Постійні обстріли енергетичної інфраструктури, вимкнення світла, відсутність опалення впливають не тільки на життя кожного українця. Під загрозою сьогодні також опинився Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка, якому в наступному році має виповнитися 90 років. Рідкісні та екзотичні види рослин опинились на межі зникнення, і якщо не забезпечити їх теплом, то катастрофи не минути — розповідає The Guardian.
Популярне місце серед людей: що відомо про Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка
Популярне місце серед весільних фотографів і не тільки: Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка — найбільший сад в Україні, який має площу 52 гектара, а також один із найбільших в Європі. Заснували його у 1935 році й протягом майже 90 років продовжували збагачувати різноманітними рослинами. Зараз тут росте приблизно 13 тисяч видів дерев, квіти та інші екзотичні види рослин з усього світу. На території саду знаходяться наукові відділи та дві лабораторії.
Співробітниця ботсаду Жанна Ярославська розповіла The Guardian, що під час відсутності електрики вони використовують піч у формі бочки посеред тропічної оранжереї, в яку підкидають колоди.
«Це досить неандертальська практика. Коли відключається електрика, ми підживлюємо піч дровами. Взимку ми це робимо цілодобово. Нашим рослинам потрібна постійна температура. Вони не люблять холодного і гарячого», — ділиться науковиця відділу тропічних та субтропічних рослин Жанна Ярославська.
У скляному розпліднику знаходяться десятки рідкісних бромелієвих рослин, які привезли з Америки. Серед них тілландсії та ананаси, а також земні зірки, поширені в Бразилії. Для того, аби зберегти колекції, температура повинна бути не нижче 10 градусів. У іншому ж випадку рослини загинуть.
Міська влада не може забезпечити ботсад електропостачанням
Через систематичні російські обстріли української енергетичної інфраструктури зараз парк очікує катастрофа. Попри те, що відключення електроенергії — це звичне явище, однак ситуація тільки погіршується, міська влада не в змозі допомогти ботанічному саду імені Миколи Гришка й гарантувати постачання цієї зими.
Окрім цього, на функціонал саду вплинуло й подорожчання цін на електроенергію, оскільки скоротилося фінансування.
«Найгірший сценарій — ми втратимо значну частину нашої колекції», — поділився завідувач відділу тропічних і субтропічних рослин Роман Іванніков. Через нестачу коштів, організація скоротила зарплати працівників.
У минулому році завдяки пожертвам у розмірі 55 тисяч фунтів стерлінгів (близько 3 мільйонів гривень) керівництво саду змогло придбати 242 тонни паливних гранул для роботи. Тоді волонтери допомагали з пошуком дров.
Також минулої зими вдалося врятувати будинок орхідей, який мав унікальну колекцію екзотичних зразків і був вразливим до холоду. Саме завдяки купівлі трьох теплових насосів, які підтримують температуру 20-22 градуси, вдалося зберегти квіти. Однак резервного живлення на випадок тривалого відключення немає.
Серед врятованих рослин – китайська орхідея «яйце в гнізді» та Doritis pulcherrima, нащадок орхідеї, яку відправили в космос у 1986 році. Вона брала участь у біологічних експериментах під час радянської місії на космічну станцію «Мир».
Ботсад співпрацює з міжнародними партнерами. Роман Іванніков пригадує, як у 2014 році подорожував з 45 орхідеями, середовище яких було знищено через розширення плантацій бананів і кави. Зрештою, орхідеї опинились у В’єтнамі.
Як війна вплинула на Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка
Від російських обстрілів столиці в ботсаду потерпають рослини, занесені до Червоної книги. Уламки від ракет інколи розбивають скло в теплицях, а хвилі від вибуху зрушують стіни. «Прямого влучення у нас не було, але збитки значні», — розповів Іванников.
Наприклад, у січні над головною оранжереєю, де знаходяться десятки видів рослин — ліани, висока королівська пальма, пролетіла ракета. Тоді всередині будівлі була інженерка Ірина Юдакова.
«Я не чула повітряної тривоги. Я вийшла і побачила смугу на небі. Був вибух. Біля мене впав уламок шрапнелі. Інший вдарився у вікно. Мені пощастило», — поділилась жінка. Вона каже, що робота приносить їй задоволення, аби ж ще зарплата була більше, а не 8 тисяч гривень на місяць. «Раніше я була психологом. Коли почалася війна, я втратила своїх клієнтів. Без чоловіка я не змогла б вижити», — сказала вона.
Юдакова доглядає за рододендронами та азаліями. У лютому через відключення світла її улюблена рослина, вирощена в Німеччині в 1930-х роках, втратила більшість листя. «Стало надто холодно, — сказала інженерка, — це як втратити родича чи домашнього улюбленця. Я думаю про них як про своїх дітей».
Є також працівники, які тікали від російської окупації. Зараз в ботанічному саду працюють і переселенці, наприклад — батько з донькою, які виїжджали з Маріуполя. Вони відповідальні за колекцію бонсаю. Також допомагає приблизно 1 тисяча волонтерів, які обрізають лаванду, видаляють непотрібний хміль і поливають молоді рослини. «Це садівнича терапія. Волонтери роблять корисну справу. Вони повертаються додому, відчуваючи себе краще», — сказав Іванніков.
Жанна Ярославська розповідає, що непогано було б зробити більш сучасну будівлю, яка тримала тепло. Однак в умовах війни немає сенсу, оскільки в будь-який момент, в одну мить все може зруйнуватись. Цей будинок побудували в 1976 році ще за часи комунізму.
Попри труднощі, працівники саду сподіваються, що вдасться пережити майбутні морози й зберегти сад разом із його 4 тисячами тропічних і субтропічних рослин. За словами Ярославської, були й важчі проблеми — одного разу білка залізла через вентиляційне вікно й втекла з інжиром із рідкісного дерева. Але ці проблеми не порівняти з війною.
Жінка каже, що хоче, щоб не було росії: «Немає росії — немає проблем. Ми могли б нормально жити».
Раніше ми розповідали, де і як саджати дерева навесні.
