16 травня Київська обласна рада створила 9 нових об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ): «Плаунець», «Ясеневий гай», «Блакитне намисто», «Брандушка», «Півники», «Грабова балка», «Вовче багно», «Межиострів», «Сонне узлісся». Відповідні рішення розміщені на сайті Київської облради.
На цих природних зонах зростають популяції різноманітних рослин, які занесені до Червоної книги України.
За інформацією Департаменту екології та природних ресурсів КОДА, станом на березень 2024 року на розгляді знаходяться ще 47 матеріалів про створення нового природно-заповідного фонду. Тому ми вирішили розповіти в яких же регіонах України створюються природоохоронні комплекси та як часто й чому сьогодні в цьому є необхідність?
Природно-заповідні території ‒ це ділянки, що охороняються законом та мають наукову, природоохоронну, естетичну та рекреаційну цінність. Це, так би мовити, «золотий запас» природи України, заборонений для знищення людиною.
Понад 1 мільйон гектарів природоохоронних земель України постраждали від війни. Але попри все це в країні продовжують створювати нові заповідники та впроваджують реформи щодо захисту екології.
З початку повномасштабного вторгнення приблизно 812 об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) площею майже 1 млн га опинилися в зоні активних бойових дій або в окупації. Серед них біосферні заповідники Асканія-Нова, Чорноморський, Український степовий, Луганський природні заповідники та багато інших ‒ про це свідчать дані Міндовкілля.
За даними ресурсу «Екозагроза», російська агресія завдала збитків довкіллю на 2,446 трлн гривень.
Частина територій була звільнена, але через бойові дії довкіллю було завдано великої шкоди. Наприклад, лише в межах Чорнобильського заповідника було знищено близько 24 000 га лісів. Національний парк Святі Гори, що на Донеччині, знищений на 80%. Дуже постраждали від пожеж та обстрілів нацпарки Білоберіжжя Святослава, де згоріло понад 6 тисяч гектарів територій, та Нижньодніпровський, який після теракту на Каховській ГЕС повністю опинився під водою.
Хто є лідером зі створення природно-заповідного фонду
За інформацією Міндовкілля, станом на 1 січня 2023 року в Україні нараховувалося 8889 територій та об’єктів ПЗФ загальною площею 4,556 млн га, а також морський заказник Філофорне поле Зернова площею 402,5 тис. га.
За інформацією біологів громадської організації «Українська природоохоронна група», протягом 2023 року в Україні створили 119 нових територій природно-заповідного фонду в 16 областях та Києві. Загальна площа нових заповідників становить 13 646 га.
За кількістю створених минулого року заповідних територій лідирує Київська область ‒ тут їх створили аж двадцять вісім. Івано-Франківщина не пасе задніх: там надали природоохоронного статусу десяти пралісам.
У 2023 році створили ландшафтні заказники «Каталинський», «Сухобалківський», «Балка Зарубіна» на Миколаївщині, ботанічну пам’ятку природи «Облапська липа» на Волині, заказники «Білі Обрії» та «Плескачівські первоцвіти» на Черкащині, регіональні ландшафтні парки «Приірпіння» та «Студениківський» на Київщині та багато інших.
Чому важливо відновлювати природно-заповідний фонд?
У 2014 році між Україною та ЄС була підписана Угода про асоціацію. Вона стала основою для Державної стратегії сталого розвитку, в якій прописано: до 2030 року Україна має заповісти 15% від загальної площі країни.
Наразі в природно-заповідному фонді знаходиться лише 6,7% території країни, адже темпи знищення природи значно переважають темпи її збереження.
І хоча попри війну процес заповідання не зупиняється, темпи створення територій природно-заповідного фонду значно нижчі, ніж потрібно, аби вчасно досягти мети.
Нові об’єкти природно-заповідного фонду можуть відчутно змінити умови існування біорізноманіття на краще, оскільки саме вони мають стати гідною компенсацією втрат дикої природи за час повномасштабної війни.
Наша економіка сильно залежить від цілого спектра екосистемних послуг, які ми звикли отримувати безкоштовно. Для прикладу, всі ми потребуємо чистого повітря, яким нас забезпечують природні екосистеми. Так само вони затримують воду під час сильних дощів, запобігаючи руйнівним повеням та пом’якшуючи наслідки посух. Врожайність більшості сільськогосподарських культур залежить від роботи комах-запилювачів, які потребують для проживання природних ділянок, зокрема різнотрав’я.
Ще у 2015 році Європейська комісія оцінила вартість екосистемних послуг, які надаються мережею природоохоронних територій ЄС Natura 2000, в діапазоні від 200 до 300 мільярдів євро на рік.
Коли ми втрачаємо природні екосистеми через війну або заради недалекоглядної реалізації інвестиційних проєктів, ми втрачаємо й всі послуги, які отримували від цих екосистем. І тоді доводиться дорого платити за технології, необхідні для компенсації втрачених послуг, або ще дорожче – втратою здоров’я через погіршення стану довкілля.
Сталий розвиток неможливий без збереження значної частки природних територій. А оскільки Україна вже втратила більшість своїх природних екосистем протягом історичних періодів окупації, коли наші землі та всі ресурси були сировинним придатком російської імперії (як би вона тоді не називала себе), і продовжує втрачати їх зараз через війну та жадібність окремих підприємств, відмова від практик знищення природи має стати одним із наріжних каменів розриву зв’язків України з колоніальним минулим.
Саме тому так важливо знайти для природних екосистем місце серед пріоритетів у процесах планування та реалізації проєктів післявоєнного відновлення.
