За даними Мінекономіки в Україні заміновано 5,6 мільйона гектарів полів, що становить близько 25% всієї території держави. Втрати аграріїв оцінюються у 80 мільярдів доларів. Підприємець з Харківщини Олег Гірман ледь не першим почав самостійно розміновувати землі свого господарства від російських мін. В результаті чоловік опинився в інвалідному візку, а його працівник загинув від вибуху російської міни. Триває досудове розслідування справ. URSA.MEDIA публікує другу частину матеріалу. Ознайомитися з першою можна тут.
Вибух, мене повалило на землю. Дивлюся і думаю: невже це все?
Олег запросив нас до себе додому. Тут, у спокійній атмосфері, можна поговорити про фермерські справи, проблеми та мрії. Дверцята будинку відчиняє зять Олега – Іван. Він був в пікапі минулого фільмування на полях.
Всередині будинку до інтерв’ю готується сам Олег. Він все той же ініціативний аграрій, що час від часу прикладає до вуха свій телефон і пояснює що, кому й коли слід робити. Ось тільки ноги його більше не слухаються – чоловік опинився на інвалідному візку. Це сталося у жовтні минулого року.
«Ми розуміли, що на полі є міни. Ми викликали ДСНС. Я ходив, розставляв таблички з текстом «заміновано». Ну й так сталося, що там вигоріла вже земля, кілочок не такий вже був зелений, і я його зачепив. І тільки чую – вибух. Дуже швидко, 2-3 секунди це все було. Отже, вибух, мене повалило на землю. Дивлюся на небо і думаю: невже це все?».
Олега уразило протипіхотною пружинною осколковою міною кругового ураження ОЗМ-72.
«Дивлюсь на своє тіло. Бачу як тече кров з рук та ніг. Я зрозумів, що мене побило шрапнеллю від міни. І оглянувся, бо не відчував ніг. Думав, що відірвало ноги».
Неподалік працювали ДСНС. Аграрій дотягнувся й відірвав гілку бур’яну, підняв її вгору та почав махати, аби його якнайшвидше побачили.
Його зять Іван теж перебував недалеко, він допомагав тестю в полі. Хлопець став свідком цих подій, і, почувши вибух, не на жарт перелякався. Адже Олег йому говорив – вижити при детонації ОЗМ-ки дуже складно.
«Я вже почав нервувати, чого так довго. Бо ще холодно було, хочеться в машину піти, погрітись. І тут я бачу вогняний шар. У мене були дуже різкі емоції. Я побіг до ДСНС, кричу «швидше, давайте швидше». І вони, вже у повному спорядженні, пішли до Олега. Ми його не могли спочатку знайти, була ще височенька трава. Ми вже хотіли дрон підіймати, але таки знайшли – Олег Сергійович палицею сигналізував ДСНСникам. Можна було побачити, що він втратив багато крові. Колір шкіри вже був зовсім іншим. Взагалі, коли вони туди йшли – це було ключове переживання. Бо думали, що він, скоріш за все, мертвий. Але коли вийшли хлопці з ДСНС, вони сказали: все нормально, пощастило, жити буде. І тоді трішки емоції спали, тепер вже холодний розсуд», – згадує ці події Іван.
Ти спиш, бачиш сни, ходиш, спілкуєшся. Прокидаєшся і забуваєш, що в тебе ноги не підуть
Олег опинився в лікарні. Фрагменти вразили його руки, ноги та тулуб. Але найбільше на здоров’я фермера вплинув лиш один із них – той, що пошкодив хребет.
«Життєво важливих органів не зачепило, тільки хребет. Але цього достатньо, щоб я на сьогодні не міг ходити. І це головна проблема зараз, над якою я працюю».
Аграрій досі не переобладнав свій дім для зручного пересування на інвалідному візку. Каже: не робить цього принципово, адже має величезне бажання повернутися до звичного життя. Кожен ранок Олега починається з фізичних вправ – з гантелями, фітнес-тягачами, м’ячем. У цьому чоловіку допомагає зять. В руках, до речі, все ще залишаються уламки – дістати всі лікарі не змогли. Життя вже ніколи не буде таким, як колись. Але воно продовжується.
Після лікарні Олег відвідував центр реабілітації на Львівщині. Зараз же він перебуває у постійних пошуках закордонних лікарів, які могли б його вилікувати. Адже, говорить фермер, випадок не простий. Дуже важко знайти методику лікування, яка б остаточно повернула йому можливість ходити.
«Ти спиш, бачиш сни, ходиш, спілкуєшся. Прокидаєшся і забуваєш, що в тебе ноги не підуть. І ось ти прокидаєшся й розумієш, що щось не те. Тобто мозок до останнього думає після сну, що нічого не відбувається і ти зможеш піти. А якогось розчарування у мене немає. Я звик працювати і йти вперед».
Олег згадує, що повернувся до роботи відразу, ще в лікарні. Здається, завадити йому займатися улюбленою справою не зможе ніщо. Вдома тихо й панує приємна атмосфера: за столом на кухні після інтерв’ю він вирішує великі та малі питання. І, коли є необхідність, вирушає в поля – не без допомоги своїх працівників. Аграрій наголошує, що після поранення депресії не мав – найбільше йому болить не за себе, а за власну родину.
«Це для мене саме болісне, бо найбільше страждаю не я. Найбільше страждає родина – доньки та дружина. Вони трималися, але, все одно, я відчуваю біль і провину перед ними. Бо розумію, як вони це все пережили, але я ніколи цього не відчую, бо це їх відчуття – переживати за рідну людину і думати, що її більше може не бути».
Розмінували дорогу, і ми по ній їздили, і ви там їздили. Але він взяв трішечки ліворуч і підірвався. Хто в цьому винен?
Перебуваючи в лікарні Олег отримав звістку, що невдовзі після підриву на протипіхотній міні, на території його господарства загинув водій бензовоза. Це сталося 13 жовтня 2023 року – приблизно за місяць після нашого першого приїзду. За збігом обставин, тоді Олег демонстрував саме ту ділянку поля, де згодом і сталася ця трагедія. З’ясувалося, що між двома вирвами від протитанкових мін сховалася ще одна. Ця ділянка вважалася безпечною, адже там раніше працював трактор-розміновувач. Той самий, залишки якого тоді й демонстрував Олег.
«Батько нашого механізатора наїхав на міну і підірвався, загинув. І прокуратура потім ставилась до цього неоднозначно, бо шукають винних в цьому, загинула людина. Але розуміють всі, що відбувається. У нас ДСНС розмінували дорогу, і ми по ній всі їздили, і ви там їздили. Але він там взяв трішечки ліворуч, як розвертався, і підірвався. Але хто в цьому винен? Начебто російська міна, але все одно шукають винного».
У відповідь на інформаційний запит від журналістів URSA.MEDIA у Харківській обласній прокуратурі повідомили, що правоохоронці порушили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 438 КК України за фактом порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями ЗС та інших відомств РФ, що полягало у встановлені вибухових пристроїв на території села Явірське Ізюмського району Харківської області. Досудове розслідування триває.
Крім того, із власних джерел нам стало відомо про те, що в межах цього кримінального провадження виділили ще одне – ч. 2 ст. 271 КК України «Порушення вимог законодавства про охорону праці». Проте, посилаючись на таємницю слідства, в Головному управлінні Національної поліції України відмовились надавати додаткові коментарі стосовно цього факту.
Слід зазначити, що частина 2 статті 271 ККУ передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від 2 до 5 років, або ж позбавлення волі до 7 років. Зі слів Олега Гірмана, підозри ні він, ні працівники його підприємства поки що не отримували. Втім, ситуація його обурює, адже через російську міну сісти за ґрати тепер можуть агропрацівники.
«Це жах. Люди гинуть, ми своїми силами розміновуємо. Але можна сісти у в’язницю», – такі коментарі надає аграрій з цього приводу.
Нині роботи на розмінованих власноруч полях немає. Адже офіційно такі землі не вважаються безпечними – поки їх не обстежать в ДСНС.
«З того часу, як ви приїжджали, ми ще розмінували одне поле, гектарів 200 додатково. Але вони все одно не вважаються розмінованими. Бо держава надає або посилає нас до операторів протимінної діяльності, які повинні обстежити все, що ми розміновували. І тільки після їхнього висновоку ми можемо працювати. Ми не отримали акти. Нам ДСНС допомогли на одному з щільно замінованих полів. Пообіцяли, що вони повернуться».
У такій же ситуації опинився не лише Гірман, але й чимало інших українських аграріїв. Щоб державні сапери мали змогу розмінувати велику кількість гектарів українського чорнозему, на це треба чимало часу. Та й не секрет, що першочергово ДСНС працюють на стратегічних об’єктах, а також проводять розмінування в населених пунктах – щоб убезпечити від російських мін якомога більше цивільних людей. В той час землі українських аграріїв простоюють в очікуванні свого часу. Хоча й аграрії, і їхні співробітники готові до роботи – всім треба годувати свої родини.
«Якщо зараз я буду працювати, і раптом ще хтось підірветься, то директора нашого 100% посадять. Тому я не йду на цей ризик. Я чекаю, поки зможуть з нами працювати оператори протимінної діяльності. Час йде, а люди вже хочуть грошей сьогодні. Бо треба якось жити. Тому посівна на підприємстві «Явірське» не почалася. Інші підприємства теж треба обслідувати. Але будемо збиратися колективом і приймати рішення. Бо в кожного є відповідальність, і кожному треба годувати свою родину» – пояснює Олег.
Ситуація в аграрній сфері саме Харківської області має свою специфіку. Перше – логістика. Через географічне положення відправляти власну продукцію на продаж вглиб України чи за кордон дорожче. Друге – кредитування. Нині, через високі ризики у зв’язку з бойовими діями, отримати кредит на власну діяльність дуже складно. Третє – висока замінованість територій, що загрожує як життю й здоров’ю людей, так і коштовній техніці.
Втім аграрій не полишає надій на краще майбутнє. І таких фермерів як він, що працюють завдяки вірі у власну справу, насправді чимало.
Близько 25% території України забруднено вибухонебезпечними предметами
За інформацією ДСНС, територія України, яка через повномасштабну російську агресію потенційно забруднена вибухонебезпечними предметами, наразі складає 156 тис. кв. км, тобто близько 25% від загальної площі держави. Начальник відділу організації роботи з гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій Сергій Рева повідомляв, що минулого року її вдалося зменшити на 18 тис. кв. км. До прикладу, 156 тис. кв. км – це більше, ніж території Швейцарії, Австрії та Ізраїлю разом взяті.
За оцінками дослідження «KSE Агроцентр», через повномасштабну війну український агросектор втратив близько 80 млрд доларів. Загальна вартість знищених активів становить 10,3 млрд доларів. Втрати, що включають недоотриманий дохід виробників сільськогосподарської продукції та збільшення собівартості продукції склали 69,8 млрд доларів. Ці втрати охоплюють зменшення виробництва рослинництва та тваринництва, втрати через зниження внутрішніх цін на ключові сільськогосподарські культури, підвищення собівартості виробництва та витрати на рекультивацію пошкоджених земель.
