8 січня українські ветерани, громадські та культурні діячі, журналісти звернулися до Президента України, прем’єр-міністра та міністерки у справах ветеранів з відкритими листом, в якому висловили недовіру до процесів довкола будівництва НВМК та закликали, цитуємо: «Усі відповідальні сторони зупинити неорадянські практики кулуарного ухвалення рішень, проведення тендерів і призначення виконавців будівництва». Повний лист ви можете прочитати тут.
За десять місяців будівництва НВМК, місце, яке мало би стати місцем спокою, перетворилося на місце скандалів та чвар. У корені проблеми – кулуарність та закритість будівництва, що є неприйнятним для національного об’єкту такого масштабу. Підрядників пов’язують із росією, журналісти звинувачують владу в корупції та непрозорості, відсутності відкритого конкурсу. Місцеві жителі Мархалівки та Іванковичів проти будівництва. Вони навіть пішли до суду, щоб скасувати рішення. Громада занепокоєна, оскільки рівень ґрунтових вод на обраній ділянці є підвищеним. Держустанова в свою чергу називає місцевих жителів проплаченими активістами. У цьому матеріалі ми не торкаємось корупційних скандалів, які вирують довкола меморіалу, проте як екологічно-суспільне видання вважаємо своїм обов’язком знайти відповіді на питання, що турбують нас в першу чергу як громадян України, чиї рідні люди зараз боронять країну від ворога.
Будівництво Меморіалу на Київщині є спільною відповідальністю українців. Чи матеме наслідки завтра те, на що ми закриємо очі сьогодні? Чи можна було обрати інше місце для будівництва НВМК? Чи врятують дренажні системи від підтоплення?
Ми шукали відповіді на ці питання протягом довгого часу, ми їздили на місце будівництва та спілкувалися з місцевими мешканцями та експертами, аби й ви обʼєктивно змогли поглянути на ситуацію зі створенням найголовнішого проєкту країни.
Чому громада Мархалівки виступає проти будівництва НВМК у їхньому селі?
Скільки триває будівництво НВМК, стільки часу місцеві жителі села Мархалівка та громадські активісти виходять на акції протесту проти створення меморіалу в Мархлівському лісі, їх звинувачують у проплаченості, звʼязках з росією та рієлторами (мовляв, нерухомість біля кладовища продати врази складніше). Ми поспілкувалися з місцевими жителями: Надією, Вікторією, Юрієм, ветераном війни Сергієм Янюком та вдовою загиблого воїна Оленою Лютою.
Вікторія Чеченкова, жителька села Мархалівка
Коли я дізналася про будівництво НВМК на території нашого лісу, я була категорично за. Я почула, що буде це буде меморіал і у мене виникло уявлення, що це буде проєкт подібний до тих, які ми бачимо за кордоном. Місце вшанування пам’яті військових. А потім я почала більше вивчати інформації і зрозуміла, що то буде масове кладовище у воді, і про ніяку пошану до військових не йдеться. Я проаналізувала великий перелік інформації – і в мене виникло багато питань з цього приводу.
Величезна проблема полягає у тому, що перед початком будівництва влада зробила всі можливі спрощення. Тобто, коли відбувається зміна цільового призначення, особливо суцільної ділянки, має бути проведена оцінка впливу на довкілля, ОВД. Оцінки впливу на довкілля проведено не було. Це клас будівництва СС3 ( об’єкт будівництва із серйозними наслідками, — прим. редакції) з найбільшим впливом на навколишнє середовище. Радіусом впливу десь 50 тисяч людей вважається. Але вони відмінили важливу стратегічну екологічну оцінку, яка має бути обов’язковою умовою для державного будівництва. Що ми з вами маємо? Вони внесли зміни до закону України про оцінку навколишнього довкілля. Потім вони внесли зміни щодо громадських слухань, вони відмінили в цьому ключі громадські слухання.
Сергій Янюк,“Латиш”, ветеран, захисник Ірпеня
У серпні приїхав в Україну як військовий, вирішив заїхати в Мархалівку, подивитися, що там за болото зі слів місцевих. Приїхав – підняв дрона, побачив реально болото, ряску, специфічний шар ґрунту, котрий вказує, що в цьому лісі постійно стоїть вода, ростуть рослини характерні для територій, де дуже багато води.
Досі не віриться, що влада навіть під час війни може так негідно, образливо використати пам’ять загиблих воїнів і не думати про живих. Було гортав Фейсбук і дивлюся – тендер. На 1,8 мільярди гривень на військове кладовище… Прикинув: 1,8 мільярди – це у нас 100 тисяч FPV-дронів. Якщо на таку суму дронів дати одноразово аеророзвідці, то це можна за два тижні дійти до Донеччини. Я зробив маленьке саркастичне опитування серед військових. Було два варіанти: Чи згодні Ви, щоб Ваше тіло кинули в канаву, коли Ви загинете, а гроші віддали живим воїнам. Або чи ви хочете, щоб Вас гарно поховали на НВМК за мільярди? 277 проголосувало за канаву і тільки двоє за кладовище!
Потім жителі Мархалівки побачили мій пост і мені написали. І з цього почалася вся моя історія боротьби з владою. Будь-яка копійка зараз потрібна на фронті, потрібні дрони та автівки.
А ці люди при владі, котрі, як і ми, намагаються зберегти нашу країну та наших воїнів,виділяють кошти куди-завгодно, але не на перемогу та не на збереження життя. І вони вирішили скористатися таким болючим питанням, як поховання Героїв, котре, як виявилося, буде в болоті. Цинічність саме цієї ситуації у тому, що ці чутки, що начебто активісти проплачені, розпускає сама влада. Але влада має неймовірні ресурси і вільно може отримати будь-яку інформацію про будь-яку людину, яка проти цього будівництва. Натомість вони просто розпускають плітки і не можуть навести ніяких доказів, що це все проплачено або привезені звідкись люди.
Моє життя за кордоном можна сказати казкове. У мене є своя майстерня, моя улюблена цивільна професія, котра мені приносить гарні кошти. Ні зарплатня військового, ні мархалівці не можуть мене підкупити в даних умовах. Тобто, я собі можу прикайфовувати в Латвії і заробляти свої реально великі кошти.
Цю усю ситуацію можна було зупинити на корені. У будь-який момент цього цирку, можна просто долучити третю незалежну сторону. У цьому випадку якусь закордонну професійну компанію, котра просто приїде, дослідить ділянку і скаже – можна там будувати чи ні. Який реальний стан ґрунтів і чи будуть в безпеці тіла наших загиблих воїнів. Досі на будівництво не запросили жодного незалежного експерта!
Потрібно переглянути всю концепцію цього проєкту. Зробити гарне, ідеальне і святе місце пам’яті для усієї країни, до котрого не буде жодних питань.
Я зустрічався з однією мамою, котра виступає за будівництво цього кладовища. Ми довго з нею розмовляли, більше двох годин і єдине, що я від неї відчув – її відчай. Ця мама просто у відчаї. Такі люди просто у відчаї, вони не знають, що робити. І ця ділянка для них просто остання надія при житті побачити таку собі величну структуру, котра возвеличить загибель їхніх синів і чоловіків.
Мені вже 41 рік, я вважаю, що вже у житті щось побачив і свідомо пішов на самогубство проти другої армії світу. І в даному випадку після всіх цих боїв з російськими військами автоматично будь-який страх та будь-яке усвідомлення наслідків для себе зникає. Тут ти на автоматі продовжуєш жити та діяти якимись принципами справедливості, а тим паче – це пам’ять наших загиблих воїнів. І тих побратимів, котрі вже не можуть захистити себе, нічого сказати. І їхня гідність тільки в руках тих, хто залишився в живих. Тих, кому пощастило вижити в цій м’ясорубці.
Олена Люта, вдова загиблого воїна
Я не належу до активістів, до громадських інших об’єднань, до політичних партій, до якихось бізнес-структур – ні. Cьогодні ми живемо вдвох з дитиною, у нас все добре, я не лобіюю нічиї інтереси. Чоловік похований на Лісовому кладовищі, саме з цього все і почалося. Мархалівці попросили нас просто поділитися досвідом, поділитися тими кроками, які ми робили у боротьбі з бездіяльністю та корупцією місцевої влади. У якій послідовності і до кого звертатися. Тож ми разом, ми будемо підтримувати одне одного і в будь-якому випадку ми доведемо цю справу до кінця! Бо хлопці там життя свої віддають, вибачте, за що? За те, щоб їх в болота поховали? Бо хтось хоче 7,5 млрд покласти собі у кишеню.
Коли ми ходили у Держустанову НВМК, зустрічалися там на нараді, то на тій нараді виявилося, що чотирьох водойм на території Мархалівського лісу взагалі на позначках проєкту немає. Розумієте? І за документами там цих водойм немає. А висновком Мінекології у дозволі все добре. Так, вибачте, водойми є чи їх немає? Бо коли почали рити котловани, ми туди їздили це було 3 жовтня, було ще тепло-тепло, ми були у футболках. Не було ще дощів, була засушлива погода і вирили котлован 2 метри глибиною, а на наступний день там вже стояла вода. Ми об’їздили всю ділянку і зупинялися біля кожного виритого котловану: один більший, другий менший, третій зовсім вузенький, четвертий великий… І там скрізь вода! Громада Мархалівки зверталася і до суду, і до прокуратури, і до слідчих органів, і писали в Міністерство екології, і скрізь зазначала, що згідно експертних висновків на місці розбудови є витоки русел трьох річок. І це буде не просто катастрофа, а це буде катастрофа-катастрофа! І ми зараз не про Мархалівку, ми зараз про хлопців, які будуть лежати у воді. А вони будуть лежати у воді. Вибачте, у мене тут просто закінчуються цензурні слова. Розумієте? Можна скрізь заробляти, на всьому, на чому можна і не можна вже заробляють, але я навіть не можу підібрати слова такого. Це вже за межами людяності, за межами моралі.
Надія, жителька села Мархалівка
Мова не тільки про те, що високо вода, тут немає водотривких шарів грунту! Тобто, тих, які будуть стримувати опади. Ви тут робите дренаж без ОВД, не оцінивши і не проаналізувавши, який режим цих ґрунтових вод! А як можна на око зробити дренаж? Яку кількість води ви маєте відвезти, якщо ви навіть не проаналізували це?
Усе це кришується зверху, тому так важко відстоювати. Це ж вже не перший факап з обраною ділянкою… До цього була Лиса Гора, Биківня… І ми говоримо про те, що на етапі обрання ділянки вже треба розуміти, якими можуть бути наслідки! Можна було би уникнути таких моментів, як додаткове дренажування, додаткові мільйони… Ось дивіться: дренаж, а з дренажа біжить вода!
Чи врятують дренажні системи від підтоплення могил?
Сергій Дербін, головний архітектор НВМК
Наша ділянка має площу у майже 300 гектарів і частково є фрагменти на цій ділянці, де воно підтоплене. Це не є таємницею, якщо Ви подивитесь генеральний план, він є у відкритому доступі.
Він же не розміром з усю ділянку, він тільки частина цієї ділянки. Саме тому, що частина ділянки дійсно непридатна для поховання. Вода високо. І ми там із самого початку і не планували поховань.
На самому кладовищі, яке ми спроектували, теж є ділянки, де вода у пікові місяці може підійматись вище 2-х метрів від рівня землі, що не підходить під поховання. Там лише кілька гектарів такої території, які якраз припали на наш перший пусковий проєкт і ми прокладаємо дренаж і прибираємо цю воду. Тобто, там буде часткове осушення територій і відповідно після цього процесу води в зоні поховань не буде.
А ще є такі місця на кладовищі, які відведені під побутове містечко, під зону адміністрації, під забудову… Наприклад, будинок трауру і площа трауру. І там теж є підтоплення, але там не буде поховань, там буде забудова. Відповідно, ховати військових, як кажуть, в болото ніхто не буде. Бо болота просто там не буде.
У активістів була риторика: «Він нам бреше, він викопав яму в іншому лісі, там такого бути не може…» Тобто, у них така позиція – або зрада, або усі інші – це куплені, проплачені і конспірологи… Тобто, дуже зручна форма обміном інформацією виходить. Тобто, коли ти кажеш – буде ось так, для активістів це звучить як брехня. Це ж не конструктивно… Держустанова дійсно страждає від відсутності об’єктивної медійної підтримки, де нам будуть просто допомагати створювати цей об’єкт.
Ярослав Старущенко, заступник директора НВМК
Активісти постійно блокують роботу і заїзд техніки з будівельними матеріалами. Близько 3-4 тижнів їм це чудово вдавалося. Найкращий для них час був – літо, яке ми втратили через їхні активності. Це їхня перемога.
А стосовно гідрологів та водних об’єктів ми для того, щоб взагалі мінімізувати будь-які впливи, консультуючись з експертизою, вже заклали споруду, яка називається штучний ставок – випаровувач. По суті це відкритий басейн, споруда, куди будуть потрапляти дренажні води, вони будуть випаровуватися, тобто буде абсолютно правильний технологічний метод для усього цього питання. Наш басейн-випаровувач знаходиться впритул до такого ж самого басейна-випаровувача Південного кладовища. Воно працює і нікому кладовище Південне, впритул до якого ми знаходимось, не заважає.
Ґрунтові води на цих територіях високі завжди, і на Південному кладовищі теж. У нас можна сказати тотальний дренаж, а там тільки дві магістральні гілки, які також в цей басейн-випарювач скидають воду. 10 років там води не було, цього року вода з’явилась. Тобто, дренаж спрацював і вода відвелася. Ми розуміємо, що цього року був аномальний рівень ґрунтових вод і власне це те, що ми бачили у нас на ділянці. Ми також побудуємо дренаж, але він буде сучасніший та набагато ефективніший, ніж на Південному кладовищі.
Руслан Гаврилюк, очільник Національного екологічного центру України, гідролог, кандидат геологічних наук
Тут підземні ґрунтові води залягають дуже близько до поверхні. І це означає те, що цей ліс фактично не захищений від забруднення з поверхні. Є різні умови на території України, на цій території високопроникні відклади, місця витоків кількох річок, які дуже швидко пропускають воду. Коли ми бачимо різкі опади, на початку осені от якраз вони були, то ця територія достатньо швидко підтоплюється. Я не хотів би відштовхуватись від норм, що прописані у стандартах, але в них прописано, що кладовища облаштовуються на ділянках залягання на рівні ґрунтових вод не вище до поверхні, ніж 2 метри. Це було зроблено для того, щоб убезпечити поховання від забруднень.
Ми бачимо, як в сезон опадів фактично усе затоплюється. Уся ця зона є насиченою, вона тісно пов’язана з ґрунтовими водами, і, звичайно, що тут не уникнути вже ніяк забруднення водоносного горизонту. Інша річ – це не було просто оцінено. Для цього не було приділено відповідної уваги, що мало було бути зроблено на етапі вибору такого майданчика.
Ми не знаємо, як це впливатиме на довкілля і який термін життя небезпечних речовин, що утворюватимуться. У якому напрямку вони будуть рухатись… Усі ці питання залишаються відкритими, щонайменше у мене на них відповіді немає. І я не зустрічав на них відповідей, тому що не було проведено нормальних обстежень. Не було зроблено відповідних моделей гідрогеологічних, гідродинамічних. Не були зроблені прогнози. Цим питанням знехтували і зараз місцеві жителі, звичайно, хвилюються про наслідки будівництва… У нас є загальнодержавна вада – ми не маємо належного моніторингу стану довкілля. Багато речей, навіть наслідків російської агресії, ми не знаємо, тому що не можемо встановити. А коли ми бачимо, як створюється організація за день до того, як вона подає документи на тендер(йдеться про компанію “Білдінг Юа”, яка виграла тендер на будівництво першої черги. Вона була створена на наступний день після оголошення тендера, – прим. ред). І що в організації є шлейф (власників компанії пов’язують із підсанкційним бізнесменом Вадимом Єрмолаєвим, – прим. ред.), і ці дані оприлюднюються, і вони потребують перевірки… Усе це дуже неприємні історії, яких точно варто було би уникати і в частині оцінки впливу на довкілля проєкту схожа ситуація.
Чому саме цю ділянку обрали для створення військового кладовища?
Ярослав Старущенко, заступник директора НВМК
Усього був рендер приблизно з 10-ти земельних ділянок. Усі земельні ділянки обʼїхали. Їх було у Києві – сім, а в області – дві. Земельні ділянки обиралась за наступними ознаками:
– Це має бути ділянка державної форми власності або комунальна з можливістю переведення;
– Площа земельної ділянки. Після відступів від усіх санітарно-захисних зон, ця ділянка мала бути площею близько 100 гектарів;
– Транспортно-пішохідна доступність, доступність інженерних мереж та наявність лісових насаджень. Адже таку концепцію передбачає реалізація кладовища за новим стилем у лісовому дизайні.
Земельна ділянка, яку обрали, має державну форму власності. Те, що вона знаходиться впритул до Мархалівської громади – це одне, але загалом це державна форма власності. Будь-який громадянин України має на неї таке ж право, як і будь-який мешканець Мархалівки. І ми чітко розуміємо, що якщо держава в особі Кабміну через Мінветеранів прийняла рішення про те, що будівництво НВМК повинно відбуватися вже, наразі, і на цій державний земельній ділянці, будьте ласкаві, якщо Ви бачите якийсь фактор, який загрожує вашому особистому життю – ми відкриті до комунікації, але ті методи блокування і протидії, які влаштовують місцеві мешканці, виходять поза рамки в тому числі кримінальної та адміністративної відповідальності. КМДА запропонувала певний перелік ділянок. Комісійно ми усі ділянки об’їхали, і це вже було після того, як земельною ділянкою була визначена Лиса Гора, і коли усі зрозуміли, що Лиса Гора не підходить за певними геологічними та археологічними вимогами.
Наступною земельною ділянкою стала Биківня, яка також розроблялася, і навіть КМДА вже видала певні дозволи на початок розробки проєктів землеустрою, але коли фахівці, у тому числі нашої Держустанови та Мінветеранів зрозуміли, якщо ми зробимо усі санітарні відступи від житлового масиву Биківня і від національного музею, який знаходиться поруч, то залишиться площа у приблизно 45-50 гектарів, що ніяким чином не входить у концепцію. І реалізовувати такий проєкт на такій площі виявилось неможливим. Після цього ми продовжили пошуки – і наступною земельною ділянкою була власне та, на якій ми зупинилися.
Ми зробили додаткове дослідження і зрозуміли, що так, дійсно, тут реалізовувати Меморіал можна. Потім ми почали вже додатково її вивчати у плані геологічних розрізів, і гідрогеологічних досліджень, щоб виявити рівень ґрунтових вод, бо дійсно ми побачили, що на певній території земельної ділянки ґрунтові води підвищенні і потрібно вживати якісь заходи. От власне цими заходами і був передбачений генеральний план саме у такому вигляді.
Чи порушує вибір ділянки природоохоронне законодавство ЄС?
Юлія Рибіцька, юристка КЕКЦ, вона представляє інтереси Мархалівської громади у суді проти Кабміну
Ми були змушені звернутися до Бернського комітету з відповідною заявою, у якій змушені були довести ось ці неприємні нам, як громадянам країни, обставини, і наразі ми вже до судових органів подали відповідь за підписом секретаря Бернської конвенції, який повідомив Міндовкілля про те, що відкрите відповідне провадження, в рамках якого буде здійснюватись розгляд ось цієї скарги у зв’язку з такими неправомірним діями. Якими будуть наслідки цієї скарги? Такі прецеденти, як мені відомо, траплялися, зокрема вони пов’язані з вирубкою лісу Смарагдової мережі – це фінансові санкції, ну і це, звичайно, репутаційні ризики і невідповідність того, що заявляє наша держава, зокрема на тлі приєднання до Міжнародних договорів і в порівнянні з тим, що відбувається.
Звучать заяви, що ми не будемо будувати там, де вода. «У разі виникнення якихось проблем, нами будуть встановлені потужні дренажні системи». Ви в це вірите?
За наші з Вами кошти в подальшому, які будуть закладатися в бюджет ще й будуть, можливо, замовлені і встановлені якісь дренажні системи? Тобто, йдеться про те, що додатково будуть необхідні якісь заходи. А чи спрацюють ці заходи? А якщо не спрацюють? В Україні дуже велика територія, яка неосвоєна. Земельні ділянки, які не передбачають собою якоїсь відповідної цінності. Просто усі вони «негласно» на рівні столиці або на рівні Київщини під певними домовленостями запроєктовані під будівництва. Тобто, під звичайне будівництво численних ЖК, якихось інших промислових об’єктів.
Чи понесе Україна відповідальність за вирубку Смарагдової мережі?
Лісова ділянка у 269 га, на якій розпочалося будівництво НВМК є частиною Смарагдової мережі України, яка в свою чергу входить до Смарагдової мережі Європи. Ці території мають особливе природоохоронне значення та створюються в державах, які є підписантами Бернської конвенції. Україна приєдналася до Бернської конвенції у 1999 році.
Ярослав Старущенко, заступник директора НВМК
По Смарагдовій мережі взагалі в Україні питання дуже цікаве. Держава Україна закон ухвалила, але не імплементувала положення Бернської конвенції в Україні. Тому приблизні межі Смарагдової мережі в Україні визначені, але ніяких заходів щодо захисту і збереження в нашій державі не передбачено. Після консультації з Міністерством екології ми зрозуміли, що Смарагдова мережа – це мережа, яка зберігає не ліс, а охоронювані біотопи, які мешкають або сезонно переміщаються у цьому лісі. Ми дійшли висновку, що діяльність на території НВМК ніяким чином не вплине на видозміну Смарагдової мережі в цілому на території України. 30% нашої країни потрапляє до Смарагдової мережі і навіть тією Бернською конвенцією, якою керується Європейський союз і яку, я маю надію, найближчим часом Україна ратифікує та імплементує усі її норми в законодавство, там не заборонена будь-яка планова діяльність, у тому числі і будівництво.
Олександр Давиденко, голова ГО «Мархалівка підтримка»
Україна є підписантом Бернської конвенції. Це означає, що Україна є учасницею міжнародної угоди, а міжнародна угода превалює над внутрішнім законодавством. У нас немає регуляторного механізму. У нас є Конституція, але багато статей в конституції у нас не працюють через те, що у нас свідомо не вироблені регуляторні механізми для того, щоб нашвидкоруч будувати подібні проєкти. Як ухвалили закон 3505? Одним законом скасували усі закони! На жаль, така традиція в Україні законодавча. Вона дика, дивна, вона не європейська. Вона навіть не азіатська. Вона українська! Це суто український винахід. Бо ми розповідаємо, що йдемо в Європу, а придумуємо різні механізми, як обійти ті закони, які ми самі складаємо! Бернська конвенція – це дуже серйозно, Смарагдова мережа – це новий вид заповідників. Це новий спосіб зберегти частину планетарної біоти, яка необхідна для того, щоб планета вижила.
Руслан Гаврилюк, гідролог, кандидат геологічних наук
В Україні немає закону про Смарагдову мережу. Він не ухвалений, він розглядається вже декілька років у Верховній Раді. До речі, це одне із застережень буквально нещодавнього звіту Європейської комісії про стан справ України у наближені до ЄС. І у цьому звіті було відзначено, що з природоохоронними територіями у нас не все добре. Ідея Смарагдової мережі полягає у тому, аби зберегти важливі екологічні коридори, аби це була дійсно мережа. І коли вона у нас є, а ми порушуємо її кордони – це не дуже добре.
Як позиція міністерства довкілля з приводу вибору природоохоронної ділянки для будівництва НВМК?
5 грудня Міністерка захисту довкілля Світлана Гринчук зустрілася із захисниками Мархалівського лісу та пообіцяла передати їх перестороги Денису Шмигалю. А наступного дня до нашої редакції надійшла відповідь на вже третій запит до Міндовкілля. Один із заступників Гринчук продублював інформацію про Смарагдову мережу, з якою Міндовкілля консультувало Держустанову НВМК ще навесні.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.2024 № 236 місцем розташування Національного військового меморіального кладовища визначено: Гатненська сільська територіальна громада Фастівського району Київської області, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481200:05:002:0457 площею 258,7298 гектара та 3222481200:05:002:0458 площею 7,9607 гектара.
Зазначені земельні ділянки займають частину території Смарагдової мережі UA0000338 Pryirpinnya and Chernechyi Forest, загальна площа якої становить 6094,74 га.
Слід зазначити, що не на всій території Смарагдової мережі можуть бути важливі для збереження природні оселища чи перебувати види рослин та тварин, які потребують охорони. Конкретна територія Смарагдової мережі може об’єднувати у собі кілька важливих для збереження видів та оселищ ділянок, між якими можуть бути ділянки, які не мають цінності для їх збереження.
Так, наприклад, територія Смарагдової мережі UA0000011 Podilski площею 261,5 тис. га включає у себе десятки населених пунктів, господарства, заводи та кар’єри, де продовжується здійснюватися відповідна діяльність. Територія Смарагдової мережі UA0000025 Shatskyi загальною площею 54,1 включає у себе населені пункти, Tovtry фермерські тис. га також зокрема селище Шацьк, колишній районний центр, та інші об’єкти інфраструктури.Пунктом 11 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про поховання та похоронну справу» встановлено, що під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, місце розташування Національного військового меморіального кладовища визначається без проведення публічного обговорення намірів будівництва на території територіальної громади та без прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розроблення відповідної містобудівної документації місцевого рівня, передбаченого частиною другою статті 231 цього Закону.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» оцінці впливу на довкілля не підлягає діяльність, прямо не передбачена частинами другою і третьою цієї статті, а також планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, відновлювальні роботи з ліквідації наслідків збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, зміна цільового призначення особливо цінних земель та інша діяльність, пов’язана з розміщенням Національного військового меморіального кладовища.
Тим часом тривають судові засідання у справі щодо протизаконного будівництва НВМК, позивачем у якій виступає Мархалівська громада до Кабміну. 16 січня 2025 року стало відомо що шостий Апеляційний суд міста Києва знову підтвердив незаконність 225 постанови Кабміну. Інші справи щодо будівництва зависли у першій інстанції.
Підписати відкритий лист-звернення до Президента України щодо прозорості створення НВМК в Україні ви можете тут. URSA.MEDIA також готує матеріал у відеоформаті. Там ви знайдете більше інформації про створення Національного військового меморіального кладовища. Підписуйтесь на наш канал, аби не пропустити.
