Якщо і ви з захватом спостерігаєте в інстаграмі, як Девід Бекхем збирає врожай цибулі та базиліку і також мрієте про невеличку грядку власних помідорів, тоді цей матеріал для вас. Сьогодні ми розповідаємо історію Дарія Дорошкевич —професорки економіки, яка переїхала зі столиці до села в Київській області, аби вирощувати своїм дітям органічні та корисні овочі, за роки практики Дарія стала експерткою з розумного городництва , заснувала власну онлайн-школу та навчає всіх охочих вирощувати овочі свідомо та з мінімум зусиль. Спеціально для URSA.MEDIA Дарія ділиться порадами, як створити свій перший маленький розумний город. Такий, якому й Бекхем позаздрить.
Я виросла в Києві і не мала “сільського бекграунду”
Життя Дарії Дорошкевич змінилося ще 20 років тому, коли народився її син — алергік. До цього моменту робота Дарії взагалі не була повʼязана з їжею, її приготуванням або вирощуванням агрокультур. Тож вона вирішила змінити своє життя та частково перекваліфікуватися з професорки економіки та маркетологині в знавця вишуканих рецептів та технологій посадки.
“Уже після появи доньки, якій сьогодні 14 років, я зрозуміла, що маю годувати дітей органічною їжею, але тоді з цим в Україні були проблеми”, — каже Дарія.
І додає: “Я виросла в Києві і не мала “сільського бекграунду”, тому вирішила, що маю створити власний город для дітей. Але не абиякий, а сучасний, за європейськими стандартами. Бо, до прикладу, в Італії чи Британії мати невеликий город — престижно”.
Тож при створенні городу Дарія обрала не з того, що прийнято в Україні, а з того, що прийнято в Європі. І переймала їхні правила городництва, аналізувала і застосовувала в себе на городі.
За словами експертки з городництва, у світі не прийнято неефективно вирощувати. І якщо людина — фермер, то використовує одні підходи, а якщо для себе — зовсім інші.
Як розповідає Дарія: “Спочатку ми будували будинок як дачу — планували приїжджати на літо та по вихідних. Це село на Житомирській трасі, теж називається Буча, але не та, що відома всім зараз. Локація не віддалена, сусідів у нас днсь 70% киян”.
За словами співрозмовниці, переїхали в село під час розпалу COVID-19.
“Почалась паніка, і ми просто переїхали — на той момент це здавалося найбезпечнішим варіантом. Ми планували провести тут весну й літо, а потім повернутись, але вирішили залишитись. Було очевидно, що ковід так просто не закінчиться. І справді, усе пішло на онлайн — тому залишилися”, — каже Дарія.
І додає, що зараз продовжує працювати в онлайні — як менторка акселераційних проєктів Google.
“У мене немає жодної потреби кудись їхати. Я абсолютно диджиталізована людина. І навіть в своїй професорській, в економічній своїй діяльності, науковій, я завжди займалася диджиталізацією”, — наголошує співрозмовниця.
Я навчаю не просто вирощувати, а вирощувати свідомо, уникати помилок
Окрім любові до городу, у Дарії Дорошкевич також є власний блог, який жінка створила завдяки друзям.
“Усе почалося з кулінарних зустрічей, які я організовувала на дачі раз на місяць. Запрошувала близьких, ми готували разом страви різних кухонь світу. З часом друзі почали питати: “А де взяти ці рецепти?” Але я не люблю писати від руки, тому вирішила створити сайт і викладати все туди. Так народився мій перший блог”, — каже співрозмовниця.
Рецепти Дарії досі можна знайти в інтернеті, але саме зараз вона їх не доповнює. Окрім цього, довелось відмовитись від першої сторінки в соцмережах у Facebook.
Дарія пояснює: “Я почала його вести ще у 2015–2016 роках — і він став дуже популярним. У мене було понад 30 тисяч підписників. Але з часом Facebook став для мене токсичним. Я — емпатична людина, і відчувала на собі цю агресію. Тим паче, писала тоді ще російською, і частина підписників була з РФ, Казахстану та Узбекистану. Тож я перестала отримувати задоволення, лише виснажувалась”.
Аби подовжувати надихати та радувати людей, Дарія почала свій блог з нуля в Instagram. А нещодавно додала TikTok.
Водночас у своєму блозі експертка з городництва не показує своє життя, а також чоловіка, дітей та дім.
Як зазначає співрозмовниця: “У моїх соцмережах немає реклами. Я просуваю тільки себе: свої знання, свої продукти, свої курси”.
Одним з напрямків, яким інтенсивно займається Дарія, є онлайн-школа “Tasty Academy”. Вона об’єднує понад 6 тисяч учнів з усіх регіонів України.
“Найпопулярніші — курси з розумного городництва. Один із них — “Баланс на городі”, про комах, які не вороги, а союзники. Це складний курс, але він змінює мислення. Є й інші, наприклад, “Це моя земля” — базовий, про роботу з ґрунтом і планування ділянки під конкретний клімат”, — розповідає співрозмовниця.
На кожному з курсів Дарія має мету — не просто відповідати на питання, а навчати розуміти процеси.
“Я навчаю не просто вирощувати, а вирощувати свідомо, уникати помилок. Як у медицині — краще профілактика, ніж лікування”, — зізнається експертка з городництва.
Курси є і на городницьку тематику, і на кулінарну. Кожен має різну тривалість і ціну. Більш детальніше можна ознайомитись на офіційній сторінці за цим посиланням.
Я не сапаю — просто організовую простір так, щоб бур’яни не заважали
Після народження доньки я вирішила: у мене обов’язково має бути дача і город, каже Дарія.
“У 2011 році ми почали будівництво, а в 2012 з’явився повноцінний город. Я організувала простір: зробила грядки, продумала розташування та запровадила мульчування”, — розповідає співрозмовниця.
Тоді ж Дарія почала сортувати сміття та повністю відмовилась від пакетів.
Як зазначає експертка з городництва: “Я багато років цього не використовую, ще задовго до того, як це стало мейнстримом. Я розуміла, куди рухається світ. Я бачила сучасні тенденції й намагалась їх переймати”.
Загалом, за словами Дарії, город для неї — це як система, це як управління бізнесом чи державою.
“Якщо сприймати город не як “кинути насінину в землю — і щось виросте”, а як систему, де все взаємопов’язано, — тоді й результат буде. Має значення і земля, і освітлення, і температура, і поживні речовини в ґрунті. Перш ніж щось робити, я аналізую: навіщо, який буде результат, що буде, якщо зробити інакше? Це стиль життя. І з таким підходом до городництва — все виходить. Починаєш з бази, поступово вчишся — і тоді немає складнощів”, — наголошує Дарія.
За словами експертки з городництва, найважчий період — травень, коли все висаджується. Тоді як далі все йде розмірено — тільки збираєш врожаї, поливаєш та підживлюєш.
Дарія каже: “Я не сапаю — просто організовую простір так, щоб бур’яни не заважали. Не витрачаю зусиль на те, що не дає користі. Наприклад, не вирощую буряк, моркву, цибулю, які простіше купити. Але вирощую броколі, шпинат, салати — те, що люблю і не можу знайти смачним у магазині”.
Тож город для Дарії — це не тільки їжа, але й задоволення та терапія.
“Робота на городі — це для мене медитативний процес. У мене є два свої формати медитації: плавання і робота в городі. Коли я копаюсь у землі, я знаходжуся в особливому стані, після чого продуктивність зростає, і у мене з’являється багато ідей”, — каже експертка з городництва.
І додає: “Є дослідження, що садівництво допомагає людям, які пережили війну — і це реально працює. Для мене город — це спосіб скинути негатив і зарядитися енергією”.
URSA.MEDIA може припинити своє існування вже до кінця року.
Ми — незалежне видання, яке працює тільки завдяки підтримці вдячних читачів.
Навіть невеликий внесок допоможе нам рухатися далі. Без вас — не буде нас.
Я щоліта влаштовую томатні дегустації: збираю до 50 сортів, запрошую друзів
Дарія Дорошкевич має 30 соток землі, з яких лише 2,5 сотки городу, і навіть менше, якщо рахувати лише грядки — десь 1,5. І на цій невеликій території їй вдається виростити найнезвичніші для українських городів овочі та фрукти.
Водночас на грядках Дарії є й ті культури, які можна вважати звичними для людей — картопля. Але й тут є власний підхід до її висадки.
“Я не вирощую картоплю за принципом “аби земля не пустувала”, а за іншим підходом. По-перше — здоров’я, оскільки мені відомо, як вирощують картоплю на продаж, і яка там агротехніка. Це не те, що я хочу їсти, — каже Дарія та додає: По-друге — смак, адже сучасна картопля просто несмачна”.
Як наслідок, у Дарії з однієї посадженої картоплі виходить викопати відро.
“З пів сотки виходить два мішки нам цього вистачає. Все літо їмо свою молоду — з цієї ж ділянки. Я ще й експериментую з методами посадки. Я не сапаю і не підгортаю картоплю. Моя мета — виростити багато з мінімуму зусиль. І це працює. У мене в господарстві немає навіть сапки, як я жартую: “Я фігнею не займаюся”, — каже співрозмовниця.
За словами Дарії, вона організовує процес так, щоб бур’яни не заважали, і створює умови для правильного підгортання.
Ще на городі Дарії можна знайти огірки та помідори.
“Раніше садила 9 кущів огірків — і цього вистачало, щоб годувати моїх родину, передати сину та зробити консервацію. Попри те, що свіжих огірків ми їмо до 2 кілограмів щодня. Цього року буде вже 12 кущів”, — каже співрозмовниця.
Нижче на фотографії можна побачити, як виглядав перший город Дарії — це сім грядок.
“Там і картопля, і помідори, і шпинат колись ріс. Тепер — батат, горох, редиска. Є салати, цибуля сорту “Екзібішен” з величезними голівками, пряні трави, трохи порею, мангольд. З нього я придумала страву — “мангульці” замість голубців”, — розповідає співрозмовниця.
Також на грядках у Дарії росте морква, петрушка, кольрабі, кавуни, дині, кабачки, декоративні гарбузи. Ще на городі можна знайти спаржу, яка росте вже дев’ятий чи десятий рік. А також багато помідорів.
“Взагалі я “помідорна фанатка”, і вся родина теж — крім сина, він у нас по огірках”, — каже співрозмовниця.
Й додає: “Я щоліта влаштовую томатні дегустації: збираю до 50 сортів, запрошую друзів — і ми пробуємо кожен окремо. Смак різниться, навіть протягом сезону. Є сорти, які змінюють смак на початку, в середині і наприкінці плодоношення”.
Водночас через кліматичні зміни Дарії доводиться адаптувати свій город, оскільки помідори не люблять вітер, а її ділянка місцями такою стала.
Як зазначає співрозмовниця: “Найскладнішим серед всіх процесів залишається полив. Він частково автоматизований, але все одно є складнощі”.
До того ж, землю Дарія “вирощує” окремо — додає органіку та переробляє всі залишки. І завдяки цьому не купує ґрунт, який тільки зветься “чорноземом”, а насправді вже давно втратив свою цінність.
Дарія каже: “Мій підхід простий: вирощую те, що люблю, і не вирощую те, без чого можу обійтися. Бо час, сили й радість — це найцінніше”.
Водночас є й те, що не росте на городі в Дарії. Це інжир, який не прижився через холодні ночі.
“У нас тільки в липні вони теплі. Все інше літо — з перепадами. Але я не здаюся — буду ще пробувати. Просто потрібно більше зусиль, певні конструкції, умови. І щоб мій чоловік не служив. А для цього — щоб закінчилася війна”, — каже експертка з городництва.
Й додає: “Головне просто любити те, що ти робиш. І тоді все буде росте”.
Як створити свій перший город: поради експертки з городництва
Початок будь-якого городу починається не з лопати, а з питань до себе, каже Дарія.
“От запитайте себе: “Яка у мене ділянка? У якому я регіоні? Який ґрунт, який клімат і як він змінюється? Яке освітлення, які розміри, скільки часу, сил і грошей я реально готова інвестувати? І головне — що саме я хочу вирощувати? І що — точно ні”. Тільки після чесних відповідей на ці запитання можна починати”, — зазначає співрозмовниця.
Термін “розумного городу” Дарія визначає так: “Мінімум зусиль, максимум ефективності, турбота про природу і індивідуальний підхід до організації ділянки. Прибери хоч один елемент — це вже не розумний город. А коли жінка витрачає годину в задоволення — це кайф, це її медитація. А коли спину рве — це не те, до чого я прагну”.
Тож перед тим, як почати саджати культури на городі дотримуйтесь наступний порад:
Перша. Немає простих культур, але є відповідальний підхід.
Експертка з городництва каже: “Існує своєрідний міф про “почніть із салату чи редиски” — один із перших, який треба розвінчати. Салати гірчать, швидко переростають та вимагають поливу. Редиска потребує щоденної уваги — без води її не буде. Базилік, хоч і “легкий”, не дасть урожаю без правильної обрізки”.
Друга. Кожна культура має нюанси.
“У когось легко росте лохина, у когось — персики. Але це залежить від регіону. Наприклад, моя перша культура — помідори. Вони вдалися. Але я рік вивчала агротехніку, дивилася міжнародні конкурси сортів, обирала тільки ті, що перемагали. Розсаду мені виростила хрещена — саме тих сортів, які я хотіла”, — зазначає співрозмовниця.
Й додає: “Можна почати з кабачків. Навіть якщо їх просто ткнути у ґрунт — щось та й виросте. Не обіцяю багато, але буде. Те саме — з гарбузами, але з ними важливо: при пересадці не травмувати корінь. Інакше гарбуз запізниться з цвітінням — і не дозріє”.
Також для старту, за словами Дарії, підійде горох, кущова стручкова квасоля, але насіння має бути якісне.
Третя. Розсаду краще вирощувати самостійно.
“Ті, хто купують пучки на базарі — можуть не отримати врожаю. Саме коренева система визначає силу і тривалість росту, адже як сформувалася розсада — такий і буде врожай”, — наголошує експертка з городництва.
Четверта. Найгірша помилка — діяти без розуміння.
Дарія каже: “У нас зазвичай спочатку садять, а потім гуглять, що не так. Ідеальний сценарій — спочатку вчитися, потім сіяти. І припинити ідеалізувати бабусині методи, адже вони застаріли. Перекопування, переорювання, бездумне внесення хімії — прямий шлях до деградації ґрунтів, води й урожайності”.
Пʼята. Хочете багато бурʼяну — переоріть город.
“Город — це не поле для трактору. Розорана земля додасть більше бур’янів, шкідників та створить мертвий ґрунт. А ще — втрата води. В Україні висихають навіть карпатські колодязі. І причина — у варварському ставленні до землі”, — наголошує експертка з городництва.
Шоста: Використовуйте тільки екологічні добрива.
Дарія не довіряє “народним” засобам без пояснень: “У нас масово використовують пестициди, заборонені в ЄС. В тому числі з доведеним онкогенним ефектом”.
Сьома. Без теплиці складно уявити сучасний город, адже це справжній мастхев.
Як зазначає експертка з городництва: “Теплиця — це про мікроклімат. У ній я вирощую помідори, перці, баклажани, огірки. Важливо не лише посадити, а й зрозуміти, як і коли”.
Водночас, за словами Дарії, шлях до результату — не швидкий. А перший урожай — не завжди найкращий.
“Природа складніша й сильніша за нас. Вона не терпить поверхневих рішень. Вона — про довіру, про зв’язок, про повагу. Якщо з нею не боротися, а співпрацювати — вона віддячить”, — зазначає співрозмовниця.
Тож на цей рік у планах Дарії розібратися з автоматичним поливом та створити ідеальну систему хоча б на частині ділянки.
“Серед мрій у мене теплиця валіпіні, завдяки якій матиму зимовий сад й вирощуватиму в ньому лимони, апельсини, інжир. І, звісно, помідори мають рости цілий рік. Щоб я заходила — а вони звідусіль, навіть зі стелі — висять”, — каже експертка з городництва.
І додає: “Ще я мрію, щоб люди не витрачали на город багато сил, а приходили туди, як на відпочинок. Щоб похід на город був як похід у гори чи до водоспаду”.
URSA.MEDIA може припинити своє існування вже до кінця року.
Ми — незалежне видання, яке працює тільки завдяки підтримці вдячних читачів.
Навіть невеликий внесок допоможе нам рухатися далі. Без вас — не буде нас.
Раніше ми розповідали, що в Україні процвітає чорний ринок наркотичного напою кратом. Заборонений продукт може легко придбати навіть дитина.
