«Анатомія падіння» – соціальна чи навіть (не побоїмося цього слова) судова драма, яка була знята французькою режисеркою Жустін Тріє. Сценарій до фільму написаний Тріє у співавторстві з її чоловіком – режисером та актором Артуром Арарі. Стрічка про родину, написана родиною. Верше “Анатомія падіння” була представлена світовому загалу на 76-му Канському кінофестивалі у 2023 році та отримала «Золоту пальмову гілку». Далі – номінація на премію «Оскар» у 2024 році та нагорода в категорії «Найкращий оригінальний сценарій».
В кулуарах кінопремії ходили жарти, що рішення жюрі про присудження премії “Анатомії падіння” було не обʼєктивним через пса Мессі, який виконав роль другого плану в стрічці та закохав у себе всю кіноакадемію. Мессі мав навіть окреме крісло в глядацькій залі на церемонії. Кудлатий актор сидів поряд з голлівудськими зірками, обіймався з Гослінгом, Білі Айліш, та навіть дозволив собі підняти лапу на зірку Мета Деймона, що закарбований на Алеї Слави.
Жарти жартами, але свій Оскар режисерка стрічки повезла до Франції цілком заслужено. Фільм отримав купу схвальних відгуків від критиків та глядачів. Чому? Бо французи вміють показувати життя таким як воно є, без притаманного Голлівуду романтизму чи інфантилізму.
В першій сцені фільму перед нами постає успішна письменниця Сандра, яка дає інтерв’ю молодій студентці у власному будинку. Вже тут стає зрозуміло – жінка має життя, про яке мріє кожна творча людина: визнання, затишний будинок серед неймовірної краси Альп, чудова родина. Студентка цікавиться творчим шляхом письменниці, але та не поспішає відповідати на її питання та змінює вектор бесіди – починає цікавитися життям самої інтервʼюєрки. Вже тут режисерка натякає на скелети в шафі головної героїні. Розмову жінок перериває гучна музика, яку раптом вмикає чоловік письменниці, на чому інтервʼю і завершується.В наступній сцені ми знайомимося із сином письменниці Даніелем. Хлопець гуляє серед засніжених Альп зі своїм песиком Снупом, якого грає той самий Мессі.
Повертаючись додому, у дворі будинку хлопчик знаходить закривавлене тіло власного батька, сніг навколо наливається темним від крові кольором. Лікарі констатують смерть, поліція починає розслідування. Тут власне й починається розгортатися драма.
Смерть чоловіка письменниці викликає занадто багато запитань, адже на самогубство вона не сильно схожа : на голові чоловіка виявлено травму, яка, скоріше за все, виникла від удару важким предметом.
Слова «можливо» або «гіпотетично» часто будуть лунати в цьому фільмі, лише підкреслюючи тривогу і цікавість глядачів. Чи було це все ж таки самогубство, чи вбивство… І якщо другий варіант, то хто може виявитися вбивцею? При таких обставинах на думку відразу спливає варіант, що це могла бути його дружина, оскільки в будинку окрім них двох більше нікого не було. Сандра стає першою підозрюваною у вбивстві чоловіка, письменника та невдахи Самюеля, а їхній син Даніель – головним свідком у справі.
Починається судовий процес, де режисерка поступово знайомить глядача із життям подружжя та розкриває деталі справи. Адвокатом Сандри стає її друг, який дійсно намагається надати головній героїні найкращий захист, пропрацьовує з нею всі можливі сценарії судового процесу, проте з кожним новим засіданням з’являються нові факти, які не полегшують роботу адвоката, а ускладнюють її ще більше.
Спочатку до суду викликають головного свідка та випадкового заручника трагедії Даніеля, якого жорстоко та маніпулятивно допитують. Хлопчик втратив батька, його матір звинувачують у вбивстві, а тут ще й він сам має свідчити та знову й знову проживати жахливий досвід.
Далі на допит викликають студентку, з якою глядач познайомився на початку фільму. Сторона, яка обвинувачує Сандру у вбивстві, робить великий акцент на цій дівчині, адже та знайшла докази подружньої зради. Сандра мала коханок.
Письменниця захищається всіма можливими способами, говорячи, що чоловік знав про це, адже в той період, коли вона зраджувала, подружжя проживало один з найгірших періодів у своєму житті. Проте її аргументи не грають на користь суспільної думки.
Особливо добре це видно після оприлюдненого аудіозапису сварки пари, який зробив її чоловік без відома дружини. Пара свариться, в усіх своїх творчих невдачах, звичайно ж Самюель звинувачує дружину. За його словами, саме вона є егоїстичним та важким «тягарем», який не дає йому рухатись вперед. Наприкінці цього аудіозапису присяжні чують бійку, вона підіймає ще більше запитань, які грають точно не на користь підозрюваної. Хоча, якщо подивитися на цю ситуацію обʼєктивно, все стає відносно зрозумілим. Самюель – класичний тип аб’юзера.
Ще одним свідком в цій справі стає психолог Самюеля, який спростовує версію про можливу спробу самогубства чоловіком. Мало хто у залі суду спроможний повірити, що привітний Самюель, якого в містечку знали всі змалечку, міг вкоротити собі віку. Скоріш Сандра могла вбити батька свого власного сина. Чужачка, яка до того ж й погано спілкується французькою – ось він, корінь всього зла. Суспільство її не сприймає та не бажає обʼєктивно подивитися на ситуацію. Вони вже склали у своїх головах картинку, в якій кар’єристка іноземка Сандра звела зі світу бідного та всім такого рідного Самюеля.
Треба зазначити, що Даніель весь цей час перебуває у залі суду та слухає всі жахливі подробиці з життя його батьків. Хлопчику лише 11 років, і важко уявити який рівень жаху він переживає та як швидко йому доводиться дорослішати.
Особлива роль у всій цій історії відіграє пес – він за досить драматичних обставин разом з Даніелем ставить крапку в справі.
Ідея фільму одночасно на поверхні й вражає своєю глибиною та філософією. Вона про екзистенційну кризу, успіх, роль жінки та її стереотипне сприйняття, як в родині, так і в соціумі. Те, що дозволено чоловіку, не пробачається жінці. Тим паче якщо вона чужачка.
Далі спойлерити не будемо – перегляньте трейлер. Наче всього дві хвилини, а відірватися неможливо. Що вже казати про весь фільм. Тримає увагу та інтерес до останньої секунди, а також підіймає надто багато питань, які варто й собі ставити час від часу.
