Влітку ми розповідали про новий підлітковий тренд — квадробінг. Ця тема викликає в українському суспільстві неабиякий резонанс: хтось сприймає таке незвичне захоплення як корисний вид активності, а хтось активно засуджує, сприймаючи за справжнє божевілля.
Ми вирішили продовжити тему незвичайних видів спорту й сьогодні розповідаємо про хобіхорсинг! В Україні цей напрямок лише набуває популярності, а ось за кордоном розвивається доволі жваво.
Разом з URSA.MEDIA зʼясовуємо, де та коли з’явилися перші хобіхорсери, як стати хобіхорсером в Україні, а також розповідаємо, що думають про цей вид спорту професійні тренери.
Від фінів, з любов’ю: історія появи хобіхорсингу
Перш ніж зануритися в історію власне хобіхорсингу, варто згадати про його попередника — звичайного коника на палиці. Ви точно хоча б раз бачили цю іграшку: забавка супроводжувала дитинство багатьох поколінь протягом століть.
Лише уявіть собі маленького хлопчика в середньовічній Європі. Його батько — лицар, і малюк мріє одного дня стати таким же хоробрим та відважним. Поки що в нього немає справжнього коня, але є дерев’яна палиця з грубо вирізаною кінською головою.
Або перенесімося у вікторіанську Англію, де маленька дівчинка з заможної родини отримує на Різдво розкішного коника на палиці. Його голова зроблена з дерева і пофарбована, грива — зі справжнього волосся, а вожжі оздоблені оксамитом.
Ця традиція знайшла своє відображення навіть у творах мистецтва. Наприклад, на картині фламандського художника Пітера Брейгеля Старшого «Дитячі ігри». Полотно, написане у 1560 році, зображує понад 200 дітлахів, що грають у різноманітні ігри — у тому числі бавляться з іграшковим коником на палиці.
Існують подібні іграшки й дотепер. Але як звичайна дитяча забавка перетворилася на справжній вид спорту? Ця історія почалася у Фінляндії на початку 2000-х років. Дані відрізняються: деякі джерела вважають датою «народження» хобіхорсингу 2002, інші — 2008 рік.
Відомо, що авторами цього виду спорту стали дівчата-підлітки, але їхні імена не відомі. Дітлахи обожнювали коней, але не мали можливості займатися справжньою верховою їздою. Можливо, це було надто дорого для їхніх сімей або поблизу просто не було кінних шкіл.
Спочатку це було просто забавою. Діти збиралися разом, «їздили» на своїх іграшкових конях, перестрибували через імпровізовані перешкоди.
Поступово у грі почали з’являтися правила. Підлітки, захоплені своїм новим хобі, почали тренуватися регулярно, вдосконалюючи свою техніку «їзди» та стрибків.
І ось, у 2017 році, відбулася подія, яка вивела хобіхорсинг на новий рівень. Тоді пройшов перший офіційний чемпіонат Фінляндії з цієї дисципліни. Участь у змаганнях взяли понад 200 спортсменів, а подивитися на незвичне дійство зібралося близько 1000 глядачів.
Ця подія привернула увагу ЗМІ, і про хобіхорсинг заговорили далеко за межами країни. З того часу популярність цього виду спорту почала стрімко зростати. З 2022 року у Європі організовуються професійні турніри, що отримують міжнародне визнання.
А у 2023 році у Німеччині була заснована Німецька асоціація любителів верхового спорту.
«Ми дуже інклюзивний вид спорту»: як проходять змагання з хобіхорсингу?
Після того, як хобіхорсинг перетворився на справжній вид спорту, присвячені йому змагання стають усе більше структурованими та професійними. Сучасні турніри включають кілька дисциплін, які імітують класичні кінні види спорту:
- Конкур — учасники долають смугу перешкод, стрибаючи через бар’єри різної висоти. Оцінюється швидкість та техніка виконання.
- Виїздка — спортсмени демонструють складні рухи та фігури, імітуючи класичні елементи кінної виїздки. Судді оцінюють грацію, точність рухів та артистичність виконання.
- Крос-кантрі — ця дисципліна імітує польові випробування. Учасники долають довгу дистанцію з різноманітними перешкодами, демонструючи витривалість та спритність.
При цьому правила змагань доволі суворі. Як повідомляє Британська асоціація любителів коней, учасники можуть бути дискваліфіковані або звільнені з турніру за спішування, перевищення дозволеного часу, надмірні помилки у стрибках, відхилення від курсу, а також за неповагу до інших учасників у соціальних мережах або на офіційних заходах.
Учасників змагань ділять на чотири класи за віком: суперміні (від 3 до 5 років), міні (від 6 до 7 років), юніори (від 8 до 14 років) та старші (від 15 років). При цьому організатори з Британії наголошують: «Ми дуже інклюзивний вид спорту. Ніхто та ніколи не повинен відчувати себе поганим, займаючись хобіхорсингом, оскільки для оволодіння деякими рухами виїздки потрібна велика майстерність».
З огляду на це всередині вікових груп є підгрупи з визначеним класом майстерності: початківці, новачки, просунуті, проміжні та гран-прі.
«Веганська верхова їзда»: чому зоозахисники підтримують хобіхорсинг?
Але хобіхорсинг — це не лише історія про фізичну активність та весело проведений час. У англомовних джерелах цей вид спорту часто називають «веганською верховою їздою». І з цим складно посперечатися, адже від занять не страждає жодна тварина.
Як повідомляє ресурс BiteSizeVegan, традиційна верхова їзда — це форма експлуатації тварин, фізично та емоційно шкідлива для них. Серед головних причин негативного ставлення з боку спільноти веганів — контроль тварин за допомогою сідла та вуздечки, а також «утримання у стані навченої безпорадності через приручення».
Зазначимо: ця тема дуже складна й обговорюється у спільноті зоозахисників не перший рік. Активісти неодноразово пояснювали, як верхова та каретні прогулянки шкодить здоров’ю тварин. Сідла можуть спричинити оклюзію судин, тобто обмеження кровтоку, в результаті чого атрофується шкіра та м’язи тварини.
Повторимося: ця тема дійсно важка та неоднозначна. Адже в Україні існують і кінні спільноти, які наголошують на необхідності фізичних навантажень для коней, проте обмежено, не задля задоволення потреб людини, а для підтримання здоров’я коней. В такому випадку й амуніція підбирається для кожної тварини згідно її фізіологічних особливостей та не несе коню шкоди. Проте, існує й багато кінних клубів, для яких коні – це бізнес. Там тварини працюють наднормово і про їхній комфорт та здоров’я дбають в останню чергу. Про один із таких кінних клубів ми писали тут.
Точно зрозуміло одне: активна верхова їзда жодним чином не корелює з принципами захисту прав тварин. Адже основна мета такого захисту — це боротьба проти будь-якої експлуатації живих істот.
За таких обставин хобіхорсинг є чудовою альтернативою. Спортсмени отримують вдосталь активності та розвивають свої фізичні здібності, мають змогу брати участь у змаганнях, а дерев’яні «коні» жодним чином не страждають від подібних занять.
«Лише на вигляд як гра»: як заняття хобіхорсингом впливають на фізичне здоров’я — розповідає фітнес-тренер
Хобіхорсинг — це доволі серйозний вид спорту, що має тисячі прихильників. Щоби зʼясувати, як подібні заняття впливають на наше тіло, які існують ризики та обмеження, ми звернулися за допомогою до Сергія Васильченка (@coachwithtattoos) — тренера, експерта з активного способу життя та автора блогів в Instagram та на YouTube. Ми запропонували Сергію переглянути кілька відео з тренувань та розповісти про потенційну користь від подібних занять більш детально:
«Незважаючи на те, що хобіхорсинг сприймається лише як гра у нашому суспільстві, насправді під час таких занять задіюються ключові м’язові групи. Передусім — це м’язи ніг, квадрицепси, задня поверхня стегна, біцепс, стегна, литкові м’язи працюють під час стрибків, бігу, тобто всього того, що імітує рухи коня.
Наступне — це сідничні м’язи, тому що саме сідниці відповідають за підтримання рівноваги. Під час стрибків вони стабілізують положення тіла.
Також працюють м’язи кора — це прямі та косі м’язи черевного пресу. Вони необхідні для стабілізації тіла під час стрибків, бігу та підтримання рівноваги.
Наступне — це м’язи спини, зокрема трапеція та поперек, які працюють для утримання правильної постави під час виконання рухів.
М’язи рук та плечей — насправді, дотично, на мою суб’єктивну думку. Рухи рук імітують управління справжнім конем, тому також можуть працювати, але найбільш активна м’язова робота припадає на ноги та м’язи кору».
Сергій зазначає, що заняття з хобіхорсингу корисні для загального фізичного розвитку, але вони не можуть стати основним способом нарощування м’язів або інтенсивного спалювання жиру. Основний ефект цього виду діяльності — це кардіонавантаження.
«Перший пункт — це стрибки і біг. Вони сприяють підвищенню частоти серцевих скорочень, що практично допомагає спалювати калорії. Якщо тривалість і інтенсивність занять будуть достатньо високими, це може допомогти у втраті ваги, але лише за умови контролю харчування.
Наступне — це витривалість. Регулярні заняття насправді сприяють розвитку витривалості і зміцненню серцево-судинної системи, тому це плюс. А також тонус м’язів — особливо в ногах і м’язах кору, литках».
Тому, на думку Сергія Васильченка, якщо вашою основною метою у хобіхорсингу є схуднення або нарощування м’язів, необхідно доповнювати заняття іншими вправами — наприклад, силовими тренуваннями, і стежити за своїм раціоном.
Поговорили ми й про можливі ризики. На деяких відео із вправами, які можна знайти у мережі, спортсмени тренуються без взуття — і це викликає занепокоєння. Підтвердив цю думку й тренер:
«Як і в будь-якій фізичні активності, ризики існують завжди. Саме в хобіхорсингу перший пункт — це травмування стоп. Стрибки без взуття можуть призвести до ударних травм, особливо, якщо виконувати їх на жорстких поверхнях. Навантаження на стопу під час приземлення може спричинити мікротріщини у кістках, розтягнення з’язок або навіть більш серйозні пошкодження — переломи або травми Ахіллового сухожилля.
Тому краще за все робити це в спеціальному взутті з амортизацією. Знаєте, як бігуни обирають взуття, так і я порадив би під хобіхорсинг».
Серед інших потенційних небезпек Сергій відзначає перенапруження колін та гомілковостопного суглоба. Ці зони найбільше страждають під час стрибків на нерівних поверхнях. Постійні удари без належного відновлення і додаткової підтримки можуть з часом спричинити зношення хрящової тканини.
«Що саме я кажу про відновлення? Це прокатки ролами, масажі, додаткове зміцнення сухожильного апарату спеціальними вправами. Тому тут потрібно підходити комплексно, щоб було білків і води достатньо в раціоні», — доповнює тренер.
Як ми зазначали раніше, у змаганнях з хобіхорсингу у Великобританії беруть участь діти віком від 3 років — вони виступають в категорії «Міні». Сергій Васильченко вважає, що подібна активність є досить безпечною для дітей, проте є деякі обмеження:
«Перше – це вік. Подібні за анатомією вправи можуть виконувати діти від 5-6 років, оскільки в цьому віці у них вже достатньо розвинута координація. Молодшим дітям складніше поки що контролювати стрибки та підтримувати рівновагу, але потрібно дивитись індивідуально. В середньому — від 5 років вже можна спокійно давати діткам таке навантаження, але з урахуванням того, що я сказав раніше. Не має бути так, що «взяв і побіг». За цим потрібно слідкувати.
Друге — це безпека. Важливо, щоб діти виконувати ці вправи на безпечних поверхнях, трав’яних або м’яких штучних покриттях. І завжди були у відповідному спортивному взутті для уникнення травм.
І, власне, техніка. Як і в будь-якому спорті, важливо навчити дітей правильної техніки. Дуже обережно потрібно до цього ставитися — не нехтувати розігріванням, відновлення і одягом».
Тому, на думку тренера, хобіхорсинг — це заняття, що розвиває координацію рухів, витривалість і загальну фізичну активність. Це сприяє розвитку дитини.
Гарік Корогодський — батько українських хоббіхорсерів
Хто знає, можливо, через кілька років хобіхорсинг стане олімпійським видом спорту? І якщо й так, то в України вже є своя команда, нам здається, що її далекоглядно створює столичний бізнесмен, Гарік Корогодський, адже він є головою асоціації хоббіхорсерів України.
У торговому центрі Dream, власником якого є Корогодський, проводяться зустрічі та змагання юних хоббіхорсерів. І як можна бачити по відеозвітах — українці весело проводять час на «конячка-паті»: танцюють та стрибають на різнокольорових веганських кониках відволікаючись від повітряних тривог та поганих новин. І вже за це, великий респект Корогодському! Якщо ви хочете спробувати й собі пострибати на штучному конику – слідкуйте за сторінкою ТРЦ DREAM.
