За період повномасштабної війни Пісочинська громада, що під Харковом, стала прихистком для понад 11 тисяч вимушених переселенців, серед яких близько 4 тисяч дітей. Під вечір, та ще й у гарну погоду, дитячі майданчики переповнені. А ось зранку буднього дня мами ламають голову – куди ж подіти своє чадо. Бо через регулярні обстріли державні дитячі садочки зачинені. А деякі волонтерські ініціативи були вимушені призупинитися через зупинку фінансування від USAID.
Там за дверима ракети, а у нас тут свято! Наші діти розуміли, що їхнє дитинство не поставили на «стоп»
4-річний Михайлик демонструє свої аплікації. На одному аркуші паперу він зобразив хмару та повітряну кульку, а з іншого намалював мікроби. З огляду на кількість дитячих робіт, у нього не аби як розвинена фантазія. Сьогодні хлопчик завітав до Центру психосоціальної підтримки благодійного фонду «Мирне небо Харкова».
«Зараз ми можемо пройти до кабінету психолога. Тут у нас відбувалися психологічні активності для дітей та дорослих, проходили юридичні консультації. Також ми можемо пройти до кабінету арттерапевтичних занять, де у нас 80% активностей відбувалося. Творчо розвивалися дітки від 3 до 16 років. І майстер-класи були, і арттерапії, і воркшопи. Також у нас є спортивна зала. Кожні вихідні проходили квести для діток, також у нас були стрейчі для дорослих. І у вільний час дітки могли тут проводити час», – розповідає менеджерка проєкту Дар’я Гузєєва.
Батько Михайлика нині захищає українське небо від ракет. Тож мама Олеся вимушена самотужки виховувати сина. Жінка викладає у Харківському автомобільно-дорожньому фаховому коледжі. І час від часу сама приходила до центру з ноутбуком, щоб провести лекцій, поки її чадо розвивалося на гуртках.
«Я виховую свою дитину сама. І це не мій вибір – це вибір, на жаль, нашої держави, адже наш тато боронить Україну вже третій рік. Він, маючи цивільну професію, сам пішов боронити Україну. Тато наш збиває ракети. Звісно, це не було моєю мрією – виховувати дитину самотужки. Але так склалася доля. Після початку повномасштабного вторгнення ми опинилися в ізоляції. Що робити мамам, у яких закінчилась декретна відпустка? Державні дитсадки у Пісочині не працюють. Тож коли з’явився цей хаб, цей простір для розвитку – це стало ковтком свіжого повітря. Дітки займались малюванням, дітки займались вправами на моторику, дітки робили аплікації. Також вчили англійську – у мене дитина почала співати пісні англійською раніше, ніж українською. Були елементи танців, гімнастики, проводили концерти. Це ж про те чудове, що існує. Там за дверима ракети, а у нас тут свято! Наші діти розуміли, що їхнє дитинство не поставили на «стоп», згадує Олеся.
Центр психосоціальної підтримки відкрили на початку 2023 року. Метою було навчання та соціалізація дітей, а також психологічна підтримка дорослих. Кожного дня безкоштовно його відвідувала сотня дошкільнят і школярів від 3 до 16 років.
Зі 100% коштів, які видавали USAID, до України доходило 20%-25%
У січні Американська агенція з міжнародного розвитку USAID призупинила всі проекти в Україні. Це сталося після підписання президентом Сполучених Штатів Америки Дональдом Трампом указу про тимчасове призупинення всіх програм зовнішньої допомоги США. Варто підкреслити, що пауза у допомозі стосується усього світу.
В Україні USAID фінансував проєкти у різних сферах, зокрема енергетичній, медичній, сільськогосподарській, просвітницькій, гуманітарній тощо. Кошти на функціонування Центру психосоціальної підтримки «Мирному небу Харкова» надавали партнери, котрі отримували частину коштів саме від згаданого американського донора, говорить засновник благодійного фонду Сергій Чубуков. Окрім зупинки хабу через припинення фінансування з боку Штатів, припинили роботу такі проєкти благодійного фонду, як мобільні бригади з ліквідації наслідків обстрілів у Херсоні, а також проєкт, спрямований на матеріально-технічну допомогу в Миколаївській області.
«Коли було ухвалено рішення щодо призупинки підтримки USAID й аналізу всіх витрат, проєктів і програм ми також отримали листа. На початок цього року в нас було 40 проєктів, які ми реалізовували при підтримці міжнародних партнерів. Тільки 3 були зупинені. Центр психосоціальної підтримки – це один із них», – каже Сергій.
Тож, замість наповнених дитячим сміхом приміщень сьогодні Михайлик побачив лише пусті коридори. Альтернативи у Пісочині не багато. Приватні дитячі садочки є, але по кишені далеко не кожному, говорить Олеся. Тому поєднувати роботу й виховання сина не завжди виходить вдало:
«Я сварю себе, що я як мати недопрацьовую. Я зайнята роботою, я зайвий раз всовую гаджет йому, я зайвий раз підкупаю цукерками, які в раціоні дитини є не дуже корисними, або навіть чипсами. Я ніколи не думала, що моя дитина буде їх їсти в цьому віці. Я б не хотіла, щоб таке було. Але іншого виходу немає».
Сьогодні благодійники шукають інші джерела фінансування серед європейських партнерів. Утім, не відкидають співробітництва з USAID у майбутньому. Сергій висловив не популярну думку серед українців стосовно того, що зміни у роботі американської програми можуть піти на користь.
«Я бачу в цьому багато й позитивних моментів. Адже зупинилася не тільки допомога Україні, зупинилися й всі програми USAID по світу. Ми були свідками таких проєктів, які неефективно використовували кошти. Ми бачили, коли кошти, надані USAID Україні проходили через 2-3 різні організації і зі 100% коштів, які видавали USAID, до України доходило 20%-25%. Мені здається, що керівництво USAID проаналізує і відкине низку проєктів, які були не ефективними. А ті, які були дієвими і можуть підтвердити всі свої витратити і цільове призначення – їх будуть підтримувати напряму», – зауважує Сергій Чубуков.
Постійна повітряна тривога, від якої просто рве дах. І ми знов залишилися в такому замкнутому просторі
Олеся мріє, аби подібні центри працювали у різних регіонах України. Адже внаслідок онлайн-навчання або відсутності державних дитячих садочків діти не отримують належного рівня соціалізації. Її історія – лише одна з сотень тисяч.
«Я можу навчити свою дитину читати, я можу навчити літерок, я можу навчити навіть англійської. Але спілкуванню, соціуму, побудови відносин… Я не можу це говорити теоретично, тут потрібна практика. Коли ми тільки почали сюди ходити, хлопчик підійшов, Мішу штовхнув – він впав. Михайлику було не боляче, але він розплакався. Адже дитина ніколи не знала, що таке підвищувати голос, що таке штовхатися. Він не розумів, що з цим робити», – розповідає Олеся.
За даними громадської спілки «Освіторія», кожна п’ята жінка в Україні не виходить на роботу через брак місць у дитячому садочку. Водночас, понад 87 тисяч українських дітей навчаються в садочках онлайн, близько 577 тисяч отримують дошкільну освіту очно, а 78 тисяч отримують дошкільну освіту у змішаному форматі. У прифронтових регіонах можливості навчатися офлайн надають підземні навчальні заклади. Зокрема, минулого року у Харкові запрацював садок у метрополітені, а цьогоріч у місті планують відкрити окремий підземний дитсадок. У Пісочинській громаді теж планують відкриття подібних закладів. Зокрема, у селищі Коротич має запрацювати підземна школа та садок. Утім, лиш одного закладу для чималої громади навряд чи виявиться достатньо.
«Ми отримували таку інформацію, і ми не були у своїй бульбашці. А тепер це просто квартира, і постійна повітряна тривога, від якої просто рве дах. І ми знов залишилися в такому замкнутому просторі», – говорить Олеся.
Раніше ми розповідали, які наслідки очікують на світ після зупинки Трампом USAID.
