“Сліпак піщаний, став символом цієї історії”. Як росіяни знищують заказники поблизу Енергодару та його жителів? Переповідаємо розслідування KibOrg 

Нещодавно видання KibOrg опублікувало розслідування про знищені заказники на окупованих територіях Запорізької області.  «Водянські кучугури» та «Іванівський Бір», розташовані поблизу Енергодару. Ці території мали охоронний статус ще до повномасштабного вторгнення, але під час окупації там почалися пожежі, вирубка лісів та військове використання земель. Що відбувається в заказниках зараз? Які наслідки дії росіян матимуть для екосистеми України та хто стоїть за знищенням заповітних територій — переповідаємо розслідування колег.

В чому цінність «Кучугур» та «Бору»? 

Заказники «Водянські кучугури» та «Іванівський Бір» були частиною природно-заповідного фонду України. Ці території охоплювали піщані ландшафти, соснові ліси та степові екосистеми, які виконували важливі екологічні функції в посушливому регіоні півдня України.

Для багатьох видів рослин і тварин ці заказники були стабільним середовищем існування. Саме тому будь-яка господарська діяльність тут була заборонена: ліс не можна було рубати, землю — переорювати, а ландшафт — змінювати.

Після російської окупації Запорізької області ці цінні земельні ділянки опинилися в лапах окупантів. Вони почали використовувати заказники для досягнення власних воєнних цілей.

Перші наслідки присутності росіян

Розслідування KibOrg фіксує, що вже в перші місяці окупації на цих територіях почали виникати пожежі. Супутникові знімки демонструють різку трансформацію ландшафту: зелені ділянки зникали, натомість з’являлися великі вигорілі зони.

Паралельно з пожежами зафіксовано вирубку деревини. Ліс почали використовувати як ресурс — його вивозили за межі охоронюваних територій, не зважаючи на статус земель.

За даними розслідування, території заказників стали зручними для військового використання. Тут розміщували позиції, інженерні об’єкти, склади, а окремі ділянки були заміновані. Природні ландшафти, які мали бути недоторканними, перетворилися на частину воєнної інфраструктури.

Місцеві свідки розповідають, що з територій заказників регулярно чути звуки пиляння дерев і що колони військових автомобілів з деревиною рухалися до міста Кам’янка-Дніпровська, використовуючи ліс для будівництва фортифікаційних споруд.

Це принципово важливий момент. Йдеться не про побічні наслідки бойових дій, а про свідоме рішення використовувати природоохоронні землі як ресурс і як простір для війни. Саме це робить руйнування системним, а не випадковим.

Хто стоїть за знищенням заказників?

Документи, до яких отримала доступ команда KibOrg, свідчать, що влітку 2025 року Радченко вже працював у «Мелітопольському лісгоспі», де очолював станцію «Камʼянсько-Дніпровська виробнича дільниця». Саме такі люди — з досвідом роботи в українських структурах — стали ключовими виконавцями політики окупаційної влади на місцях.

Місцеві жителі розповіли журналістам KibOrg, що на початку окупації території заказників «Іванівський Бір» та «Водянські кучугури» були заміновані російськими військовими. Вхід для цивільних осіб туди заборонили повністю.

Окрім інженерного батальйону, на території заказників була зафіксована присутність 345 десантно-штурмової парашутної бригади РФ. Представники цього підрозділу не приховували своєї служби та активно публікували матеріали в соціальних мережах.

Одним із таких військових є 38-річний громадянин Росії Віталій Дернов На фото й відео, опублікованих Дерновим, видно не лише самих військових, а й стан природоохоронної території: великі ділянки вигорілих дерев, стоси зрубаної та спаленої деревини. Ці кадри є прямим свідченням присутності російських підрозділів у заказниках і масштабного пошкодження екосистем.

У серпні 2025 року ці факти підтвердила й Державна прикордонна служба України, опублікувавши відео з дронів, на яких зафіксовані облаштовані просто в заказниках позиції російських військових.

Місцеві мешканці, з якими спілкувалися журналісти, розповідають, що із територій захоплених заказників регулярно чути звук пиляння дерев. Один зі співрозмовників повідомив, що починаючи з квітня 2024 року з «Водянських кучугурів» та «Іванівського Бору» неодноразово виїжджали колони військових автомобілів із деревиною в напрямку Кам’янки-Дніпровської.

У соціальних мережах місцеві припускали, що зрубану деревину окупанти використовували для будівництва фортифікаційних споруд. Документального підтвердження цього факту журналістам отримати не вдалося.

Які наслідки матимуть руйнування заказників для екосистеми?

Голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк пояснює, що головна цінність заказників полягає не в їхній близькості до Запорізької АЕС чи ТЕЦ, а в унікальних піщаних ґрунтах, на яких вдалося виростити соснові ліси.

Це найбільший масив сухих пісків у регіоні, окрім Кінбурнської коси. В умовах південного степу такі лісові екосистеми є винятковими. Вони уповільнюють сильні степові вітри, зменшують ерозію ґрунтів, формують локальний мікроклімат, виробляють кисень і слугують місцями гніздування для птахів.

“Ці два заказники біля Енергодару, попри те, що переважно засаджені лісом, не перестали бути цінними пісками — крім них, майже нічого не лишилося. Кінбурнська коса трохи інша: вона дуже волога, там інші екосистеми. А таких сухих дюн, засаджених чи ні, де між деревами все одно щось росте, а подекуди є відкриті ділянки, — такого фактично більше ніде немає. Це найбільший масив пісків, окрім Кінбурнської коси”, — зазначив Олексій Василюк.

Виявлення рідкісного мешканця заказників

Під час аналізу супутникових знімків заказників журналісти KibOrg разом з експертом зафіксували сліпака піщаного — рідкісного ссавця, занесеного до Червоної книги України та такого, що має статус критично загрозливого виду.

Виявлення цієї тварини стало науковою сенсацією: сліпака зафіксували приблизно на 150 кілометрів північніше від раніше відомої межі його ареалу. Завдяки характерним викидам землі з нір та помітним стежкам його присутність можна розпізнати навіть на супутникових знімках.

Сліпак піщаний відіграє важливу роль у степових екосистемах, формуючи ґрунти й підтримуючи природний баланс. Для вшанування цього виду навіть була випущена окрема пам’ятна монета. Його присутність у заказниках під Енергодаром свідчила про унікальність і стабільність цих природних територій.

Який стан заказників сьогодні?

За оцінками Олексія Василюка, масштаби руйнувань є критичними. Сьогодні територія заказника «Водянські кучугури» вигоріла майже на 85%, а «Іванівський Бір» — приблизно на 30%. Такі показники означають не просто локальні пошкодження, а глибоку деградацію екосистем.

Фахівець зазначає, що відновлення цих лісових масивів буде надзвичайно складним, а в окремих випадках — практично неможливим. Піщані ґрунти після пожеж швидко втрачають здатність утримувати вологу, а мінування й військова діяльність унеможливлюють будь-які природоохоронні роботи.

Зникнення таких територій тягне за собою втрату біорізноманіття, знищення середовищ існування рідкісних видів і погіршення кліматичних умов на місцевості. У цьому сенсі сліпак піщаний став символом не лише конкретного виду, а й усієї екосистеми, яка опинилася під загрозою зникнення через дії окупантів.

Раніше ми розповідали, як окупанти торгують червонокнижними тваринами із заповідника «Асканія-Нова».