В українському прокаті стартувала сімейна комедія «Елла та чорний ягуар».
Це вже третій фільм французького режисера Жиля де Метра, в якому він розкриває велич природи та порушує питання захисту навколишнього середовища. Фільм «Елла та чорний ягуар» – черговий маніфест любові до тварин та пошуку шляхів збереження природного фонду планети. Аналогічну концепцію можна знайти в таких роботах режисера як «Вовк та Лев», «Мія та білий Лев». Цікавою деталлю є те, що Жиль де Метр у своїх фільмах намагається зменшити використання комп’ютерної графіки, тому всі емоції, які виникають між героями та тваринами, справжні.
Фільм вражає з перших секунд, коли на екрані з’являється неймовірної краси тварина – чорний ягуар. Від його грації на фоні диких джунглів перехоплює подих, ще більше поринути в атмосферу дикої природи змушує музичний супровід. Фільм знімався в реальних джунглях, за участю реального дикого ягуара.
Головна героїня стрічки Елла народилась та виросла в тропічних лісах Амазонки. Одного разу дівчинка зустрічає дитинча чорного ягуара, якого називає Хоуп, що в перекладі з англійської означає надія. Їхня перша зустріч відбувається під звуки пострілу, глядачеві стає зрозуміло, що маму дитинчати ягуара щойно було вбито, скоріш за все браконьєрами. Як результат нового знайомого, беззахисне дике кошеня тепер знаходиться під опікою Елли. Вони бавляться, весело проводять разом час, маленька Елла навіть вчить Хоуп плавати. Пізніше родина дівчинки приймає рішення переїхати до Нью-Йорку аби дати своїй дитині якісну освіту.
У великому місті доводиться приживатися доволі довго. І хоч наша героїня стрімко дорослішає, свою подружку Хоуп вона не забуває : її кімната оформлена в стилі джунглів, а стіни прикрашають фотографії з ягуаром.
Цікавий епізод, на який ми радимо звернути особливу увагу – розмова Елли з її батьком, в якій дівчинка зізнається, що обожнює природу, але при цьому ненавидить свою вчительку з біології.
Батько ж переконує доньку, що люди, які люблять та рятують тварин, не можуть бути поганцями.
Після чергового уроку біології, головна героїня влаштовує протест проти знущання над тваринами з плакатом «я не експеримент».
Вже в цей момент стає зрозуміло: дуже скоро життя дівчинки зміниться. Після повернення додому Елла знаходить лист від одного з жителів Амазонії, в якому той просить про допомогу. Чому саме її?
Все тому, що мама Елли була потужною зоозахисницею, яку вбили через її позицію. Символічно, що маму Елли, як і маму Хоуп, теж вбито руйнівниками джунглів. Це ще більше підкреслює звʼязок дівчинки з природою та Хоуп.
Не дочекавшись дозволу батька, п’ятнадцятирічна Елла, яку грає Люмі Поллак (якій і в реальному житті теж 15 років), приймає рішення продовжити боротьбу матері, тож вирушає самотужки рятувати Хоуп та населення Амазонії від екоциду. Ще з дитинства мама навчила доньку трьом найважливішим речам : мене дуже люблять, немає чого боятися, вчиняти потрібно правильно.
Вчителька біології, Аня, (яку грає Емілі Бет Річардс) дізнається про плани маленької рятувальниці, та вирушає за нею. Цей вчинок підтверджуються слова батька про те, що людина, яка любить природу не може бути поганою. Дорога видається непростою, Елла з недовірою дивиться на свою вчительку, яка весь час у школі викликала в неї неприязнь.
У Майаріхаву героїні знайомляться з групою екоактивістів, які ведуть боротьбу з Дорією Даргон, типовою бізнесвумен. Вона заробляє великі статки на знищенні екосистем – будує дамби та полює на екзотичних звірів.
Минуло 8 років з моменту переїзду родини Елли до Нью-Йорка, то ж повернувшись в рідну Амазонію, героїня згадує своє дитинство та починає пошуки Хоуп.
В якийсь момент зустріч старих друзів все ж відбувається, проте вона була зовсім не така, якою її собі уявляла Елла – Хоуп нападає на дівчину. Цією сценою режисер підкреслює, що роки життя без Елли пройшли для Хоуп не найкращим чином, через що остання втратила довіру до людей та не впізнає свого друга.
Однак в кінці драматичний момент, який все ж завершується обіймами старих друзів, дає зрозуміти глядачу, що тварини не люди – вони не забувають та не зраджують. Тут і починаються справжні пригоди з метою порятунку диких джунглів. Все по класиці : тернистий шлях через ліси, купа ліан та браконьєрів.
Жиль де Метр дуже переконливо зображує страждання джунглів та їх жителів від рук людини. Важливу роль у сценах знищення природі відіграє музика, яка наштовхує на думку, що справжнім і найстрашнішим звіром нашого світу є саме людина.
У фінальній частині стрічки «Елла та чорний ягуар», на нашу думку не вистачає напруги, яка до моменту хепі-енду надасть можливості глядачеві трішки замислитися нам проблемою позбавлення життів тисяч та тисяч тварин заради якихось шкіряних сумок, хутрових шуб та екзотичних аксесуарів.
Хотілось би також наголосити, що порятунок Амазонії не відбувся б без участі ЗМІ та розголосу. Незалежні медіа – ця пʼята гілка влади, яка відіграє важливу роль у відстоюванні інтересів громади та прав людини. Ці ЗМІ стоять на захисті демократії й справедливості і є інструментом, який може допомогти перемогти зло. Однак для цього саме суспільство має гуртуватися в цій боротьбі та виступати єдиним фронтом.
«Ми можемо стати останнім поколінням, яке здатне змінити ситуацію з екоцидом» – з такими словами вчитель біології звертається до населення. Тому нам не можна мовчати та закривати очі. Не будьмо байдужими! Не продаваймо наші цінності за новий телефон, як це зробила одна з героїнь фільму, проте це спойлерити, тому далі про це не будемо. Й так вже забагато відкрили подробиць.
Фільм однозначно вартий перегляду, він чудово передає красу дикої природи та надихає до боротьби за наші життя та життя природи та нашої планети загалом.
