Щороку 15 березня світ відзначає Міжнародний день захисту дитинчат тюленів. Цей день створений, аби привернути увагу до проблеми масового знищення бельків — дитинчат гренландського тюленя, яких убивають через цінне біле хутро. Попри міжнародні заборони та дії захисників природи, ця жорстока практика продовжує існувати.
Детальніше про те, чому це відбувається і як кожен із нас може допомогти змінити ситуацію — розповідаємо далі.
Де й досі вбивають дитинчат тюленів?
Щороку навесні в Арктиці та Субарктиці народжуються дитинчата тюленів. Імовірно, ви хоча б раз бачили їх на фотографіях — маленьких, пухнастих створінь із великими очима та білосніжним хутром. Саме через нього у 20 столітті їх масово винищували.
Біле хутро бельків (так називають дитинчат тюленів) раніше вважалося символом розкоші. Це й призвело до жорстокого винищення тюленів. Здебільшого дитинчата, які стають жертвами моди, не мають навіть шансу на порятунок. Їх вбивають ще зовсім малими та беззахисними, коли малюки не мають достатньо сил, щоб врятуватись від браконьєрів, стрибнувши у воду.
Водночас екологічні організації розпочали боротьбу за заборону так званого «белькового промислу». Протести, петиції та міжнародні обмеження поступово змінили ситуацію. Завдяки активним зоозахисним кампаніям у 1980-х роках багато країн, зокрема Канада та держави ЄС, заборонили комерційний вилов бельків.
Ініціатором запровадження дня захисту дитинчат тюленів виступив Міжнародний фонд захисту тварин та інші організації, які борються проти полювання заради хутра. Однак попри заборони проблема браконьєрства та загроз, спричинених зміною клімату, залишається актуальною й досі.
Водночас практика полювання на тюленів у країнах різниться. До прикладу, у деяких регіонах вбивства продовжуються в комерційних цілях, тоді як в інших є частиною традиційного способу життя корінних народів.
Суперечки між зоозахисниками та урядом виникають у Намібії. Охоронці природи засуджують полювання на дитинчат тюленів, тоді як влада вважає це необхідним кроком для економічного розвитку.
Щороку в країні виловлюють 86 000 дитинчат і 6 000 дорослих морських котиків (таке обмеження ставили на 2023 рік), переважно в районах Мису Кросс, Вовчої затоки та Атлас Бей. Прихильники вилову стверджують, що він сприяє збереженню рибних запасів і комерційного розвитку.
Водночас із 2005 по 2015 рік Намібія експортувала майже 400 тисяч тюленячих шкур, щороку в країні встановлюють квоти на вилов. Намібія залишається єдиною в Південній півкулі, де досі дозволене комерційне полювання на тюленів.
Ще у 2009 році Європейський Союз заборонив торгівлю продукцією з тюленів. Однак присутні винятки — для продукції, яка отримана інуїтами та корінними громадами, а також для полювання з метою управління морськими ресурсами.
Канада та Норвегія оскаржили цю заборону у Світовій організації торгівлі, заявивши про дискримінацію їхніх виробників. Однак СОТ підтримала позицію ЄС, визнавши заборону необхідною для захисту суспільної моралі.
Натомість полювання на тюленів досі триває в декількох країнах, серед яких Канада, Гренландія, Намібія, Норвегія та Росія. Тож у світі щороку відловлюють приблизно 900 тисяч тюленів, а третина з них раніше потрапляла на ринок ЄС.
У 2015 році ЄС затвердив регламент, який уточнює правила імплементації заборони, залишаючи чинними винятки для корінних народів.
Колись у Чорному морі водився тюлень-монах, але його популяція була повністю знищена біля берегів Криму у 1950–70-х роках. Водночас зараз цей вид занесений до Червоної книги України. Його знищенню передувало:
- забруднення морської води;
- скорочення кормової бази;
- загибель у рибальських сітках;
- браконьєрство;
- руйнування місць проживання.
Натомість українські вчені продовжують вивчати морських ссавців у різних регіонах, зокрема в Антарктиці. До прикладу, полярники зі станції «Академік Вернадський» регулярно спостерігають за тюленями в антарктичних водах, фіксують їхню поведінку та діляться фотографіями і відео з людьми.
Хто такі бельки та в чому цінність їхнього хутра?
Бельками називають дитинчат трьох видів тюленей — гренландського, кільчастого та каспійського нерпи. Проте не всі вони мешкають в Арктиці чи Субарктиці. Гренландські тюлені та деякі кільчасті нерпи справді живуть у холодних регіонах, тоді як інші обирають помірний клімат.
Наприклад, довгоморді тюлені зустрічаються біля південного узбережжя Канади та Британських островів, кільчаста нерпа — у Балтійському морі та Ладозькому озері, а каспійська нерпа — у Каспійському морі. Втім, для народження потомства ці тварини вирушають у холодніші місця, де є лід. Так каспійська нерпа мігрує взимку на північ Каспійського моря, а з настанням тепла повертається до глибоководних південних районів.
Щодо новонароджених дитинчат тюленя, то вони не одразу мають білосніжне хутро. Спочатку воно жовтувато-зеленого кольору через вплив навколоплідної рідини в утробі матері. Проте за кілька днів хутро світлішає і стає білим. Тож, якщо до цього тварину називали зеленка, то далі він отримує назву бельок.
Протягом декількох тижнів дитинча харчується материнським молоком, а потім самка залишає його. Далі бельок поступово линяє, перетворюючись на хохлушу, а після завершення линьки його хутро стає гладким і сірим. Після цього етапу дорослу особину називають сіркою, адже тварина готова самостійно полювати.
Після перегляду світлин може здатись, що хутро бельків здається м’яким, але насправді воно жорстке. Воно складається з прозорих порожнистих волосків, наповнених повітрям, які пропускають сонячні промені та зігрівають чорну шкіру. Чимось воно нагадує шерсть білих ведмедів.
Також дитинчата тюленів часто тремтять, адже це допомагає підтримувати тепло, оскільки товстий жировий шар ще не сформувався.
Тюлені по-різному реагують на людей. Якщо це доросла самка, то вона заховається у воду та буде спостерігати. Щодо молодих матерів — вони можуть агресивно захищати своє дитинча.
Якщо ж матері поряд із малюком немає — тварини поводяться по-різному. Деякі починають видавати звуки й намагаються якось втекти, але через будову тіла не можуть вкусити чи подряпати. Інші проявляють цікавість, обережно підповзають і нюхають незнайомців. Щойно зрозумівши, що перед ними не мати, бельки відповзають.
Відмовтесь від хутра та розповідайте іншим про проблеми: як люди можуть діяти самостійно
Проте винищення бельків заради хутра — не єдина причина зменшення популяції тюленів у світі. До основних загроз знищення можна віднести:
- полювання заради хутра;
- кліматичні зміни, адже через глобальне потепління арктичні льоди, де бельки народжуються та ростуть, швидко тануть;
- забруднення океанів — пластикові відходи, хімічне забруднення вод та вилов риби сітками, в яких гинуть тюлені, руйнують природне середовище та скорочують їхню кормову базу.
У багатьох країнах запроваджено заборону на комерційне полювання. Природоохоронні організації борються за збереження тюленів, а науковці та активісти закликають посилити контроль над браконьєрством.
Однак люди можуть діяти самостійно. Зокрема:
- відмовитися від виробів із тюленячого хутра та не підтримувати індустрію жорстокого полювання;
- допомагати природоохоронним організаціям. Серед варіантів можливі пожертви або волонтерство;
- розповідати про проблему іншим;
- брати участь у лекціях, семінарах та акціях на підтримку тюленів.
Бережіть навколишнє середовище, адже нам із вами та наступним поколінням ще жити на цій планеті.
Раніше ми розповідали про свідомі тренди 2025, які були представлені на міланському тижні моди.
