Комедійний трилер «Нуль калорій» («Club Zero») з Мією Васіковською у головній ролі вийшов рік тому, але не втратив своєї актуальності. Стрічку австрійської режисерки Джесіки Гауснер представили в основній програмі Каннського кінофестивалю. Він отримав середні оцінки критиків й викликав змішані емоції у глядачів.
В Україні ж фільм обговорювали небагато. Ми подивилися його і розібралися у сильних і слабких сторонах.
За сюжетом у елітну приватну школу найняли нову вчительку – міс Новак, яка веде курс про усвідомлене харчування. Вона заохочує підлітків споживати більш відповідально та помірно, тому що це не тільки покращить їхнє самопочуття і тіло, а ще врятує навколишнє середовище, яке потерпає від харчової промисловості. Міс Новак запевняє, що завдяки її курсу вони всі досягнуть бажаного та стануть по-справжньому вільними від спокус й особистих негараздів. Учні настільки захоплюються новим авторитетом, що вступають у її таємний клуб «Нуль калорій» і взагалі відмовляються від будь-чого їстівного.
Інші педагоги та самі батьки запізно помічають, що їхні діти зайшли занадто далеко.
Фільм позиціонує себе як психологічний трилер, але більше походить на стриману сатиру. Тут не розкриваються теми харчових розладів й сприйняття свого тіла – натомість пропонують більш легкий та незвичний формат, здавалося би, типової історії. Хоч у стрічці немає клішованих підліткових тусовок і зайвої драми, але місцями вона затягнута, а буденності не вистачає динаміки. Попри яскравий одяг і декорації, самому сюжету бракує експресивності.
Тим не менш, глибоких соціальних документалок і художніх фільмів про розлади харчової поведінки (РХП) вистачає. «Нуль калорій» вирізняється тим, що саме висміює нездорові харчові звички, надмірне споживання ресурсів, цілковиту довіру «духовним наставникам», які насправді шкодять, та сліпу толерантність. Своєю гіперболізованістю фільм підкреслює, наскільки згубні ці ідеї в руках міс Новак, бо ж їй вдається завоювати прихильність чутливих підлітків. Загадкова жінка вміє підбирати правильні слова, щоб школярі довірилися їй. На це також сильно вплинуло те, що майже всім дітям було складно комунікувати з батьками, і деякі дуже потребували підтримки, яку знайшли саме у новій вчительці. Однак згодом тендітна Новак вправно маніпулює учнями, і замість того, щоб знайти до кожного індивідуальний підхід, лише посилює конкуренцію між ними. Діти не помічають цього, адже тепер вони переконані, що упереджені батьки не здатні зрозуміти їхній вибір свідомо харчуватися, вони тільки сумніваються у них і не бачать їх справжніх, як це може тільки міс Новак.
Насправді ж Новак подає усвідомлене харчування вкрай радикальним: по суті, спонукає учнів обмежувати себе та остерігатися їжі. Замість того, щоб, власне, навчити прислухатися до своїх бажань і організму під час прийому їжі, а не позбавляти від неї.
В результаті ті діти, у яких вже були РХП, отримали не допомогу, а ще більше занурились у шкідливе мислення. У фільмі ці моменти показані досить виразно, особливо коли дівчинка Ельза, яка має булімію, захоплено каже, що переставши їсти, вона перестала і рвати. Її мати теж має проблеми з харчуванням, але коли усвідомлює свою провину, вже стає надто пізно допомогти доньці. Всі п’ятеро школярів, яких навчає міс Новак, загалом із благополучних родин, більшість – із заможних. Проте їхні статки не гарантують щастя у сім’ї. Батьки настільки абсурдно ввічливі, що не хочуть визнавати, що міс Новак, яку вони ж і запросили для своїх дітей, нашкодила їм, а самі батьки втратили емоційний зв’язок із власними дітьми. У такій оповіді проблема надмірної західної толерантності відчувається особливо гостро.
І дуже показово, що єдиний, хто не піддавався міс Новак, був Бен, який мав хороші взаємини з мамою, хоч вони й жили скромно. Коли діти стали хворобливими, саме вона першою почала бити на сполох і була голосом здорового глузду.
Сама ж міс Новак, здається, не стільки хоче популяризувати усвідомлене споживання, скільки прагне схилити школярів до своєї чи не релігійної віри. Під час медитацій вона звертається до вищої сили, а весь фільм супроводжують періодичні мелодії наче з обрядів. І підлітки радо погоджуються йти за вчителькою, адже вона дала їм те, чого вони так прагнуть у своєму віці: почуватися особливими, належати до виняткової групи, кинути виклик усталеним нормам суспільства.
Але всі ці ідеї фільму загорнуті у похмуру і подекуди відсторонену естетику, яка більше на любителя. Стрічка не надто моторошна, більше химерна і, можливо, не до кінця розкрила власні меседжі. Але якщо відійти від її форми та дивитися глибше на зміст, то принаймні вона змушує задуматися, наскільки сприйнятливі підлітки до різних небезпечних трендів та як важливо батькам не просто турбуватися про їхнє майбутнє й матеріальні блага, а насамперед бути чуйними і уважними до своїх дітей.
Ми вже розповідали, чому серед підлітків стає популярним вживання глини і крейди, а також смертельне вдихання побутової хімії, та як батькам вберегти своїх дітей від цього.
