У жовтні 2025 року Всесвітній Фонд Природи у Центральній та Східній Європі повідомив, що на хорватській річці Драва (притока Дунаю) неочікувано впіймали осетера шип. Вид цього осетра у Дунайському басейні довгий час вважали фактично вимерлим. Далі розповідаємо, про деталі такого неочікуваного відродження.
Шип зник ще у 2009 році
За даними Всесвітнього фонду природи, подія сталася у межах транскордонного біосферного заповідника “Мура–Драва–Дунай” – унікальної екосистеми, яку часто називають “Амазонкою Європи”.
“Мура–Драва–Дунай” — це біосферний заповідник, створений за підтримки ЮНЕСКО. Його територія простягається через Австрію, Словенію, Хорватію, Угорщину та Сербію, охоплюючи понад мільйон гектарів природних луків, заплав і річкових систем. Саме збереженість цих природних течій робить регіон останнім притулком для багатьох видів риб, зокрема й осетрових.
Рибалка спіймав велику рибу завдовжки 1,76 метра та вагою 35 кілограмів. Зрозумівши, що йдеться про надзвичайно рідкісний вид, свідомий чоловік сфотографував осетра, а потім відпустив його назад у річку живим.
Експерти WWF підтвердили, що це — осетер шип, вид, який востаннє достовірно фіксували в цьому регіоні у 2009 році. У 2021 році Міжнародний союз охорони природи офіційно визнав шипа локально вимерлим у басейні Дунаю. Тож теперішня знахідка стала справжнім проривом для науки.
Осетер шип раніше мешкав у Чорному, Каспійському та Аральському морях. Його легко впізнати за видовженим тілом, вузькою головою та “шипами”. Вид відомий своєю здатністю мігрувати на сотні кілометрів у пошуках місць для нересту.
Осетрових часто називають “живими копалинами”, адже ці риби існують понад 200 мільйонів років, ще з часів динозаврів. Проте сьогодні вони є найбільш загроженою групою риб у світі. За даними IUCN, із 26 відомих видів осетрових 17 перебувають під загрозою зникнення, а деякі — вже вважаються вимерлими в дикій природі.
“Це винятково рідкісна подія. На жаль, поява однієї рибини не означає, що існує ціла популяція, здатна до розмноження та самовідновлення. Однак, позитивним є те, що цей вилов демонструє: у річці Драва все ще зберігаються природні умови, де осетрові можуть виживати”, — пояснює Беата Штрібель для WWF.
Чому осетри зникають з українських річок?
З 26 видів, що існують у світі, у межах України історично реєструвалося 6 аборигенних видів осетрових риб: білуга звичайна, севрюга звичайна, стерлядь прісноводна, осетер руський, осетер атлантичний та осетер шип. Усі зазначені види осетрових охороняються Червоною книгою України та різними міжнародними угодами та конвенціями.
Сучасний стан природних популяцій осетрових риб у водах України можна оцінити як вкрай неблагополучний. У сучасних умовах можливість зустрічі осетра шипа та осетра європейського у водах України надзвичайно мала, навіть у Червоній книзі України вони мають статус “зниклий”. Поодинокі неперевірені випадки знахідок шипа в українському Дунаї фіксувалися понад 70 років тому; європейського осетра можна вважати повністю зниклим в українських водах.
Дар’я Болдарєва, менеджерка проєктів напряму “Вода” WWF-Україна зазначає : “Осетер шип (Acipenser nudiventris) – один із найрідкісніших видів осетрових не лише в Україні, а й у всьому світі. На жаль, сьогодні цей вид вважається зниклим у дикій природі в українській частині Дунаю, і його поява фіксується лише епізодично. Тому говорити про можливість повного відновлення популяцій осетра шипа в українських водах наразі неможливо!”.
Імовірність зустрічі інших чотирьох видів осетрових (стерляді, севрюги, білуги, руського осетра), порівняно з першими двома видами значно вища. Але їхня чисельність продовжує швидко скорочуватися. Зміна розмірно-вікової структури стад свідчить про те, що все менша кількість особин осетрових доживає до настання статевої зрілості.
За інформацією WWF, нині популяції осетрових в Україні збереглися переважно у басейні Дунаю. Основними причинами зникнення цього унікального виду стали греблі та інші гідротехнічні споруди, які перекрили шляхи природної міграції осетрових із моря до місць нересту в прісних водах, а також промисловий видобуток. Осетри є мігруючими видами: вони народжуються у річках, виростають у морі, а потім повертаються для нересту до річок. Коли ж ці шляхи перерізані дамбами та шлюзами, цикл життя розривається.
Додатковими загрозами залишаються браконьєрство (особливо заради чорної ікри, що вважається символом розкоші), деградація місць нересту, забруднення річкових екосистем та зміни клімату, що впливають на температуру води і рівень течії.
Сьогодні науковці та природоохоронці періодично здійснюють зариблення Дунаю молоддю стерляді та осетра руського, вирощеною у спеціальних центрах. Це допомагає підтримувати популяцію, але без відновлення природних шляхів міграції риби не зможуть відродитися повноцінно.
Як світ рятує осетрів
Щоб урятувати осетрових, Європейський Союз і WWF реалізують кілька великих міжнародних програм. Їхня мета — відновити популяції риб, що зникли або опинилися на межі вимирання, і повернути річкам природний стан.
Однією з головних ініціатив є проєкт LIFE-Boat 4 Sturgeon, спрямований на збереження чотирьох видів осетрових, які ще мешкають у Дунаї: осетра руського, стерляді, севрюги та білуги. Програма передбачає створення генетичного банку, вирощування молоді у спеціальних центрах, зариблення Дунаю та розвиток системи моніторингу й контролю за міграціями риб. У межах цього проєкту країни Дунайського басейну співпрацюють для збереження спільного природного надбання.
Ще один напрям роботи – MonStur in the Danube, що фінансується програмою Interreg Danube Region. Цей проєкт зосереджується на транскордонному моніторингу осетрових популяцій, обміні науковими даними та підвищенні обізнаності громадськості. Учасники розробляють нові методи спостереження – зокрема, використання електронного мічення риб та аналізу ДНК у воді, щоб точніше визначати місця перебування і шляхи міграції осетрів.
В Україні WWF також розробив Національний план дій щодо збереження осетрових риб, який був ухвалений Міністерством захисту довкілля у 2020 році. Крім того, організація провела перше дослідження ринку чорної ікри, щоб визначити масштаби незаконної торгівлі, та допомагає рибальським громадам Нижнього Дунаю перейти до сталих форм промислу.
Випадок із осетром шипом у Драві став не лише науковою сенсацією, а й промінцем надії.
“Це нагадування, що відновлення річок і природних шляхів міграції може повернути до життя навіть тих істот, яких людство вже вважало втраченими“, — підкреслює Оксана Коноваленко, керівниця напряму “Вода” WWF-Україна.
