Одного зимового вечора, гортаючи стрічку Instagram, ми натрапили на неймовірно лампові мультфільми із серії «Бавовнятка». У них з вовни оживають тварини, а ще нарізки з українських стендапів і подкастів у оригінальному баченні авторки. Ці дотепні та автентичні історії вже завоювали прихильність глядачів, і тепер за «Бавовнятками» стежать понад 7 тисяч підписників в Instagram та ще 6 тисяч у TikTok. “Ваші тварини тримають мою кукуху” – такі коментарі можна побачити під відео.
Але це не просто мультики – за ними стоїть кропітка і масштабна праця лише однієї людини. «Бавовнятка»– авторський проєкт Юлії Педченко, яка власноруч створює мультики з натуральних матеріалів і в складній техніці – стоп-моушн (покадрова анімація, коли предмети переміщають вручну невеликими рухами). Попри всю складність цієї справи, Юлією досі рухає початкова мета – внести різноманітність в український контент і створити унікальний сучасний мультфільм.
Тож ми поспілкувалися з Юлією про те, як же їй вдалося самотужки створювати такі делікатні мультики та поєднувати цю справу з вихованням дітей.
Україномовного контенту для дітей дуже мало
За плечима Юлі 15 років роботи на фрілансі. Вона була і контент-менеджеркою, і стоковим фотографом, і фахівчинею із контекстної реклами. Паралельно з цим жінка виховувала трьох дітей. Це потребувало дуже багато часу, сил і уваги – через це вона ніколи не могла повноцінно зануритися в одну професію.
“Я обирала ті сфери, де майже немає жорстких дедлайнів, і де робота більше «на результат», ніж на постійну присутність”, – каже Юля. – “Жодної профільної освіти, пов’язаної з креативною індустрією, у мене немає. Найближчий досвід до стопмоушену — це фотографія. Я також не проходила курсів чи майстер-класів з анімації”.
Зі зростанням популярності YouTube вона помітила, що україномовного контенту, особливо для дітей, дуже мало. Їй хотілося більшого різноманіття. Але створювати його самій тоді здавалося чимось недосяжним: малювати мультики вона не вміє, а знімати відео з дітьми не хотіла.
“У грудні 2021 року я вирішила просто спробувати намалювати історію. Купила програму для малювання, де можна було покадрово створювати анімацію. Вона дуже сподобалася моїм дітям — ми разом робили простенькі, смішні сюжети для себе”, – згадує вона.
Але за кілька місяців почалося повномасштабне вторгнення. Ідея мультиплікації втратила актуальність. Усі думки були про безпеку дітей, їхній емоційний стан і фінансову стабільність.
У 2023 році Юля випадково побачила вовну та голки для валяння. Ще в юності вона пробувала цю техніку, тож вирішила показати її молодшим дітям і купила мінімальний набір.
“Ми провели чудовий вечір і створили страшні, але дуже смішні іграшки: у когось було одне око втричі більше за інше, в когось — величезні губи на підборідді. Це було неймовірно захопливо. Ми повторювали це кілька вечорів. Потім я додала дріт, щоб іграшки могли рухатися. І в якийсь момент подумала: якщо я не вмію малювати, то з вовни персонажа точно створю. А чому б не спробувати його оживити?”, – і так усе почалося.
Згодом у TikTok Юля побачила студію анімації Imago і звернулася до її засновника, Леоніда Тивонюка, за консультацією, щоб зрозуміти, з чого починати робити анімацію. Він детально пояснив, як насправді має створюватися стоп-моушн-анімація. Але вже під час відеодзвінка жінка зрозуміла, що її шлях буде іншим.
“У мене не було відповідного світла — як фотограф я користувалася імпульсним, яке не підходить для стоп-моушн. Камера і ноутбук були технічно застарілими для стоп моушен. Програма, яку Леонід рекомендував як «золотий стандарт», коштувала дорого. І персонажів потрібного розміру (15–20 см) у мене теж не було — всі мої були надто маленькі для плавних, повноцінних рухів”, – пояснила Юля.
До речі, у аніматорки досі немає ідеального світла та зручних для анімації персонажів і декорацій. Наприклад, їжак має всього 6 см зросту — це сильно впливає на його гнучкість, але водночас саме він став одним з головних улюбленців глядачів.
“Звісно, дуже хочеться отримати профільні знання: зі стоп-моушену, режисури, монтажу, світла, створення персонажів. Я час від часу дивлюся в той бік, але поки це залишається мрією”.
Ідею проєкту «Бавовнятка» зародилася тоді, коли Юля почала знімати навчальні відео у форматі «вчимося рахувати», «вивчаємо літери». Їх можна переглянути на її YouTube-каналі, і у цих відео дуже добре видно її прогрес у стоп-моушені.
“Але з часом мені стало нецікаво — сценарії для такого контенту все одно типові. А мені хотілося більше гумору й свободи. Тож зараз моя мультиплікація — радше для дорослих і про дорослих”, – каже Юля.
Самі персонажі – з вовни, і спочатку Юля хотіла назвати їх «Вовнятка». Але назва здалася складною — і для вимови, і для запам’ятовування. Необроблена бавовна дуже схожа на волокна вовни, тож «Бавовнятка» спочатку були радше робочою назвою. Вона досі думає над альтернативами: «Ба! Вовнятка», «БаВовнятка»… Можливо, з часом щось придумається, а можливо, все так і залишиться.
Юля не хоче зазіхати на поле професіоналів у сфері анімації, адже вони вчилися роками, мають досвід навички й знання. Тож вона позиціонує себе криейторкою: створює те, що вміє, і чому встигла навчитися самотужки за останні пару років.
Я і лялькар, і художник-постановник, і сценарист, і оператор, і режисер
Створення таких мультфільмів потребує не тільки величезної роботи, а займає чимало часу. Але Юля самостійно керує всіма процесами.
“Так, наразі я і лялькар, і художник-постановник, і сценарист, і оператор, і режисер. Напевно, це дуже смішно виглядає зі сторони. Шкода, що не маю часу на красиві бекстейджі. Це виснажливо, але водночас неймовірно цікаво. Інколи це займає по 10–12 годин на день упродовж тижня, а потім 2–3 дні перерви”.
Поки їй допомагає те, що вдається спрощувати виробництво.
“У більшості відео немає навіть кольорокорекції. Я чітко усвідомлюю, що не можу робити все на професійному рівні. Але Bavovnyatka — не про бізнес. Я хочу, щоб глядачеві було цікаво дивитися. Я поступово покращую якість, але не ставлю собі за мету ідеальний контент”.
Якщо спершу ідея «Бавовняток» була в тому, що створювати усе з вовни, то зараз Юля вже відійшла від цього. Виявилось, що це дуже обмежує сюжет і займає багато часу. Не все можна створити з вовни так, щоб це виглядало реалістично і зрозуміло глядачу. Але криейторка намагається залишити цей шарм пухнастої та теплої атмосфери у мультфільмах, тому вовни досі дуже багато в кадрі.
Окрім цього, у неї розпочалося справжнє полювання на вінтажні мініатюрні реалістичні меблі. Вони неймовірно гарно виглядають в кадрі. Але локації Юля робить власноруч. Меблі, одяг, дрібнички, які ви бачите в її відео, більшість з них вона створює сама.
Одна хвилина у відео – це 720 світлин
Тільки підготовка до створення відео триває три тижні. Протягом нього Юля будує локацію, створює персонажів, шукає та робить всі дрібнички в кадр. Потім треба закріпити персонажів, зрозуміти ракурс тощо. Також все ще залежить від готовності реквізиту і персонажу.
“Багато людей звертаються із запитом, використати те, що є. Але нюанс в тому, що я часто розбираю локації, вони займають дуже багато місця. І знімати в одній і тій самій локації для різних замовників, як на мене, це не дуже ок. А якщо я знімаю для Bavovnyatka, то зараз теж сталих декорації немає, все готується під конкретну ідею, а потім починається зйомка”.
Зараз Юля знімає 12 кадрів в секунду. Тому одна хвилина такої анімації – це 720 світлин, які зшиваються у відео. А насправді ще більше, тому що деякі кадри доводиться видалити і перезняти. Треба міняти ракурси, великий і загальний план. Особливо важко, коли рухаються в кадрі одночасно два-три персонажі. Тому що треба запам’ятати, хто куди повертає голову, в кого піднялись брови і вчасно їх опустити. Але так цікавіше, каже Юля. Тому одне відео може бути знятим навіть за три дні, але стандартно – від трьох тижнів.
Найбільше Юлю мотивують коментарі під відео, особливо коли їй пишуть, що “після серії «Бавовняток» день вже став хорошим”.
Своєю роботою їй хочеться полегшити стан людей хоч на мить життя, при цьому не ігноруючи реальність. Її найбільша аудиторія зараз – це люди від 25 років до 45 років. На думку авторки, вона найбільше розуміє потреби людей цього віку, або ж вони розуміють її.
У планах Юлі ще багато історій. Але деякі вона свідомо відкладає.
“Насправді в мене є своєрідні обмеження щодо створення контенту. Я все пориваюсь створити щось серйозне, сентиментальне, глибоке і чутливе, але зупиняю себе. Я вважаю, що зараз такого контенту трохи є. Емоцій, переживань і страждань нам вистачить на кілька життів наперед, тому не хочу колихати і без того виснажену психіку українців”, – пояснила вона.
Я наважилась робити мультиплікацію без знань, належної техніки, без досвіду і без належних фінансів
“Вперше в житті я можу сказати: «Мультиплікація – мабуть, це те, чим я могла би займатися все життя». Звісно, якщо штучний інтелект не змінить правила гри, але якщо що, я як завжди – щось придумаю”.
Зараз мета Юлі в мультиплікації – створювати гарний, «смачний» український контент.
“Після початку повномасштабної війни з’явилось усвідомлення, що життя одне. Зараз мені 39 років. Звісно були думки, на кшталт: «Йой, треба подумати, як забезпечити своє майбутнє, а не мультики знімати», або «Куди ти лізеш, там люди роками вчаться, ти ніколи не встигнеш їх наздогнати і будеш на пару рівнів нижче». Але я наважилась робити мультиплікацію без знань, належної техніки, без досвіду і без належних фінансів”, – зізнається авторка.
Але головне тут те, що вона не помилилась, каже героїня. Її творчість помітили та тепло підтримують.
“Я дуже залежна від соціальної значущості своєї діяльності. Одна справа збільшити комусь продажі в контекстній рекламі. А інша справа, коли хтось пише під відео «Дякую, мені було потрібно», «Дякую за їжачка, він тримає мою менталку». Це те, що дає мені неймовірні відчуття щастя і цінності того, чим я займаюсь”.
Вже 15 років я маневрую між турботою про дітей і самореалізацією
Невдовзі до Юлі постукали і перші рекламні пропозиції. Вона зняла тематичні відео для онлайн-магазинів COMFY та MAUDAU.
“Зараз я відчуваю суттєвий інтерес до моєї творчості. Досі не до кінця розумію, що саме приваблює замовників, сподіваюсь, це добрі історії і наша щирість. До речі, я дуже часто кажу «ми», «наша» («наша команда» — прим. ред), особливо в коментарях. Тому що Бавовнятка настільки ожили, що я їх вже сприймаю як свою команду”.
На жаль, більшості замовників Юлі доводиться відмовляти просто тому, що вони звертаються за 10-20 днів, а це дуже короткі терміни для створення відео. Зазвичай в цей час вона вже працює над одним рекламним відео. Поки це максимум, який вона може брати в роботу – один рекламний ролик на місяць. Якщо терміни дозволяють, то може запланувати за 2-3 місяці співпрацю.
Але Юля відзначає, що всі пропозиції, з якими до неї зверталися, були цікаві.
“Мені хочеться зняти буквально все! Вже 15 років я маневрую між турботою про дітей і самореалізацією. Тому отримувати кошти – це приємно, але я хотіла би хоч раз не перегоріти раніше, ніж мій інтерес до діяльності згасне. Просто тому, що я не маю змоги повноцінно займатися якоюсь справою. Мене, мабуть, зрозуміє будь-яка мама: коли хворіють на вітряну віспу троє дітей одночасно, то ти випадаєш не те, що з роботи – а з повноцінного життя на місяць. Але для мене діти і сім’я – це завжди мій свідомий позачерговий пріоритет. Це найважливіші проєкти мого життя. Зараз діти доросліше і більш самостійні, тому часу і сил трошки більше”, – ділиться авторка.
Юля не вважає, що Bavovnyatka колись стануть прикладом монетизації стоп-моушену. Це все ж таки проєкт, який, звісно, має заробляти, але не в класичному розумінні. Тому що це проєкт для її душі та душі її глядачів. Якби метою була монетизація, вона би обрала іншу стратегію: вкладала би кошти в програмне забезпечення, автоматизацію процесів, шукала би іноземних замовників на відповідних сайтах. Зараз вона прагне робити мультиплікацію українською і для українців.
“Якщо мені вдасться зробити з цього бренд – це буде чудово. Як мінімум це стане прикладом для інших, що не обов’язково бути лайфстайл-блогером чи ходити по Хрещатику беручи інтерв’ю, і що способів створювати цікавий контент безліч. А як максимум – це буде ще один крутий український бренд і дуже милий проєкт”.
