Нові технології відіграють величезну роль у розвитку нашого суспільства та задають нові стандарти. Однак центри обробки даних також витрачають чималу кількість ресурсів навколишнього середовища, пише The Guardian.
За словами професорки економіки в Університетському коледжі Лондона Маріани Мацукато, люди уявляють технології як щось таке, чого немає у фізичному просторі та що точно не несе шкоди довкіллю ‒ як от програми чи інтернет-браузер на телефоні. Але це далеко не так. Центри обробки даних споживають величезну кількість енергії, а інфраструктура, яку використовує «хмарне сховище», спричиняє більше викидів парникових газів, ніж усе світове виробництво.
Наприклад, у 2018 році 5 мільярдів хітів на YouTube для вірусної пісні Despacito використовували стільки ж енергії потрібно для опалення 40 000 будинків у США щороку.
Ці технології є надзвичайно руйнівними для навколишнього середовища, зазначає професорка. Великі мовні моделі, такі як ChatGPT, є одними з найбільш енерговитратних технологій з усіх.
У дослідницькій статті керівниці кліматичної компанії Hugging Face Саші Лучіоні, яка займається штучним інтелектом, підрахували кількість енергії, яка використовується для навчання Chat GPT на суперкомп’ютері. Вони виявили, що він генерує близько 50 метричних тонн викидів вуглекислого газу, що еквівалентно 60 рейсам між Лондоном і Нью-Йорком. Також дослідження показують, що для охолодження машин, які тренували ChatGPT, потрібно було близько 700 тисяч літрів води.
Не новина і те, що самозвеличення технологічної індустрії затьмарило потворні сторони цієї галузі: починаючи зі схильності до ухиляння від сплати податків і завершуючи її вторгненням у приватне життя.
Проблема впливу на довкілля
Сьогодні вплив промисловості на навколишнє середовище є ключовою проблемою, яка постає перед світом. Компанії, які створюють нові технології, цілеспрямовано замовчують кількість споживаної ними енергії – можливо через те, що банально не хочуть привертати увагу суспільства до цієї проблеми.
Глобальний центр обробки даних Google та амбітні плани Meta щодо нового дослідницького суперкластера AI Research SuperCluster (RSC) ще більше підкреслюють енергомісткість галузі, бо цей об’єкт може значно збільшити споживання енергії.
Оскільки ці компанії прагнуть зменшити свою залежність від викопного палива, яке вони використовують для підтримки своїх технологій, вони можуть вирішити розташувати свої центри обробки даних у регіонах з дешевшою електроенергією. А це ще більше загострить проблему споживання води в посушливіших частинах світу. Перш ніж робити великі оголошення, технологічні компанії повинні бути прозорими щодо використання ресурсів, необхідних для їх розвитку.
До того ж процес видобутку таких мінералів як літій та кобальт, які використовуються в акумуляторах, часто передбачає значне використання води та призводить до її забруднення. Видобуток цих корисних копалин також часто пов’язаний з порушеннями прав людини та низькими стандартами праці.
Спроба досягти однієї кліматичної цілі щодо обмеження нашої залежності від викопного палива може поставити під загрозу іншу мету – забезпечити кожному безпечне та доступне водопостачання.
Крім того, коли значні енергетичні ресурси виділяються на технологічні заходи, це може призвести до дефіциту енергії для елементарного електропостачання житла.
Ситуація лише погіршуватиметься, оскільки домогосподарства поступово відмовляються від використання викопного палива та обирають електроенергію, створюючи ще більший тиск на національні електромережі.
В епоху, коли ми очікуємо, що бізнес буде робити більше, ніж просто отримувати прибуток для своїх акціонерів, уряди повинні чітко оцінювати організації, з якими співпрацюють.
Світ має запровадити прозорість екологічної практики. Це має бути основною умовою державної політики, яка також буде зобов’язана забезпечити більшу підзвітність бізнесу.
Чому це важливо?
Зараз людство перебуває на перетині технологічного прогресу та екологічної стійкості. Світ має запровадити таку політику, де уряди наділені всіма повноваженнями для того, щоб створити необхідний екологічний контроль за бізнесом.
І головною метою такої політики має бути значне зменшення впливу індустрії технологій на навколишнє середовище, а ще ліпше ‒ добитися його повної відсутності.
Зрештою, попри зріст безпрецедентної хвилі інновацій з 1990-х років, ми й досі не помічаємо наслідків цих досягнень. Глобальне потепління, забруднення повітря та водних ресурсів, викиди парникових газів – все це врешті решт призвело до того, що ми опинилися у глибокий кліматичній кризі, на яку «заплющують очі» всі міжнародні організації, які були створені для того, щоб здійснювати контроль за охороною прав людини.
Оскільки кліматологи очікують, що глобальне нагрівання перевищить цільовий показник у 1,5°C, настав час системно підходити до грандіозних викликів сьогодення, щоб розв’язання однієї проблеми не загострювало іншу.
