Будівництво Тилігульської вітрової електростанції на Миколаївщині, яке розпочалося до початку повномасштабної війни, продовжується навіть в умовах постійних атак ворога. Сьогодні станція потужністю 114 МВт забезпечує енергетичну підтримку для Одеси, Миколаєва та інших регіонів, а її повне введення в експлуатацію заплановане на 2026 рік. Незважаючи на численні виклики, від блекаутів до обстрілів, команда ДТЕК ВДЕ продовжує працювати, щоб забезпечити країну сталою відновлюваною енергетикою.
URSA.MEDIA поспілкувались з заступником генерального директора ДТЕК ВДЕ Олегом Соловʼєм, аби дізнатись, з якими труднощами зіштовхнулась компанія та чому все-таки продовжила будівництво за 100 кілометрів до лінії фронту.
Чи реально завершити будівництво до 2026 року?
Компанія ДТЕК ВДЕ — один із лідерів розвитку зеленої енергетики в Україні, а свою діяльність почала у 2008 році для реалізації стратегії з розвитку та управління проєктами відновлюваної енергетики в Україні. За роки роботи фахівці збудували понад один гігават потужностей вітрової та сонячної енергії — це еквівалент великого атомного енергоблока Запорізької АЕС. Але масштабний розвиток зеленої енергетики — не лише про цифри, але й виклики та проблеми, які постають перед людьми під час його втілення.
Однією з таких історій стала Тилігульська вітрова електростанція, яку почали будувати у 2021 році. Станом на сьогодні вона розташована за 100 кілометрів від лінії фронту.
«Ми почали проєкт ще до повномасштабної війни. Це була наша мрія — створити вітрову станцію на 500 мегаватів, найбільшу з усіх, що ми будували раніше. Ми хотіли побудувати станцію до Дня Незалежності у 2022 році. Але почалося вторгнення і наші плани затормозились», — каже заступник генерального директора ДТЕК ВДЕ Олег Соловей.
Попри труднощі та постійні ракетні та дронові обстріли української енергосистеми, компанія вирішила відновити будівництво — у вересні 2022 року.
«Коли ми відновили будівництво — зіткнулися з першими блекаутами. Саме взимку 2022 року Україна переживала найскладніші відключення світла. Для нас тоді було вкрай важливо підтримати енергосистему південних регіонів», — наголошує заступник гендиректора.
Щоразу, коли траплявся блекаут, за словами Олега Соловʼя, всі розуміли: кожна турбіна, яку хлопці зводили в цих непростих умовах, — це не просто ще один механізм, а світло й тепло для цілого кварталу великого міста.
Тож вже навесні 2023 року фахівці ввели в експлуатацію першу чергу Тилігульської вітрової станції — 19 турбін, потужністю 114 МВт. Її генерації достатньо для забезпечення потреб в електроенергії 150-200 тис. домогосподарств.
За словами Олега Соловʼя, електроенергію з вітрового парку розподіляє по магістральних лініях національна енергетична компанія «Укренерго», яка спрямовує її в регіони з найбільшими потребами. Вся електроенергія змішується в загальній системі — тому відстежити її шлях від конкретної станції до споживача неможливо.
Водночас у січні 2025 року ДТЕК уклав договір з данськими партнерами й вже розпочав будівництво другої черги вітропарку — 384 МВт. Вивести ВЕС на повну потужність у 500 МВт планують до кінця 2026 року, а вироблятиме станція приблизно 1,7 ТВт на рік. Цього вистачить для 900 тисяч домогосподарств.
«Умовно кажучи, ми зможемо забезпечити електроенергією ціле велике місто або заряджати всі смартфони в Європі протягом року. Але головне — це відновлювана енергетика. Її не потрібно добувати, шукати чи замінювати, бо ми маємо справу з вітром. Ставимо турбіни — і вони працюють», — наголошує Олег Соловей.
«Критично важлива локація»: чому компанія ДТЕК продовжила будівництво ВЕС у Миколаївській області
Тилігульська ВЕС потужністю 500 МВт стане «діамантом» української відновлюваної енергетики, а будівництво Полтавської розпочнуть орієнтовно в 2026 році, каже Олег Соловей. Планується, що ця станція буде «космольотом української енергетики» з потужністю 650 МВт та з урахуванням досвіду війни.
Як аргументи для продовження будівництва на території Миколаївської області, Олег Соловей наводить декілька факторів. Зокрема це:
- локація, підготовку якої почали ще до початку війни. Адже коли розробляли вітровий проєкт, то враховували вітровий потенціал місцевості. Натомість турбіни повинні працювати максимально ефективно, і не кожна локація для цього підходить;
- енергетична потреба, адже компанія уникає перенасичених енергетичних вузлів, де немає потреби в енергії.
«Натомість ми обираємо баланс між високим вітровим потенціалом і здатністю енергосистеми прийняти нову генерацію, яка розподілятиметься між підприємствами та домогосподарствами. Наш підхід завжди незмінний: передусім ми дивимося, де країні найбільше потрібна енергія. А вже потім враховуємо вітровий потенціал, логістичні маршрути та складність транспортування турбін. У центрі нашої стратегії — люди і їхня потреба в електроенергії», — наголошує заступник гендиректора.
Водночас важливе не лише розташування, але й турбіни. Оскільки вітровий потенціал парку коливається від 7,5 до 7,9 м/с — найкращим варіантом стали турбіни «Vestas EnVentus V162».
Заступник гендиректора ДТЕК ВДЕ каже: «Саме ця турбіна, яку ми задіяли на майданчику, показала один з найвищих показників. Вона здатна генерувати енергію навіть при низьких швидкостях вітру, від 4 до 5 м/с. Це робить її ідеальною для наших умов, де інші турбіни можуть не працювати на таких низьких вітрах».
Однак ця турбіна, за словами Олега Соловʼя, не буде настільки ідеальною на інших локаціях, адже всюди різний вітровий потенціал.
Перед будівництвом ВЕС проводять орнітологічні дослідження
Вітрові проєкти передусім потребують детальних досліджень, каже Олег Соловей.
«Коли ми розпочинали вишукувальні роботи на території майбутнього Тилігульського вітропарку, то співпрацювали з Тилігульським ландшафтним парком і компаніями, які займаються орнітологічними дослідженнями», — додає співрозмовник.
Водночас компанія ДТЕК вже понад п’ять років проводить такі дослідження, адже на початковому етапі проєкту ще немає повної ясності, чи підходить ділянка для будівництва вітропарку.
Тож при плануванні будівництва Тилігульської ВЕС спочатку працівники компанії з’ясовували, як саме птахи мігрують цією територією: на якій висоті пролітають, які маршрути обирають.
«Саме це допомогло нам спроєктувати розташування турбін так, щоб вони не тільки не перетиналися з міграційними шляхами, а й узагалі не наближалися до них. Лише після цього ми розробили генеральний план будівництва — і так розпочалася робота над проєктом», — розповідає Олег Соловей.
Наступним етапом став передпроєктний моніторинг. Під час якого компанія ДТЕК розробила оцінку впливу на довкілля, провела громадські обговорення, представили свої плани громаді та затвердили їх у Міністерстві екології відповідно до чинного законодавства України. Але й це була лише одна частина екологічних заходів.
Заступник гендиректора Олег Соловей каже: «Щоб залучити європейських і американських інвесторів, ми неодноразово проходили екологічні аудити. Ми усвідомлюємо, наскільки це важливо, і як відповідальна компанія ретельно готуємо проєкти, враховуючи всі екологічні аспекти».
Принцип компанії — мінімізувати вплив на природу в регіонах, де вони працюють, і водночас розвивати соціальні та екологічні ініціативи. Наприклад, на території Тилігульського ландшафтного парку фахівці ДТЕК реалізували спільний з парком проєкт «Острови птахів».
Тож у листопаді 2021 року працівники ДТЕК Тилігульська ВЕС в партнерстві з керівництвом Регіонального ландшафтного парку
«Тилігульський» в Миколаївській області реалізували проєкт «Острови птахів», побудувавши 1,5 тисячі квадратних метрів штучних островів для гніздування рідкісних навколоводних видів пернатих.
«Ця ініціатива виникла через проблему: коли рівень води в лимані падав, хижаки, шакали, дикі собаки, куниці добиралися до природних островів і знищували кладки яєць та пташенят. Орнітологи зафіксували різке зниження популяції. Тоді ландшафтний парк запропонував нам підтримати ідею створення штучних платформ над рівнем води, недоступних для хижаків», — наголошує Олег Соловей.
сформувалась колонія. Фото: Тилігульський регіональний ландшафтний парк
До прикладу, в 2024 році на штучних островах Тилігульського лиману, за даними атласу «Острови птахів», вдалося успішно розмножитися рідкісним видам водолюбних птахів. Серед них — види, занесені до Червоної книги України:
- чоботар — 19 пар;
- пісочник морський — 3 пари.
Також були зафіксовані види, які не включені до Червоної книги, але мають важливе значення для екосистеми:
- крячок рябодзьобий — 14 пар;
- крячок річковий — 349 пар.
Водночас загальна кількість гніздових пар досягла 385 пар, що майже удвічі більше, ніж на етапі початку проєкту.
Кран був покритий бурульками
«Найбільша проблема була в тому, чи зможемо ми це зробити, чи — ні. Щоразу як фахівці починали монтувати частину башти — могла початись повітряна тривога. За день їх могло бути 5-6», — розповідає Олег Соловей.
За словами співрозмовника, фізично та психологічно працівникам було дуже важко, адже на п’яту тривогу вже важко залізти і продовжувати роботу. Й до цього всього летять ракети чи дрони, а кинути механізм неможливо, бо 100-тонний кран може розкачатися від вітру і впасти.
«В таких випадках треба було завершити операцію, або, якщо тільки почали піднімати, все ставити на місце та йти в сховище. Цей досвід ми здобули не одразу, а вже в процесі. Було складно зрозуміти, коли зупинятися, а коли допрацювати, щоб зберегти техніку», — акцентує заступник гендиректора ДТЕК ВДЕ.
Окрім наслідків повномасштабного вторгнення — блекаутів, додавались ще погодні умови — дощ, сніг, ожеледиця.
«Ми залишали працівників на майданчику, ставили генератори, щоб вони могли сушити свої речі, адже вдома могло не бути електроенергії», — розповідає Олег Соловей.
Й додає, що іноді траплялися такі ситуації, як у випадку з краном.
«Вранці ми приїхали, а кран на 130 метрів покрився бурульками через дощ і ожеледь. Він не міг працювати, бо троси замерзли. І що робити? День пройшов, другий, ми там їм якось покачали, воно нічого не спадає», — каже Олег Соловей.
Тоді, за словами заступника гендиректора, компанія звернулась до виробника аби дізнатись, що робити в таких випадках, але порадили чекати, поки температура підніметься, і все відтає.
«Усе вдалося в цій ситуації завдяки нашим хлопцям та військовим, — каже співрозмовник. — Вони розробили дрон, який піднімав спеціальну рідину для розморожування крану. Рецептуру підбирали разом з військовими, і з допомогою другого дрона, що коригував перший, вдалося розморозити кран, і він почав працювати».
На будівництві вітропарку будуть створені нові робочі місця
Будівництво Тилігульської ВЕС стало можливим завдяки підтримці та довірі до компанії іноземних партнерів, а саме завдяки данській компанії «Vestas», яка є одним з світових лідерів з виробництва вітротурбін. Окрім цього, компанію ДТЕК також підтримували місцева влада та громада.
«Завдяки цим аспектам ми змогли домовитися з інвесторами та банками, пройти всі аудити та обговорити безпекові заходи. Ми розробили детальні плани безпеки, щоб забезпечити безпеку працівників та наших майданчиків, закупити необхідне обладнання та організувати захист. Це був великий процес, що тривав близько року. Між тим ми обговорювали не лише соціальні та екологічні аспекти, а й організаційні та безпекові питання», — каже Олег Соловей.
Й додає: «Ми підписали меморандум з місцевими громадами, і вже в парку працюють приблизно 30 місцевих жителів. Коли проєкт буде завершено, це створить нові робочі місця та дасть можливість для нових соціальних проєктів у партнерстві з громадами».
Компанія ДТЕК також відновила систему водопостачання по двох вулицях одного з найближчих до Тилігульської ВЕС села, поблизу якого знаходиться частина парку. Проінвестувала в ремонт даху районної лікарні та в шкільну інфраструктуру, замінивши вікна та двері в школах, а також покращує умови для навчання дітей.
«Ми — соціально відповідальна компанія. Незважаючи на війну та складні умови, ми продовжуємо виконувати зобов’язання перед громадою і робимо так, щоб вони могли відчути реальні поліпшення завдяки участі ДТЕК», — наголошує заступник гендиректора.
Щороку викиди вуглецю зменшуватимуться на понад 2 млн тонн
У серпні 2024 року уряд України схвалив Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2030 року, який передбачає збільшення частки відновлюваних джерел енергії у валовому кінцевому споживанні енергії до 27%. Для реалізації цього плану необхідно залучити інвестиції обсягом 20 мільярдів доларів.
І це дійсно потужний крок для підтримки енергетичної незалежності України, адже альтернативна енергетика не потребує викопного палива. Окрім цього, вдасться зміцнити енергобезпеку та зменшити залежність від імпортних ресурсів.
«Децентралізована генерація є менш вразливою в умовах війни, адже розподілена структура робить її більш стійкою до атак, на відміну від локалізованих теплових станцій», — наголошує Олег Соловей.
Окрім енергетичної незалежності, децентралізована генерація є важливим драйвером декарбонізації економіки та промисловості. Динамічний розвиток цієї галузі сприятиме зростанню підприємств та економіки загалом.
За словами заступника гендиректора, Тилігульська станція після завершення будівництва щороку зменшуватиме викиди вуглекислого газу на приблизно 2,1 мільйона тонн.
Тилігульська ВЕС стане початком для будівництва в інших регіонах
У 2025 році компанія ДТЕК розпочала будівництво шести проєктів промислових енергетичних сховищ — «Energy storage».
«Це особливо важливо для стабільності енергосистеми, адже Україна вже інтегрована в європейську енергомережу ENTSO-E. Основне завдання цих сховищ — підтримка частоти мережі та балансування енергосистеми», — наголошує заступник генерального директора ДТЕК ВДЕ.
За словами Олега Соловʼя, на аукціонах «Укренерго» було законтрактовано 140 МВт потужностей для систем регулювання частоти і ще 60 МВт компанія побудує додатково. Ці сховища дозволять надавати допоміжні послуги для забезпечення сталої і надійної роботи об’єднаної енергетичної системи України та якості електричної енергії.
До війни пілотний проєкт компанії з energy storage в Україні мав потужність лише 1 МВт, а нині реалізується на 200 МВт із перспективою подальшого зростання.
В перспективі, як зазначає співрозмовник, Україна має всі передумови для того, щоб стати зеленим енергетичним хабом, а допоможе в цьому великий потенціал вітрової та сонячної енергетики, фахівців та вже набутий досвід.
Раніше ми розповідали, що на ХАЕС збираються будувати нові енергоблоки. Обладнання хоч і планують закупити у Болгарії, проте воно російського виробництва. Чи потрібні Україні нові реактори, скільки коштує проєкт та які наслідки для довкілля матиме?
