14 лютого російський ударний дрон влучив у саме серце ядерного минулого — укриття над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Конструкція, зведена Україною та міжнародними партнерами для захисту навколишнього середовища від радіації, зазнала суттєвих пошкоджень. І досі триває ліквідація наслідків.
URSA.MEDIA поспілкувались з експертом з енергетичних питань Геннадієм Рябцевим, аби дізнатись наскільки складна ситуація та чи слід нам хвилюватися щодо підвищення радіаційного рівня.
Обʼєкт «Укриття» опинився під російським ударом, а ліквідації наслідків досі триває
«Станом на ранок 19 лютого рятувальники продовжують гасіння осередків тління та проводять роботи із часткового розкривання конструкцій укриття», — повідомляє пресслужба ДСНС.
За словами рятувальників, радіаційний фон на проммайданчику ЧАЕС не перевищує норми. Ситуація контрольована, однак роботи досі тривають.
Геннадій Рябцев підтверджує: «Небезпека витоку радіації є зовсім малою, тобто ніякого збільшення радіаційного фону за межами об’єкту «Укриття» не спостерігається».
За словами експерта, у випадку масованого ракетного удару можливе певне підвищення радіоактивного фону безпосередньо на самій станції, проте загрози для інших територій не буде.
Водночас, експерт пояснює, існують певні наративи, які транслюють органи державної влади — один для зовнішньої аудиторії, інший для внутрішньої.
«На зовнішню аудиторію транслюється наратив, що для Російської Федерації немає об’єктів, які б не розглядалися як ймовірні цілі для ураження. Для Росії немає табу. І цей наратив, думаю, вже зрозуміли в МАГАТЕ, Європейській спільноті з атомної енергетики та Європейській комісії».
Натомість, як зазначає Геннадій Рябцев, на внутрішню аудиторію подається той самий меседж — для Росії немає табу, але водночас наголошується, що відповідні об’єкти належним чином захищені.
«Дійсно було несподіванкою, коли щось прилетіло. Я не думаю, що це було цілеспрямоване ураження саме цього об’єкта. Але хто знає, що там у мізках росіян», — додає фахівець.
Найнебезпечніший період, пригадує Рябцев, був тоді, коли Чорнобильська атомна електростанція опинилась під тимчасовою окупацією, а російські військові гадки не мали, де знаходяться.
«Вони все повідкручували, познімали, зламали — ось тоді треба було бити на сполох і говорити про справжню загрозу. Тому що ніхто не знав, що росіяни вкрали, куди залізли, які системи пошкодили і що там зруйнували», — підкреслює експерт.
І додає, що тільки після повернення українських фахівців протягом цих двох років вдалося зробили все від них залежне, щоб жодні зовнішні впливи не спричинили витоку радіації.
«Як на мене, потрібно довіряти професіоналам — людям, які знають, що роблять і які так само, як і всі, не зацікавлені у виникненні радіаційних витоків», — наголошує Рябцев.
Чорнобильська аварія: чи достатньо захищена станція у 2025 році?
26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два вибухи з інтервалом у дві секунди. Вони зруйнували реактор і частину будівель, спричинивши масштабну пожежу. В атмосферу потрапила велика кількість радіоактивних речовин.
Наприкінці 1986 року над зруйнованим реактором збудували бетонний «саркофаг», а станцію продовжили експлуатувати. Згодом через ризики були поступово зупинені й інші три реактори. У 2019 році старий саркофаг замінили новим захисним конфайнментом.
Водночас нині Чорнобильська АЕС перебуває у процесі повного зняття з експлуатації, однак станція достатньо захищена від можливих російських атак, каже Геннадій Рябцев.
І додає: «Більшого рівня захисту, з огляду на наявні ресурси, навряд чи можна забезпечити, якщо ми говоримо саме про ядерні інциденти. Той інженерний захист, який є, дозволяє убезпечити станцію від аварій, що мають хоча б якийсь ранг — першого, другого, третього чи четвертого рівня».
За словами фахівця, всі АЕС, включно із Запорізькою, захищені, а вищий рівень захисту в нинішніх умовах гарантувати неможливо.
«Ніхто не буде будувати новий об’єкт чи нове укриття над четвертим енергоблоком, над його залишками — у цьому просто немає сенсу. Окрім цього, він вже не становить такої загрози, як у 1986 році», — розповідає Рябцев.
Четвертий енергоблок, каже фахівець, залишається небезпечним, але рівень радіації там уже зовсім інший. Водночас є місця, де радіаційний фон вищий.
Як приклад, Рябцев наводить райони видобутку радіоактивних матеріалів або у гранітних кар’єрах, де рівень природного випромінювання в рази перевищує середній по території.
Щоденні обстріли більше впливають на людей та довкілля
Щодня на території України збивають дрони та ракети, які впливають на людей та навколишнє середовище. Часточки від зброї та речовини, які вибухають — розлітаються, осідають в повітрі, в ґрунті або у воді.
Росіяни порушують конвенції та вкотре показують, що для них немає заборон на обстріли. Чи то лікарня, чи школа, чи багатоквартирний будинок.
14 лютого ударом по Чорнобильській АЕС росіяни порушили статтю 56 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року, і повинні понести відповідальність за це порушення.
«Завдана шкода укриттю на Чорнобильській АЕС, і її можливі наслідки — це ніщо в порівнянні з тим, що відбувається в цій війні. Із тими втратами, які зазнала Україна. Із тією шкодою, яку відчув кожен із нас», — каже Геннадій Рябцев.
І додає: «Бетонний купол дійсно пошкодили. Зробили дірку. Але це не означає, що пробили отвір — і через нього по всій Україні рознісся радіоактивний пил».
За словами експерта, щоденні руйнування мають значно жахливіший вплив, адже кожен зруйнований будинок — це пил, канцерогени, які шкодять легеням, зору, загальному здоров’ю. Це впливає на пожежників, рятувальників, поліцейських, які змушені працювати в цих умовах.
«І крім того, у нас же пожежі. Ось впала ракета чи дрон, почалася величезна пожежа. І цей пил, цей дим, усе, що в ньому — осідає в повітрі, у воді, в ґрунті», — додає Рябцев.
Війна, каже фахівець, завдає Україні колосальної екологічної шкоди.
«Окуповані території — це території екологічної катастрофи. Там знищене все: ліси, ґрунти, водні ресурси. І от це — справжня екологічна трагедія», — зазначає Рябцев.
Раніше ми розповідали, що поблизу Криму затонули 2 старих російських танкери, яким не можна було виходити у море, а тим більше перевозити мазут. У результаті аварії у воду потрапило близько 8 тисяч тонн нафти.
