Учора в Україні розпочався показ пригодницько-історичної драми про всесвітньо відомого французького письменника і пілота Антуана де Сент-Екзюпері. Виробництвом фільму займалися Франція та Бельгія, а режисером і сценаристом став аргентинець Пабло Агеро, який відзначився нагородами за роботи «Єва не спить» і «Син чоловіка». Він вирішив показати Екзюпері не як автора «Маленького принца» та інших творів, а насамперед як льотчика, що є невід’ємною і навіть більш провідною частиною його особистості, ніж письменництво. У новій стрічці досліджують це амплуа Екзюпері, показують часи, коли він працював пілотом авіакомпанії “Aéropostale” в Аргентині. Також ми зазираємо в дитячі спогади Антуана, його бачення і відчуття світу, з яких утверджуються його цінності. Ділимося думками про фільм одразу після його премʼєри.
1930 рік, французька поштова авіація затребувана у горах, але водночас тогочасні літаки технічно слабкі та їм важко піднятися на великі висоти. З невдалої посадки у воду, Антуана, якого зіграв Луї Гаррель, рятує його найкращий друг і майстерний пілот Арні Гійоме у виконанні Венсана Касселя. Але після втрати ще одного літака авіакомпанія на межі закриття і розпуску усіх працівників, та Екзюпері не здається і має намір покращити літаки. Арні відправляється у експериментальний політ щоб прокласти новий маршрут через Анди – і не повертається. Коли усі втрачають надію вийти з ним на зв’язок, Антуана не зупиняють попередження про небезпеку, він наважується на пошуки друга. Разом з дружиною Арні, Ноель, вони в обмежених умовах часу мають придумати як врятувати пілота, вдаючись до ризикових ідей, які можуть коштувати життя. Ця місія випробовує мрійника Екзюпері та загартовує його, проте мріяти він не перестає.
У фільмі дотрималися біографічної історії, а не переробили її суто в художню інтерпретацію. Ймовірно, за основу взяли розповіді з автобіографічної збірки Екзюпері «Планета людей», в якій він згадує спільну роботу з Гійоме та його героїчне повернення із замерзлих гір, й роман «Нічний політ». Тож достовірність тут зберегли в багатьох деталях, навіть сцена, коли Екзюпері котить апельсин по клавішах піаніно – не вигадана, він справді любив це робити.
Зйомки відбувалися серед колоритних гірських місцин Анд і Патагонії, вони максимально занурюють у атмосферу польотів, безкрайнього неба й могутності природи, які розслабляють і водночас тримають напругу під час перегляду.
Загалом візуально стрічка мінімалістична й певною мірою камерна: режисер не намагається охопити якомога більше історій з життя Екзюпері в той період, а плавно дрейфує в одній, прямо як головний герой на хвилях повітря у небі.
Хоч тут немає основного фокусу на літературі, символічні моменти і відсилки на творчість Сент-Екза наскрізною ниткою проходять через фільм. І ми ніби спостерігаємо за цим разом з Антуаном: як він збирає історії на своєму шляху, стикається з кардинально різними людьми, вчиться взаємодіяти з ними і при цьому залишається собою, точно як його маленький принц. Сам чоловік тут не тільки відчайдушний, а й кмітливий винахідник: його нестандартні інженерні рішення та вміння спостерігати ще не раз виручать його, попри те, що спершу вони здаються божевіллям.
Знайшлося і місце щоб показати внутрішню дитину Сент-Екза, коли він каже знайомій Арні дівчинці, що не може взяти її з собою, але намалював її у своєму блокноті, і так вона завжди буде з ним. Потім він зустрічає юного пастуха, який бачив Арні, але не може розповісти більше, бо один з його баранців помер і хлопчик не може відійти від цієї втрати. Щоб його втішити Екзюпері малює хмарку і каже, що це душа ягня, і що так воно не померло, а буде жити на його сторінках – теж одна з відсилок на «Маленького принца».
«Мене звинувачують у ширянні у хмарах, але ж я пілот», – розмірковує чоловік, і ці слова гарно підкреслюють його натуру: Екзюпері – це не лише про його регалії й досягнення. Він живий, часом захоплюється своїми фантазіями, імпульсивний і недосконалий. Але надзвичайно впертий і продовжує рухатися вперед у найбільш екстремальних ситуаціях, навіть коли він вже хотів здатися. Це перегукується з реальним життям Сент-Екза, який не раз опинявся на волосині від смерті, й все одно прагнув літати за покликом серця. Його вмовляли заради безпеки лишитися письменником, проте чоловік не зміг покинути авіацію під час Другої світової війни, й до кінця життя літав, навіть з безліччю переломів і проблемами зі здоров’ям.
Фінал стрічки навпаки контрастний і логічно завершує історію, не перетворюючись у казку. Втім, деякі глядачі не задоволені результатом через посередню гру акторів й штучність спецефектів, мовляв, фільм так і не реалізував увесь потенціал постаті Екзюпері. Так, стрічка місцями шаблона й нереалістична, тож не варто будувати щодо неї забагато очікувань.
Ми ж сприймаємо цей фільм більше як притчу в стилі оповідань самого Екзюпері, яка має місце бути в скарбничці данин його життю й творчості.
Якщо вам теж захотілося повернутися у дитинство, ми підготували добірку теплих ностальгійних мультфільмів для всіх.
