У селі на Сумщині косулі масово гинуть, плутаючись у протипіхотних сітках, встановлених для оборони. Один із місцевих мешканців, Олександр, щодня витягує поранених тварин, намагаючись урятувати їх власними силами. Деяких носить додому, капає крапельниці, а потім випускає на волю. Ці сітки — ефективний захист від росіян, але смертельна пастка для диких тварин. Детальніше про те, чи можна поставити огорожі і що відповіли у Міндовкілля — розповідаємо далі.
Увага! Цей матеріал містить чутливі фотографії.
Як мешканець села на Сумщині рятує косуль із пасток
Уперше із заплутаними в оборонній протипіхотній або, як зазначають в соцмережах — протитанковій сітці косулями Олександр зіткнувся 12 травня 2025 року. Сталося це в одному з прифронтових сіл Сумської області, де й проживає чоловік.
Як зазначає співрозмовник, він прогулювався в радіусі одного кілометра й тоді почув несамовитий крик.
“Я підбіг до сітки, в якій заплуталася косуля. Дуже довго її діставав, адже вона поранила ніжки. Потім підбіг ще один хлопець, недалеко живе, почув крик, й теж допоміг мені. Ми косулю випустили, а вона побігла — значить все з нею було нормально”, — каже Олександр.
Наступного дня чоловік знову пішов перевірити, чи не застряг хтось. І теж допоміг вибратись одному молодому самцю, якого в лісі чекала його подруга чи мати.
Олександр каже: “Далі пішло масово — наступного дня витяг ще 5 чи 6. Одну з них вже не зміг просто випустити. Вона була дуже слабка, зневоднена та знесилена. Тому вирішив забрати додому”.
За словами чоловіка, він зателефонував лікарю, аби дізнатись, як допомогти тварині.
“Тоді прокапав дві капельниці за два дні — на третій стало краще і випустив її. Вона була така налякана, одразу втекла, щойно відкрив двері”, — розповідає Олександр.
Тоді чоловік вирішив опублікувати декілька відео косуль в соцмережах, але з розумінням, що територію показувати не варто.
“Я не збирався публікувати відео, але совість не витримала й на емоціях усе виклав. Але надалі цього не робитиму”, — розповідає чоловік.
Як зазначає Олександр, йому важко переносити коментарі людей, адже нерви нестабільні. Здебільшого люди писати добрі слова, але були також агресивні.
Водночас допомогти тваринам вибратись з сітки допомагає не тільки Олександр, але і місцеві мешканці та військові.
“На днях хлопці проходили й кажуть: “Що у вас там коїться?”, бо вони теж бачили мертвих косуль”, — каже чоловік.
За весь час спостережень, за словами Олександр, бачив десь до десяти особин. Але не виключає той факт, що їх може бути й більше, бо не обходить всю територію.
Через що гинуть косулі?
Загибель тварин в країні, де триває війна — досі залишається майже непоміченою. Цього разу причиною стали протипіхотні сітки, які встановили як елемент захисту від росіян. Однак те, що рятує людей та допомагає в обороні — на жаль, заважає дикій природі.
Сітки стали смертельною пасткою для косуль, які рятуються від війни з інших регіонів України.
Олександр каже: “Оборона лінія якраз проходить через наше село. Спочатку колюча проволока, потім ідуть “зуби дракона” і далі — оця сітка. Я не спеціаліст, але вона, мабуть, потрібна. Захист якийсь треба робити, але щоб і тварини не потрапляли. Про це, видно, не подумали”.
Косулі гинуть через те, що біжать й попросту не бачать обмежень. Імовірно, за цим маршрутом йде їхня дорога, якою вони мігрують в більш небезпечні території.
Як зазначає Олександр, сітку під певним кутом видно, а під іншим — ні.
“У траві не видно взагалі, де трави менше — видно краще. А так — вони біжать, злякані. І на швидкості потрапляють, тоді ніжка зачіпляється і затягує в петлю. Вони рогами б’ються, щоб виплутатись. Але як роги зачепляться — все, кінець. Накручується, і сильно затягує”, — розповідає чоловік.
Як зазначає Олександр, тварини плутаються і гинуть, бо не можуть вибратися.
І додає: “Кров’ю можуть стікати. Є порізи — лінії на ногах, шкіра порізана. Воно виривається. Я перший раз як діставав — весь у крові додому прийшов”.
Олександр зауважує: “Думаю, вони тікають з Краснопільського району. Бо не може бути, щоб стільки тварин з’явилося в нас раптом. Раніше було двоє, троє, але зараз більше”.
“Я три дні плакала”: чому волонтерка вирішила поширити відео з косулями
Киянка Ірина Вендрах рятує покинутих собак і котів із вулиці, часто утримуючи їх у себе вдома. Або ж шукає тимчасові перетримки. Відео Олександра дівчина побачила в рекомендаціях в TikTok і вирішила поширити у себе.
“Допис більш-менш розійшовся. У мене був шок — я не могла зрозуміти, як таке взагалі може відбуватись на кордоні. Ці сітки — без жодної продуманості. Олександр у своїх відео показував не все, але те, що показав — це страшно”, — каже волонтерка.
І додає: “Я три дні плакала, коли побачила відео. І ні про що не могла думати, просто почала зберігати й поширювати всі відео, куди тільки могла. Одразу зробила дописи. Зазвичай я публікую один пост, коли йдеться про одну тварину, але тут я просто не могла зупинитись — все заливала в Instagram та дублювала у Facebook”.
Ірина каже, що спочатку не розуміла, що це за сітки поки їй в Facebook не написав чоловік та не пояснив.
“Він написав, що це сітки проти піхоти. Він сам зробив репост з мого Instagram. З його допису я й дізналася, для чого ці сітки. Бо навіть мій чоловік не розумів, що це таке. Ми думали — може браконьєри якісь. Але — ні”, — розповідає волонтерка.
За словами Ірини, здається, що ці сітки майже невидимі, і, якщо тварина не підійде впритул, то не побачить.
Водночас після того, як дівчина поширила відео, люди почали тегати різні організації.
“Деякі пишуть, що без цих сіток ніяк, бо в нас війна — це навіть не обговорюється. Але ж можна було поставити якісь обмежувачі, щоб захистити тварин. Я впевнена, що загибелі тварин можна було уникнути. Тим паче, що це селище навіть не прямо на лінії кордону. Просто нашій владі байдуже”, — зазначає волонтерка.
На думку Олександр, огорожі від тварин треба було встановлювати з самого початку.
“Забити стовпчики і натягнути дріт — хоча б п’ять рядків по висоті. Щоб тварини доходили і поверталися. І тоді вони б підійшли і назад пішли. А ця сітка, “павутина”, її ж тільки навесні поклали. До того в колючій проволоці не було жодної тварини. Вона б туди не полізла. А ця — лежить на землі, її не видно, от і потрапляють”, — наголошує автор відео.
І додає: “Одного разу навіть сам якось потрапив у неї — біг, зачепився, затягнуло ногу та впав. Добре, що не розрізав”.
Ірина, як і Олександр, телефонувала до Міндовкілля, але не додзвонилася. Натомість чоловіку вдалося поспілкуватись з державною структурою. Ті порадили звернутися до місцевої влади, але чоловік цього не робив, адже вважає, що його не будуть слухати.
Олександр каже: “Я розумію, що зараз це питання не на часі”.
Також автор відео з косулями звертався в чат-бот “1+1”, але відповіді не отримав.
“Я все-таки сподіваюсь, що якщо надати розголосу, то хтось дасть дозвіл на те, щоб ці сітки забрали, якщо вони вже там не потрібні. Я дуже на це розраховую”, — наголошує волонтерка.
Що URSA.MEDIA відповіли в Міндовкіллі?
У першу чергу наша редакція звернулася до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Нам вдалося поспілкуватися з головним спеціалістом відділу формування політики у сфері управління радіоактивними відходами та охорони лісових ресурсів Управління збалансованого природокористування Міндовкілля — Анатолієм Борсуком.
Ми хотіли з’ясувати, чи фіксує міністерство випадки загибелі косуль, адже йдеться про пряму загрозу для дикої фауни. Водночас тварини змушені мігрувати з більш небезпечних територій і все-таки гинуть. Також нас цікавило, чи плануються якісь заходи для запобігання їхній загибелі — зокрема, чи розглядається можливість встановлення спеціальних огорож, які допомогли б уникнути потрапляння тварин до небезпечних ділянок.
Анатолій Борсук в коментарі зазначає: “Міндовкілля формує політику, але не реалізує її на практиці, зокрема у сфері мисливського господарства. У нас фізично немає можливості відстежувати випадки загибелі тварин. Це більше компетенція агентств, які займаються охороною мисливського фонду та контролем за дотриманням правил у мисливських угіддях”.
Також представник Міндовкілля зазначив, що вперше від нас почула про випадки загибелі косуль на Сумщині.
“У нашому підрозділі лише двоє людей займаються мисливським напрямом, тому ресурсів бракує, щоб охопити всі процеси. А враховуючи, що йдеться про прифронтову територію, реалізація додаткових заходів там буде вкрай складною. І знову ж таки — для будь-яких змін потрібне фінансування, а зараз бюджет максимально обмежений, бо основні витрати спрямовані на оборону”, — наголошує Борсук.
Водночас представник Міндовкілля порекомендував звернутися до Державного агентства лісових ресурсів України. Тож наступним кроком став телефонний дзвінок до цієї установи.
Після короткого викладу суті проблеми співробітник агентства уважно вислухав і попросив передзвонити за годину. Однак згодом на наші повторні дзвінки вже ніхто не відповідав.
Анатолій Борсук зазначає, що також рішення можуть приймати органи місцевої влади.
“Ви можете звернутися до місцевої влади або військової адміністрації. Вони відповідають за реалізацію політики на місцях і можуть мати детальнішу інформацію — чи це угіддя надані в користування, чи є відповідальний користувач, і хто зможе вживати додаткових заходів”, — каже співробітник Міндовкілля.
Водночас, за словами Анатолія Борсука, встановлення або прибирання споруд треба погоджувати з Міноборони чи ЗСУ — залежно від того, хто відповідає за ці оборонні конструкції.
Тож редакція URSA.MEDIA вже підготувала листи до Держлісагенства та Сумської обласної військової адміністрації, аби дізнатись, чи плануються кроки зі збереження дикої фауни.
Раніше ми розповідали, що у мережі ширяться відео про забруднення Дніпра, а в столиці зафіксовано спалах гепатиту А.
