Ця історія народилася під час прогулянки Олі Ткач, журналістки URSA.MEDIA, та її песика Льолі. Два роки Льоля мешкала у Центрі тварин URSA, куди потрапила ще цуценям після того, як її врятував з вулиці маленький хлопчик Давид. У червні Оля наважилась на адопцію та стала людиною Льолі. І тепер людина і пес разом створюють матеріал для URSA.MEDIA. Цей — про річку Либідь. Яку роль ця водойма відіграє в екосистемі міста? Чи реально зняти бетонні плити та повернути береги Либеді — читайте далі.
Вечір суботи. Оля та Льоля вирушають на прогулянку. Подалі від метушливих вулиць, ближче до природи. Якогось конкретного маршруту дівчата не мають, але все ж веде їх Льолин носик. Кудись веде. Повз залізничні колії та промзону. Нарешті дівчата опиняються біля річки Либідь, тієї, що зі сліз сестри Кия, Щека та Хорива. Якби зараз легендарна княжна побачила, що люди зробили з її рікою, то наплакала б киянам друге Київське море.
Сьогодні Либідь — це міська київська річка, замурована в бетон. Відкрита рана столиці. Уважні розуміють, що це ріка, байдужі сприймають її за стічну воду та смітник. Плити обабіч ріки поросли хащами верб, самозасіяними кленами, дубами та чагарниками. Між верболозами миші, щури та інші гризуни облаштовують свої хатинки. Льоля знаходить мишачу хатинку між оброслим корінням берегом, з неї вистрибує мишка, плюхається у воду та за течією несеться далі, щоб знову вистрибнути в безпечнішому місці.
Либідь — водяний ліфт для гризунів, дівчата самі в тому переконались. А якщо без романтики, сміття за течією гуляє чимало. Небайдужі активісти, що виходять на толоки, трохи рятують ситуацію. Чого тільки не пливе Либіддю… Як не пляшка, то шкірки від кавунів, пакети, одяг, взуття, будівельні відходи, шини та ще багато всього.
Окрім сміття, у річку врізаються труби. Так звані підземні колектори. Це величезні темні бетонні тунелі, через які вода тече в абсолютній темряві під залізничним вузлом та автомобільними розв’язками. У Либідь також врізаються сотні нелегальних труб. Через них у річку безперервно зливаються стоки від автомийок, промислових підприємств Солом’янки та каналізаційні відходи приватного сектора. Очисних споруд на цих врізках, зрозуміло, немає.
Льоля уважно обнюхує сміття, що купами лежить на бетонних плитах. Його тут можна досліджувати годинами. Раптом собачка спиняється та пильно дивиться на Олю. Якби Льоля могла говорити, вона б, певно, щиро здивувалась: «Олю, і це нас, собак, люди називають нечупарами, але ж це все залишили після себе ви, шкіряні, тобто люди! Олю, на що перетворилась колись чудова річка Либідь, чому її берег із бетону, а навколо купа сміття?»
Оля пояснює Льолі, що колись річка Либідь була вільною від бетонних кайданок, вона була прихистком для багатьох водних тварин, а риби водилося в ній стільки… І жаб? — ніби питає Льоля своїм поглядом Олю. До слова, Льоля, як і кожен поважний пес, любить стрибати за жабами.
У 70-х роках, за часів Радянського Союзу, над річкою Либідь познущалися люди. У межах розбудови мегаполіса живу ріку закатали в бетон. Причина — страх перед повенями та холерою.
Рік тому активісти придумали, як Либідь відновити в межах цілей сталого розвитку міст до 2030 року. Залишилось якихось три роки. Вона — артерія Києва, його здоров’я та сила. Якщо Київ нарешті подбає про Либідь, та віддячить йому сторицею.
Річка Либідь сама себе рятує
Експерт з Інституту гідробіології НАН України Микола Причепа у коментарі для Льолі та читачів URSA.MEDIA каже, що зривати величезні бетонні плити з гирлової частини Либеді — дуже дорого і в реаліях війни малоймовірно, але покращити стан річки можна. Наш експерт також наголошує, що ріка Либідь жива:
«Саме русло річки має природні донні відклади, у ньому сформувались форми рослин. Плюс, коли підіймається рівень води, під час паводків, злив вода виходить за межі бетонних берегів, розноситься різноманітна рослинність, яка закріплюється на цих же бетонках разом із землею, і таким чином на цих бетонних берегах формується різноманітна рослинність, яка створює, по суті, прибережне середовище для різних тварин».
Микола Причепа каже: зараз на Либеді є вже чимало живих острівців, які поутворювалися на бетонках. Тобто таким чином річка сама себе рятує, просто не потрібно їй заважати. Незважаючи на подекуди непрохідні хащі та засмічені ділянки, люди люблять гуляти біля Либеді, а отже, план регенерації матиме сенс та попит. Прибрати, поставити смітники — і от нове місце для відпочинку киян.
Видра заходить у Либідь
За словами експерта, уздовж правого берега Либеді збереглись гарні заплавні ліси та в’язово-вербовий ліс. У природному стані вони підтоплюються водами Дніпра, а біля гирла — водами Либеді. А ближче до Лисої гори — взагалі старий ліс у досить гарному стані. Там мешкає чимало різних видів птахів, навіть трапляються сови. Неодноразово там помічали й лося, а ще ласку та бурозубку.
У гирлову ділянку Либеді час від часу навіть видра заходить із Дніпра. Через заплавні ліси видра в пошуках риби заходить у Либідь, бо любить проточні ділянки водойм. А у Либеді дуже проточна вода, там дуже посилений гідрорежим. Оскільки це унікальна у своєму гідрологічному сенсі річка, вона має передгірську структуру.
Льоля замріялась на цих словах нашого експерта, уже скаче в думках по воді за видрою. Або хоча б за рибою, адже її тут теж багато. Либідь із часів Київської Русі стікала з верхів’їв Києва. І тому на ній сформувався унікальний гідрорежим. Зараз, незважаючи на те, що її закували в бетон, поставили їй бетонні береги, вона зберігає цю свою властивість. І це сприяє тому, що в гирловій ділянці Либеді водиться чимало видів риб і там навіть трапляються два червонокнижні види риб, один із них — в’язь, можливо, у Либеді навіть і нереститься. Це здавна так відбувалося, і в’язь уже адаптувався здійснювати свій природний інстинкт у Либеді.
«До речі, Либідь — єдине місце в Києві, де свого часу один мій знайомий, друг-іхтіолог, виявив дніпровський білоперого пічкура. Це досить рідкісний вид, що потребує охорони. Це єдина офіційна знахідка цього виду за останні 30 років у межах Києва. І саме в Либеді його виявили.
У гирловій ділянці Либеді зареєстровано близько 20 видів риб. Це від мосту, який поблизу Столичного шосе, і до ділянки, де відбувається перепад води, — пояснює пан Микола та додає: — Дуже важлива функція Либеді в тому, що, коли цвіте Дніпро, синьо-зелені водорості активно розвиваються — це серпень-вересень, — риба намагається кудись “втекти” з Дніпра, щоб не вдихати токсини, які утворюються у процесі життєдіяльності цих водоростей. Риба використовує притоки Дніпра.
Тобто, якщо, скажімо, за межами Києва риба не може заходити в Ірпінь, бо там свого часу радянська влада зробила дамбу, то Либідь має таку властивість. Риби можуть використовувати русло Либеді для того, щоб утекти від синьо-зелених водоростей. Інстинкт бере своє, і вони шукають, де чистіше, зокрема це Либідь, яка здавна несла свої проточні води в Дніпро».
Що вже зробили і що можна зробити?
На вулиці швидко темніє, повітря стає прохолодним, та Льоля зовсім не хоче повертатися додому. От би допомогти річці Либідь, звільнити її від бетонних плит та сміття — тоді гуляти тут буде в рази приємніше. Думають Льоля та Оля.
Прибрати весь бетон уздовж річки заважають залізниця та заводи, але повернути їй природні береги в районі того ж Столичного шосе та біля Байкової гори цілком реально. Там також можна висадити рослини, що очищатимуть воду, і облаштувати дерев’яні шляхи для прогулянок. Комунальне підприємство «Плесо» масштабно розчистило русло річки у трьох районах столиці — Солом’янському, Шевченківському та Голосіївському.
Минулоріч у Києві презентували концепцію сучасного екопростору довкола ріки Либідь. Проєкт повної регенерації Либеді створила ціла команда архітекторів під керівництвом професорки з НАОМА Олени Олійний. Роками раніше місто періодично прочищало дельту ріки та зносило новостворені споруди поряд, а містяни обурювались через скандальний Ocean Mall. Це величезний ТРЦ біля Либідської, у який вклали понад 400 тисяч доларів. Його відкриття планувалося 1 вересня цього року, але вкотре перенеслось через логістичні та грошові затримки.
Активісти та експерти непокояться, що цей гігантський ТРЦ заради паркінгу і дороги може покласти під бетон відкриту частину Либеді, а вулиці вздовж Либідської та саме метро почнуть підтоплюватись. Тобто на ТРЦ у міста гроші є, а на захист та відновлення історичної Либеді — ні.
Великі обсяги засмічень Либеді — результат розбудови Ocean Mall. Підрядники безконтрольно скидають у ріку будівельні відходи, а що такого? Усе одно ріка піде під паркінг. Останню відкриту ділянку річки Либідь на Либідській площі фактично прирікають на знищення заради доріг та паркувальних місць, і все це відбувається з руки КМДА.
Світовий досвід схожого відновлення
Якби Либідь зародилась у Сеулі, Мюнхені або інших цивілізованих куточках світу, то вже давно була б вільною від бетону. Не вірите? У Південній Кореї річку, над якою 30 років стояла багатосмугова автомагістраль, відкопали, вивели на поверхню та очистили. Зараз це багатокілометровий ландшафтний парк у самому центрі Сеула, який знизив температуру в місті та приваблює мільйони туристів. У Мюнхені річку, яка була залізобетонним каналом для захисту від повеней, повністю звільнили від бетонних плит. Її берегам повернули природний рельєф, висадили дикі трави та створили зони для відпочинку.
Німецька річка віддячила людям за свободу та захищає місто від паводків значно ефективніше завдяки природному поглинанню води ґрунтом. То невже Либідь не віддячить Києву за свободу, захист її історії та гідності? Природа сильніша за будь-які людські доводи та відмовки. Це навіть собака Льоля під час прогулянки зрозуміла, а коли зрозуміють люди?
Раніше ми разом зі стилісткою радили, які речі придбати на осінь, щоб виглядати стильно та почуватися комфортно.
