Вкрадені зорі. Як росіяни нищили обсерваторію Брауде та коли астрономічна станція відновить зв’язок з космосом?

Радіоастрономічна обсерваторія імені Семена Брауде, що на Харківщині завжди приваблювала туристів, адже це місце, де кожен бажаючий міг стати ближчим до зірок аба ж дізнатися про вплив Сонця на людей. До того ж, саме в обсерваторії імені Брауде знаходиться найбільший в світі низькочастотний радіотелескоп УТР – 2. Можна зовсім не цікавитися космосом, але проїхати повз залізну конструкцію розміром в 25 футбольних полів, коли подорожуєш Харківщиною – неможливо. 25 лютого 2022 року, на наступний день після початку повномасштабного вторгненя, обсерваторія була окупована російськими військами. Через пів року, ЗСУ звільнили Волохів Яр, село, де знаходиться астрономічна станція. Проте від наслідків «руського міра» обсерваторія оговтується ще й досі.

«Сад залізних дерев» зустрічає відвідувачів вже за кількасот метрів від дороги Чугуїв-Ізюм, що на Харківщині – неподалік села Волохів Яр.

Так виглядають антени найбільшого у світі низькочастотного радіотелескопу УТР-2, побудованого у 70-х роках минулого століття, що належить Радіоастрономічному інституту Національної академії наук.

По центру гігантської конструкції розміщено будинок управління. Від нього в три боки встановлені антени, подібні до літери «Т»: 1800 метрів по один бік та 900 – по інший. Саме тому телескоп також називають Т-подібним, зазначають робітники. Антени необхідні для зчитування сигналів з космосу, які науковці опрацьовують вже тут, на місці. Так і працює цей радіотелескоп.

У двоповерховому будинку управління розміщувалась техніка та електроніка, що й дозволяло досліджувати космос. Російська ракета потрапила у вікно другого поверху – вибухом проломило підлогу, через що в центрі споруди утворилася величезна діра. Але це було потім, а з чого все починалося – готовий розповісти Олександр Христенко. Тут чоловік пропрацював 43 роки. 

«Телескоп займався спостереженнями радіовипромінювання різноманітних джерел. В основному, це зірки, туманності, планети, екзопланети, випромінювання сонця, відбиття радіосигналів від місяця та багато іншого. Паралельно відбувались різні науково-технічні дослідження», пояснює Олександр.

Щоб потрапити до «катакомб», розташованих під адмінбудівлею, необхідно пролізти повз залізобетонні плити, що розчавили частину старезної апаратури, якою науковці користувалися у минулому столітті. «Катакомбами» жартома робітники називають підземні тунелі, що слугують приміщенням для технічного обслуговування антен телескопу. Їх облюбували росіяни, які окупували наукову станцію 25 лютого 2022 року.

Спеціалізовані комп’ютери обсерваторії поїхала до росії разом з окупантами

Спочатку, каже Олександр, окупанти навіть не заважали роботі науковців. Але згодом їхня поведінка змінилася.

«Вони вирішили, що будівля радіотелескопу досить зручна для їхніх потреб. В основному вони використовували підземні тунелі, які у радіотелескопа досить розгалужені і їх спільна довжина – близько 3 кілометрів. Вони використовували їх для того, щоб там зброю ховати, і самі ховалися від обстрілів. Врешті-решт, вони повністю захопили цю будівлю. Всі наші співробітники були змушені її покинути», пояснює науковець.

Підвал, що служить входом до тунелів, й досі залишається забрудненим наслідками перебування тут окупантів: старі матраци з подушками, особисті речі, одяг, харчі, ліки. Робітники припускають, що у цьому місці також розміщувалося щось схоже на їхній шпиталь. Принаймні, когось тут точно лікували.

Частину обладнання у цій будівлі пошкодили чи порозкрадали росіяни.

«Вони забрали всі комп’ютери, включаючи спеціалізовані, із сучасними цифровими приймачами для телескопа. Те, що не пошкодили загарбники, мародери винесли», бідкається Олександр.

Бо вже після деокупації цими тунелями користувалися крадії. Через вентиляційні шляхи вони потрапляли до «катакомб», а звідки й всередину адмінбудівлі – в пошуках дорогоцінних металів.

Олександр пропонує викарабкатись з підземелля на дах будинку – звідти можна добре розгледіти масштаби найбільшого у світі низькочастотного радіотелескопу. Це можливо, якщо обережно пройти залишками другого поверху і не звалитися вниз. Спосіб досить екстремальний, але співробітники, схоже, вже звикли. На другому поверсі видніється вціліле фортепіано. Та працівникам станції не до гри – поки Олександр показує залізні сходи для виходу на дах, ті продовжують кріпити дошки, аби якнайшвидше закінчити локальний ремонт. З покрівлі двоповерхової будівлі дійсно видніються тисячі антен, та навіть з цієї висоти не розгледіти закінчення цього телескопу.

В кількох кілометрах від будинку управління розташовані більш звичні для пересічної людини телескопи – ними опікуються працівники науково-дослідного інституту астрономії Харківського національного університету ім. Каразіна.

Наслідки перебування російських військ на станції демонструє доцент кафедри астрономії та космічної інформатики ХНУ Іван Слюсарев. Адміністративні будівлі частково розграбовані – тут час неначе застиг. На підвіконні видніються пожовклі сторінки газети «Комсомольская правда в Украине», датована 2002 роком – з карикатурою путіна на 3 сторінці «Путин сближает россию и НАТО». Деінде можна зустріти постійних мешканців – мишей.

Тут, каже Слюсарев, росіяни облаштували позиції:

«Ось тут стояла частина наших сейфів, якими прикривали вікно від обстрілів, якщо б були якісь дії. А також на горищі були позиції снайперів».

У підвальному приміщенні залишились тонни апаратури радянських часів. Зокрема прилад, що займає одразу декілька кімнат. Нині його роботу може виконати звичайний персональний комп’ютер.

«До широкого використання персональних комп’ютерів для обробки космічних знімків використовувалися аналогові методи. Саме ця установка слугувала для обробки космічних знімків. Скажімо, якщо у вас при передачі інформації існує якийсь побічний вплив, на кшталт перешкод у радіодіапазоні, тут можна було від цього позбавитися. Це фактично такий «фотошоп» аналоговий був. Ось там, у дальній кімнаті, стояв лазер. Тут була система лінз. Знімок вставлявся в лінзу, заливався спеціальною рідиною, і ви отримували Фур’є-образ від вашого знімка. Потім він очищувався, і з Фур’є-образу перетворювався на звичайний знімок. І ви отримували очищену фотографію», – пояснює науковець.

Увагу привертає шафа з десятками знімків космічних об’єктів. Це лише маленька частина наукової спадщини цієї станції. 

Іван демонструє один із них: «Це знімок місяця, який був отриманий на нашому телескопі ще у середині 70-х років».

Техніку, яка не пригодиться в побуті, окупанти розстрілювали заради забави

Кінцевим пунктом нашої «експедиції» стало наземне приміщення, що нагадує купол. Тут зберігається основний спостережний інструмент науково-дослідного інституту – телескоп АЗТ-8, побудований у 50-х роках. Таких в Україні всього три. До повномасштабної війни на Харківщині проводили регулярні астрономічні дослідження, у тому числі й в складі міжнародних місій, говорить Слюсарев:

«На ньому проводилось спостереження астероїдів у першу чергу. Також там був метеорний патруль для вимірювання орбіт метеорів та їхнього хімічного складу. Ми співпрацювали і з космічними місіями, які досліджували астероїди. Також ми були одними із перших спостерігачів міжзоряної комети, яка була другим міжзоряним об’єктом будь-коли відкритим в історії астрономії – у 2018 році».

Цього велетня окупанти не трощили, не розстрілювали й не підривали. Але PTZ-камери, що використовуються як приймачі зображень з космосу, росіян зацікавили. Ті їх познімали й повісили до свого імпровізованого тиру. Навіть не усвідомлюючи тому цінності, загарбники розстрілювали унікальні наукові пристрої, вартістю десятки тисяч доларів, задля забави. Нині їх можна побачили у невеличкому музеї науково-дослідного інституту.

«Вся електроніка та комп’ютери, за допомогою яких ми управляли телескопами, частково вкрадені, частково розламані. І наша спостережна апаратура, зокрема прилади, що приймають випромінювання небесних об’єктів (зірок, галактик, астероїдів та ін.) поламані й розбиті. Ми зібрали коротеньку експозицію, що там знайшли. Ці PTZ-камери ми знайшли поламаними, розбитими, зі слідами від куль. Їх навіть не вкрали, що можна було б зрозуміти, вони були просто розбиті», говорить директор науково-дослідного інституту астрономії ХНУ Вадим Кайдаш.

Розграбована електроніка, розстріляна дослідницька апаратура, пошкоджена техніка і розбиті будівлі. Такою залишилися астрономічні станції, де українці на світовому рівні займалися дослідженням космосу.

Задля відновлення наукової діяльності потрібні неабиякі гроші, тому нині науковці намагаються отримати хоч якусь допомогу від держави та міжнародних партнерів.

І хоч окупаційні війська отримують впевнену відсіч від українського народу, є те, у чому росіяни найкращі – грабувати, нищити та вбивати. У цьому їх, напевно, мало хто зможе переплюнути.