На початку 2026 року в документах ООН з’явилося формулювання, яке звучить різко й незвично — «глобальне водне банкрутство».
Воно говорить про те, що людство витратило свої «водні ресурси» так само, як банк витрачає кошти після оголошення банкрутства: наші річки, озера, підземні води, льодовики й водні екосистеми зникли чи були настільки виснажені, що повернення до колишнього стану вже неможливе або надто дороге. Цей стан — це нова реальність, з якою вже живе більшість населення світу.
Що насправді означає «водне банкрутство»?
Термін «водне банкрутство» використовують для опису ситуації, коли людство забирає з природи більше води, ніж вона здатна відновити, і робить це настільки довго, що сама система відновлення ламається. Йдеться не лише про питну воду з крана. Мова про річки, озера, підземні води, льодовики, болота й водно-болотні угіддя — усе те, що накопичує, очищує та розподіляє воду природним шляхом.
Коли ці системи виснажуються або зникають, вода перестає бути відновлюваним ресурсом. Вона або зникає зовсім, або повертається настільки повільно, що для людей це вже не має практичного значення. Це відрізняється від простого «водного стресу» або «кризи», які ще можуть бути виправлені, бо тут система вже перейшла критичні межі.
“Цей звіт розповідає неприємну правду: багато регіонів живуть поза межами своїх гідрологічних можливостей, і багато критично важливих водних систем вже збанкрутували”, — каже провідний автор Кавех Мадані, директор Інституту водних ресурсів, навколишнього середовища та здоров’я Університету ООН (UNU-INWEH).
Скільки саме води ми втрачаємо?
Масштаби втрати води, про які говорять автори звіту, вимірюються не окремими випадками, а глобальними змінами. За їхніми даними, приблизно половина великих озер світу з початку 1990-х років помітно зменшила свій об’єм, втрачаючи воду швидше, ніж здатна її відновлювати.
За останні п’ятдесят років людство втратило понад 410 мільйонів гектарів природних водно-болотних угідь — територію, співмірну з площею всієї Європейської Унії, які раніше слугували природними резервуарами води та захистом від посух.
Із 1970 року планета втратила понад 30 відсотків загальної льодовикової маси, а це означає зникнення багатовікових запасів прісної води, що живили річки й регіони протягом сухих сезонів. Паралельно з цим близько 70 відсотків найбільших підземних водних горизонтів у світі демонструють стійку тенденцію до виснаження, тобто вода з них викачується швидше, ніж вони наповнюються природним шляхом.
У результаті десятки великих річок на різних континентах уже сьогодні не досягають моря протягом частини року через надмірний відбір води для сільського господарства, промисловості та міст. Усі ці процеси разом свідчать про те, що природні «резервні рахунки» води, на які людство покладалося тисячоліттями, стрімко спустошуються і більше не можуть компенсувати наше споживання.
Водночас Кавех Мадані зазначає: “Звіт не є заявою про безнадію. Це заклик до чесності, реалізму та трансформації. Оголошення банкрутства – це не про здачу, а про новий початок. Визнаючи реальність водного банкрутства, ми нарешті можемо зробити важкий вибір, який захистить людей, економіку та екосистеми. Чим довше ми зволікаємо, тим глибшим стає дефіцит”.
Дефіцит води впливає на мільярди людей
Наслідки водного банкрутства вже відчуваються мільярдами людей у повсякденному житті. За оцінками експертів ООН, майже 75 відсотків населення світу сьогодні живе в країнах, де спостерігається водна нестабільність або критичний дефіцит води, тобто нестача є не винятком, а постійним станом.
Близько 4 мільярдів людей стикаються з серйозною нестачею води щонайменше один місяць щороку, а для багатьох регіонів цей період постійно подовжується. Приблизно 3 мільярди людей проживають у зонах, де загальні запаси води скорочуються або залишаються нестабільними, і саме ці регіони забезпечують понад половину світового виробництва продовольства, що робить глобальну продовольчу систему вразливою до будь-яких збоїв.
Водночас 2,2 мільярда людей у світі досі не мають доступу до безпечної питної води, а близько 3,5 мільярда позбавлені надійних санітарних умов, що напряму впливає на здоров’я, смертність і якість життя. У 2022–2023 роках приблизно 1,8 мільярда людей жили в умовах посухи, яка порушувала водопостачання, виробництво їжі та економічну стабільність цілих регіонів.
У грошовому вимірі дефіцит води й наслідки посух щороку коштують світовій економіці близько 307 мільярдів доларів США, і ці втрати продовжують зростати. Усі ці цифри разом показують, що водне банкрутство — це не теоретичне поняття і не проблема майбутнього, а реальність, яка вже формує умови життя значної частини людства.
Наслідки водного банкрутства не обмежуються лише сільським господарством. Міста стикаються з перебоями в подачі води, промисловість — з ризиком зупинок виробництва, а енергетика — зі зниженням ефективності гідроелектростанцій.
Тшилідзі Марвалі, заступниця генерального секретаря ООН, зазначає: “Водне банкрутство стає чинником крихкості, переміщення населення та конфліктів. Коли вода зникає, вона порушує не лише життя, а й мир у суспільстві” . Вона також додає, що управління водними ресурсами сьогодні — це не тільки екологічне питання, а ключ до стабільності країн і безпеки людей.
Як Україна відчуває на собі наслідки водного банкрутства?
Україна є яскравим прикладом того, як глобальна проблема втілюється локально. Хоча країна має значні річкові системи, включно з Дніпром, постачання води є нерівномірним, а якість води часто погіршена через промислові стоки, застарілу інфраструктуру та наслідки війни. За даними ЮНІСЕФ, мільйони людей у східних і південних областях періодично залишаються без безпечної питної води, а перебої з водопостачанням стали частиною повсякденного життя.
Війна також значно ускладнила зрошення та сільське господарство. Після руйнування Каховської ГЕС відновлення водопостачання стало надскладним завданням: технічна вода, що залишилась, не завжди придатна для пиття чи для зрошення, а ґрунтові води швидко виснажуються.
Цифри говорять самі за себе: понад 2 мільйони кубометрів стоків щороку потрапляють у річки без достатнього очищення, а це призводить до забруднення води та виснаження екосистем. У поєднанні зі зменшенням льодовикових запасів і підземних вод, ситуація стає критичною. Мільйони людей змушені шукати альтернативні джерела води, купувати її в бутильованому вигляді або навіть ризикувати здоров’ям, використовуючи технічну воду.
Водне банкрутство показує, що вода більше не є нескінченним ресурсом і що світ уже живе в умовах, коли доступ до неї визначає безпеку, здоров’я і економічну стабільність мільярдів людей.
Визнання цієї реальності — перший крок до змін: від збереження природних систем і модернізації інфраструктури до раціонального управління водними ресурсами. Тільки усвідомлюючи масштаби проблеми сьогодні, ми можемо забезпечити стале майбутнє для себе та наступних поколінь.
Раніше ми розповідали про те, як зміна клімату призводить до зникнення води в Україні та як сповільнити цей процес.
