Більшість українців вважають, що будівництво нових енергоблоків атомних електростанцій слід відкласти до завершення війни. Такими є результати дослідження Info Sapiens, проведеного на замовлення ГО «Екодія». Опитані вказують на ризики, пов’язані з війною, небезпеку радіоактивних відходів та можливу корупцію. Водночас українці не підтримують повну відмову від атомної енергетики, але схильні розглядати альтернативи.
URSA.MEDIA поспілкувались з фахівцем з енергетичної політики ГО «Екодія» Артемом Колесником, аби розібратись, чи дійсно потрібно добудовувати Хмельницьку АЕС під час війни та з якими екологічними ризиками місцеві зможуть зіштовхнутися.
Що думають українці про атомну енергетику?
Ще до того, як питання добудови Хмельницької АЕС почали активно обговорювати, дослідники та активісти прагнули зрозуміти, як змінюється ставлення українців до атомної енергетики і чи підтримують вони розвиток відновлюваних джерел.
«Чесно кажучи, ми навіть більше закривали якісь свої особисті питання. Ми хотіли зрозуміти, яка зараз думка суспільства після всіх подій, чи люди добре справляються з новими викликами. І, як виявилося, більшість розуміє реальність — 68% вважають, що будівництво АЕС потрібно відкласти», — розповідає у коментарі URSA.MEDIA фахівець з енергетичної політики ГО «Екодія» Артем Колесник.
Утім, повна відмова від атомної енергетики не знаходить значної підтримки: за це виступають лише 30% респондентів. Більшість вважає, що розвиток енергетики має відбуватися, але з урахуванням реальних потреб і ризиків.
Тож завдяки дослідженню, яке було проведене агенцією «Info Sapiens» на замовлення ГО «Екодія» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, вдалося дізнатися думку людей щодо добудови АЕС. Результати свідчать, що атомна енергетика сприймається як необхідне, але водночас ризиковане джерело електроенергії. Найбільші занепокоєння викликає поводження з радіоактивними відходами — 80% респондентів вважають це головною проблемою. Також 76% опитаних погоджуються, що навіть у мирний час проживання поблизу АЕС є небезпечним, а під час війни ці ризики лише зростають.
«Водночас українці не підтримують відмову від атомної енергетики, але вірять, що хоча б частково її можна замінити відновлюваними джерелами. Така ситуація, ймовірно, пояснюється низьким рівнем обізнаності через відсутність доступної та зрозумілої інформації, адже тема є складною», — зазначає керівниця відділу соціально-політичних досліджень «Info Sapiens» Анастасія Шуренкова.
Результати опитування показують, що в суспільстві немає єдиної позиції щодо майбутнього атомної енергетики. Українці визнають її важливість для забезпечення енергопотреб, але водночас зважають на високі витрати та складність будівництва.
«Це дослідження ми замовляли не для того, щоб просувати певну позицію, а щоб отримати об’єктивні результати. Ми публікуємо всі цифри такими, як вони є, навіть якщо частина з них може йти врозріз із нашими особистими поглядами. І це важливо для чесного діалогу», — наголошує Артем Колесник.
Четвертий рік війни — чи справді Україні зараз потрібні нові реактори?
На початку війни прихильники проєкту «Енергоатом» та Міненерго аргументували, що це потрібно тут і зараз, каже Артем Колесник.
«Але швидко стало зрозуміло, що ця теза не витримує критики: електроенергія з’явиться не раніше ніж за п’ять років, а нагальні проблеми не вирішить. Тому зараз ідея подається як внесок у післявоєнне відновлення», — додає фахівець.
Разом з цим виникають питання, чи може Україна обійтися без відбудови енергоблоків в найближчі роки? Ймовірно, так. Чи доцільно будувати зараз, враховуючи, що триває війна і в нас немає великого дефіциту електроенергії? Ймовірно, ні. Погодьтесь, що гроші на купівлю блоків краще спрямувати в оборону країни та на закупівлю техніки.
Водночас про добудову Хмельницької АЕС говорили завжди. Її будівництво розпочали у 1981 році у місті Нетішин, що на заході України. Сьогодні на ній працюють два реактори ВВЕР-1000, запущені у 1987 та 2004 роках. Однак проєкт передбачав чотири енергоблоки, ідея добудови яких досі залишається предметом дискусій.
Нині в Україні знову активно обговорюється добудова третього і четвертого енергоблоків ХАЕС. Якщо раніше планувалося завершити їх за допомогою російських технологій, то після 2014 року було прийнято рішення залучити до проєкту американську компанію «Westinghouse Electric». Однак ідея розширення станції викликає неоднозначну реакцію.
Фахівець з енергетичної політики Колесник каже: «Ще п’ять років тому ми виступали проти цього проєкту, тому що тоді переможцем був «Росатом», і планувалося співробітництво з РФ. Після 2014 року ситуація формально змінилася, але по факту вибрали чеську компанію, яка також була пов’язана з Росією через акціонерів».
Однак російський слід у цьому проєкті зʼявляється постійно. Навіть зараз планують купити обладнання в Болгарії, але його спочатку виготовили в Росії. В сучасних умовах погодитесь дивно будувати стратегічний об’єкт в Україні на базі російських технологій.
У квітні 2024 року ухвалювали перший законопроєкт №111-146 про добудову 3-4 енергоблоків ХАЕС.
Аргумент був простий: «нам терміново потрібна електроенергія», але ця теза вже неактуальна, каже Артем Колесник.
«Зараз у нас проблема не з браком електроенергії, а з балансуванням. Буквально нещодавно було повідомлення, що Україна іноді виробляє більше електроенергії, ніж потрібно, і її доводиться просто «спускати в землю». Тобто, нам потрібні не додаткові атомні реактори, а балансуючі потужності — гідроакумулюючі станції, відновлювані джерела енергії, системи накопичення», — додає фахівець.
Водночас, як зазначає Колесник, атомна енергетика тут не вирішує проблему, бо реактори працюють стабільно, але не можуть швидко змінювати потужність. А от пікові години споживання — це саме те, що найбільше створює виклики для енергосистеми.
Водночас громадська організація «Екодія» не закликає відмовитись від електроенергії, а знайти альтернативи. Адже на сьогодні відновлювана енергетика — це не щось захмарне, як раніше. В Україні встановлюють вітряки та сонячні панелі.
Насправді, за словами Артема Колесника, атомна енергетика — одна з найдорожчих у світі.
За даними інвестиційного банку Lazard, атомна енергетика значно дорожча за ВДЕ. Причина — жорсткі стандарти безпеки та особливості реалізації проєктів.
Також звіт про стан світової атомної промисловості опублікували «World Nuclear Industry Status Report» у 2024 році, де йдеться про те, що у світовому масштабі сонячна енергетика вже випереджає ядерну. Потужність сонячних електростанцій перевищує 1 000 ГВт, що у п’ять разів більше, ніж загальна потужність ядерної енергетики (367 ГВт).
Екологічні наслідки будівництва Хмельницької АЕС
Наразі Верховна Рада ухвалила законопроєкт №11392, який дозволяє закупівлю російських реакторів із замороженого болгарського проєкту «Белене». Це рішення вже викликало жорстку критику експертів через економічні, технічні та безпекові ризики.
Тож тепер, як зазначає Артем Колесник, є вимога переглянути техніко-економічне обґрунтування, аби зрозуміти реальну вартість проєкту.
«Очікується, що цей документ з’явиться влітку. У техніко-економічному обгрунтуванні мають довести, скільки саме має коштувати проєкт, і як саме технічно його збираються реалізовувати. Раніше коли ухвалювали перші рішення, використовували застаріле ТЕО з 2018-2019 років, де були зовсім інші умови. Влада намагалася просунути законопроєкт без чітких розрахунків, і лише після критики громадськості цей процес трохи загальмували», — розповідає фахівець.
І додає, що закупити інші реактори неможливо, адже на ХАЕС вже готові під них корпуси. Ця інформація має бути представлена в техніко-економічному обґрунтуванні.
«Ці блоки мають дещо іншу модифікацію, тому потрібно буде проводити модернізаційні роботи із законсервованими корпусами реакторів, які залишилися ще з 80-х років. Кажуть, що їхня готовність — 80-85%, але це лише заяви. Тому просто банально — неможливо встановити, наприклад, AP-1000 американської компанії «Westinghouse» у ці корпуси. Це технічно неможливо», — наголошує Колесник.
Також «Westinghouse» має й інші проєкти в Україні, каже фахівець.
«Вони заявляють про будівництво дев’яти нових реакторів, зокрема 5-го і 6-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС на додачу до 3-го і 4-го. Саме тому влада взялася за цей проєкт», — розповідає Артем Колесник.
Натомість ще минулого року ситуація була іншою — Офіс Президента не висловлювався щодо цього проєкту. Але з жовтня 2024-го почали з’являтися непублічні заяви про підтримку. А вже 15 лютого на Мюнхенській конференції президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна готує проєкт розширення Хмельницької АЕС із залученням американських компаній, серед яких — «Westinghouse».
На наше питання: «Чому президент все-таки ухвалив рішення?»
Фахівець з енергетичної політики Артем Колесник каже: «Це складне питання, як і багато інших. Ми не знаємо всіх деталей, якими він [президент України] володіє. Якби у нас був діалог із ним, ми могли б пояснити проблеми та ризики».
Також народна депутатка Інна Совсун поділилась, що іноземні партнери активно запитують, чому вони мають підтримувати українську енергетику, якщо Україна витрачає 600 млн євро на закупівлю блоків (орієнтовна вартість, яка оголошувалась раніше), які не будуть виробляти електроенергію в найближчі роки.
«Коли законопроєкт про добудову атомних енергоблоків потрапив до парламенту, спочатку він не викликав великої реакції. Лише пізніше почалися бурхливі дебати, а головним питанням стало не тільки майбутнє атомної енергетики, але й рівень корупції в «Енергоатомі» та Міністерстві енергетики. Це була основна причина, чому навіть серед депутатів монобільшості не було готовності підтримати цей проєкт. Але після тривалих переконувань частина депутатів все ж погодилась голосувати за купівлю блоків», — зауважила Інна Совсун.
До того ж журналісти-розслідувачі припускають, що проєкт потенційно матиме корупційні схеми.
Журналіст і засновник проєкту «Наші гроші» Юрій Ніколов додає, що ціла низка ознак свідчить про те, що історія з реакторами має на меті отримання вигоди в короткостроковій перспективі.
«Згідно з інформацією з болгарських джерел, вартість енергоблоків, які ми купуємо у Болгарії, може сягати понад мільярд доларів. Додаткові кошти можуть бути переведені на рахунки приватних компаній, а потім виведені за кордон. Важливо, що ми купуємо реактори, які нам насправді навіть не потрібні, і при цьому не маємо чіткого уявлення, коли та як саме відбудеться будівництво. Я досі не чув, в якому стані перебуває один із затоплених блоків Хмельницької АЕС, який понад 30 років простояв у воді. На жаль, ми можемо витратити величезні кошти і отримати репутацію корумпованої країни, яка під час війни витрачає значні ресурси на сумнівні проєкти, замість того, щоб інвестувати в обороноздатність», — каже Юрій Ніколов.
Натомість Артем Колесник зазначає, що зараз атомна енергетика прикривається грифом воєнної таємниці, що ускладнює отримання інформації. Це логічно з погляду безпеки, але водночас не дає можливості для незалежного контролю.
«Ми можемо дізнаватися лише те, що офіційно повідомляють, а провести об’єктивний аналіз неможливо. До того ж, попри те що «Енергоатом» формально є акціонерним товариством, фактично він діє як державна компанія. І вже зараз з’являються новини про закупівлі за завищеними цінами. Це лише підтверджує, що ризики корупції в цьому проєкті є реальними», — зазначає під час розмови фахівець з енергетичної політики.
Чи дійсно краще будувати АЕС, ніж перейти на відновлювані ресурси?
Добудова ХАЕС несе достатню кількість наслідків для навколишнього середовища.
До прикладу, координаторка проєктів у ГО «Екоклуб» Ольга Лящук висловила стурбованість щодо водозабезпечення атомних станцій. За її словами, прогнози щодо зміни клімату в Україні показують, що середня температура зросте на 1 градус (за оптимістичними прогнозами), а за більш реалістичними — на 3-4 градуси. Це призведе до збільшення випаровування води та посилення нерівномірного розподілу опадів. Влітку, коли атомні станції потребують більше води для охолодження, її може не вистачити.
«Тобто ми маємо дуже добре замислитись, чи дійсно нам вистачить води для охолодження вже існуючих блоків, для охолодження цих потенційних третього і четвертого блоку. І чи не постане вибір: охолоджувати реактори чи забезпечувати прісною водою сільське господарство та інших споживачів», — зауважила Ольга Лящук.
Артем Колесник каже, що для охолодження нових реакторів планують використовувати воду з річки Горинь. Але навіть без атомних станцій рівень води в ній зменшуватиметься через зміни клімату.
«Додавши нові енергоблоки, ми лише посилимо цю проблему», — додає він.
Будівництво АЕС вплине не тільки на водні ресурси, але й на інші чинники.
По-перше, біорізноманіття.
«Під час підготовки майданчика для станції чи видобутку уранової руди знищується багато живих організмів, про які часто просто не думають. Ми зазвичай схильні більше турбуватися про тварин, які здаються нам «милими», а про менш привабливих або менш помітних представників фауни не згадуємо», — каже Артем Колесник.
По-друге, видобуток урану, адже атомна енергетика працює на викопному паливі.
Фахівець з енергетичної політики розповідає: «Його потрібно видобувати, і часто це відбувається відкритим способом, тобто створюються величезні кар’єри. Масштаб такого впливу на довкілля важко переоцінити: це і руйнування природних ландшафтів, і забруднення довкілля, і ризики для місцевого населення».
Окрім того, як зазначає Колесник, видобуток урану ставить під сумнів тезу про енергетичну незалежність, адже паливо для реакторів ми не можемо виготовляти повністю самостійно.
Й додає: «Нині Україна вже не залежить від Росії, але тепер ми закуповуємо паливо в американської компанії. І, враховуючи політичну нестабільність у США, немає гарантій, що ця співпраця залишатиметься безперебійною».
По-третє, проблема ядерних відходів, адже досі людство не придумало, що з ними робити.
Єдина стратегія зараз — це просто їх зберігати, каже Колесник.
«У 2022 році в Чорнобильській зоні нарешті запрацювало централізоване сховище ядерних відходів. До цього більшість українських АЕС зберігали їх просто біля станцій. Але навіть це нове сховище — лише тимчасове рішення. Ядерні відходи не зникнуть за наше життя. Вони зберігатимуться тисячі років, а отже, відповідальність за їхнє утримання перекладається на майбутні покоління», — наголошує фахівець.
Водночас Україна має значний потенціал у сфері відновлюваної енергетики, адже розташована на території, яка має гарну сонячну та вітрову спроможність.
Технології постійно вдосконалюються, а головне — для розвитку відновлюваної енергетики не потрібні величезні державні вкладення, каже Артем Колесник.
«Це приваблива сфера для приватних інвесторів, на відміну від атомної енергетики, яка завжди є державним проєктом через свою дороговизну», — долає фахівець.
Але, крім будівництва нових потужностей, за словами Колесника, важливо також займатися енергоефективністю. Адже якщо зменшити споживання шляхом модернізації підприємств і впровадження енергозберігаючих технологій, потреба в атомній енергетиці ще більше скоротиться.
Раніше ми розповідали про те, як українці встановлюють сонячні панелі, економлять власні кошти та бережуть довкілля.
