Пів року тому в Україні з’явилась окрема стаття про адміністративну відповідальність за сексуальні домагання. За цей період, за словами консультантки “ЮрФем: підтримки” Анни Гопшти, відомо вже про 22 судові рішення про притягнення кривдників до відповідальності. Щоправда, випадків сексуальних домагань є набагато більше, оскільки не всі постраждалі звертаються до поліції. Також часто постраждалі звертаються лише до адміністрації навчальних закладів чи до керівництва компаній, тому це не відображається в офіційній статистиці.
URSA.MEDIA поспілкувалися з консультанткою лінії правничої допомоги “ЮрФем: підтримка” Анною Гопштою, аби дізналися, що робити, якщо ви стали жертвою сексуальних домагань та як українське законодавство захищає тих, хто постраждав від дій кривдників.
Сексуальні домагання — що це таке?
Попри поширену думку, сексуальні домагання — це не лише про небажані дотики. Це також слова, погляди, жести, натяки, повідомлення в соцмережах. Тобто будь-які дії сексуального характеру, які вчиняються проти волі людини — і при цьому принижують її гідність.
Однак адміністративна відповідальність за сексуальні домагання в Україні зʼявилася лише в грудні 2024 року, розповіла консультантка лінії правничої допомоги “ЮрФем: підтримка” Анна Гопшта.
Саме тоді до Кодексу про адмінправопорушення внесли зміни — з’явилася стаття 173-7 про відповідальність за сексуальні домагання.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення сексуальні домагання визначаються як умисні дії сексуального характеру, вчинені проти волі людини, — образливі, принизливі, виражені вербально або невербально (словами, жестами, рухами тіла), у тому числі через електронні комунікації.
Експертка Анна Гопшта пояснює: “Сексуальні домагання можуть проявлятися в небажаних дотиках, повідомленнях чи висловленнях сексуального характеру, непристойних коментарях, небажаних розмовах про секс. Важливо розуміти, що навіть одноразовий прояв таких дій — уже є правопорушенням”.
Крім того, за словами консультантки лінії правової допомоги, якщо постраждала людина залежить від кривдника, до прикладу, матеріально, службово чи в інший спосіб — покарання буде суворішим.
Експертка “ЮрФем: підтримки” Анна Гопшта зазначає: “Часто люди думають, що домагання — це тільки про фізичний дотик. Через це непристойні жарти, повідомлення або “компліменти” в соцмережах не сприймаються серйозно. Але все це — теж форми домагань”.
Також важливою складовою є емоції, адже, за словами Анни, інколи постраждалі відчувають сором через пережите, зокрема через навʼязані суспільством стереотипи (до прикладу, акцентування уваги на одязі постраждалої).
“Саме ці стереотипи заважають звернутися по допомогу. Однак відповідальність завжди лежить на кривднику — саме йому має бути соромно за скоєне”, — наголошує експертка.
Що робити, якщо ви стали жертвою сексуальних домагань?
Тож перше, що варто зробити — це подбати про свою безпеку та, за можливості, зафіксувати ситуацію.
Консультантка “ЮрФем: підтримки” Анна Гопшта каже: “Варто спробувати зафіксувати на відео- чи фотозйомку момент вчинення кривдником будь-яких дій. Також, якщо сексуальні домагання відбуваються в електронному форматі, потрібно зберегти всі скриншоти”.
Також, за словами експертки, домагання можуть відбутись в публічному місці, тому варто спробувати записати контакти очевидців, які підтвердять факт події. У навчальному закладі або на роботі можна звернутись до керівництва з проханням вжити заходів.
Анна Гопшта каже: “Найкраще, якби в цьому закладі була прийнята політика забезпечення гендерної рівності та запобігання домаганням. У зверненні можна попросити мінімізувати рівень співпраці з цією людиною, перевести під керівництво іншого викладача. І важливо памʼятати, що кожен має право на перебування в безпечному середовищі, тому кривдник усіма способами має бути усунений від контакту із постраждалою”.
Водночас, за словами консультантки, подати заяву до поліції можна протягом двох місяців після інциденту. До неї варто додати всі наявні докази — відео, фото, скріншоти, а також свідчення очевидців, якщо вони є.
Як зазначає Анна: “Кожна ситуація унікальна і немає єдиного сценарію поведінки. Тому якщо постраждала хоче звернутися до правоохоронних органів, але боїться, можна звернутися спочатку по юридичну допомогу, щоб обговорити порядок дій. Також, якщо постраждала відчуває потребу, потрібно звернутися до психолога”.
Також, за словами експертки, важливо заручитися підтримкою рідних чи близьких людей, яким потерпіла людина довіряє.
“І не варто хвилюватися, якщо ніяких доказів вчиненого немає, адже свідчення постраждалих є найважливішими”, — каже Гопшта.
Як держава захищає постраждалих від сексуального насильства?
“Відповідальність передбачена навіть за одноразове порушення, а якщо це повториться протягом року — покарання стане ще жорсткішим”, – каже Анна Гопшта.
Тож за сексуальні домагання без обтяжливих обставин передбачені такі види адміністративного покарання:
- штраф від 80 до 160 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 1360 до 2720 гривень);
- або громадські роботи — від 20 до 40 годин;
- або виправні роботи — до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку.
У випадку повторного правопорушення протягом року або якщо постраждала людина перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від кривдника, застосовуються, як вже зазначали вище, — суворіші санкції:
- штраф від 160 до 280 неоподатковуваних мінімумів (тобто від 2720 до 4760 гривень);
- або громадські роботи — від 40 до 60 годин;
- або виправні роботи — строком від одного до двох місяців з відрахуванням 20% заробітку;
- або адміністративний арешт — до 15 діб.
Консультантка “ЮрФем: підтримки” каже: “Якщо правоохоронні органи не реагують на заяву постраждалої людини – можна оскаржити бездіяльність поліції до суду чи прокуратури”.
Водночас саме через стереотипи та недовіру до правоохоронних органів чимало постраждалих не звертаються до поліції із заявою про вчинене.
“Проте зараз вже є позитивні випадки притягнення до відповідальності кривдників. Велику роль у цих позитивних зрушеннях зіграла поява цієї нової статті “сексуальне домагання” в КУпАП, оскільки суди активно притягують кривдників до відповідальності за цією статтею”, — каже експертка.
По допомогу постраждалі можуть звертатись до правозахисних організації. І отримати не лише юридичну, але й психологічну та медичну.
Анна Гопшта зазначає, що лінія правничої допомоги “ЮрФем: підтримка” надає безоплатну юридичну допомогу постраждалим від сексуального насильства та всіх видів гендерної дискримінації.
Тож постраждалі від сексуальних домагань можуть отримати первинну юридичну консультацію. Для цього потрібно звернулись за одним з цих номерів: 068 145 55 90 або 0 800 30 55 90. Також є можливість написати у Viber чи Telegram або залишити заявку на сайті.
Також доступні інші канали допомоги:
- громадська організація “Ла Страда – Україна”, в якій надають безкоштовну підтримку постраждалим від гендерно зумовленого насильства та торгівлі людьми. Телефонувати можна за номерами: 0 800 500 335 або 116 123.
- Національна поліція України — для складання адміністративного протоколу. Телефонувати за цим номером телефону: 044 254 93 33;
- Урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі — 15-47;
- Національна гаряча лінія з питань домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації — 116-123.
Якщо ви зіткнулися не лише з домаганнями, а й з бездіяльністю поліції, ви можете звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за телефоном 0 800 501 720 або 044 299 74 08. Також є можливість написати листа за адресою — вулиця Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008. Або написати на пошту hotline@ombudsman.gov.ua.
Раніше ми розповідали про справу режисера Білоуса, якого студентки та акторки відкрито звинуватили у сексуальних домаганнях.
