Світ охопила пластикова криза. Цей непереробний матеріал став однією з найбільших екологічних проблем нашого часу ‒ пластикові відходи тоннами збираються на звалищах та осідають на дні світового океану. А процес його розкладання може тривати до 400 років.
Традиційні методи утилізації пластику на кшталт заховання чи спалювання є дуже шкідливими для навколишнього середовища. Однак наука не стоїть на місці, через що вчені постійно шукають вихід із пластикової кризи. І ось нарешті з’явився проблиск надії у вигляді бактерій, які споживають пластик. Мікроскопічні організми здатні розщеплювати пластикові відходи на нешкідливі побічні продукти. Цей процес може кардинально змінити сьогоднішню ситуацію з відходами та пом’якшити наслідки від забруднення пластиком довкілля, повідомляють BBC News.
Бактерії порятунку
Поліуретан використовується у всьому, починаючи від чохлів для телефонів і закінчуючи кросівками, але його складно переробити, через що він в основному і закінчує свій шлях на звалище.
Однак науковці Каліфорнійського університету знайшли рішення, яке навіть трохи схоже на наукову фантастику. Вони розробили «біорозкладний пластик», який, за їхніми словами, може допомогти зменшити забруднення, пише BBC News.
Додавши спори бактерій до пластику, вони створили матеріал, який здатний саморуйнуватися. Спори залишаються в стані спокою протягом корисного терміну служби пластику, але через встановлений час пробуджуються та починають перетравлювати продукт під впливом поживних речовин у компості.
«Є надія, що ми зможемо зменшити забруднення природи пластиком», ‒ розповідає дослідник Хан Сол Кім з Каліфорнійського університету Сан-Дієго, Ла-Хойя в коментарі для BBC News.
Пластик наразі обробляється та все ще проходить дослідження у лабораторіях, але вже за кілька років може з’явитися у світі.
«Наш процес робить матеріали більш міцними, тому продовжується термін їх служби. А потім, коли це буде зроблено, ми зможемо усунути його з навколишнього середовища, незалежно від того як саме його утилізували», ‒ зауважив один із дослідників Джон Покорскі.
До пластику додається бактерія Bacillus subtilis, яка широко використовується як харчова добавка та пробіотик. Важливо те, що бактерії мають бути створені за допомогою генної інженерії, щоб вони могли витримувати дуже високі температури, необхідні для виготовлення пластику.
Соціальне рішення
Але ідея розробки «біорозкладних пластиків» переконала не всіх. Деякі вчені стверджують, що набагато краще спочатку зменшити кількість використовуваного пластику.
У Канаді щойно завершився передостанній раунд переговорів ООН щодо майбутньої глобальної угоди стосовно боротьби із забрудненням пластиком.
За словами професора Стіва Флетчера, директора Revolution Plastics Institute, найефективнішим способом боротьби із забрудненням пластиком буде всесвітня угода щодо скорочення його виробництва.
«Потрібно бути обережними з потенційними рішеннями такого роду, оскільки може виникнути враження, що ми повинні менше турбуватися про забруднення довкілля пластиковими відходами. Може виникнути впевненість, що будь-який пластик, який потрапляє в навколишнє середовище, швидко та (в ідеалі звичайно) безпечно розкладеться. Але це не стосується переважної більшості пластику», ‒ сказав професор Стів Флетчер BBC News у коментарі.
Чому це важливо?
Вчені стверджують, що забруднення мікропластиком планети сягнуло рівня, який призвів до формування колообігу пластику, подібного до інших природних циклів. Вони з’ясували, що мільярди тонн мікропластику наразі присутні в атмосфері Землі, океанах та ґрунті, повідомляє The Guardian.
За даними торгової асоціації PlasticsEurope, виробництво пластику в усьому світі зросло з приблизно 1,5 мільйона метричних тонн. До 12,7 мільйона метричних тонн щорічно викидається в океани.
Доведено, що пластикові відходи покривають 40 відсотків світового океану.
Порівняно з матеріалами, які зазвичай використовувалися в першій половині 20 століття, такими як скло, папір, залізо та алюміній, пластмаси мають низьку швидкість відновлення.
Якщо бути більш точними, пластик не може повністю розкластись в природі – він просто «подрібнюється» до так званого мікропластику, розміром не більше 5 мм. Ця дрібнота потім потрапляє у наш організм через їжу, воду та навіть з повітря, звідки має можливість пролізти до внутрішніх органів. Кожен з цих кроків може пошкодити клітини та викликати запальні реакції.
