У середині 2010-х років на Заході вперше заговорили про мікродозинг — регулярний прийом невеликої кількості галюциногенних («чарівних», «магічних», психогенних) грибів. Прихильники цього методу запевняють: вживання невеликої кількості галюциногенів позитивно впливає на психоемоційний стан, допомагає у боротьбі з ментальними захворюваннями, покращує якість життя та дає змогу відмовитися від шкідливих звичок. Чи безпечно це насправді? URSA.MEDIA поспілкувалася з українцями, що мають досвід мікродозингу, а також дізналася, що про це думають лікарі та нутриціологи.
Тренд на вживання мікродоз галюциногенних грибів з’явився в Україні відносно нещодавно. Наразі ця практика не набула широкого поширення.
Проте маркетологи працюють дуже активно. Уже сьогодні інформація про «цілющі» властивості «чарівних грибів» з’являється перед очима користувачів у вигляді таргетованої реклами у соціальних мережах, банерів у пошукових системах та замовних статей на новинних сайтах, покликання в яких спрямовують до продавців цих пігулок.
І потрапити на цей гачок дуже легко саме через відсутність обізнаності — говорять на цю тему в українському інфопросторі мало. Своєю історією з нами поділився 22-річний Богдан (прим. ред. — ім’я змінене на прохання героя). Проживаючи в Україні, хлопець працює на ринку США за тамтешнім часом — і саме напружений графік роботи став поштовхом до того, щоб випробувати дію «чарівного мікродозингу» на собі.
«Я прийшов до мікродозингу, тому що на роботі почалось вигорання. Відчувалася втома від щоденного «дня бабака» — зранку спортзал, вдень робота, вночі подивитися фільм та лягти спати — і так по колу останні півроку. Тоді мені здавалося, що гриби — це чудовий спосіб урізноманітнити свої рутинні будні».
Про мікродозинг Богдан дізнався з інтернет-джерел. Кілька місяців тому юнаку трапилося відео американського блогера українського походження. Автор проживає у Лос-Анджелесі й, за його словами, ця тема набула поширення в США ще 2 роки тому. Богдан говорить, що блогер «не помітив ні плюсів, ні мінусів» мікродозингу. Проте розповів про те, що вживання грибів допомагає підтримувати імунітет.
«Є дуже багато сайтів, де продають гриби. Щоправда, товари там здебільшого не сертифіковані. Звісно, можна замовляти препарати з Америки — вони мають місцеві ліцензії. В Україні таких вимог немає».
Богдан був вражений дією грибних пігулок: мухомор підіймає настрій, з’являється ентузіазм, мотивація до роботи, але на цьому позитивний ефект закінчується. Перш ніж ми розповімо, чим закінчилося захоплення Богдана мікродозингом, звернімося до історії, науки та медицини.
Як та коли люди навчилися вживати галюциногенні гриби?
На перший погляд може здатися, що галюциногенні гриби — це відносно новий «винахід» людства. Проте це зовсім не так. За даними ресурсу Field Forest Products, одні з найдавніших зображень, що підтверджують вживання галюциногенних грибів, були знайдені в Іспанії. Вони датуються 4000 роком до н.е.
Перша ж письмова згадка про такі речовини з’являється у Флорентійському кодексі в 1500-х роках. У цьому записі докладно розповідається про використання «плоті богів», чарівного гриба, який вживали ацтеки. Однак після вкорінення європейців у Америці використання грибів було заборонено.
Крім того, у науковій праці «Географічне поширення нейротропних грибів у всьому світі: аналіз та обговорення» вчені повідомляють, що фрески із грибами, увитими зміями, були знайдені у церквах Тунісу та Західної Європи. Це свідчить про те, що «культ грибів» існував і в ранньому християнстві.
У праці також можна знайти згадки про вживання галюциногенних грибів вікінгами. Їх активно використовували і північні шамани на теренах Камчатки та Чукотки. У цих регіонах вживання мухоморів в їжу було привілеєм вождів та шаманів: інші ж члени племен пили їхню сечу, щоб отримати бажаний ефект. Такий дивний спосіб пояснюється тим, що мусцимол (головний галюциногенний компонент мухоморів) накопичується саме в сечі.
Проте способів вживання грибів існувало безліч: усе залежало від традицій конкретного племені. Їх їли сирими, варили, смажили, пекли, готували на їх основі відвари та настоянки, а також годували ними тварин, щоби потім з’їсти м’ясо.
Види галюциногенних грибів: як речовини натурального походження впливають на психіку людини?
Ще кілька століть тому ефект грибів у вигляді галюцинацій та зміни свідомості пов’язували із магією та надзвичайними здібностями шаманів. У наш час ситуація змінилася: вплив «магічних грибів» на психіку активно досліджують вчені з різних країн.
Так, у 2022 році Університет Джона Хопкінса, Єльський університет та Нью-Йоркський університет отримали грант у розмірі 900 тис. доларів від Науково-дослідного інституту Хеффтера на дослідження використання психоделиків у терапії. Наразі вчені проводять дослідження із застосуванням псилоцибіну для лікування багатьох станів — від депресії та посттравматичних стресових розладів до хвороби Паркінсона, раку та алкоголізму.
Загалом галюциногенні гриби поділяються на дві великі групи: мухомори та псилоцибінові гриби. У складі перших є іботенова кислота, а основні діючі речовини токсичні, тому їх вживання може бути вкрай небезпечним — аж до летальних наслідків. Проте при тривалому зберіганні висушених плодів мускарин та інші сильні отрути поступово руйнуються. Основні ефекти включають зміну сприйняття часу та простору, відчуття ейфорії та глибокі містичні переживання.
У випадку з псилоцибіновими грибами основною діючою речовиною є псилоцин. Ця речовина має набагато нижчу токсичність: гострою летальною дозою для людини вважається 14 г, тоді як звичайною дозою для вживання є 1-14 мг. Ефект від їхнього використання описується як яскраві візуальні образи, змінене сприйняття кольорів та звуків, відчуття глибоких «інсайтів». Саме псилоцибін досліджується в контрольованих клінічних умовах для лікування депресії та тривожності.
Проте, згідно з Наказом №7 Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України» від 23.03.1998 р., псилоцибін та псилоцин (активні речовини псилоцибінових грибів) віднесені до цього переліку. Тому їх обіг заборонений.
Проте цікавий міжнародний контекст. Так, наприклад, у Нідерландах псилоцибінові трюфелі (склероції) легально продаються в смартшопах, контрольоване терапевтичне використання псилоцибіну також дозволене у деяких штатах США, зокрема в Орегоні, та в Канаді.
А ось мухомор червоний не входить до списку заборонених речовин. В Україні дозволено збирати, зберігати, вживати, продавати та купувати ці гриби з будь-якою метою, у тому числі для мікродозингу.
Як та для чого вживають гриби у мікродозах?
Отже, червоні мухомори — це популярний засіб для мікродозування. Ми з’ясували, що головним активним компонентом грибів є іботенова кислота та її похідний — мусцимол. Ці речовини впливають на нервову систему не так, як псилоцибін.
Мусцимол взаємодіє з ГАМК-рецепторами (гамма-аміномасляна кислота), які відповідають за розслаблення і заспокоєння. Цей ефект відрізняється від дії серотонінових рецепторів, активованих псилоцибіном.
Прийом мусцимолу викликає розслаблений стан, легке затуманення свідомості, а іноді навіть спричиняє відчуття «перезавантаження» мозку. У високих дозах мухомори можуть викликати галюцинації та змінене сприйняття реальності, але в мікродозах їхній ефект переважно заспокійливий.
Отже, такі гриби часто застосовують для досягнення заспокійливого ефекту, оскільки вони можуть знімати напруження та тривожність. Також мухомори використовують для регулювання сну — завдяки розслабляючій дії речовин вони допомагають позбутися безсоння.
Через взаємодію з ГАМК-рецепторами мухомори можуть полегшувати біль, знімати м’язове напруження. Наразі ця тема є вкрай болючою для українського суспільства: мільйони співгромадян страждають на тривожні та депресивні розлади, на фоні стресу загострюються хронічні захворювання, внаслідок бойових дій тисячі людей отримують травми та потребують відновлення.
За таких умов мікродозинг здається «чарівною пігулкою» — натуральне походження, яскравий маркетинг, легальність та порівняна доступність однозначно приваблюють. Проте чи все так позитивно насправді?
«Якщо довго заспокоювати нейрон, то він гине»: позиція лікарів
Головне питання, що турбує багатьох охочих перевірити дію мікродозингу на собі — чи безпечна така практика? Щоби розібратися у цій темі більш детально, ми звернулися до Романа Сергійовича Крикуна — психіатра, дитячого психіатра, психотерапевта та нарколога.
Пан Роман підтвердив, що активні компоненти мухоморів впливають на гамма-аміномасляну кислоту, тому речовина має заспокійливий ефект. Проте є нюанси:
«Якщо довго діяти на нейрон, його заспокоювати, то він гине. Тому вживання сильних заспокійливих впливає на мозок і руйнує мозок. Якщо ми говоримо саме про гриби, то передусім слід зазначити, що це не доказово — жодного дослідження на цю тему не існує, що вони взагалі працюють.
Це навіть гірше, ніж плацебо. Я бачив у своїй наркологічній практиці людей, що приходять після грибів — вони повністю змінені, і це не піддається зворотній дії.
Так, пацієнти дійсно відзначали заспокійливий ефект, але це все на рівні плацебо. Тому що мікродозинг не може так вплинути на людину — буде відразу підвищуватися стійкість організму до них, потрібно більше і більше грибів приймати. Тому людина буде «підсажуватися»: якщо речовина впливає на ГАМК, то це стовідсотково викликає залежність.
Цей «тренд» дуже небезпечний для нашого суспільства, бо зараз люди шукають «чарівну пігулку», яка лікує від всього, вирішує всі питання. Але це так не працює».
Роман Крикун зазначає, що негативні ефекти від регулярного мікродозингу не з’являються відразу. Наслідки можуть проявитися через кілька років — будуть зміни у мозку. За словами лікаря, в результаті вживання у пацієнтів порушується структура мислення.
«Це можна порівняти із психоорганічним синдромом, коли є порушення внаслідок інтоксикації або судинних патологій. Мислення не буде різноплановим: людина не може концентруватися, постійно відволікається. Будуть коливанням настроїв, адже мозок звикає і починає «хотіти» цієї речовини. Коли пацієнт відмовляється від прийому грибів, можуть бути і галюцинації, і зниження настрою, і тривожність, і порушення сну, і сексуальні порушення».
Саме тому експерт однозначно не радить навіть пробувати галюциногенні гриби у мікродозах, незважаючи на маркетинг та активне просування цього «тренду»:
«Коли я бачу інформацію, що це відкриття 21 століття, що воно все лікує… На жаль, нічого воно не лікує. Я працював з наркозалежними багато років і я знаю, як швидко людина може «опуститися», тому ні в якому разі не раджу вживати подібні речовини, навіть якщо вони дозволені на законодавчому рівні».
Мозок починає «гальмувати», особливо я це відчув, коли припинив пити мухомор
А тепер повернемося до історії Богдана, який згодився поділитися із нами досвідом вживання мікродозингу мухоморів. Хлопець розповідає, позитивний ефект вживання грибних пігулок проходить швидко.
«Усе це дуже короткочасно. Тих мікродоз, які є капсулах, не вистачає, тому краще взагалі не вживати, аніж вживати й страждати від того, що тобі мало. Мозок починає «гальмувати», особливо я це відчув, коли припинив пити мухомор. Ніби не вистачає речовини в організмі — і самопочуття було дуже поганим».
Нашому герою пощастило. Вчасно помітивши негативні наслідки, він самостійно відмовився від прийому препаратів на основі галюциногенних грибів і майже не постраждав.
Проте варто розуміти, що ця історія могла закінчитися набагато гірше. Ми закликаємо не довіряти лише рекламним заявам виробників, які наголошують на користі «чарівних грибів».
Перш ніж починати прийом будь-яких біологічно активних добавок (БАДів), лікарських засобів або препаратів на рослинній основі, варто консультуватися із спеціалістами. Лише досвідчений лікар може відповісти на питання, що не так із вашим самопочуттям, та допоможе покращити якість життя за допомогою доказових методів.
Раніше ми розповідали про людей, які їдять грунт та називають себе кранчерами.
