Цієї суботи публікуємо простий та смачний рецепт сніданку або вечері. Бо він універсальний – розповідає кулінарка та блогерка Анастасія Міарі у своїй книзі “Yiayia: Time-perfected recipes from Greece’s grandmothers” (Яйя: рецепти, доведені до досконалості часом від грецьких бабусь, – прим. ред). Далі пряма цитати з книги.
Коли я телефоную бабусі Деспіні, щоб домовитися про нашу зустріч на Андросі, вона називає мене «агапі му» (моя любов), хоча ніколи мене не бачила. Кожного разу, коли ми зв’язуємося перед моєю подорожжю на Кіклади, вона відповідає з такою теплотою, що я мимоволі усміхаюся, слухаючи її голос.
Деспіна живе за церквою в білосніжному селі на схилах острова, які цієї пори року вкриті бархатисто-червоними маками. На її веранді стоять горщики з геранню, а за незвичною бісерною завісою біля вхідних дверей ховається справжня печера чудес.
Вона зустрічає мене букетом свіжозрізаного жасмину, шматочком горіхового пирога, лукумією, місцевим сиром, грецькою кавою та пакетом соку. Ця жінка любить пригощати гостей. Ймовірно, звичку годувати людей вона здобула, керуючи першим у селі супермаркетом і кафе, які колись розташовувалися в будинку, де вона зараз живе. Переходячи з кімнати в кімнату, широко розводячи руки на знак вдячності й ніби занурюючись у спогади, вона з гордістю каже: «Ця полиця була заповнена консервами, а внизу у нас була пекарня». У кімнаті, де тепер стоїть двоспальне ліжко, а над ним полиці з релігійними іконами, вона додає: «Тут був телефонний центр, куди приходили всі жителі села, щоб подзвонити».
Разом із чоловіком вона керувала тим, що стало серцем села. Тепер вона живе одна, і в цьому поселенні над темним Егейським морем залишилося лише близько 50 постійних мешканців. Її дім наповнений речами, але водночас — затишним, трохи хаотичним настроєм. В’язані вироби, квіткові принти, вишиті тканини й навіть пластикові фрукти заповнюють кожен куточок старого сільського будинку. Це ідеальна атмосфера для бабусі в усіх сенсах. Фотограф Марко ледве встигає допити каву, щоб сфотографувати її диван із рожевим візерунком.
Наша фурталія — це класика Андроса: товстий картопляний омлет, не менш смачний за іспанську тортилью, із додаванням орегано та м’яти. Деспіна каже, що жінки в селі називають цю страву «стравою для ледачих», адже її дуже легко приготувати. Це, звісно, омлет, але моя бабуся подає його з домашнім вином і грецьким салатом. Страва настільки поживна, що чудово підходить для вечері. Я ж люблю готувати її на недільний бранч. Не економте на оливковій олії та вершковому маслі — картоплі це необхідно.
Інгредієнти:
- 70 мл оливкової олії першого віджиму
- 25 г несолоного вершкового масла
- 1 кг картоплі (очищеної, розрізаної навпіл і нарізаної півкільцями товщиною 3 мм)
- 1 ч. л. солі
- 1 ч. л. сушеного орегано
- 1/2 ч. л. сушеної м’яти
- 7 яєць
- 40 мл молока
- свіжомелений чорний перець
Приготування:
Розігрійте оливкову олію та вершкове масло у великій глибокій сковороді на середньому або сильному вогні. Коли масло розтане, додайте картоплю, посипте сіллю, щедро поперчіть і додайте сушені трави. Накрийте кришкою та готуйте приблизно 15 хвилин, періодично помішуючи, щоб картопля не підгоріла, до золотистого кольору.
Коли картопля буде готова, розбийте яйця в миску й збийте їх із молоком. Вилийте суміш на картоплю й трохи покрутіть сковороду, нахиляючи її круговими рухами, щоб яйце заповнило всі проміжки. Готуйте 2 хвилини або поки верхній шар фурталії не почне схоплюватися.
Рекомендація від авторки:
Бабуся Деспіна перевертає сковороду з накритою кришкою так, щоб фурталія опинилася на кришці. Потім повертає її назад у сковороду й готує інший бік ще приблизно хвилину. Також можна поставити сковороду під гриль на 2 хвилини, щоб підрум’янити верх.
