Днями у фінських соцмережах користувачі почали активно викладати фото своїх ніг під хештегом #MyLegsToo. Це стало відповіддю жінок на дії одного з державних телеканалів Ірану, на якому транслювали нещодавню зустріч міністрів закордонних справ Фінляндії та Ірану – Еліни Валтонен з Аббасом Арагчі під час Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку.
Політикиня була одягнена у стандартну офіційну форму та спідницю до колін, як і очільниця МЗС Швеції Марія Мальмер Стенергард, котра теж зустрічалися з іранською делегацією. Але телеканал IRIB зацензурував їхні ноги під час трансляції.
“Це сумне свідчення становища жінок у країні”, – прокоментувала це сама Валтонен виданню Helsingin Sanomat, і додала, що вона не змінює одяг залежно від того, з ким має зустріч, і що вона не погодилася б закривати обличчя та голову.
“Саме так працює фінська жінка-міністр. Якщо ісламська мізогінія десь цього вимагає, то вам не варто туди йти”, — розкритикувала в X заступниця прем’єр-міністра Фінляндії Ріікка Пурра. Ситуація викликала бурхливу реакцію і в мережі – фіни не залишилися осторонь й вирішили підтримати посадовицю, публікуючи фото власних ніг.
Як пише фінське видання Yle, це була ініціатива членкині міської ради Гельсінкі Сейда Сохрабі, як першою запостила своє фото в сукні до коліна.
“Мої вітання ісламським урядам, для яких жіночі ноги й рівність – це занадто», – підписала Сохрабі свій допис.
Згодом до неї долучилися й інші жінки, і стрічка наповнилася різними світлинами оголених ніг з тегом #MyLegsToo на підтримку гендерної рівності. Сохрабі була здивована такою активністю та закликала доєднатися до акції усім охочим.
На інцидент відреагувала і Національна коаліційна партія Фінляндії, яку представляє Валтонен.
“Це нагадування про те, як жінки по всьому світу досі перебувають під контролем і витісняються з поля зору. Кожна жінка має абсолютне право бути поміченою, почутою і жити вільно», — написала партія в дописі в Instagram.
Свою думку висловила й іранська феміністка Алінеджа.
“Це сюрреалізм: іранський режим прикрив ноги міністрів закордонних справ Фінляндії та Швеції на державному телебаченні, побоюючись, що їхні чоловіки можуть «спокуситися». Чи можемо ми всі погодитися: коли режим повинен приховувати жіночі щиколотки, щоб чоловіки не «грішили», то це не уряд, а братство збуджених аятол?”, – написала вона у X та запитала міністрів закордонних справ Фінляндії та Швеції, як вдається вести переговори з цими чоловіками, які вважають щиколотку міністерки загрозою національній безпеці, тоді як жінки в їхній країні зазнають покарань батогом, ув’язнення і навіть страти за відмову підкорятися їхнім правилам.
У самому Ірані наразі ситуацію не прокоментували.
Верхівка айсбергу: як в Ірані позбавляють жінок базових прав з 1979 року
На фоні того, що сьогодні чинить влада з жінками в Ірані, цей інцидент – лише один з проявів глибшої проблеми країни.
Протягом понад чотирьох десятиліть влада обмежує права жінок у шлюбі, розлученні, спадщині, опіці над дітьми, роботі, судах, політичних посадах, подорожах, способі життя та одязі, використовуючи їхні тіла та свободи як інструменти панування, і відверто не захищає жінок від гендерного насильства.
“Пригноблення жінок в Ірані — це не просто дискримінація, це навмисно розроблена, інституціоналізована система панування, спрямована на те, щоб підкорити жінок і таким чином зберегти державну владу. Це санкціоноване державою систематичне підкорення є нічим іншим, як гендерним апартеїдом (дискримінацією за ознакою статі), що повністю відповідає критеріям злочину проти людяності”, — заявив Бахар Гандехарі, директор з комунікацій Ініціативи Співдружності з прав людини (CHRI) – незалежної, неполітичної та некомерційної міжнародної організації, яка працює над практичною реалізацією прав людини в країнах Співдружності.
Фактично жінки та дівчата в Ірані повністю підпорядковуються чоловікам через систему їхньої опіки над ними, яка обмежує права жінок протягом усього життя. До шлюбу вони залишаються під юридичною владою свого батька або іншого родича-чоловіка, навіть після 18 років. Після шлюбу багато з цих юридичних повноважень переходять до чоловіка. Незаміжні жінки віком від 18 років мають отримати згоду батька або чоловіка-опікуна на виїзд за кордон. Заміжні жінки зобов’язані за законом отримати згоду чоловіка на отримання, поновлення та використання паспорта, а чоловік може в будь-який момент відкликати свою попередню згоду.
Дівчата можуть виходити заміж у віці 13 років або молодше за згодою судді та чоловіка-опікуна. За даними Статистичного центру Ірану, між зимою 2021 і 2022 років зареєстрували щонайменше 27 448 шлюбів дівчат віком до 15 років, а також 1085 випадків народження дітей у цій віковій групі. Ці примусові дитячі шлюби — по суті, зґвалтування дітей — відбуваються в країні, де відсутні закони, політика та служби, що захищають жінок від домашнього насильства.
Згідно з іранським законодавством, жінки та дівчата потребують дозволу батька (або діда по батьківській лінії) щоб вступити в шлюб. Однак суд може скасувати його рішення. Ця система підриває автономію жінок, наражаючи їх на ризик примусових шлюбів та насильства, позбавляючи їх фундаментального права приймати рішення щодо власного життя.
Одяг жінок також суворо контролюється. З 7 років вони повинні покривати волосся хусткою і носити одяг, що приховує тіло, а за непослух їх можуть навіть вбити. У 2022 році 17 вересня так у Тегерані загинула 22-річна дівчина Махси Джину Аміні за те, що вона нібито неналежно носила хіджаб. Її вбивство викликало найбільшу хвилю антиурядових протестів в історії країни. Фото, на яких вона лежала без свідомості на лікарняному ліжку, та новина про її смерть викликали загальнонаціональний гнів, який переріс у рух «Жінки, життя, свобода».
У знак солідарності з жінками Ірану в Ізраїлі створили мурал із зображенням Махсу Аміні та інших жертв цього режиму.
За даними правозахисних організацій, під час демонстрацій 2022–2023 років, які поширилися на всі 30 провінцій і охопили понад 150 міст, селищ і сіл, вбили понад 500 людей і затримали понад 22 тисячі. З того часу Іран продовжує стикатися з тисячами протестів, а влада відповідає на це тільки масовими арештами та стратами.
У 2023 році парламент Ірану ухвалив закон, що розширює покарання за порушення «норм» носіння хіджабу. Для жінок неприйнятним одягом вважається «відкритий або облягаючий одяг, або такий, що оголює частини тіла нижче шиї або вище щиколоток чи вище передпліч». Для чоловіків неприйнятний одяг – «відкритий одяг, що оголює частини тіла нижче грудей або вище щиколоток чи плечей». За порушення правил карають по-різному: від штрафу й аж до ув’язнення, якщо дії вчиняли організовано та у зв’язку з «іноземними урядами, мережами, ЗМІ, групами чи організаціями».
Але протести все ж дали результат і повне впровадження цього закону призупинили через побоювання реакції суспільства. Проте уряд посилив нагляд за жінками, використовуючи розпізнавання облич за допомогою штучного інтелекту і навіть через спеціальний мобільний застосунок Nazer («Наглядач»), у якому можна інформувати про порушення. Слідчі ООН закликали Тегеран повністю скасувати цей закон.
Попри всі утиски та ризик отримати покарання, в країні регулярно відбуваються протести проти носіння хіджабу, на яких збираються жінки, не прикриваючи своє обличчя. Проте, на жаль, всі прояви бунту придушують все більш агресивно – наприклад, за наказом уряду в громадських місцях встановили камери для стеження за жінками, дозволили громадянам інформувати про такі випадки, а також оштрафували та закрили підприємства, які порушують ці правила.
Тому кейс Еліни Валтонен дуже важливий, тому що своїм розголосом він знову нагадав світу, що Іран утискає не лише своїх громадянок, а має й таку саму зовнішню політику – цензурувати жінок, а отже і соціальну рівність.
Раніше у Йорданії створили чат-бот для жінок, який допомагає жертвам домашнього насилля.
