухвалюються іменем закону?
Напередодні відкриття НВМК, незалежні журналісти просили у юристів допомогти сформулювати влучне питання до представників Кабміну, які тоді були на відкритті. Цих журналістів просто не допустили навіть до можливості задати свої питання. Питання до чиновників звучало би так: “А що Ви далі будете робити із судовими рішеннями, які ухвалюються іменем закону і є обов’язковими до виконання?” На це питання у представників влади вочевидь відповіді не було. Але можливо вони хоча би тут його прочитають і згадають, що відповідальність за свої дії рано чи пізно, але понесуть.
Адміністративний суд ухвалив рішення на користь громади, а Верховний суд навіть не розглянув касаційну скаргу
У ході судових справ між громадою та владою, одним із яскравих був період, коли Обладміністрація та НВМК подали свої апеляційні скарги на рішення про скасування та визнання незаконним зміну цільового призначення ділянки та передачу її Держустанові. 5 вересня минулого року 6 апеляційний суд міста Києва відхилив ці апеляції. І прописав живе, фахове рішення. Юлія Рибіцька з повагою згадує колегію, яка працювала над справою:
“Очевидним було те, що колегія суддів занурилась у ситуацію. Судді не просто «списали» інформацію з позову громади, а зробили свої власні висновки своїми словами. Це насправді рідкість. Так не часто буває”.
Судді, які розглядають справу, надають перевагу позиції однієї або іншої сторони і фактично переписують твій позов або відзов на позовну заяву. Варто сказати, що колегія прописала своє рішення настільки якісно, що воно є довідником для журналістів та всіх небайдужих до беззаконня.
“І ось ми маємо на руках ось таке неймовірно професійно прописане рішення адміністративного суду, яким скасовано, визнано незаконним і протиправним розпорядження органу місцевої влади про зміну цільового призначення і передачу конкретної земельної ділянки Держустанові НВМК в постійне користування. Ви розумієте що це значить!? Попри це рішення вчора відбулося те, що відбулося!…”
НВМК на це рішення подало касаційну скаргу до Верховного Суду. І буквально напередодні відкриття кладовища, громада отримала ухвалу Верховного Суду, якою касаційну скаргу НВМК залишили без розгляду. Суд навіть не відкривав касаційне провадження в силу того, що касаційна скарга не відповідає вимогам закону. Вона є необґрунтованою і не відповідає теперішнім вимогам Верховного Суду.
Скарга від НВМК виглядала як професійний необґрунтованим популізм. «Треба вшанувати пам’ять воїнів». Аргумент проти якого не піде навіть рогатий. Бо пам’ять воїнів вшанувати дійсно треба. Але не таким чином, як це зараз робить Держустанова та підпорядковані Кабміну міністерства.
“Тобто, Верховний Суд навіть не розглянув касаційну скаргу НВМК, що стосувалася рішення адміністративного суду про незаконність зміни цільового призначення ділянки і її передачу у постійне користування Держустанові”.
Держустанова не може законодавчо обґрунтувати свої дії, а доводи які надає – не є доводами для Верховного Суду. Відповідно касаційну скаргу НВМК повернули і громада отримала рішення суду, яке набуло законної сили з моменту ухвалення рішення апеляційного суду, навіть попри подання касаційних скарг.
“Незважаючи на рішення суду, ви бачите що відбулось? І як це пояснити? Пояснень ніяких немає!”
Підтертися можете цим рішенням!
Доводи чиновників зводяться до риторики: «Добре, що у вас є таке рішення…» У громади навіть є запис, де один з представників Мінветеранів, пропонує людям «підтертись цим рішенням…»
Цитата представника Мінветеранів: “Підтертися можете цим рішенням!”
Представники влади кажуть щось на кшталт: ”Ну окей, що у Вас є це рішення. Є і є…”
Схоже, що представникам Держустанови та Мінветеранів море по коліно, а сосни у Мархалівському лісі по щиколотку. Бо ніякі вони тепер не сосни, вони тепер пеньки:
“Коли ось є судове рішення, а тобі керівник якогось департаменту Міністерства просто каже: «Підітріться цим рішенням…» Ви можете собі уявити, як цим людям просто далі жити? Щось планувати? Ти просто побудував будинок на законних підставах, його просто прийшли та знесли… І все. Бо така от необхідність. Хтось вирішив, що це має бути так. Що тут має знаходитись щось інше, а не твій будинок…”
Калмикова у ситуації поверхнево?
Під час підготовки документального фільму URSA.MEDIA неодноразово намагалась отримати коментарі від Мінветеранів та очільниці Міністерства – Калмикової Наталії Фернандівни. Жодної відповіді на жоден наш запит не було, ні від представників Міністерства, які постійно змінювались, ні від пані Калмикової.
А на відкритті кладовища Наталія Фернандівна оперувала близькими до юридичних, але поверхневими доводами щодо правомірності будівництва:
“Та інформація, про яку Калмикова казала про те, що НВМК діє, як цілісний майновий комплекс – не відповідає дійсності”.
Саме так, адже є чітке юридичне визначення, що таке цілісний майновий комплекс. Це також об’єкт нерухомості, який підлягає реєстрації. Немає цілісного майнового комплексу. Немає жодного об’єкту нерухомості, який там є. Є запис в реєстрі про право постійного користування, який не має юридичних наслідків у силу того, що силу того, що було скасовано підставу для виникнення цього права. Це розпорядження обладміністрації. Тобто, НВМК не діє як цілісний майновий комплекс, а Наталію Фернандівну, вочевидь, вводять в оману або ж вона просто не має права голосу, в що дуже не хочеться вірити так само як в те, що Наталія Фернандівна усе чудово розуміє і приймає ситуацію такою, якою вона є :
“Ви розумієте, це якась утопія. Можна безмежну кількість вигадувати позовів і отримувати рішень судових. Але який зміст, якщо вони просто не виконуються! От ви поставите питання будь-кому: А як виконати це рішення суду, воно ж є. Воно нікуди не зникло!”
Кабмін чинив тиск на реєстратора?
Зараз в реєстрі речових прав є запис про те, що НВМК є землекористувачем ділянки на території Мархалівського лісу. Однак ще 25 серпня цього року, за 4 дні до відкриття меморіалу право Держустанови на землю було скасоване, ці дані внесли до Держреєстру. Минуло всього декілька годин, як право повернули знову.
Реєстр речових прав – це база, куди вносяться відомості про права на об’єкти нерухомості в тому числі на земельні ділянки. Туди також вносяться відомості про право власності та інші речові права. Відомості про те, що НВМК є землекористувачем внесли на підставі розпорядження Київської обласної військової адміністрації № 275, яке було скасоване судом.
Немає підстав для запису, а запис є. Цей запис – формальність, яка не має ніякого значення. Бо зникла підстава для виникнення права. Натомість представники Держустанови оперують репліками на кшталт: Ну… рішення є, а запис теж є…
Громада в особі позивача ГО:«Мархалівка підтримка» подала державному реєстратору пакет документів для скасування цього запису тому, що закон про реєстрацію речових прав на нерухоме майно містить пряму норму: «Скасування підстави виникнення речового права має наслідком скасування запису в реєстрі». Тобто, підстава зникла, це розпорядження обладміністрації. Відповідно, реєстратор має просто вилучити запис з реєстру. Джерела URSA.MEDIA підтверджують, що на реєстратора у той момент чинили тиск з боку Кабміну.
“25 серпня реєстратор приймає рішення про скасування права постійного користування. Все! Громада «лікує», усі щасливі. Через півтори години ми отримуємо відомості про те, що реєстратор виносить наступне рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Туди на місце прямує представник ГО. Реєстратор в розпачі…”
Підключивши певну функцію в реєстрі, дуже легко встановити, хто правокористувач і де коли та на якому етапі скасоване твоє право. Тобто, відслідковувати усіх реєстраторів по Київській області влада не могла. Тому що вони не знали, куди Громада подасть такий пакет документів. Це міг бути будь-який державний реєстратор будь-якої міської ради. Це їхня юрисдикція. Насправді ситуація дуже цікава і пахне криміналом. Органи влади не могли підготуватися і надати вказівку усім реєстраторам не робити цього. Тобто, в НВМК упустили момент того, який саме реєстратор прийматиме рішення про скасування права на землю. Реєстратор виніс це єдине законне рішення, а за півтори години знов повернув “право” НВМК. Попри те, що попередньо було ухвалено рішення про скасування запису, реєстратор Садикова Ірина Ігорівна знову відновила цей запис і внесла нове рішення про відмову від реєстраційних дій на підставі того, що нібито в рішенні суду, яке надала громада для скасування цього запису, відсутній кадастровий номер земельної ділянки:
“Я вам хочу сказати, що не полінувалася і відкрила судові рішення. Кадастровий номер ділянки в судовому рішенні першої інстанції 6 разів фігурує по тексту – 10 разів. Саме ці рішення подавалися для проведення реєстраційних дій по припиненню права за таких обставин не має значення той кадастровий номер, адже він чітко вказаний у скасованому розпорядженні. Тобто, щось дійсно обґрунтоване для відмови у проведенні реєстраційних дій вказати неможливо було, тому зазначається підстава, яка не відповідає дійсності та є абсурдною. Рішення реєстратора можна оскаржити, але ви розумієте, воно подається до Мін’юсту. Це Кабмін, це та ж сама вертикаль, ті ж самі органи… Оскаржити рішення реєстратора можна й до суду, але це місяці, а то й роки розгляду справи. І знову матимемо судове рішення іменем України, яке буде ігноруватися органами виконавчої влади…, тиснутися на реєстраторів…”
Отож станом на сьогодні запис в реєстрі є, але права на землю у НВМК немає. Ось такий от парадокс з нотками рейдерства виходить. Зараз громада не здається вживає відповідних заходів у правовому полі. Але це теж процедура і найраціональніша дія з боку людей:
“Складно і страшно те, що ця ситуація є такою собі скринькою Пандори, вона однозначно відкриє якісь подальші незаконні дії. Ми ж розуміємо, що за всіма цими подіями стоять дуже-дуже великі кошти і є суб’єкти, які зацікавлені в їх освоєнні. І такі кладовища цілком ймовірно з’являтимуться ще. І потім ось такими містячковими рішеннями можна буде наробити ось такі речі… І не тільки щодо кладовищ, а й, наприклад, щодо промислових об’єктів тощо. Проте може не бути більше такої громади, не буде такого резонансу, про це ніхто знати не буде… Це просто безкарність, яка породжує наступну безкарність”.
Якщо це тимчасово неідентифіковані герої, то сказали б хоча б звідки ці останки…” Кого поклали в землю в день відкриття меморіалу?
Одна з найважчих частин ведення цієї теми – частина вшанування полеглих воїнів. Редакція URSA.MEDIA із глибокою шаною ставиться до кожного з них, а метою даних рядків є спроба розібратись чому для перших поховань держава обрала риторику невідомості і чи дійсно за три роки так і не вийшло ідентифікувати особи героїв, яких поклали в землю на відкритті.
Історик та один з героїв нашого фільму, Вахтанг Кіпіані так само підняв тему невідомості:
“Сьогодні відкрили Національне військове меморіальне кладовище. Це дуже важлива подія. Відбулося це за участі перших осіб держави, але без побратимів і посестер загиблих, без рідних, без належної комунікації. Ми не знаємо імен тих, кого поклали в цю землю. Якщо це тимчасово неідентифіковані герої, то сказали б хоча б звідки ці останки. Має ж бути якась історія. Для нас і для нащадків” – написав Вахтанг, на що отримав десятки різних думок та коментарів.
Тим часом в ефірі телемарафону прозвучало, що поховали невідомих воїнів, які загинули в Бучі у 2022 році. Підтверджень чи спростувань цієї інформації URSA.MEDIA поки не отримала. Але ми продовжимо слідувати за темою.
Як пояснює Юлія Рибіцька, Бернський комітет може впливати на дії органів влади України, проте лише політично. Це як ООН. Це може бути якась резолюція, гнівна депеша, ініціювання проваджень у міжнародних судах, які накладуть штрафи на державу. Але юридично вплинути на цю ситуацію, за відсутності політичної волі держави, навіть попри численні репутаційні ризики, дуже складно. На жаль, це до теми багів та неімплементованих частин у нашому законодавстві. До того, ж Україна офіційно поки не є частиною так званої Natura 2000 що унеможливлює повноцінну відповідальність держави за знищення дерев та ґрунтів. Поки що унеможливлює, але не звільняє від відповідальності у майбутньому.
Сумно тільки, що відповідати за дії чиновників будуть кишені платників податків, адже чиновники держустанови, колишнього Міндовкілля та Мінветеарнів зробили усе, аби вийти сухими із води:
“Десь ми були готові до цього, до такої ситуації. Освоєні мільйони, а що далі? Як це все повернути? Як відновити ці кошти? За це тоді ж хтось має понести відповідальність. Державі простіше ось так іти, через коліно ламаючи, ніж приймати якісь конкретні рішення по відношенню до посадових осіб. Триматися нам допоміг Бернський комітет та людський фактор. Ти правий у тебе є позиція, відстоюй її по суті. Чим ми і займаємось”.
Не слід забувати, що питання охорони лісу та заповідної зони – було пілотним, саме від нього почалась боротьба громади. Нагадаємо, що цього вересня відбудеться наступне засідання Бернського комітету щодо Мархалівського лісу.
Відкрили провадження в секретаріаті Бернської конвенції
А значить на цій території відповідно неможливим є знищення зокрема лісу в силу того, що він охороняється Бернською конвенцією. За скаргою місцевих відкрили провадження в секретаріаті Бернської конвенції. Є така процедура, вона складна. Для того, щоб відкрити таке провадження, потрібно довести, що територія, де відбуваються незаконні дії, перебуває під охороною Бернської конвенції. Потрібно довести докази, що дійсно там є цінні види флори і фауни та відповідних оселищ. Юристи та громада залучали екологів, встановлювали, які види оселищ знаходяться на цій території. Провадження відкрили. Бернський комітет потребував від Міндовкілля повідомлення: «поясніть, як це все відбувається. Як так могло статися?» Тодішнє Міндовкілля відповіло тоді Бернському комітету спрощеною мовою: “Так склалося, такий необхідний об’єкт…», «Це не вплине на загальну територію Смарагдової мережі…” Але ж територія будівництва входить до загальної Смарагдової екомережі. Це як відрубати палець і казати, що дана дія ніяк не впливає на роботу руки:
“Це провадження у Бернському комітеті до сих пір перебуває. Бо це достатньо довготривалі процедури. Ось тільки на вересень призначене наступне засідання”. — каже Рибіцька.
Як Кабмін повпливав на судову владу?
Юлія Рибіцька згадує, як люди приходили до судів із плакатами та відео, на яких було видно до страху величезну кількість зрубаних дерев. Просто порізаний живий ліс. Одна із суддів звернулась до представника Кабміну:
“Поясніть мені просто як людині, навіщо?! В Україні стільки територій неосвоєних. Навіщо Ви порізали живий ліс? Поясніть це!?» Відповіді на це питання не було. Людський фактор теж зіграв. Усі ми живі люди і нам вдалося щось неймовірне, у що ніхто не вірив”.
Багато правозахисників не хотіли вступати у цю справу, бо розуміли, що вона завідома «непідйомна». Українська судова система, як би її не оновлювали – заполітизована. Клановість та інші фактори ніхто не відміняв:
“Судова гілка – по суті найвища гілка влади, бо має вплив на виконавчу та законодавчу. А рішення судової гілки ігноруються. Суди можуть скасовувати будь-які акти органів влади. А Конституційний суд взагалі може визнати неконституційним закон! Проте, судова гілка влади не має ніякого впливу на ситуацію, якщо на це немає політичної волі…”, попри виснаження та важкість справи, для людей, які там живуть, продовжувати боротися – це справа честі” . — підсумовує адвокатка та додає:
“У будь-якому випадку, це повинно висвітлюватись як би там не було, тому що ми ж не знаємо, що буде далі. Бачити зневіру людей дуже страшно. І це все різні люди. Різного майнового, соціального статусу, віку, будь-чого… Розумієте, це абсолютно різні люди. Ці люди попри якісь свої питання дітей, роботи, та будь-чого стільки на це часу та енергії витратили. Бо це справа честі. Це, певно, одна з найскладніших справ у моїй практиці.
Документальний фільм про те, що відбувається довкола будівництва Головного меморіалу країни є на YouTube URSA.MEDIA. Підписуйтесь на нас та висловлюйте свою думку щодо ситуації довкола НВМК у коментарі під відео!
