Винороби з Бордо висаджують лози у Данії, а Велика Британія неочікувано стає новим центром класичних ігристих вин, які раніше виготовляли лише у регіоні Шампань. Винною у “винній міграції” до північних регіонів Європи є зміна клімату. Аномальна спека та відсутність опадів впливають на якість та на кількість врожаю. Винороби з Італії, Франції та Іспанії щорічно втрачають близко 30% врожаю через глобальне потепління. А як щодо українських? Останніми роками кількість локальних виробників вина зросла в рази. Українське виноробство після занепаду переживає справжній ренесанс. Хмельниччина, Вінниччина, Київщина, Прикарпаття, Дніпропетровська область, у який би куточок нашої Батьківщини ви не поїхали б — всюди вам запропонують бокал якісного вина від місцевих виноробень. Тільки за даними видання “Серцевина”, їх у нашій країні нараховується вже більше 80. Список постійно оновлюється. З чим пов’язаний цей “винний” бум? Яку рольу ньому відіграє зміна клімату та які перспективи в українського виноробства? Ми поспілкувалися з молодими виноробами, що створюють своє вино у двох кліматично різних регіонах України — у Бессарабії та на Дніпропетровщині.
Sheremet’s Vineyard
Крафтову виноробню Sheremet’s Vineyard у селі Обухівка, що на Дніпропетровщині, заснували Сергій та Дарія Шеремети. Три роки тому, перед початком повномасштабної війни, родина ризикнула запустити своє виробництво вина.
У діжках вино витримується близько 4-х місяців
Це винокурня крафтова. Наша родинна справа. Почав її ще мій тато, він і завідував цими виноградниками. Професійне виноробство почалося можна сказати на «стику» війни. Тоді ми вже робили своє домашнє вино і вже мали цю ділянку. Планували посадити тут виноград, але почалась війна, ми трішки припинилися, а потім десь так через пів року ми все-таки вирішили поновити справу. Це і родину об’єднало, і стрес знімало.
Батькові подобається слідкувати за виноградом, розвивати. Моє бачення розвитку – робити класне вино, отримувати його визнання. У нашого вина вже є дві медалі. Минулоріч ми взяли срібло на конкурсі «Wine Spirit» за дві позиції. Ще потрібне золото і платина, усе попереду!
Запрошую Вас до серця виноробні, у погріб! Тут зберігаються наші вина. Кожну пляшечку ми власноруч наповнюємо та маркуємо.
Ви куштуєте зараз Мерло. Ми його переробили в минулому році. Десь півтори тонни вийшло. Це дуже цікаве вино, у нього гарна ароматика, тобто йому уже рік. Тут у нас пляшкова витримка. У діжках цих вино витримується близько 4- х місяців, потім воно розливається в пляшки, як витримане вино, щоб до нього додався дубовий присмак, щоб смак став більш багатим. Це ще відносно молоде вино. «Мерло» розкривається десь на другий – третій рік. Тобто, тоді воно входить в пік свого смаку.
До речі, дуже цікаво, чоми ми саме «Мерло» поклали в діжку? Тому що воно дало смаковий потенціал, який ми дуже оцінили і хочемо зробити його ще кращим.
Діжка для мене, як і для всіх виноградних виноробів – це інструмент, який дозволяє розкрити потенціал вина. Щоб зрозуміти мене, потрібно скуштувати вино та порівняти. В одній такій діжці тонна вина.
Одна пляшка вина може грати по-різному. З кожною аерацією, з кожним наливанням у келих… з витриманим вином можна знайомитися ніби вперше. Буде змінюватись смак, додаватимуться фрукти, аромати, смаки… Ти просто будеш кайфувати від цієї пляшки вина. У нас в країні ще формується культура вина. Зараз як заведено? Відкрити і пити. Вином треба насолоджуватись! Тут не потрібно піднімати тостів. Треба розкривати вино у собі.
Наша виноробня закладена на 10 тонн переробки сировини, зараз наші виноградники не можуть надати нам повний обсяг продукції, тобто, ми все одно закуповуємо виноград у виноградних регіонах України. Це Миколаївщина, Бессарабія… Там вже по 30-40 років виноградникам. Вони вже розвинені, дають класну кондицію і клімат теж більше підходить під виноградарство, тому вино там краще. Але там є проблема засухи.
У цьому році наприклад на Одещині урожай «Мускатт-Оттонелю» був дуже малим. Через низьку кількість опадів, виноград не набрав сік. М’якоті набрав. Мускатні сорти в цьому році дуже постраждали.
У нас на винокурні висаджено три сорти винного винограду: «Цитрон Магарача» це білий сорт, ще «Б’янка» та «Кабарне Каргіл». Загалом — 541 кущ винограду.
Нашому винограду зараз три роки, він ще у нас дуже молодий, в цьому році тільки перший врожай ми змогли побачити. Якщо зачепити питання погоди, кліматичних змін крізь призму винограду, то наш «Цитрон Магарача» наприклад набрав 22 брікса (це рівень цукру, який дозволяє робити вино, – прим. ред) кісточка була фінольна, тобто, виноград дозріває. Також наш «Кабарне» дозрів до 25-26 бріксів. Тобто, теж дозріває, набирає кондиції, кісточка фінольна. Його можна використовувати для виноробства.
Град перебив усі лози
За ці три роки погода стала теплішою, але ми зіштовхнулися з новими факторами: на другий рік, коли ріс виноград, у нас випав град з яйце! Він просто скосив все! Усі дерева, не було жодного листочка… Град виноград збив, поперебивав лози, дуже травмував його. Тому це уповільнило його зростання. І в цьому році теж є проблема в нашому регіоні – це травневі заморозки.
Коли виноград уже починає випускати листочок, приходить період і наступають ці заморозки. Помирають листочки, пагони і виноград заново починає виростати, але із втратою врожаю на 50-70%. Ось цю проблему нам ще треба побороти. Можливо, якісь теплові пушки поставити на виноградники.
По суті, мороз не дуже сильний: ‐ 2, -5 градусів і десь так під ранок буквально на 6-8 годин, тобто, якщо це перемогти, то в принципі можна зберегти врожай. І сітки антиградові зробити… Це все реалістично. І тоді в нашому регіоні можна спокійно вирощувати виноград, навіть у таких об’ємах. Сонячних днів вистачає.
Ми купували там виноград. Зараз не можемо, бо там вже FPV-шки літають
Ми, до речі, обмінюємося своїми знаннями з іншими виноробами. І у нас усіх формується загальний досвід. І виходить, що кожен рік ми покращуємо свою якість. Тому галузь виноробства в Україні розвивається. Так, вона більш активна в Одеському регіоні, на Миколаївщині, в Херсоні була.
Через війну на Херсонщині загинули цілі виноградники. Ми, до речі, купували там виноград. Зараз ми не можемо, бо там вже FPV-шки літають. Минулоріч російські дрони виноград спалили. А цьогоріч навіть немає можливості зібрати його, бо літають дрони. Ми власниці зателефонували, сказала: “Усе більше у нас немає бізнесу”.
Тобто, ми і розвиваємося, і водночас втрачаємо. Коли Крим забрали, ми втратили багато виноградників, зараз Херсон постраждав – теж втратили багато виноградників. У нас через війну і сировина для вина зменшується дуже сильно.
Але винороби освоюють інші регіони, у Києві вже висаджують виноград, якого раніше не було. «Рислінг» спокійно достигає. На Дніпропетровщині теж є людина, яка посадила Рислінг вона от буквально його збирала на минулому тижні. Виноград зовсім трішки не дійшов до кондиції, набрав 19 бріксів, а потрібно було 21-22. Трішки не дійшов. Може, він ще молодий, але це вже дуже непогані показники.
Лоза повинна страждати, щоб вродив гарний врожай
Виноробня – це бізнес трьох поколінь. Перший саджає, другий робить вино, а третій заробляє. Ми на виноробні влаштовуємо дегустації. Люди приїжджають в основному навесні та восени. Сьогодні також приїде група. У нас тут затишно та красиво.
Виноградники знаходяться в мальовничому місці — праворуч річка Дніпро, ліворуч – ліс.
І це, скажу вам, ще й дуже класне кліматичне рішення: ввечері стихає вітер, з’являється вологість з ароматом лісу. Грунт, в якому ростуть лози має пісок. І це добре, що він є, бо лоза повинна страждати, щоб вродив гарний врожай. У нас вона тут страждає максимально сильно. Найкращі наші вина будуть саме з цих виноградників, які ви зараз бачите. Лоза має максимально в глибину землі рости, так вона страждає, але отримує найкращі мікроелементи та усе необхідне для майбутніх плодів. Усе ж найважливіше в землі. Лоза може добити 25-100 метрів коренями вглибину. Чому ж і кажуть, завести лозу легко, а вивести важко.
PETROPOL
У 2019 році Олексій Поступаленко разом із ще 2 партнерами заснував крафтову виноробню в Бессарабії. Білі та червоні вина з європейських сортів винограду вже продаються на полицях мережі магазинів WINE.WINE.
За професією я фінансист. Тривалий час працював у банківській сфері, а в 2006 році перейшов у виробництво та продажі. Я й дотепер працюю в компанії, яка займається виробництвом промислової техніки. Саме з того часу, коли я пішов із банківського сектору й почалась винна сторінка мого життя. Значний вплив на моє знайомство та захоплення вином в той період справило відкриття в Києві першого Good Wine.
Їхнє просування і піар винної теми швидко стали дотичними до мене, бо мені завжди було цікаво розбиратись в смаках і саме тому цю тему я почав вивчати більш досконало. Досить швидко я почав непогано розбиратись в винах, в тому числі завдяки регулярним подорожам у винні регіони світу та відвідування чималої кількості виноробень. Відтоді в колі своїх друзів та родичів я став винним експертом і зі мною завжди радяться при виборі вин в ресторанах чи магазинах. Судячи з того, що до мене продовжують регулярно звертатись мої поради їм подобаються, і вони довіряють моїм смакам та моїм знанням.
У 2019 році мені на день народження мої рідні подарували виноградні лози зі словами: “Ну, раз ти так добре розумієшся на винах, то посади і вирости виноград, а потім зроби те саме велике вино, про яке мріє кожен винороб”.
Обов’язково треба згадати про моїх предків, оскільки моя родина по лінії мамі походить з Бессарабії. Тому до домашнього виноробства я був дотичний з перших років свого життя. І коли мені подарували 400 лоз, я розумів, що велике вино з цієї кількості не зробити. Треба значно більше і з системним підходом.
Так склалось, що мій кращий друг так само як і я великий фанат вина і давно досліджує цю тему. Перше, що я зробив, це запропонував йому займатися виноробством разом. Дякую йому за згоду, інакше далеко не факт, що я сам би це все одужав. А трохи згодом до нашого винного проекту доєднався мій дядько, який вже багато років займався в Бессарабії агробізнесом. Завдяки його аграрному досвіду і вже існуючій технічній базі, ми швидко перейшли від планів до реальних справ.
Ми довго думали над назвою виноробні і в підсумку назвали її PETROPOL по назві села Петропавлівка. Саме в цьому селі розбудовується наша виноробня, а на схилах балки, в якій розташована Петропавлівка, висаджені і будуть далі висаджуватись наші виноградники.
З самого початку для досконалого дослідження місцевого терруару ми висадили експериментальну ділянку виноградника площею майже 1 Га. Були посаджені 14 сортів винограду. Білі — це Шардоне, Совіньйон Блан, Ріслинг, Аліготе, Піно Грі, Віоньє та Ркацителі. Червоні — Каберне Совіньйон, Мерло, Каберне Фран, Піно Нуар, Темпранільйо, Гренаш та Сіра.
Але треба розуміти, що молода лоза може дати перший повноцінний врожай не раніше ніж через 3 роки після посадки. Тому з 2020 року, щоб не втрачати час, ми придбали базове виноробне обладнання, в невеликих обсягах закуповували виноград на сусідніх підприємствах і вчилися робити вино. У 2023 році ми отримали ліцензію малих виноробів та інвестували в більш професійне обладнання. Цього року наші вина, зроблені з власного винограду врожаю 2024, вперше з’явились в офіційному продажу. Експериментальна ділянка дозволила нам визначитись з основними сортами для більш масштабної посадки. Тому зараз готуємо грунт під посадку 4 Га. Це будуть сорти Гренаш Нуар і Шенен Блан.
З кожним роком лозам стає все важче через дефіцит вологи
Чи відчуваємо ми глобальне потепління та зміну клімата? Так звичайно, але на мою думку, ключова проблема зміни клімату полягає не в глобальному потеплінні, а у його нестабільності. Тобто, що зараз найстрашніше може бути? Тепло в лютому-березні, лоза починає вегетативну активність, а потім приморозки в квітні-травні знищують бруньки або цвіт. До речі це стосується не лише виноградників. Подивіться, в останні роки на кісточкові фрукти та ягоди, їх все менше і менше, тому що великий їх відсоток мерзне. Травень в цих умовах зміни клімату — дуже нестабільна пора. Щодо глобального потепління, наприклад, літо 2025 було не дуже жарким. А ось попередні декілька років, червень, серпень — були дуже спекотними, а потім прохолодний та дощовий вересень. Виноград вже набирав цукор і за цим показником його потрібно було збирати, але водночас він не набирав достатню фенольну зрілість і вереснева прохолода з дощами жодним чином цьому не сприяли.
А потім винороби роблять вино з такого “недозрівшого” винограду, споживач наливає це вино собі в келих, а воно тобі тхне овочами, буряком, салатним перцем або, як люблять казати деякі винні спеціалісти, борщовим набором. Ось це і є наслідок нестабільності клімату та його вплив на кінцевий результат виноробства.
В чому ми дійсно відчуваємо зміну клімата – це дефіцит вологи. Бессарабія – це традиційний винний регіон, але з кожним роком лозам тут стає все важче через дефіцит вологи. Без встановленої системи автоматичного поливу сподіватись на гарні врожаї не приходиться. І воду для цього треба брати на дуже глибоко під землею.
Існує стереотип, що якісне українське вино може народжуватися лише в Бессарабії чи на Закарпатті
Багато регіонів України мають перспективи для розвитку виноробства. Для прикладу візьмемо ті ж Хмельниччину або Вінниччину — це взагалі середньоукраїнська рівнина. Там такі мальовничі пагорби, мрія для виноградаря. І це все висота вже 200-300 метрів над рівнем моря. Тобто це певна висота, де винограду може бути не дуже жарко і не холодно, плюс вистачає вологи. Питання інше, що там дуже чорноземні грунти. Чи це добре для винограду? Але хто заважає українським мрійникам-виноградарям шукати і знаходити щось своє, цікаве, чого немає в інших країнах світу?
Існує стереотип, що якісне українське вино може народжуватися лише в Бессарабії чи на Закарпатті, оскільки в інших регіонах України холодно. Але це не так. У нас вже давно немає морозів до мінус 20 взимку. А якщо й бувають, то це дуже короткочасні періоди, тому для лози взимку це не настільки критично, вона переживе. Єдине, якщо це молода лоза, то звичайно її краще накрити агроволокном при таких морозах.
Підсумовуючи щодо змін клімата, саме головне, від чого можуть страждати українські виноградарі — це весняні заморозки. Проте, українці не одні в цій проблемі. Так само страждають більшість найвідоміших винних регіонів світу – Шампань, Тоскана, Бордо та багато інших.
Вино починається на власному винограднику
На мою думку, якщо брати внутрішній ринок, то сьогодні перспективи українського виноробства доволі непогані. Зараз відбувається зміна винних уподобань українських споживачів з імпортного продукту на власний українській.
У мене немає на руках офіційних даних, але, на мою думку, українське вино займає частку ринку вина навіть менше 20%. Все інше це імпорт.
А з іншого боку, в більшості світових країн, які вважаються виноробними і де виробляється чимало місцевих вин, споживання власного вина складає не менше 80% від усіх продажів. Україні явно є куди зростати, а для цього нам треба робити якісні вина, при чому для різних сегментів споживачів, і для того, хто споживає вино за 5 євро за пляшку, і для того, хто споживає вино за 50 євро за пляшку. Українським виноробам потрібно вчитися і поступово наситити український ринок якісним вином для кожної категорії споживачів, і тоді доля продажів українських вин на внутрішньому ринку буде зростати. Це головна точка для зростання в українських виноробів. Зрозуміло, що вино – це продукт гедоністичний, але з іншого боку, вино — це лише частково алкогольний напій. В багатьох виноробних країнах він вважається продуктом харчування, відповідно до нього застосовуються дещо більш лояльні ставки оподаткування та державного субсидування.
Українським виноробам, які хочуть створювати якісний продукт, потрібно розуміти, що будь – яке вино починається на власному винограднику. Коли ти купуєш чийсь виноматеріал, а зараз, за моїми підрахунками, більше 70% всього вина, яке роблять в Україні — з покупного виноматеріалу з Бессарабії чи Одещини. І відповідно, ти втрачаєш можливість здійснювати повноцінний контроль за тим, як виноград вирощується, як він обробляється. Бо на 80% якість майбутнього вина залежить від виноматеріалу, з якого воно зроблено. А вже далі – це майстерність виноробів та якість обладнання, на якому це вино роблять.
В масштабний експорт українських вин в найближче десятиріччя я не сильно вірю, тому що зараз спостерігається величезне перевиробництво вина у всьому світі. Ті країни, що споживають вино щодня, мають у надлишку свого. Завойовувати експортні ринки низькою ціною можна виключно при державній підтримці і системній роботі усієї галузі. В умовах війни про це говорити взагалі недоречно.
Раз ми вже згадали тему війни, то не можна оминути ще одну важливу складову розвитку виноробства, яка сьогодні працює з великими обмеженнями — мова про туризм. Згадую чудову виноробню Князя Трубецького на Херсонщині, яка на жаль була повністю розграбована та знищена окупантами в 2022 році. Власники виноробні – мої чудові друзі, я неодноразово там бував до війни і можу сказати, що там був величезний потік туристів, який приносив виноробні суттєву частину прибутку. А, наприклад, на нашій виноробні зараз відсутня можливість отримувати хоч якісь доходи від туризму.
Але нічого, ми віримо, що мирне життя, бажання і можливість подорожувати та пити вино вже скоро повернуться в наше буття.
Журналісти URSA.MEDIA мали можливість продегуствати крафтове українське вино від Sheremet’s Vineyard. Як то було – дивіться у п’янкому репортажі на нашому YouTube!
Цей матеріал створено в рамках проєкту Клімат Контент Пул від n-ost.
