Ця історія не про класичний притулок чи зоозахисників, хоча враховуючи масштаби діяльності наших героїв — вони мають повне право на ці статуси. Ця історія про, здавалось би, звичайне українське подружжя. Він — актор, заслужений артист України Євген Козьмик, вона — вихователька в дитячому садочку, пані Наталія Козьмик. Але вирізняється ця родина з-поміж інших українських родин тим, що з початку повномасштабного вторгнення під їхньою опікою вже перебуває близько 100 хвостиків, які стали джерелом натхнення для Євгена та Наталії – вони створюють про своїх улюбленців мультфільми та вчать дітей гуманному ставленню до тварин. І все це за 15 кілометрів від лінії фронту.
Тут раніше були фіалки. Тепер квітів у нас немає, у нас є коти
Селище Комишуваха, Запорізька область. Саме тут у невеликій квартирі мешкає родина Козьмик. В одній кімнаті Наталія та Євген, в іншій – 12 врятованих котів та собак.
“Тут колись у мене були фіалки, – з посмішкою господиня квартири показує на підвіконня, а потім продовжує: – Тепер квітів у нас немає, у нас є коти”.
Своїх тварин подружжя називає ангелами та навіть дітьми. Одна з таких “доньок” слідкує, аби ніхто з цієї банди не сварився – собака Кася. Але, побачивши гостей, Кася починає соромитись.
Євген помічає зніяковіння Касі та лагідно промовляє до собаки: “Донечка така. Подивись, до нас гості прийшли”.
Коли ми годували тварин, побачили на подвір’ї маленьке цуценя. Потім побачили, що там ніхто не живе. Нам стало шкода, й ми подумали, що візьмемо, адже маленьке, багато турбот не принесе. А тут виросло таке здоровило. У неї дуже добрий характер. Вона доглядає за котами. Не дай Боже вона почує, що хтось десь сперечається, то відразу вискакує і розбороняє, а потім розганяє всіх по місцях. От ходить за ними й сварить їх”.
Сьогодні під опікою подружжя перебуває 75 врятованих котиків та 19 собак. Звичайно, помістити всіх у невеличкій квартирі — нереально, тому хвостики органічно розселені ще й по родичам, на дачі та навіть сусідських подвір’ях.
“12 тварин у нас у квартирі, вони у нас і залишаться. На подвір’ї живуть господарські коти. Люди виїхали, коти наплодилися, їх там більше 10. Ми стерилізували, лікуємо, вони в порядку. Ще в один двір, з дозволу господарів, ми знесли котів, теж з десяток. І є такі коти – “дикарики”, що приходять вночі. Також в котобудинку у моєї мами Світлани — 22 коти, ще у неї два “драчуна” є у котельні, на кухні, здається, шестеро. І у ще одному будинку є четверо котів. Ще троє біля під’їзду і є “дикарики”, що проживають у розваленому будинку. Вони не хочуть нікуди йти, ми самі приносимо їм їжу. Серед цих тварин є 12 старих, 2 з них з онкологією”, — розповідає Наталя.
Ще зовсім нещодавно, усі ці, покинуті своїми господарями тварини, були на межі виживання. Сьогодні ж вони мають не лише любов та піклування, але й стали героями дитячих анімаційних казок. Та про все по порядку.
Знаєте, чим більше я пізнаю людей, тим більше люблю тварин
Нині Комишуваха в 15 кілометрах від лінії фронту. Людей тут практично не залишилося, на початку російського вторгнення у 2022-му, після перших обстрілів, люди стали масово покидати свої домівки. Євген з Наталею довго наважувались на виїзд із рідного селища, та поки все обмірковували, зважували всі за та проти — стали допомагати покинутим на вулиці тваринам. Адже велика частина виїжджаючих на безпечніші території не забирали з собою домашніх улюбленців.
“Після перших обстрілів спорожніли цілі вулиці. Коли ми йшли по вулиці, то бачили покинутих, хворих, малих і старих, оцю біду. Стали годувати. Спочатку тих, хто поруч. Потім стали приїжджати й ставити годівниці й воду. Варили каші, розносили відрами, насипали й сухий корм. А потім коти почали зникати, багато тварин кудись поділися. Хоча ми всіх стерилізували й кастрували на всіх точках, куди носили їжу. Тоді ми стали їх зносити до купи”, – розповідає Наталя.
З того часу життя подружжя кардинально змінилося, адже дуже скоро кількість тварин перевалила за сотню. Доглядати за всіма стало ще важче та дорожче. Але мотивація брала гору над втомою, каже Євген.
“Я завжди любив тварин, але я ніколи в житті не думав, що у мене їх буде стільки. І я, мабуть, від цього й щасливішим став, тому що цей догляд, ці їхні очі… Вони дуже-дуже багато для мене значать. Знаєте, чим більше я пізнаю людей, тим більше люблю тварин”.
Саме діти своєю енергетикою змушують нас краще розуміти цей тваринний світ
Євген Козьмик — актор, заслужений артист України, то ж в якийсь момент його творча особистість органічно реалізувалася у новій справі — допомозі тваринам. Нахабні та соромʼязливі, красиві й кумедні коти і собаки надихнули Євгена та Наталію на створення казок про тварин. У минулому наш герой мав хобі, пов’язане з відеозйомкою та монтажем. Тож, потроху навчає цій професії свою дружину.
Козьмик захотіли працювати саме для дитячої аудиторії, бо самі дітлахи, кажуть, навчають дорослих добру:
“Самі діти тягнуться до тварин. Вони змалку так виховані природою, напевно, любити й захищати цих маленьких тваринок. Саме діти своєю енергетикою змушують нас більше розуміти цей тваринний світ”, – додає Євген.
Подружжя створює доволі прості, але наповнені сюжетом і мораллю анімації. До мультика додають зображення власних тварин й нерідко прописують сценарії, засновані на реальних подіях. Зокрема, є історії порятунку від великої води на Херсонщині або ж пошуки покинутих тварин. Надихнула на створення казок кішка на ім’я Лана – особлива для Наталі тварина. Вона ледь не загинула через жахливу травму на вулиці, тож доволі символічно, що врятована тварина сьогодні приносить добро дітям, каже Наталя. Та й не лише дітям. Жінка впевнена, що Лана з’явилась у їхній родині не випадково.
“Це не просто кішка. Це моя підтримка та кошача подруга. Я її знайшла, коли їхала на роботу. Вона начебто мене сама покликала. Я працюю у Запоріжжі, чомусь вийшла не на тій зупинці, де мала – неначе доля мене вела. Ця кішка просто мене покликала своїм голосом. А я вже сіла у маршрутку. У мене на той момент вже було 119 тварин. Я говорю сама собі “Наталю, у Запоріжжі також є люди, хтось їй допоможе”. Але вона все одно мене кликала, й тоді я догледіла, що у кішки була травмована лапа й зовсім обдерта шкіра”, ділиться спогадами Наталя.
Жінка прихистила кішку й назвала її Ланою. А от лапку врятувати не вдалося – її ампутували. Згодом Лана стала справжньою прийомною матір’ю для двох кошенят, які з’явилися у подружжя в квартирі. На основі цієї історії, до речі, і була створена одна із казок.
“Ілюстрації для першої казки про Лану я намалювала своїми руками. Потім чоловік мене навчив шукати футажі та картинки, монтувати. Але спочатку треба було написати сюжет, по сюжету провести фотосесію, аби взяти зображення кота та вставити у відповідний пейзаж. Потім додаємо музичний супровід та озвучу. Мені через казки хотілося донести до дітей, що тварина заслуговує на повагу, на любов, на відповідальне ставлення до неї. Що її потрібно також берегти. Вона все розуміє і відчуває як людина”, – згадує авторка.
Окрім створення казок на YouTube, пара почала популяризувати здорові стосунки між людьми і тваринами. Наталя зацікавилася каністерапією та філінотерапією – це методи лікування психоемоційного стану людини із залученням собак і котів. Жінка працює у дитячому садочку, де популяризує спілкування з тваринами серед дітей. Навіть привозить для проведення занять деяких котів.
“Я не ставлю собі на меті навчити дітей усіх підбирати і влаштовувати притулки. Я розумію, що діти – це наше майбутнє. І мені хочеться, щоб майбутнє наше було без безпритульних тварин, а діти – відповідальними, а значить – щасливими, як і тварини поруч із ними. За допомогою казки і спілкування із тваринами я дітей навчаю доглядати за тваринами: що їм можна їсти, а що ні; як годувати сухим кормом, як обрати м’який корм. Ми вчимося прибирати після котика – дитина повинна розуміти, що у котика біологічні процеси відбуваються такі ж, як і у людини. Які речі потрібно придбати для кота у зоомагазині і як потрібно себе поводити, якщо тварина захворіла” — розповідає Наталя.
Цю собаку мама відразу в куртку закутала й понесла зі словами “ти повернувся”
Наш візит до родини Козьмик не завершується відвідуванням квартири подружжя. На URSA.MEDIA чекає й мама нашої героїні — пані Світлана, в якої проживає частина врятованих Євгеном та Наталією тварин.
Її двір тепер більше схожий на контактний зоопарк – скрізь коти та собаки, спеціальні вольєри, огорожі та будиночки. Старий сарай пара відремонтувала та створила всередині котобудинок. Та навіть кухня тепер у власності пухнастих.
“Весело, сумувати немає коли. І думати про погане теж нема коли. І вони біля мене помуркотять, і я їх пожалію. Одній сумно, а з ними веселіше”, — каже Світлана.
Серед усіх тварин Світлана вирізняє молоду й активну собаку з доволі яскравим рудим забарвленням – Дану.
“У нас помер тато. Болюча втрата, він не хворів і це сталося непередбачувано. У нього був улюблений пес Валет. Він був старенький, але не той вік, коли треба від нас йти. Одного разу зліг і він. Ми боролися за нього до останнього. Я кажу: “Мамо, а ти не думаєш, що тато звільняє місце для себе – щоб повернутися до нас в родину?”. Так, я в це вірю. І тут мені моя подруга телефонує, що їм на житловий масив підкинули цуценя – взимку, в мороз. Я дзвоню мамі, кажу, що підкинули цуценя. Вона без зайвих питань: “А куди іти?”. Цю собаку мама відразу в куртку закутала й понесла зі словами “ти повернувся”. А виявляється, що їй в цю ніч приснився покійний тато та руда собака. Ми так і живемо з цими думками, що до нас повернулася рідна людина. Або ця рідна людина нас надихнула, щоб ми зробили цю справу. Нам так легше жити – рятуючи їх, ми думаємо, що ми врятували душу, яка хотіла повернутися назад”, — ділиться історією Наталя.
Маючи настільки велике домогосподарство, подружжя мріє про покращення умов їхнього проживання. Зокрема хочуть придбати модульний будинок для стареньких котів, де у спокої та з мінімальною активністю вони могли б доживати свій вік. До того ж, серед таких є коти з важкими хворобами та навіть онкологією. Євген з Наталею почали збирати кошти на реалізацію цього благодійного проєкту, утім накопичених фінансових ресурсів не вистачає.
Складності додає й те, що більша частина зарплат обох членів родини витрачається на лікування та харчування врятованих котів і собак. Проте разом ми зможете здійснити мрію родини Козьмик та покращити умови проживання врятованих тварин. Громадська організація із захисту прав тварин відкриває збір на допомогу у придбанні модульного будинку для котиків. Загальна вартість будинку — 200000 гривен.
Кожна ваша гривня — це суттєва допомога родині та ще один крок до мети. Задонатити можна на будь – який обраний рахунок, в призначенні платежу обов’язково вкажіть “на котобудиночок” або ж на PayPal: e.machynskaya@gmail.com.
Раніше ми розповідали історію Сергія та Рекса, які виходили з Вовчанська через зону бойових дій, та яким URSA допомогла знайти новий дім.
