Порятунку планети від екологічної кризи заважає глобальна економіка, вважає провідний експерт ООН з охорони навколишнього середовища та прав людини Девід Бойд, який обіймав посаду спеціального доповідача ООН з питань прав людини та навколишнього середовища з 2018 по квітень 2024 року.
Держави, які не вживають необхідних кліматичних заходів і не регулюють промисловість, що забруднює довкілля, незабаром можуть зіткнутися з низкою судових позовів, повідомляє The Guardian.
В коментарі виданню Бойд заявив : «Я почав говорити шість років тому про право на здорове довкілля, здатне викликати системні та трансформаційні зміни. Але цьому праву людини протистоїть система, яка заснована на експлуатації людей та природи. І якщо ми не змінимо цю фундаментальну систему, тоді вся наша боротьба щодо збереження довкілля є просто перестановкою шезлонгів на Титаніку».
Право на чисте, здорове та стійке навколишнє середовище було визнано основним правом людини Організацією Об’єднаних Націй у 2021-22 роках. Деякі країни, зокрема США (яка є найбільшим історичним забруднювачем у світі), стверджують, що резолюції ООН мають юридичну силу, але її дотримання не є обов’язковими. Право на здорове навколишнє середовище також закріплено в законах 161 країни, за винятком Великобританії, США та Росії.
Протягом свого шестирічного мандата Бойд зустрівся з тисячами людей, які безпосередньо постраждали від підвищення рівня моря, сильної спеки, пластикових відходів, токсичного повітря та скорочення запасів їжі та води. Він встановлював факти таких явищ під час проведення місій на Мальдівах та Фіджі, у Норвегії, Сент-Луїсі, Гренадини, Португалії, Словенії, Чилі, Ботсвані тощо.
Чому не працюють угоди?
Протягом останніх 30 років світ покладав свої надії на міжнародні договори, зокрема на конвенцію ООН про зміну клімату та Паризькі угоди, щоб зупинити процес глобального потепління. Проте ці документи не містять механізмів, які б притягували держави до відповідальності за невиконання своїх зобов’язань. Через це, попри певний прогрес, викиди парникових газів продовжують зростати, а зміна клімату прискорюється, пише Guardian.
Минулого року субсидії на викопне паливо досягли 7 трильйонів доларів США, що на 2 мільйони доларів більше, ніж на кліматичному саміті Cop 26 у Глазго 2021 року, коли уряди погодилися поступово припинити субсидії на «неефективне» викопне паливо, щоб допомогти боротися з глобальним потеплінням.
«Неспроможність застосувати підхід до кліматичної кризи, кризи біорізноманіття та забруднення повітря, безсумнівно, була ахіллесовою п’ятою цих зусиль протягом десятиліть. Я очікую, що протягом наступних 3-4 років ми побачимо судові справи щодо оскарження субсидій на викопне паливо в деяких нафтових державах… Ці країни знову і знову заявляли на G7 та G20, що вони припиняють субсидії на викопне паливо. Настав час примусити їх виконувати свої зобов’язання. І я вважаю, що закон про права людини є засобом, який може це зробити» ‒ зазначає Бойд.
У світі, охопленому надзвичайною кліматичною кризою, субсидії на викопне паливо порушують основні зобов’язання держав щодо прав людини. І мова не лише субсидії платників податків, які підтримують промисловість, що забруднює навколишнє середовище. Ті самі транснаціональні компанії беруть участь у переговорах з рекордною кількістю лобістів викопного палива, які отримали доступ до кліматичних переговорів ООН Cop28 минулого року.
Бойд також наголошує : «У кліматичних переговорах немає місця для компаній, що займаються викопним паливом. У переговорах щодо пластикової кризи немає місця для виробників пластику. Мене просто вражає те, що вони вважають, що мають законне місце за столом. Ми знаємо, що тютюнова промисловість десятиліттями брехала крізь зуби. Провідна промисловість зробила те саме. Азбестова промисловість зробила те саме. Пластмасова промисловість зробила те саме. Індустрія пестицидів зробила те саме…».
У своєму останньому інтерв’ю перед тим, як передати повноваження спеціального доповідача ООН, Бойд сказав, що йому важко зрозуміти колективну байдужість світу до страждань, спричинених екологічною кризою, якої можна було запобігти.
«Я вважаю, що право на здорове довкілля насправді є основним потрібним, щоб користуватися всіма іншими правами людини. Якщо у нас немає живої, здорової планети, то всі інші права залишаються лише словами на папері», ‒ додав Бойд.
Яка шкода завдається?
ООН вже оголосила 2023 рік найспекотнішим за всю історію спостережень, та й викиди парникових газів все ще зростають. Міжурядова група експертів зі зміни клімату попередила, що світ має скоротити викиди щонайменше на 60% до 2035 року, підтримуючи потепління у межах 1,5C, повідомляє Bloomberg.
На минулому екологічному саміті 2023 року в ОАЕ Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що необхідні рішучі дії, щоб зупинити глобальне потепління. Він чітко дав зрозуміти компаніям, які займаються викопним паливом – «стара дорога швидко старіє».
Глобальне потепління призводить до танення багаторічних мерзлот у Північній та Південній півкулях, що спричиняє підвищення рівня Світового океану. Нині рівень моря в усьому світі підіймається в середньому на 3,2 мм на рік. За даними дослідницької та правозахисної групи Climate Central, підвищення рівня моря в цьому столітті може затопити прибережні території, де зараз проживає від 340 до 480 мільйонів людей, спричинивши масштабну хвилю кліматичної міграції.
Згідно зі звітом дослідників IQAir швейцарської компанії-виробника систем очищення повітря, зі 134 країн та регіонів лише у семи державах повітря відповідає міжнародним стандартам якості. Україна посіла у цьому рейтингу 107 місце. Середня кількість забруднення повітря у 2023 році склала 8,6 мікрограма на кубічний метр, що перевищує норму майже вдвічі. Станом на березень 2024 року по всій території України показники якості повітря перевищують норму в 1-2 рази.
Чому це важливо?
У 2021 році Ради з прав людини ООН ухвалила резолюцію 48/13, яка визнала право на чисте, здорове та стале довкілля.
Було встановлено, що право людини на чисте, здорове та стале довкілля є правом для всіх, а не привілеєм для певних осіб. Така позиція ООН є потужним повідомленням про те, що існує всесвітня підтримка цього права, яке вже визнане в 156 країнах на національному та регіональному рівнях.
Процес, що привів до прийняття цієї резолюції, розпочався зі Стокгольмської Декларації 1972 року. Саме там було відкрито шлях для формування міжнародного екологічного права та національних зобов’язань у сфері захисту довкілля.
Прийняття цих резолюцій становить важливе досягнення для захисту права людини на здорове довкілля та взаємопов’язаних і неподільних прав людини, які від нього залежать. Визнання права на здорове довкілля надає всім людям інструмент для того, щоб вимагати від своїх урядів, компаній та підприємств відповідальності за збитки для довкілля.
