«Little Shrew» («Маленька землерийка») – чотирихвилинна чорно-біла анімаційна стрічка 2024 року, яка розповідає про землерийку, що опиняється у зруйнованому війною місті. Режисеркою і авторкою стала одна з найвідоміших британських співачок Кейт Буш, яка хотіла привернути увагу до дітей, постраждалих внаслідок війни. Мультфільм вже представили на кінофестивалі в Берліні, а 24 червня стартували його покази в кінотеатрах Picturehouse. Його також можна переглянути у вільному доступі на YouTube.
“Ця маленька землерийка вирушає в подорож зимової ночі, під місячним світлом, через зруйноване війною місто, не знаючи, що відбувається навколо неї, у цьому світі велетнів. Вона відчуває, що її кличе якась духовна присутність… Надія. Вона починає шукати її. Іноді надія – це все, за що можна триматися”, – йдеться у описі мультфільму.
Як Кейт Буш створювала мультфільм після 10-річної паузи у кар’єрі
Кейт Буш – одна з найвідоміших британських співачок та авторка пісень, яка працює на стику попмузики та прогресивного року. Проте останні 10 років вона не виступала наживо і не випускала нових пісень з 2011 року. Хоча її прихильники спершу трохи розчарувалися, що нове відео не стосується її нового треку, “Маленька Землерийка” справила неабияке враження на глядачів.
“Ця стрічка не зосереджується виключно на війні в Україні, але саме вона стала поштовхом до створення цієї анімації. Усі війни залишають жахливі шрами: зруйновані життя, розділені сім’ї, поранення, що змінюють життя, травми і втрати у величезних масштабах – але найбільше страждають діти. Їхнє минуле, теперішнє і майбутнє розчиняються в страху і невизначеності”, – пояснила Кейт та закликала після перегляду “Маленької Землерийки” зробити пожертву в фонд «Діти війни», у співпраці з яким робили цей мультфільм, або в іншу благодійну організацію, яка допомагає дітям, що постраждали від війни.
На своєму сайті співачка розповіла, що ще у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, вирішила створити антивоєнну анімацію, щоб привернути увагу до дітей, які постраждали від війни. В основу мультфільму лягла пісня «Snowflake» («Сніжинка»), яку Буш записала разом із сином Берті у 2011 році.
Хоча спочатку у пісні вона хотіла передати його дзвінкий голос до того, як той змінився в підлітковому віці, але у контексті «Маленької землерийки» пісня набула нового значення.
Початково Кейт планувала зробити головною героїнею стрічки маленьку дівчинку. Проте вирішила обрати українську землерийку, «крихітну», «тендітну маленьку істоту», яка, на думку Буш, викличе у людей більше співчуття.
Вже тоді співачка знала, що анімація має бути чорно-білою, адже така суворість доречна для теми війни. І також вона надихалася ілюстраціями з фентезійного британського роману «A Monster Calls».
Над стрічкою Кейт працювала разом з ілюстратором Джимом Кеєм. Персонажа створювали на основі її власних ескізів та розкадровок сюжету. Проте коли половину розкадровки завершили, проєкт довелося призупинити через інші роботи Кейт і Джима. Тож до «Маленької землерийки» вони повернулися на початку 2024 року. Анімацію створила студія «Inkubus». За словами Буш, робота з цією командою була справжнім задоволенням і допомогла зберегти цілісність візуального стилю. Аніматоркою тваринки виступила Ніколетта, яка “оживила маленьку землерийку з тією ніжністю, на яку заслуговував її образ”. Кожен її тендітний і тремтливий вусик ретельно промальовували.
Загалом над 4 хвилинами мультфільму працювали протягом 5 місяців. Стиль і настрій історії залишилися такими, як і в ранньому задумі Кейт.
“Я сподіваюся, що Максим Левін схвалив би, як саме ми додали його фото у стрічку”
Кейт також хотіла, щоб вся анімація була освітлена місячним світлом, щоб вона мала своєрідне моторошне «мерехтіння» протягом усієї історії.
Надія у мультфільмі — це магічна сутність, що співає й кличе Маленьку Землерийку, падаючи з неба та прямуючи до неї, а працював над нею аніматор Джеймс. Кейт додала, що референсом для нього став персонаж типу мандрівного вогника – грайливого та схожого на дитину.
Надія – єдиний елемент у стрічці, який має колір. Жовтий часто символізує надію та іноді його використовують у родинах у вигляді свічок, як знак надії на повернення близьких із війни.
Щоб показати війну сучасною, а не схожою на Першу чи Другу світові, вони шукали актуальні світлини розбомблених міст. Тоді вони натрапили на фото зруйнованого будинку у Бородянці, яке зробив український журналіст і документаліст Максим Левін.
“Саме тоді, коли ми подали заявку на дозвіл на використання цієї фотографії, ми дізналися більше про фотографа”, – згадує Буш. – “Це знімок з відеоматеріалів, які він зняв з дрона, що пролітав над цією місцевістю. Він був відомим і дуже талановитим фотографом, кілька років тісно співпрацював з Reuters, ставши документуючи збройні конфлікти. Він працював у дійсно небезпечних ситуаціях, знімав важливі кадри та ділився ними зі світом, привертаючи увагу до масштабів війни. Його робота була внеском під час неї він ризикував життям. Він був хороброю людиною. На превеликий жаль, він був убитий солдатами російської армії через кілька місяців після того, як зробив цей знімок. І я дуже сподіваюся, що Максим Левін схвалив би, як саме ми додали його фото у проєкт”.
У мультфільмі кадр Левіна на мить відкриває двері у реальність, перш ніж повернутися до світу анімації.
Враження глядачів
Насправді цей мультфільм – це той випадок, коли замість тисячі слів треба просто раз подивитися. Ми бачимо світ очима крихітної землерийки, і те, з якою зворушливою ніжністю її малюють – і натомість з яким контрастним жахом війни вона стикається, майже миттєво викликає сльози. Кейт дає зрозуміти, що їй це справді болить, і не боїться показувати війну, такою яка вона є: землерийка пробирається через понівечене місто, споглядаючи усі наслідки бомбардування, а російський дрон продовжує скидати снаряди туди, де вже зникло життя. Землерийка не виглядає занадто сентиментальною, а навпаки – її маленьке, беззахисне тільце лякається вибухів й вона ледь не гине серед уламків. Втім, команда обережно поставилась до таких сцен, не зробивши їх занадто жорстокими. Але майте на увазі, якщо вас тригерять такі кадри.
Як пише The Guardian, що землерийка символізує постраждалих дітей і має силу: діти проходять крізь війни з тією самою розгубленістю й вразливістю, що й тварини, часто не маючи навіть мови, щоб висловити травму від вибухів чи побачених загиблих людей. Вони такі ж невинні, як і землерийки — і, як показали події в Україні та Гаазі — так само ігноровані нападниками.
Фінал історії лишається невизначеним: землерийка падає у темряву, тримаючись за вогник надії, і ми так і не дізнаємося, куди ж вона потрапила і чи вижила. Буш підкреслює: для дітей, яких зачепила війна, немає видимого кінця — лише той кінець, який їм може нав’язати смерть.
Що можна сказати напевно: цей мультфільм – один з найкращих прикладів, як можна привернути широку аудиторію до теми війни у короткій, але надзвичайно емоційній формі, яка не має культурних кордонів.
Раніше ми розповідали про атмосферні українські короткометражки, які можна переглянути на Takflix.
