Журналіст URSA.MEDIA та військовослужбовець Артем Листопад презентував короткометражку про життя у селищі Борова Харківської області. Населений пункт знаходиться за кілька кілометрів від лінії фронту, але там триває життя. Знімання фільму відбувалися восени 2025 року. Переглянути стрічку можна за цим посиланням.
“Тієї осені я бував у Боровій кілька разів, — розповідає Артем, — З міста та сусідніх сіл евакуйовували людей, окупанти завдавали ударів авіабомбами та полювали на місцевих дронами, у тому числі й на оптоволокні.
До сірої зони були трохи більше 7 кілометрів від окраїн.
Того дня людям привезли хліб – чоловік на бусі, що на свій страх і ризик мотався в селище 2 чи 3 рази на тиждень. Це важливо, адже за інших обставин, у 21 столітті, вони б могли голодувати. Ніяк не можу звикнути до цієї думки.
Працював один магазин. Навколо ж – побиті чи зруйновані будинки. Руйнацій дуже багато. Пересуваючись місцевістю так чи інакше побачиш руїни будинку, який ще тліє. Або ж пожежу внаслідок свіжого прильоту. Майже весь бізнес виїхав, не стало і комунальних послуг. Типова картина для прифронтового селища.
Більшість людей, яких я зустрів того дня, були привітними і добрими. Я фільмував їх для документування перебігу війни, і у ході розмови кожному пропонував евакуюватися. Були й ті, хто вже сидів на валізах і чекав машини з Харкова. Декого із них я знав. Як то власника крамниці. Чоловік як мінімум декілька днів збирав товар на евакуацію. Саме з ним і довелося ховатися від дрона, що застав доволі таки зненацька.
За день до цього він вже тікав від FPV, яка буквально дихала в спину. Про це, в деталях, він розповів мені вже у підвалі.
Були й двоє чоловіків із села неподалік – Новоплатонівки. Вони мене впізнали й попросили сфотографувати на згадку. З цими чоловіками я познайомився ще влітку, коли приїхав у село документувати наслідки трагедії. Наприкінці липня росіяни обстріляли натовп селян, які згрупувалися для роздачі питної води. Були жертви. Повертаючись до Борової зазначу, що селище було окуповане на початку повномасштабної війни.
Чимало місцевих у розмові зізнавалися, що після звільнення населеного пункту, на початку жовтня 2022 року, вони були впевнені у найшвидшому завершенні активних бойових дій. Вони щиро раділи появі ЗСУ на своїх вулицях. Тоді місцеві ще не знали, що найближчими днями росіяни почнуть рівняти їх домівки із землею, не покидаючи спроб зайти в Борову знову. Власне, це продовжується і до сьогодні”.
Раніше ми розповідали, як волонтери доставляють хліб у села поблизу лінії фронту.
