Тюлень – монах, стерв’ятник та осетр-шип. Яких тварин ми більше не побачимо в Україні? Пояснюють у WWF-Україна

У WWF – Україна розповіли про світову кризу біорізноманіття. Вона спричинена тим, що світ споживає ресурси швидше, ніж природа встигає їх відновлювати. За даними звіту Всесвітнього фонду природи WWF “Жива планета”, з 1970 року середній розмір популяцій диких тварин скоротився на вражаючі 73%. Фахівці WWF-Україна пояснюють, як діяльність людини пришвидшує зникнення видів та які тварини в Україні сьогодні потребують особливого захисту. 

Станом на початок 2026 року більше 48 000 видів фауни та флори знаходиться під загрозою зникнення. Такі дані оприлюднив Міжнародний союз охорони природи (МСОП/ IUCN). Іншими словами, кожен четвертий досліджений вид на Землі може зникнути назавжди. 

Рейтинг вразливості за групами (за даними МСОП): 

• Цикадові: 71% видів під загрозою 
• Коралові рифи: 44% 
• Земноводні: 41% 
• Акули та скати: 38% 
• Хвойні дерева: 34% 
• Ракоподібні: 28%  
• Ссавці: 26% 
• Птахи: 11% 

Чому зникають види?  

Сучасне вимирання видів зумовлене комплексом чинників, більшість з яких спричинені діяльністю людини. Біорізноманіття руйнується під впливом одразу кількох взаємопов’язаних факторів:  

• Втрата та деградація оселищ. Вирубка лісів під сільське господарство, осушення водно-болотних угідь та активна урбанізація залишають тварин без їхніх оселищ. 
• Надмірна експлуатація (наприклад, промисловий вилов риби) та браконьєрство. 
• Забруднення середовища існування та інвазивні види. 
• Екстремальна спека, спричинена зміною клімату та землекористування, загрожує знищенням майже 8 000 видів хребетних, зокрема птахів, ссавців і плазунів. Особливо вразливими є земноводні, для яких зміна температурного та водного режиму стає фатальною. (Дослідження, опубліковане в журналі Global Change Biology).

Ситуація в Україні  

Україна вже втратила низку унікальних мешканців за останнє століття. Ми більше не побачимо в нашій природі: 

• Кажана-довгокрила європейського, який востаннє спостерігався на Закарпатті у 1993 році; 
• Тюленя – монаха востаннє бачили біля берегів Кримського півострова на початку 1970-х років; 
• Стерв’ятник – останнє гніздування спостерігалося в горах Криму у 1958 році; 
• Орел степовий – останнє гніздування спостерігалося в заповіднику Асканія-Нова у 1980 році; 
• Осетер атлантичний або європейський та осетер – шип – востаннє в уловах траплялися до 1960-х років; 
• Рибець малий не трапляється у кримських гірських річках з 1975 року. 

Наразі понад 160 видів в Україні мають статус “зникаючих” у списках Червоної книги України

Окрім глобальних проблем, нищівного удару по біорізноманіттю нашої держави завдає війна РФ проти України. Бойові дії та теракт на Каховській ГЕС поставили на межу виживання унікальні види, які не трапляються більше ніде у світі. З початку повномасштабного вторгнення Державною екологічною інспекцією України зафіксовано більше 10 000 випадків шкоди довкіллю. Держекоінспекцією розраховано збитки довкіллю, які становлять майже 6,4 трлн грн. 

Вперше у оновленому Червоному списку МСОП воєнні дії в Україні були офіційно визнані фактором, який впливає на ризик зникнення видів. Так, у цей список потрапили ховрах малий (Spermophilus pygmaeus) та ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus) з категорією “У критичній небезпеці”, тушканчик великий (Alactaga major) – категорія “Вразливий”, сліпак подільський (Spalax zemni) – категорія “Зникаючий”, сліпак піщаний (Spalax arenarius) – категорія “Зникаючий”, та мишівка Нордмана (Sicista loriger) – категорія “У критичній небезпеці”. 

Що може зупинити втрату видів? 

Фахівці WWF-Україна наголошують: ключовим завданням є не лише охорона окремих рідкісних видів, а насамперед збереження та відновлення природних екосистем, від яких залежить їхнє виживання. 

“Одним із найважливіших напрямів залишається захист і відновлення природних оселищ – лісів, степів, річок, водно-болотних угідь та морських екосистем. Не менш важливим є створення екологічних коридорів, які дозволяють тваринам безпечно переміщуватися між ізольованими територіями, підтримувати генетичне різноманіття та адаптуватися до змін клімату. Також необхідно посилити науковий моніторинг популяцій диких тварин, розвиток природоохоронних територій, боротьбу з браконьєрством, зменшення масштабів незаконних вирубок та впровадження більш сталих підходів у сільському господарстві й використанні природних ресурсів”, – підкреслюють у Всесвітньому фонді природи WWF-Україна.  

Сучасні індикатори стану природи, зокрема Індекс живої планети (Living Planet Index), свідчать, що популяції диких видів скорочуються з тривожною швидкістю. Частина змін може здаватися поступовою або малопомітною, однак їх накопичення здатне призвести до різких і потенційно незворотних наслідків – так званих переломних моментів. 

Якщо нинішні тенденції збережуться, людство може зіткнутися з масштабними екологічними змінами, які вплинуть не лише на окремі види чи природні території, а й на стабільність клімату, продовольчу безпеку, доступ до води та загальну стійкість суспільств. Саме тому збереження біорізноманіття сьогодні це не лише питання охорони природи, а й питання безпеки та майбутнього людства. 

Раніше ми розповідали про самця рисі, який долає по 30 кілометрів щодня переходячи кордон України та Словаччини.