У липні 2025 року уряд об’єднав три міністерства — економіки, агрополітики та захисту довкілля — в одну мегаструктуру. Нове Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства очолив Олексій Соболєв. Влада пояснює реформу прагненням до ефективності, але екологічна спільнота говорить про згортання реформ, послаблення захисту природи та зникнення екології з державних пріоритетів. URSA.MEDIA поспілкувались з директоркою українського офісу Greenpeace Наталією Гозак, аби дізнатись, для чого, на її думку, ліквідували міністерство та які наслідки це може мати в майбутньому.
Куди поділося Міндовкілля?
У липні 2025 року уряд вирішив ліквідувати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, а також Міністерство аграрної політики. Замість них створили нове — Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства. Воно працює на базі колишнього Мінекономіки й поєднує завдання трьох відомств.
Міністром нового об’єднаного міністерства став Олексій Соболєв — колишній перший заступник міністра економіки. На ліквідацію старих міністерств відвели до шести місяців.
Влада пояснює рішення прагненням до ефективності. Але в екологічному середовищі лунає незрозумілість такого рішення.
“Безумовна ліквідація міністерства — це дуже погано, я б навіть сказала катастрофічне рішення для екологічних пріоритетів”, — каже директорка українського офісу Greenpeace Наталія Гозак.
“Ми переконані, що мотивація цього рішення — це так званий екстрактивізм: коли в пріоритеті — максимальне використання природних ресурсів, без обмежень і стримувань”, — наголошує співрозмовниця.
Водночас обʼєднання окремих міністерств — не новинка. У деяких країнах існують такі випадки.
“Із досвіду ЄС можна сказати, що є країни, де міністерства об’єднані. Але питання не лише в структурі, а в балансі пріоритетів усередині. У нас такого балансу немає. У нас усе централізується під економіку, а довкілля — щезає. Такої комбінації, як у нас, я, чесно, не пригадаю”, — каже співрозмовниця.
Однак, за словами Гозак, в українських реаліях окреме Міністерство захисту довкілля було важливою інституцією з власною суб’єктністю.
“Не треба звісно забувати, що до його роботи було багато питань і критики. Але це був орган, який мав можливість висловлювати позицію. Наприклад, щодо законопроєкту 1289 про дерибан земель — Міндовкілля разом з іншими міністерствами висловлювалися проти. Або коли лісове агентство ініціювало масштабні рубки — саме Міндовкілля могло ці плани зупинити”, — підкреслює директорка українського Greenpeace.
І додає, що зараз ми спостерігаємо, як довкілля зникає з пріоритетів.
“Не те, щоб воно врівноважувалося іншими цілями — його просто немає. У публічних заявах нового очільника міністерства немає жодного слова ні про захист довкілля, ні про сталий розвиток. Усе зводиться до логіки використання ресурсів”, — каже Наталія Гозак.
У цій ситуації, за словами співрозмовниці, варто згадати аналогію з ліквідацією незалежності НАБУ та САП.
“До самих органів теж були питання, але громадськість виступила різко проти, коли заговорили про позбавлення їх суб’єктності. Те саме й тут: претензії до Міндовкілля були, але його ліквідація — це усунення останнього голосу, що міг захищати природу”, — наголошує Гозак.
Водночас поки незрозуміло, хто з новопризначених заступників відповідатиме за екологічні напрямки.
Як зазначає Наталія Гозак: “Захист довкілля завжди передбачає обмеження: регуляції, заборони на використання певних територій, обмеження деяких видів господарської діяльності. Ані Мінекономіки, ані Мінагро такої логіки не поділяють. У них — дерегуляція, сприятливі умови для бізнесу, розвиток тут і зараз. Саме тому ця структура конфліктна в самій своїй основі”.
Водночас ще у 2019 році була спроба обʼєднання Міндовкілля з Міністерством енергетики. Однак через рік, під тиском громадськості й міжнародних партнерів — об’єднання скасували.
Цього ж року ніякого пояснення, чому саме зараз ліквідовують міністерство — громадські організації та суспільство не отримали.
Наталія Гозак каже: “Жодної комунікації з боку уряду. Просто повідомлення: “Ми об’єднуємо”. Не було зустрічей, не було обговорень з громадськістю”.
Зокрема, за словами співрозмовниці, Мінекономіки зараз виглядає як провідне міністерство, яке підминає під себе інші.
“Використання природних ресурсів стає суто економічним інструментом, без жодного екологічного балансу. Хоча коли існує окреме міністерство, воно має свого міністра або міністерку, які можуть спілкуватися з іноземними колегами на рівних. А тепер — усе це втрачається. Бо питання довкілля може представляти хіба що керівник департаменту. А це зовсім інший рівень впливу”, — підкреслює Гозак.
Які ризики несе об’єднання міністерств?
Ліквідація Міністерства захисту довкілля як окремої інституції — це не лише зміна вивіски на будівлі. За цим кроком ховаються реальні загрози для довкіллєвої політики України, її реформ і здатності захищати природу в умовах війни.
Передусім, це удар по євроінтеграційних процесах.
“Це загроза євроінтеграційним реформам у довкіллєвій сфері. Без окремого органу, який би опікувався довкіллям, ці реформи ризикують опинитися на узбіччі. Ніхто не буде за них відповідати — ні інституційно, ні політично. І навіть якщо бажання щось робити зберігатиметься, рішень просто не ухвалюватимуть: міністр, відповідальний одразу за кілька напрямків — економіку, аграрну політику й довкілля — фізично не зможе розставити правильні пріоритети”, — каже Гозак.
Друга велика загроза — це послаблення позиції України у міжнародній адвокації щодо екозлочинів Росії.
За словами співрозмовниці, раніше цю роботу координувало Міндовкілля, а тепер ця тема ризикує втратити свою вагу.
“Пріоритети змістяться, і питання екологічних злочинів — таких як підрив дамб, забруднення річок, спалення лісів чи використання токсичних речовин — можуть залишитися без належної реакції держави”, — каже Гозак.
Ще один ризик — відсутність балансу між економічними інтересами та екологічними обмеженнями.
“Якщо міністр, який курує і агрополітику, і довкілля, отримає на стіл законопроєкт про зменшення площ природозаповідного фонду заради розширення сільгоспугідь — очевидно, що вибір буде зроблено на користь аграрного сектору. Тож об’єднання міністерств загрожує послабленням природоохоронних обмежень і руйнуванням системи, яка роками вибудовувалася для збереження екосистем”, — додає співрозмовниця.
“Зараз це буде між департаментами: поспілкувалися, обмінялися листами, — каже експертка. — Але в підсумку є один заступник, який приймає рішення. Тобто якщо раніше, скажімо, Міндовкілля могло дати окрему, навіть критичну оцінку ініціативі Мінагро, то тепер такого інституційного контрбалансу не буде. Усе залишиться в межах однієї установи”.
І саме в умовах війни, коли Росія не лише атакує людей, а й нищить природу, коли важливо мати чіткі позиції для міжнародних переговорів та відновлення, — така структура, на думку експертки, просто не зможе ефективно функціонувати.
Що може зробити уряд і громадськість: відміна рішення та боротьба за демократію
За словами спікерки, нині уряд має зробити лише одне: скасувати рішення про приєднання Міністерства захисту довкілля до економічного блоку.
Наталія Гозак називає це найпрямішим і найлегшим шляхом до збереження екологічної політики в Україні. Але водночас підкреслює: цього недостатньо. Потрібні також зміни на рівні законодавства.
“Ми бачимо згортання — як в антикорупційній сфері, так і в сфері довкілля. Просто про останню менше говорять”, — зазначає Гозак.
Це згортання, на її думку, є не просто наслідком політичних рішень, а свідомим сигналом від влади, зокрема Офісу Президента: питання довкілля більше не в пріоритеті.
Хоча підтримка міжнародних партнерів наразі зосереджена на першому кластері перемовин щодо євроінтеграції — верховенстві права та антикорупції — питання довкілля, як вона зауважує, все одно входить до четвертого кластеру. А отже, рано чи пізно, воно опиниться в центрі уваги ЄС. Але вже сьогодні ця ліквідація міністерства є, на її думку, чітким сигналом згортання демократичних реформ.
“Це те, що відрізняє нас від ворога, — каже Гозак. І додає: Ми боремося за збереження Європи всередині країни. А екологічні пріоритети — це частина демократії. Їхнє згортання – тривожний дзвінок. І не тільки для довкілля. Дуже ймовірно, що слідом підуть згортання прав людини та прав ЛГБТ-спільноти”.
На питання, чи можуть громадяни змінити ситуацію, Наталія відповідає з іронією, але й надією: “Люди з картонками ж спрацювали”.
“Чарівної кнопки немає. Але є інструменти: комунікація, активна медіаприсутність, запит від суспільства. Чим більше питання буде в публічному дискурсі — тим більше шансів щось змінити”, — наголошує Гозак.
Раніше ми розповідали, що Україна першою в Європі запровадила стандарт для екоіндустріальних парків. Що це означає для довкілля та економіки?
