17 жовтня в українському прокаті стартував показ науково-фантастичного мультфільму «Дикий робот» за однойменною дитячою книгою-бестселером Пітера Брауна. Над анімацією працювали талановиті студії DreamWorks Animation та Universal Pictures, які подарували нам культових «Шрека», «Як приручити дракона», «Кота у чоботях» та інші відомі, досі актуальні стрічки. Цього разу склався ідеальний метч, якого так часто бракує в індустрії анімації: нова історія не лише візуальна чарівна і красива – вона набагато глибша в своїх сенсах, ніж здається. Ба більше – чимало рецензентів пишуть, що «Дикий робот» цілком може стати класикою, і ми тільки за.
Сценарист і режисер Кріс Сандерс майстерно адаптував роман і водночас розкрив його ще яскравіше, використовуючи неймовірну анімацію, яка чимось нагадує «Маленького принца», і з увагою до деталей. В інтерв’ю NBC Сандерс поділився, що вони надихались образами тварин у ранніх класичних мультфільмах Disney, як от «Бембі», а також атмосферними лісами з робіт Хаяо Міядзакі. «З технологічними досягненнями DreamWorks ми створили фільм з абсолютно унікальним стилем анімації. Уявіть собі ліс Міядзакі, що оживає з роботами Клода Моне», – розповів режисер. Анімація справді вийшла чудовою, багато кадрів хочеться поставити на паузу та захоплено роздивлятися. І, звісно ж, наш український дубляж тут прекрасний та надає особливого шарму.
А що по сюжету? Моментами ловиш себе на тому, що щось схоже ти десь читала або дивилися. Проте «Дикий робот» не той випадок, коли через це фільм стає не цікаво дивитись. Він вмістив у собі не лише пригоди робота в дикій природі, а підняв й дорослі, глобальні теми. Чи можна вижити та водночас зберегти в собі добро? Чи можуть технології гармонійно співіснувати з природою? Чи здатна машина любити – і чи повинна? Творці заклали цінні посили для роздумів у просту і зворушливому розповідь, яка закохує у своїх героїв і навіть місцями розчулює до сліз. Стрічка для всіх вікових категорій, тому її варто переглянути як усією родиною, так й індивідуально – а ще краще все разом.
Вантажний корабель потрапляє в аварію, і на дикому острові опиняється єдиний вцілілий робот Роз(ROZZUM 7134). Створена для людських потреб і технологій, Роз доводиться звикати до абсолютно іншого середовища – диких тварин і безлюдної небезпечної природи, де її програма не працює. Машині треба адаптуватися до нового оточення, навчитися у нього, всупереч його ворожості до неї. Цікаво, що в мультфільмі природу не подають суто чарівною та милою, а такою, яка вона є: в ній кожен виживає як може, а найслабші приречені на неминучу загибель. Мешканці острова не довіряють холодній «залізяці», бачать у ній лише загрозу. Однак Роз лишається м’якою та обережною, вивчаючи цей новий світ і поступово відходячи від того, заради чого її початково створили. До речі, за словами автора книги, виявилося, що інстинкти виживання звірів і птахів близькі до алгоритмів дій робота. «Мене осяяло, що інстинкти тварин дуже схожі на комп’ютерні програми, – пояснив Браун. – «Тварини мають великий набір моделей поведінки, які вони виконують автоматично. Роботизовано. Виявляється, у роботів і тварин досить багато спільного, і це усвідомлення надихнуло мене на написання та ілюстрування “Дикого робота”».
З часом Роз все більше переймає поведінку тварин, та ще й сама мимоволі змінюється – починає відчувати емоції, які зовсім не притаманні роботу. А все через те, що вона випадково зіштовхується з осиротілим гусеням, якого не може покинути. Роз вимушена не просто захищати його, а стати опікуном малечі, у виживання якого ніхто з тварин не вірить.
«Засвой нарешті, як у нас тут влаштоване життя. Нам всім доводиться виживати. А лагідність аж ніяк виживанню не сприяє», – радить їй лис, який перший час природно користується її наївністю та необізнаністю.
Звірям хоч і не треба технологічні програми Роз, але в їхній спільноті теж є своє розуміння стилю, способу життя, які нагадують людей. А втім, їхнє середовище сильно відрізняється від цивілізованого: воно лишилось первісним і диким, коли вимір людей навпаки виглядає штучним і модифікованим. Одні машини та штучний інтелект змушують задуматися над тим, чи правильно рухатися до повної автоматизації всіх процесів життя?
Тут є кілька ознак, що у світі мультфільму сталася якась катастрофа, внаслідок якої він так розділився. Хоч причину цього не озвучують, закрадається думка, що саме технологічний «рай» людей міг призвести до катаклізму.
«Якби всі історії про роботів мали таке величне гуманістичне бачення»
Тому на фоні цього дуже цікаво й емоційно спостерігати за Роз, яка вчиться жити серед тварин, перестаючи бути тільки роботом. У неї розвиваються почуття, емпатія, турбота, які роблять її більш людяною за інших роботів, які вважають це дефектом. Роз не може завжди бути раціональною, а починає більше керуватися серцем, хоча технічно в неї немає серця. Але вона частіше кладе руку туди, де воно і має бути. Меседж про любов не новий, але як же добре він працює в цій історії: її не можна запрограмувати, а тільки відчувати по-справжньому. Навіть хитрому лису потрібна любов, хоча він усіма силами намагається показати, що ні. «Якби всі історії про роботів мали таке величне гуманістичне бачення», – слушно підсумували в рецензії The Guardian.
«Іноді щоб вижити ми мусимо здолати обмеження свого програмування», – каже Роз мешканцям острова, змушуючи навіть їх не керуватися природними інстинктами у критичний момент. Сама ж Роз сумнівається, чи справді їй треба повернутися на завод серед людей, чи дійсно вона стане там щасливою, коли вже має дім.
«Дикий робот» балансує між світлою історією про любов та щирою правдою про життя, в якому цю любов треба захищати, про пошук свого місця у світі та жертовну відданість. Завдяки цьому мультфільм лишається універсальним для всіх глядачів.
