Науково-фантастична трагікомедія «Ти – Космос» без перебільшень стала хітом в українському прокаті. Тільки за два тижні стрічка зібрала 23,6 млн грн, відбивши вже половину свого бюджету в 800 тисяч доларів. Повернувшись з іноземних показів разом з численними нагородами, фільм впевнено увійшов у список кінофаворитів українців. Його активно обговорюють, рефлексують над сенсами і радять подивитися.
Це перший повнометражний фільм режисера Павла Острікова, який близько 10 років працював над сценарієм, а зйомки ускладнила пандемія COVID-19 та Повномасштабна війна. Попри це і ще чимало технічних труднощів у виробництві, в українському кінематографі вперше з’явилася історія, що розгортається у Всесвіті. Але Остріков не хизується масштабністю фільму і не ставить за мету перевершити чи відтворити відомі роботи цього жанру, як от «Інтерстеллар» чи «Марсіанин».
У «Ти – Космос» всього чотири персонажі, а головний герой – інтровертний космічний далекобійник Андрій Мельник – особливо не засмучується, коли Земля вибухає. Але навіть для такого відлюдника, як він, втрата дому стає ударом і повільним відліком до власної загибелі на самоті. Та виявляється, що він – не остання людина у Всесвіті, коли на зв’язок виходить незнайома жінка.
Тож ми застрибуємо в останній космічний вагон і розповідаємо, чому варто встигнути сходити на цей фільм. А якщо не встигнете, то переглянути його на стрімінгових платформах також дуже радимо.
Увесь сюжет стрічки відбувається на вантажному кораблі «Обрій». На ньому Андрій Мельник перевозить ядерні відходи із Землі до Юпітера, яких накопичилося вже аж 3 млрд тонн. Людство ж вирішує скористатися технологічним прогресом для того, щоб просто викинути це сміття вже у космос. Мельник – не прям-таки зразковий космонавт, а звичайний роботяга з Хмельницького. На кораблі з ним лише бортовий робот Максим, який намагається розвеселити чоловіка старомодними анекдотами. Виходить у нього кепсько, але це створює затишок, завдяки якому отримуєш те саме відчуття, що знаєш цих героїв вже давно.
Підсилює це і візуальна картина фільму. «Обрій» оснащений різноманітними кабінами, панелями та кнопками, підписаними українською мовою, робот Максим не вбудований повністю у систему, а повільно рухається по рейках. Дизайн зорельота зробили більше у стилі фільмів нульових, але це не виглядає дешево, навпаки створює власну домашню атмосферу.
Так само з вибором музики – де ще можна почути у космосі пісні української естради та Назарія Яремчука? Любов Андрія до музики чітко проявляється у тому, що він зберігає вінілові платівки навіть на кораблі.
Дуже подобається те, як у фільмі не роблять найбільшу ставку на графіку Всесвіту – який, до речі, також відчувається не стільки величним, а камерним під настрій стрічки. Натомість історія фокусується на змінах всередині Андрія. І тут варто віддати належне актору і військовому Володимиру Кравчуку – він фантастично впорався з цією роллю і надав своєму персонажу глибини.
Хоча у кадрі майже завжди ми бачимо Андрія та робота-помічника Максима в одній локації, їхня взаємодія не набридає, гумор у діалогах відчувається рідним. Наче ти не серед холодного космосу та невідомості, а з частинкою дому, який завжди буде з тобою у серці.
Теми втрати й самотності повертають історію у драматичне русло. Андрій хоч і видається приземленим і «живим» героєм, який не те щоб переймається екзистенційними проблемами, згодом проявляє все більше і більше нових емоцій. Така довга робота у космосі не лякає його ізоляцією, бо на Землі він не відчуває себе потрібним. Здається, він вже давно змирився з тим, що буде один. Це дуже перегукується з нашою реальністю: через війну люди втрачають домівки та часто змушені емігрувати та починати все заново.
Неочікувано з темних глибин Всесвіту до Андрія долітає сигнал. Біля Сатурна вцілів ще один зореліт, на якому французька метеорологиня Катрін намагається зв’язатися бодай з кимось. Втім, Андрюха не поспішає їй відкриватися, та «морозиться» настільки реалістично, наче нічого не сталося, що дивує навіть комп’ютера Максима. Але крига чоловіка все ж тане, і вони з Катрін поступово зближаються. І тут Андрій, який хотів у спокої дожити останній рік на кораблі, запалюється ідеєю прилетіти до неї на інший кінець Всесвіту. Навіть незважаючи на те, що це ризик загинути.
Хтось називає цей сюжет мелодраматичним, але це зовсім не те, що знімають для прохідних сентиментальних серіалів. «Ти – Космос» красивий в усіх сенсах, щирий у своїй простоті і не згладжує усі кути, навіть в умовах, коли дві людини лишилися самі на весь світ. Хоч це поєднання комедії та драми, фільм можна назвати по-своєму терапевтичним.
Єдиний мінус, який не стосується стрічки, через планові відключення на нього важко потрапити. Але «Ти – Космос» – це той фільм, який точно варто йти додивлятися у кіно.
Раніше ми розповідали, чому треба подивитися «Антарктиду» Птушкіна.
