Світлини дикої природи – це не лише вікно, через яке кожен з нас може зазирнути у цей непередбачуваний, загадковий та місцями жорстокий світ. Це ще й клопітка праця фотографів, які іноді годинами, місяцями чи навіть роками полюють за одним влучним кадром. Кадром, який розширить або навіть докорінно змінить уявлення про життя дикої природи мільйонів людей, що його побачать.
З 1964 року лондонський музей природної історії проводить конкурс Wildlife Photographer of the Year, в якому відзначає авторів найкращих фото дикої природи.
Ми переглянули десятки фотографій переможців Wildlife Photographer of the Year та ділимося шедевральними світлинами, що вразили нас до глибини душі.
“Крижана постіль” – Німа Саріхані
У 2023 році найкращим фото за версією глядачів стало зображення білого ведмедя, який відпочиває на невеликому айсбергу. Світлину зробив фотограф Німа Саріхані, який три дні мандрував вздовж норвезького архіпелагу Шпіцберген на експедиційному судні.
“Як на мене, це доволі символічно, що саме 8 лютого, у день народження URSA.MEDIA, в інфополі з’явилась картина з урсиком, який спить на крижині. Так само як цей ведмедик ширився мережею, ширились мережею і ми, як медіа. Ми хочемо говорити про зміну клімату, про все, що стосується екології, природи, і якось впливати на всі ці речі. Мені здається, що ця картина була певним відголоском”
Ольга Ткач, журналістка
“Великий шум” – Карін Айґнер
У 2022 році найкращим фото серед “дорослих фотографів” було визнано роботу американки Карін Айґнер. За допомогою макрооб’єктиву мисткині вдалось зняти клубок кактусових бджіл, що кружляв над розпеченим піском техаського ранчо. Цим зображенням авторка привернула увагу спільноти до проблеми вимирання цих комах – їхня популяція щороку зменшується через зникнення біотипів, зміни клімату, руйнування ґрунтів та використання пестицидів.
“Бджоли неймовірно розумні. Кожен їх рух та кожен звук має якесь особливе значення. Вони неймовірно працьовиті та завжди допомагають одна одній. Гадаю, нам є чого повчитися у цих комах. Однак їхня кількість зменшується, а це загрожує не лише самим бджолам, але й цілим екосистемам. Цей знімок – не просто гарна картинка, а й нагадування людству про те, як важливо дбати про майбутнє кожної живої істоти на нашій планеті”.
Анна – Марія Червак, артдиректорка
“Сварка на вокзалі” – Сем Роулі
Знімок двох мишей, які б’ються за крихти їжі у лондонському метро, зробив британець Сем Роулі. Фотограф розповів, що найкращий спосіб – це лягти на платформу та чекати. За його словами, така боротьба триває лише кілька секунд, доки одна з мишей не перемагає і вони не розбігаються по кутках. Світлина здобула перше місце за версією глядачів у 2019 році.
“Чи знали ви, що у світі мишей вирують пристрасті, подібні до людських? Чи знали ви, що, аби зануритися у світ дикої природи, зовсім не обов’язково їхати в Саванну – достатньо бути спостережливим, адже світ дикої природи іноді просто у нас під ногами. Миші, що б’ються за шматок їжі нагадують нас, людей. Ми ніби-то пройшли мільйонів років еволюції, але щодня, як і ці мишенята, маємо виборювати свою крихту, своє місце під сонцем. Закони виживання одні для всіх на цій планеті, без виключення. На цьому фото відображена вся суть політики, бізнесу та навіть кохання. Я мрію одного разу придбати оригінал цього фото, аби не забувати, що життя – це боротьба.”
Ярослава Коба, головна редакторка
“Сліпий веде сліпого” – Пол Хілтон
Британсько-австралійський фотограф Пол Хілтон у 2020 році отримав нагороду за найкращий фоторепортаж про дику природу. Цей страшний знімок привертає увагу до проблеми використання тварин у сфері розваг. Сліпий ведмідь був змушений позувати для фото туристів у парку міста Гуансі, Китай. “Це тортури, один невірний рух, і йому дуже боляче”, – коментує світлину автор.
“Ця світлина викликає глибокі переживання щодо використання тварин у розважальних цілях. На вулиці 21 століття, але, на жаль, для великої маси людей поняття поваги до оточуючого світу не має ніякого значення. Таких фото насправді тисячі, і саме вони відображають нашу сутність такою, яка вона є насправді…”.
Максим Флячик, редактор стрічки новин
“Ндкасі йде з життя” – Брент Стіртон
Південноафриканський фотограф Брент Стіртон став переможцем у категорії “Фотожурналістика” у 2022 році. На його знімку – останні хвилини життя мавпи Ндкасі, яка була врятована у 2007 році. Двомісячне дитинча знайшли поруч з матір’ю, яка загинула від рук так званої “вугільної мафії”. Доглядач Андре Баум використав тепло свого тіла, щоб заспокоїти та підтримати життя мавпочки. Так почалися стосунки, які тривали все життя Ндкасі.
“Дивлячись на це фото, я відчуваю тепло. Те саме тепло, що відчувала протягом життя Ндкасі – любов і турботу, небайдужість та співчуття. І в цьому я вбачаю майбутнє людства, як би наївно це не звучало”.
Іван Бородін, літературний редактор
“Фантастичне світло” – Шрірам Муралі
Індійський фотограф Шрімам Муралі став переможцем категорії “Поведінка: Безхребетні” у 2023 році. Цей знімок – поєднання 50 експозицій зі спалахами світлячків у лісах тигрового заповідника Анамалай. “У цій фотографії можна побачити всю велич і магія тропічного лісу”, – зазначив суддя конкурсу Стефано Унтертінер. Ці комахи дуже страждають через світлове забруднення планети, адже біолюмінесценція (світіння) – це частина процесу спарювання, яка стає можливою тільки у повній темряві.
“Фото наче з лісової казки, неначе магія. Затамовуєш подих. Але варто пам’ятати, що цю магію творять світлячки, яких в наших реаліях стає все менше через штучні джерела освітлення. Ми маємо пам’ятати, що кожен наш крок впливає на навколишнє середовище та намагатися жити у гармонії з природою, дбаючи про кожну її частинку – від найдрібніших комах до найвеличніших лісів”.
Валерія Скидан, журналістка
“Очковий ведмідь – тонкий погляд на життя” – Даніель Мідерос
Перемогу в категорії “Тварини в навколишньому середовищі” у 2022 році здобув фотограф з Еквадору Даніель Мідерос. Очкові або андські ведмеді мешкають в ареалі від західної Венесуели до Болівії. Це переважно травоїдні тварини, чисельність яких значно скоротилась через руйнування середовища природного існування. На фото автора ведмідь дивиться вниз на безлісі схили пагорбів, сільськогосподарські тераси та міську забудову.
“Як на мене, це фото про те, що свій дім можна втратити не тільки так, як це бачимо ми – через обстріли чи руйнування. Домівку можна втратити й набагато, здавалося б, цивілізованішим шляхом. В особі цього ведмедя ми можемо побачити тисячі тварин, які змушені тікати не через природні катаклізми, а через людей. Це фото про те, що втратити себе та свій дім можна через той фактор, який заведено вважати добрим, правильним. Ми кажемо, що прогрес та індустріалізація – це кроки вперед, але це лише один ракурс”.
Артем Листопад, журналіст
“Останній подих” – Леннарт Верхевель
Фото нідерландського фотографа Леннарта Верхевеля визнано найкращим у категорії “Океани – загальна картина” у 2023 році. На знімку косатка, яка викинулась на берег, і жити їй залишається зовсім недовго. Рятувальникам вдалось повернути її у воду, але через деякий час тварина знову опинилась на суші. Розтин показав, що косатка сильно недоїдала та була вкрай хворою. Одна з причин її загибелі – це хлорорганічні сполуки, які можуть роками зберігатися в харчовому тракті морських тварин, послаблювати їх імунітет та перешкоджати розмноженню.
“Неймовірно люблю океанічних істот. При всіх доказах, що вони реально існують, інколи я не можу в це повірити. Чесно кажучи, спершу звернула увагу лише на красиву картинку, але після прочитання тексту фото змінило свої фарби. Який контраст – гарне світле небо, океан і можливо дійсно останній подих”.
Дар’я Вакічева, журналістка, редакторка стрічки Instagram
“Мертва ріка” – Жанна де ла Малла
Іспанська фотографиня Жанна де ла Малла у 2023 році зробила найкращий знімок у категорії “Водно-болотні угіддя”. Її світлина – це зображення річки Чілівунґ з висоти пташиного польоту, яка протікає через столицю Індонезії Джакарту. Це одна з найбрудніших водойм на планеті. Вода з неї непридатна до використання, тому мешканці змушені шукати підземні джерела. Через це просідають ґрунти, а місто поступово тоне. Влада країни планує будівництво нової столиці на острові Борнео, а Джакарта має всі шанси перетворитись на місто-привид.
“Це фото для мене – страшна реальність, в яку складно повірити. Ця ситуація – лише один із численних симптомів екологічної деградації. Побудуємо нову столицю… Уявіть, що завтра нам скажуть: “Будуємо новий Київ, цей вже брудний”. Такого не має бути, і ця світлина – це нагадування про необхідність термінових дій для захисту природи та свідомого ставлення до того, що нас оточує”.
Валерія Щебликіна, журналістка
