«Перші екіпажі були просто босі, люди були у своїх халатах». Евакуація з Харківщини в об’єктиві URSA.MEDIA 

10 травня російська армія почала наступ на півночі Харківської області. За словами голови Харківської обласної військової адміністрації, ворогу вдалося просунутися вглиб області на 3-5 кілометрів. Наразі тривають бої за населені пункти: Стрілеча, Пильна, Борисівка, Огірцеве, Олійникове. Росіяни намагаються просунутися в бік Вовчанська та Липців. Із прикордонних громад вже вивезли понад 5,5 тисяч людей. Евакуація триває й досі. Журналісти URSA.MEDIA побували у волонтерському пункті, аби почути історії людей, яких ворог змусив поспіхом покидати свої домівки. 

У волонтерському пункті зранку немає часу на перепочинок. Із прикордонної Харківщини волонтери евакуюють сотні людей. Чимало з них не виїздили зі своїх домівок навіть у 2022-му році. 

Змогли забрати з собою тільки кошенят

Серед таких і родина військового з селища Білий Колодязь, що поблизу міста Вовчанськ. Тамара чекала евакуації відучора. Найбільше боялась за своїх дітей: 5-річного Матвія, 11-річну Поліну та 17-річного Олександра. 

«Вони дуже злякалися. Вони плакали, не знаходили собі місця, їх трусило. Дуже порушилась психіка. У мене доця… Їй не можна нічого сказати, бо відразу йде на рожен, такі агресивні слова. Хвилюється», – розповідає жінка. 

До Харкова сім’ю тільки-но привезли волонтери. Вдома, кажуть, чимале господарство. Та через поспіх та брак місця, змогли забрати з собою тільки кошенят. До такого перебігу подій, зазнається жінка, готові не були. Адже навіть у 2022-році було тихше. Нині бояться як обстрілів, так і повторної окупації. 

76-річна Валентина Сергіївна – найстарша у сімействі. Ця бабуся в дитинстві пережила післявоєнний голод, та сучасна війна допекла і її залізні нерви. Зараз, каже, для неї настали найстрашніші часи. 

«Мамка розповідала про війну, але такої війни, як зараз, не було. Зараз прильоти, ракети, дрони. Це взагалі… Звірюка ти, путін! Людей не шкодуєш, і дітей теж», – жаліється старенька. 

Тут, в транзитному пункті для біженців, можна побачити чимало людей, які встигли з собою прихопити хіба що кілька сумок із речами та домашню тваринку.

Та були й ті, кому пощастило ще менше, ділиться регіональна директорка координаційного гуманітарного центру Вікторія Давидова:

«Вже другу добу волонтери та вся Харківська область активно реагує на ситуацію, на прийом біженців. Зараз ми на одному з транзитних пунктів, де проходить реєстрація та видача всієї необхідної допомоги людям. Скажу чесно, я займаюсь волонтерством вже других рік і таких людей, як ми бачимо тут, я, напевно, ніколи не бачила. Вчора перші екіпажі були просто босі, вони були у своїх халатах. Вони як лягали спати, так прокинулись і їх вивезли волонтери. Тому що були масові руйнування».  

Дай бог, якщо наші переможуть, повернусь

Серед тих, хто ледь встиг прихопити із собою найцінніше, Сергій. Він також приїхав із Білого Колодязя. Найгірше для нього – повторна окупація. 

«Речі в сумки і собаку забрали. Все. Обстріли дуже сильні. В 2022-му році було досить тихо, і в 2023-му. А цього року, особливо останні дні, жах був. Від мене недалеко в поле прилетіло – в дворі й земля була. Це керована авіабомба. Дай бог, якщо наші переможуть, повернусь. А ні – то куди? Я не хочу, щоб мене вбили чи щось моїй родині зробили», – розповідає чоловік.  

Біля ніг Сергія слухняно сидить пес на прізвисько Біляш. Сьогодні він разом із господарями ночуватиме у Харкові, а завтра – в гості до сестри Сергія на Красноградщину, подалі від вибухів:

«Біляш молодий, йому ще й року немає. Він вибухів злякався, ховався. У хаті були, просто за стіни поховалися й все». 

Проїхали танки побіля хати і почали бомбить

Попри пережитий стрес та покинуті домівки, у людей деінде можна побачити посмішки. Вони живі – і це найголовніше, каже 84-річна Лідія Іванівна. До Харкова вона приїхала з села Вовчанські Хутори: 

«Там б’ють! Проїхали танки побіля хати і почали бомбить. Так бомбили, так стріляли! І з літака кинули! Але ми виїхали. А що від села залишилось? Немає нічого». 

Жінка залишилася сама: діти в Ірландії, а чоловік помер. Із собою, каже, встигла взяти трішки одягу та постільної білизни. Часу збиратися не було. 

«Я поросятко взяла, думала діти приїдуть, поросятко вигодую… Але зараз просто нестерпно. Але я думаю, що ми вистоїмо. Хай моє покоління вже відстояло, та молодь наша вистоїть. Ми, українці, сильні. І працьовиті». 

У координаційному центрі підкреслюють: наразі місць для евакуйованих людей вистачає. Якщо ситуація погіршиться – приймати людей готові також у сусідніх областях. 

Звернутись із проханням про евакуацію жителі Харківської області можуть на гарячу лінію: 0-800-33-92-92. Або звернутись до місцевої влади, волонтерів чи поліції.